Справа № 477/1569/17
Провадження № 2/477/39/18
14 лютого 2018 року Жовтневий районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого - судді Козаченка Р.В.,
із секретарем судового засідання - Хлибовою Г.Є.,
розглянувши без участі сторін у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Жовтневого районного суду Миколаївської області цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Приватбанк” до ОСОБА_1 про стягнення кредитного боргу,
В серпні 2017 року публічне акціонерне товариство “Комерційний банк “Приватбанк” (далі - ПАТ “КБ “Приватбанк” або Банк) звернулося до суду позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 1 лютого 2010 року в загальній сумі 97048 грн. 94 коп., яка складається з наступного: боргу за кредитом в сумі 6987 грн. 86 коп., боргу по процентам в сумі 81383 грн. 51 коп., боргу по комісії та пені - 3580 грн., а також штрафів: 500 грн. - фіксована частина та 4597 грн. 57 коп. - процентна складова.
В обґрунтування свого позову зазначало, що 1 лютого 2010 року між ОСОБА_2 та відповідачем в був укладений договір кредиту шляхом підписання заяви-анкети та приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПАТ “КБ “Приватбанк” з оформленням пластикової кредитної картки. Відповідно до укладеного договору позивач надав йому кредит в сумі 7000 грн. у виді встановленого кредитного ліміту, із умовою сплати відсотків за користування ним у розмірі 30 % на рік, які нараховувалися на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення коштів, що відповідав строку дії картки.
Однак позичальник не виконав умови кредитного договору в частині вчасного повернення кредиту, комісії та відсотків за користування ним, в зв'язку з чим за ним виникла зазначена заборгованість, яку позивач просив стягнути в повному розмірі.
В судове засідання представник позивача за позовом не з'явився, про його час та місце був повідомлений належним чином, надав заяви з проханням здійснити заочний розгляд справи за його відсутності, а позов задовольнити.
Відповідач до судового засідання не з'явився, про його час та місце був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Суд, вважаючи можливим здійснити заочний розгляд справи, дослідивши матеріали справи, в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих доказів, встановив наступні обставини та взаємовідносини сторін та дійшов до такого висновку.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049, ч. 1 ст. 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути кредитодавцю кредит у строк та в порядку, що встановлені договором.
В разі несвоєчасного повернення коштів він не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання та повинен сплатити суму боргу та процентів, передбачених договором.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
До того ж, ч. 2 ст. 1050 цього ж передбачено, що в разі порушення позичальником строків виконання зобов'язань банк має право вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту та погашення позичальником заборгованості за кредитом.
Виходячи з вимог статей 526 та 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
ОСОБА_2 зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам (ч. 2 ст. 1067 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що 1 лютого 2010 року відповідач підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПАТ “КБ “Приватбанк” за змістом якої він погодився, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між ним і ОСОБА_2 договір про надання банківських послуг. Він ознайомився з даним договором до його укладання і погодився з його умовами.
Згідно з укладеним таким чином договором відповідач отримав кредитну карту на час оформлення якої за користування кредитом позичальник повинен була сплачувати відсотки за базовою ставкою 30 % на рік на залишок заборгованості.
Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого ОСОБА_2, відповідно до п. 3.3. Умов.
Відповідно до п. 5.3 Умов та Правил надання банківських послуг, банк має право проводить зміну тарифів, а також інших умов обслуговування рахунку. При цьому банк, за винятком випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов'язаний не менше як за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці по картрахунку відповідно до п. 5.3 цього договору.
Якщо протягом 7 днів банк не отримав повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, вважається, що клієнт приймає нові умови.
Згідно з п. 9.12 Умов Договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він пролонгується на такий самий термін.
Відповідно до пункту 8.6 Договору у випадку порушення позичальником строків повернення платежів він повинен був сплатити ОСОБА_2 штраф, який складався з 500 грн. та 5% від суми позову.
З наданого ОСОБА_2 розрахунку заборгованості відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань, перераховував платежі на погашення кредитної заборгованості несвоєчасно, у зв'язку з чим станом на 30 червня 2017 року за ним утворилася заборгованість в загальній сумі 97048 грн. 94 коп., яка складається з наступного: боргу за кредитом в сумі 6987 грн. 86 коп., боргу по процентам в сумі 81383 грн. 51 коп., боргу по комісії та пені - 3580 грн., а також штрафів: 500 грн. - фіксована частина та 4597 грн. 57 коп. - процентна складова.
Відповідно до п. 3.2 Умов та Правил надання банківських послуг, клієнт дає згоду, на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням ОСОБА_2, і клієнт дає право в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.
З матеріалів справи вбачається, що з 1 вересня 2014 року ОСОБА_2 було збільшено процентну ставку до 34,80% річних, а 1 квітня 2015 року до 43,20 % річних.
Разом з тим, відповідно до положень ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.
Отже, незважаючи на те, що пунктом 3.2 Умов та правил передбачено право ОСОБА_2 в односторонньому порядку збільшувати розмір процентів за користування кредитом, таке збільшення, з огляду на вказані приписи ч. 3 ст. 1056-1 ЦК України та зазначені обставини справи, є нікчемним.
З урахуванням того, що відповідач не збільшував розмір свого кредиту і розмір заборгованості по тілу кредиту (основний борг та прострочений борг) залишався незмінним - 6987 грн. 86 коп., тому проценти за користування кредитом повинні були нараховуватися ОСОБА_2 за 1034 дня (з 1 вересня 2014 року до 30 червня 2017 року), виходячи із 30,00 % річних.
Тому суд не може прийняти як належні докази, надані ОСОБА_2 розрахунки заборгованості за користування кредитом у в частині розрахунку боргу по процентам.
В дійсності, розмір заборгованості по процентам у відповідача перед ОСОБА_2 на 30 червня 2017 року становить 8423 грн. 21 коп. = 2402 грн. (борг по процентам, який існував до 01 вересня 2014 року) + 6021 грн. 21 коп. (6987 грн. 86 коп. х 30.00 % : 360 днів х 1034 дня) (де: 6987 грн. 86 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 1034 - кількість днів, на яку нараховується заборгованість, тобто з 1 вересня 2014 року по 30 червня 2017 року, а 30.00 % - процентна ставка на рік).
Крім того, на думку суду у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені та комісії слід відмовити з наступних підстав.
Так, відповідно до п. 6.5 Умов позичальник зобов'язується погасити заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.
Також, відповідно до пункту 8.6 Договору у випадку порушення позичальником строків повернення платежів він повинен був сплатити ОСОБА_2 штраф, який складався з 500 грн. та 5% від суми позову.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя ст. 549 ЦК України).
За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - наприклад порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Така, правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15.
Тому суд не може задовольнити вимоги про стягнення одночасно і пені і штрафу за одне й теж порушення зобов'язання у виді порушення строків повернення кредитних коштів.
В той же час, слід відмітити, що згідно з позовними вимогами Банк просить стягнути з відповідача пеню та комісію, які виведені однією сумою - 3580 грн. В розрахунку заборгованості виписано нарахування пені і комісії в одній колонці, а у підсумку вказана сума зазначена як комісія. При цьому в розрахунку боргу в період з 1 лютого 2010 року по 30 вересня 2010 року, в колонці “ставка пені” зазначено її значення - “1” та нарахувань не відбувалося. В період з 1 жовтня 2010 року по 31 січня по 2013 року в колонці “ставка пені” вказане значення “1” та відбувалися нарахування в жовтні 2010 року в сумі 69 грн. 97 коп., в листопаді 2010 року в сумі 70 грн. 40 коп., в грудні 2010 року в сумі 70 грн. 61 коп., в липні 2011 року в сумі 69 грн. 92 коп., в серпні 2011 року в сумі 70
грн. 61 коп., в вересні 2011 року в сумі 70 грн. 61 коп., в жовтні 2011 року в сумі 70 грн. 69 коп., в листопаді 2011 року в сумі 70 грн. 63 коп., в грудні 2011 року в сумі 68 грн. 68 коп., в січні 2012 року в сумі 70 грн. 43 коп., в березні 2012 року в сумі 70 грн. 70 коп., в липні 2012 року в сумі 69 грн. 95 коп. В період з 1 лютого 2013 року по 31 жовтня 2013 року в колонці “ставка пені” вказане значення “0” та нарахувань не відбувалося. В період з 1 листопада 2013 року по 30 червня 2017 року в колонці “ставка пені” вказане значення “2” та нарахування пені і комісії відбувалося щомісячно - по 100 грн.
Таким чином суд приходить до висновку, що ОСОБА_2, хоча й вказано прохання стягнути пеню та комісію, однак фактично здійснено нарахування комісії в сумі 3580 грн., оскільки при проведенні перевірочних розрахунків пені, з використанням зазначених ставок, суми розрахунків не відповідають нарахованим ОСОБА_2 сумам.
Однак, ні в ОСОБА_2, ні в Умовах та правилах не визначено підстав та нарахування щомісячної комісії в сумі 100 грн. Обґрунтування її нарахування та стягнення в позові також відсутнє. Тому суд приходить до висновку, що підстав для її стягнення позивачем не доведено.
Крім того, розмір штрафу, визначений як процентна складова (5 % від суми позову) пов'язується не з певною подією кредитних правовідносин (прострочення понад певний строк), а з фактом звернення з позовом, що не відповідає самій сутності та правовій природі штрафу як способу забезпечення виконання зобов'язання. Тому суд вважає обґрунтованим стягнення штрафу лише в сумі 500 грн.
За такого, суд вважає, що позивачем доведена кредитна заборгованість відповідача станом на 30 червня 2017 року в загальній сумі 15911 грн. 07 коп., яка складається:
- із заборгованості за тілом кредиту -6987 грн. 86 коп.
- боргу за процентами - 8423 грн. 21 коп.
- та штрафу в сумі 500 грн. (фіксована частина).
Дана заборгованість підлягає стягненню з відповідача відповідно до положень ст. ст. 526, 549, 550, 611, 1054 ЦК України.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України та Закону України “Про судовий збір” з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати, пропорційно задоволеним вимогам - 16,39%.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 12-13, 141, 259, 263-265, 280-289 ЦПК України, суд
Позов публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Приватбанк” до ОСОБА_1 про стягнення кредитного боргу - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, на користь публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Приватбанк” (код ЄДРПОУ 14360570, рахунковий рахунок 29092829003111, МФО 305299) заборгованість за кредитним договором від 1 лютого 2010 року, що утворилася на 30 червня 2017 року, в загальному розмірі 15911 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот одинадцять) грн. 07 коп., яка складається з наступного:
-борг за тілом кредиту в сумі 6987 грн. 86 коп.;
-боргу за процентами в сумі 8423 грн. 21 коп.;
-штрафу в сумі 500 грн. (фіксована частина) т
Стягнути пропорційно задоволеним вимогам з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Приватбанк” судовий збір в сумі 262 (двісті шістдесят дві) грн. 24 коп. та витрати пов'язані з публікацію оголошення про виклик відповідача у пресі в сумі 61 (шістдесят одна) грн. 95 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Р.В. Козаченко