Справа № 448/2015/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Білоус Ю.Б.
Провадження № 22-ц/783/5999/17 Доповідач в 2-й інстанції: Павлишин О. Ф.
Категорія: 2
13 лютого 2018 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :
головуючого - Павлишина О.Ф.,
суддів - Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,
секретар Бохонко Е.Р.,
з участю представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представника ОСОБА_4- ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Мостиського районного суду Львівської області від 21 серпня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Довгомостиської сільської ради Мостиського району Львівської області (правонаступник Судововишнянська міська рада Мостиського району Львівської області), ОСОБА_4 та ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні жилим будинком та земельною ділянкою для обслуговування житлового будинку,-
21.11.2013 року позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що її батьку ОСОБА_7, на праві приватної власності належав житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а також на підставі рішення загальних зборів колгоспу «Росія» Мостиського району Львівської області від 20.09.1962 року йому було виділено земельну ділянку під забудову житлового будинку. Вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 батько помер, склавши за життя на її (позивачки) ім'я заповіт, а тому 18.04.2013 року нотаріусом Мостиської державної нотаріальної контори Львівської області, видано на її ім'я свідоцтво про право на спадщину за заповітом (внесеного до реєстру за № 731) та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за індексовим номером 2573282. Стверджувала, що за життя її батьком порушено питання щодо чинення йому перешкод в користуванні земельною ділянкою та житловим будинком, оскільки з двох сторін житлового будинку знаходяться дві проїзні дороги, одна з яких (з південної сторони) є на дуже близькій відстані від будинку, а тому транспорт, який проходить по дорозі завдає шкоди будинку (у негоду наносяться бризки болота на стіну, від вантажних машин стіни тріскають, будинок осідає). Крім того, зазначає, що на будинку (його зовнішній південній стороні) розміщені газові труби, а тому є ризик, що автомобіль може їх зачепити або ж взагалі в'їхати в будинок; вночі часто при проїзді транспорту вона та члени її сім'ї мають перерваний сон та відпочинок. Зазначала, що сусіди ОСОБА_8 та ОСОБА_6 мають заїзди до своїх будинків від центральної дороги села (біля річки), якими і користуються, а її заїздом користуються чужі водії. Вказувала, що їй на даний час стало відомо, що проїзд, який проходить попід її будинком (з південної сторони) здійснений не у відповідності до Генерального плану с. Бортятин Мостиського району Львівської області, іншої містобудівної документації, без дотримання будівельних норм та держстандартів, а також в цих документах вказаний проїзд не значиться. Однак, Довгомостиська сільська рада Мостиського району Львівської області відмовляється врегулювати дане питання у відповідності до Державних будівельних норм та правил. З огляду на наведене, просила суд, з урахуванням збільшених позовних вимог (т.1 а.с.162-164), постановити рішення, яким зобов'язати відповідача ліквідувати проїзд біля її будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з південної сторони, та припинити право користування даним проїздом.
Оскаржуваним рішенням суду в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду оскаржив представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3
В апеляційній скарзі стверджує, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що судом встановлено та не оспорюється особами, які беруть участь у справі, що у користуванні позивача ОСОБА_2 перебуває земельна ділянка площею 0,06 га та посилається на те, що права особи на чуже майно підлягають захисту у тому самому об'ємі, який має власник цього майна та право на захист користувача передбачає також право на захист від порушень з боку самого власника. Не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що веранда до будинку позивачки добудована самовільно, оскільки на час набуття права власності на будинок, веранди були введені в експлуатацію згідно закону та такі є складовою частиною будинку. Посилається на те, що суд першої інстанції, зазначаючи, що саме через добудову веранди спірний проїзд не відповідає вимогам ДНБ та що заборона користування проїздом, про яку просила позивач суперечитиме вимогам п. 3.22 ДНБ, суд вийшов за межі своєї компетенції, оскільки для вирішення таких питань необхідні спеціальні знання. Звертає увагу на те, що відмовляючи у задоволенні позову, суд зазначив, що позивачем не доведено відсутність проїзду на генеральному плані села. Посилається на те, що враховуючи правовідносини, що склалися та правові норми, які регулюють спірні правовідносини, предметом доказування у справі є наявність обставин, які мають істотне значення для припинення користування проїздом. Вважає, що наявність чи відсутність проїзду у генеральному плані села не входить у предмет доказування. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на підтримання доводів апеляційної скарги, пояснення представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 про заперечення вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено такі обставини.
Позивачці ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18.04.2013року (т.1 а.с.22) належить на праві власності житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №2573282 від 18.04.2013року (т.1 а.с.23).
Право власності на даний житловий будинок перейшло до позивачки ОСОБА_2 в порядку спадкування за заповітом після смерті її батька - ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 16.07.2012року (т.1 а.с.4). Зазначений будинок належав померлому ОСОБА_7 на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконкомом Довгомостиської сільської ради 07.03.2006року за реєстр №13997998.
Згідно даних технічного паспорта на вищевказаний житловий будинок, складеного КП «Мостиське РБТІ» станом на 09.02.2006 року, будинок побудований у 1965 році (т.1 а.с.56-58).
Земельну ділянку під забудову вищевказаного житлового будинку ОСОБА_7 виділено на підставі рішення загальних зборів колгоспників колгоспу «Росія» Городоцького району Львівської області від 20.09.1962 року.
Рішенням 2-ї сесії 5-го скликання Довгомостиської сільської ради Мостиського району Львівської області від 11.05.2006року «Про передачу земельної ділянки у приватну власність» (т.1 а.с.18) передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку гр. ОСОБА_7 для індивідуального житлового будівництва (ІЖБ) 0,06 га в с. Бортятин Мостиського району Львівської області. Зобов'язано гр. ОСОБА_7 виготовити Державний акт на право власності на землю та використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням.
Також встановлено, що земельна ділянка під вищевказаним житловим будинком та призначена для його обслуговування належним чином не приватизована. Технічна документація про виконані роботи з підготовки та видачі державного акта на право власності на землю гр. ОСОБА_7 не затверджена, державний акт на право власності на земельну ділянку під вищевказаним житловим будинком ОСОБА_7 не видавався.
Сторонами не оспорюється, що по дві сторони вищевказаного житлового будинку АДРЕСА_1 розташовані спільні проїзди загального користування, які сполучаються з центральною вулицею села з одного боку, та вулицею вздовж річки з іншого боку. Вказані спільні проїзди проходять до житлових будинків відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_6 та відносяться до земель комунальної власності територіальної громади села.
Судом також встановлено, що відповідачці ОСОБА_4 належить на праві власності житловий будинок АДРЕСА_2, що підтверджується копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №17658041 від 07.02.2008року (а.с.47). Даний житловий будинок був подарований відповідачці ОСОБА_4 на підставі Договору дарування будинку від 07.02.2008року (а.с.48) ОСОБА_8, якому будинок належав на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 05.09.2006 року.
Земельну ділянку під забудову вищевказаного житлового будинку ОСОБА_8 було виділено на підставі рішення загальних зборів колгоспників колгоспу «Росія» Городоцького району Львівської області від 02.04.1962 року, що підтверджується копією виписки із протоколу Загальних зборів колгоспників колгоспу «Росія» Городоцького району Львівської області від 02.04.1962 року (а.с.64).
При цьому, у плані відводу земельної ділянки гр. ОСОБА_8, затвердженому виконкомом Городоцької районної Ради Депутатів трудящих 14.04.1962 року (а.с.62), а також у проекті забудови земельної ділянки виділеної індивідуальному забудовнику ОСОБА_8, затвердженому районним архітектором Мостиського району 05.11.1996року, було передбачено вищевказані спільні проїзди загального користування з обох боків житлового будинку.
Також спільні проїзди загального користування з обох боків житлового будинку є зазначені і у плані відводу земельної ділянки гр. ОСОБА_7, затвердженому виконкомом Городоцької районної Ради Депутатів трудящих 24.11.1962 року (а.с.63).
Також судом встановлено, що 24.12.1998року Мостиським районним судом Львівської області ухвалено рішення, яке набрало законної сили, у цивільній справі №276-50 за 1998рік (т.1 а.с.65-68) за позовом ОСОБА_7 до Довгомостиської сільської Ради народних депутатів Мостиського району львівської області про визнання рішення 6ї сесії 2го демократичного скликання Довгомостиської сільської Ради народних депутатів від 23 квітня 1996 року №7 незаконним та за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_8 до ОСОБА_7 про усунення перешкод в користуванні проїздом.
Як слідує із тексту зазначеного судового рішення при розгляді вищевказаної цивільної справи судом було, зокрема, встановлено, що генеральним планом забудови с. Бортятин Мостиського району Львівської області передбачений проїзд від головної вулиці села вздовж господарства ОСОБА_7 як з правого так і з лівого боку.
Вищевказаним судовим рішенням в задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 відмовлено. Визнано рішення 6 сесії Довгомостиської сільської ради народних депутатів Мостиського району №7 від 23.04.1996року відносно залишення спільного проїзду вздовж господарства ОСОБА_7 законним. Встановлено проїзд вздовж присадибних ділянок ОСОБА_7 і ОСОБА_8 з лівої сторони від головної дороги з виходом на головну вулицю, що передбачений генеральним планом забудови села шириною 2,5 м. Зобов'язано ОСОБА_7 не чинити перешкод в користуванні вказаним спільним заїздом. Також зобов'язано Довгомостиську сільську Раду народних депутатів Мостиського району Львівської області встановити межі земельної ділянки ОСОБА_7 згідно рішення загальних зборів колгоспників колгоспу «Росія» Городоцького району Львівської області від 20.09.1962 року «Про виділення гр. ОСОБА_7 ділянку під будову хати в с. Бортятин в кількості 0,05 га землі». Також визнано частково недійсним свідоцтво на забудову ОСОБА_7, зобов'язавши районну архітектуру внести в план відведення земельної ділянки ОСОБА_7 відповідні зміни та уточнення обрисів земельної ділянки згідно рішення загальних зборів колгоспників колгоспу «Росія» Городоцького району від 20.09.1962 року «Про виділення гр. ОСОБА_7 ділянку під будову хати в с. Бортятин в кількості 0,05 га землі».
Крім того, судом встановлено, що у 2003 році ОСОБА_7 звертався до Мостиського районного суду Львівської області з позовом до Довгомостиської сільської ради, відділу містобудування та архітектури Мостиської райдержадміністрації та Львівського філіалу інституту землеустрою «Укрземлепроект» про внесення змін в генеральний план забудови с. Бортятино Мостиського району та в план забудови його земельної ділянки. Рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 28.10.2003 року у даній цивільній справі № 2-553 встановлено, що генеральним планом забудови с. Бортятин та планом забудови земельної ділянки ОСОБА_7 передбачено проїзди з обох сторін. Згідно плану забудови земельної ділянки розміри будинку повинні становити 10.0 х 8.0 м., а в натурі становлять 9.2 х 10.77 м., в зв'язку з чим будинок з південної сторони за рахунок самовільно добудованої веранди (2.77 м.) доходить до проїзду.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що генеральним планом забудови с.Бортятин Мостиського району Львівської області, а також планами відводу земельних ділянок ОСОБА_7 та ОСОБА_8 від 1962 року, передбачено спірний проїзд загального користування, відсутність такого проїзду у генеральному плані села чи іншій містобудівній документації позивачкою в ході розгляду даної справи не доведено, а також, що недотримання нормативної відстані, передбаченої вимогам п.3.22 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», між житловим будинком позивачки та спірним проїздом загального користування, відбулося внаслідок самовільно добудованої веранди до даного будинку.
Однак з такими висновками колегія суддів погодитись не може, оскільки висновки суду не відповідають встановленим обставинам.
Так, згідно з висновком експерта Львівського НДІСЕ №3217 від 25.12.2014року з технічної точки зору наявність біля житлового будинку з двох його сторін проїздів, зокрема з південної сторони будинку на відстані 3 (трьох) метрів 40 см від краю стіни житлового будинку, при умові, що обидва сусіди зі своїх земельних ділянок мають виїзд на центральну дорогу села зі сторони річки, не можлива, так як суперечить п.3.22 ДБН 360-92** «Містобудування і забудова міських і сільських поселень»; знаходження спірного проїзду з південної сторони на відстані 3,40 м від краю стін житлового будинку та рух по ньому легкового та вантажного транспорту можуть спричиняти шкоду, зокрема утворенню тріщин будинку та його осідання; зі спірного проїзду є виїзд на центральну вулицю і до річки, але в частині розташування житлового будинку АДРЕСА_1 він не відповідає вимогам п.3.22 ДБН 360-92** «Містобудування і забудова міських і сільських поселень». Будинки ОСОБА_4 та ОСОБА_6 розташовані нижче будинку АДРЕСА_1 (в напрямку річки) і до дороги зі сторони річки вони можуть проїхати по цьому проїзду, але до центральної вулиці (повз будинок АДРЕСА_1) проїхати вони не зможуть, що зумовлено невідповідністю розташування будинку АДРЕСА_1 вимогам ДБН. (т.1 а.с.88-92)
Крім того, відповідно до копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №2573282 від 18.04.2013року до складу будинку входять дві веранди. (т.1 а.с.23)
А відтак, оскільки відсутні будь-які дані про самовільне будівництво, реєстрація права власності на будинок, в склад якого входять дві веранди, ніким не оспорювалась, суд першої інстанції не мав підстав для висновку, що саме через добудову веранди спірний проїзд не відповідає вимогам ДБН.
Положеннями статті 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Аналіз наведених вище норм законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
Крім того, колегія суддів враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (рішення у справі "Іатрідіс проти Греції") , заява №31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А №296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011року, генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.
Згідно статті 17 цього Закону генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. Строк дії генерального плану населеного пункту не обмежується.
Відповідно до статей 25, 26 цього Закону режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій. Режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, обов'язковий для врахування під час розроблення землевпорядної документації. Суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
За положеннями ст.ст.38, 39 Земельного кодексу України, до житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування. Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.
Однак, орган місцевого самоврядування та інші заінтересовані особи не ставили питання щодо неправомірності будівництва веранди і неправомірності реєстрації права власності на будинок з верандою, яка перебуває на відстані до проїзду, що не відповідає п.3.22 ДБН 360-92** «Містобудування і забудова міських і сільських поселень», та в зв»язку з цим фактичним унеможливленням використання проїзду відповідно до генерального плану населеного пункту.
А відтак, оскільки реєстрація права власності ОСОБА_2 на будинок не скасована, проїзд біля її будинку не відповідає п.3.22 ДБН 360-92** «Містобудування і забудова міських і сільських поселень», і висновком експерта Львівського НДІСЕ №3217 від 25.12.2014 року досліджувалось користування спірним проїздом ОСОБА_4 та ОСОБА_6, колегія суддів, що порушене право ОСОБА_2 на мирне володіння майном підлягає захисту ефективним способом - шляхом заборони ОСОБА_4 та ОСОБА_6 проїзду із південної сторони будинку АДРЕСА_1.
Разом з тим, за відсутності правових підстав для покладення обов»язку на сільську раду щодо ліквідації проїзду, оскільки унеможливлення користування таким настало внаслідок дій, спрямованих на добудову та реєстрацію права власності на будинок, а також відсутності правових підстав щодо припинення права користування проїздом невизначеного кола осіб, а відповідачами в справі є лише ОСОБА_4 та ОСОБА_6, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог, яке відповідає встановленим обставинам та положенням закону.
А відтак, рішення суду в частині в частині відмови в задоволенні позовних вимог про припинення права користування проїздом слід скасувати та постановити нове рішення, яким заборонити ОСОБА_4 та ОСОБА_6 проїзду із південної сторони будинку АДРЕСА_1, а в решті рішення залишити без змін.
Керуючись п.2 ч.1 ст.374, п. 3 ч. 1 ст. 376, ст.381 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково. Рішення Мостиського районного суду Львівської області від 21 серпня 2017 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про припинення права користування проїздом скасувати та постановити нове рішення, яким заборонити ОСОБА_4 та ОСОБА_6 проїзд із південної сторони будинку АДРЕСА_1. В решті рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена відповідно до положень ст.389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 20.02.2018 року.
Головуючий: Павлишин О.Ф.
Судді: Мікуш Ю.Р.
Приколота Т.І.