Справа № 686/23383/17
Головуючий у 1-й інстанції: Козак О.В.
Суддя-доповідач: Залімський І. Г.
13 лютого 2018 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Залімського І. Г.
суддів: Смілянця Е. С. Сушка О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 січня 2018 року (ухвалене 15 січня 2018 року, повний текст якого виготовлено 24 січня 2018 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до інспектора роти №1 управління патрульної поліції у м. Хмельницькому Закорчевного Олександра Андрійовича, департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_2 звернувся до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області із позовом до інспектора роти №1 управління патрульної поліції у м. Хмельницькому Закорчевного Олександра Андрійовича, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 січня 2018 року позов задоволено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач - департамент патрульної поліції Національної поліції України подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 січня 2018 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивач здійснив випередження автомобіля поліції з лівої сторони та не надав переваги в русі автомобілям, що рухались у зустрічному напрямку. Інспектор мав підстави вважати, що позивачем було вчинено адміністративне правопорушення, а тому його було зупинено, однак на вимогу пред'явити документи, позивач відмовився пред'явити документи, як на місці зупинки, так і у відділі поліції. Позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності згідно ч.1 ст.126 КУпАП лише за невиконання позивачем вимоги працівника поліції пред'явити документи, відповідно до вимог ст.36 КУпАП.
Позивач вказує, що він рухався по вул. Шевченка в м. Хмельницькому перед ним за 60 метрів до перехрестя зупинився автомобіль патрульної поліції, який не здійснював рух протягом 20 секунд. В зустрічному напрямку рухались автомобілі, він визначив безпечну відстань і проїхав перехрестя, здійснивши поворот ліворуч. Коли його зупинили, він відмовився надавати посвідчення водія, оскільки правил дорожнього руху не порушував та вважав, що інспектор діє неправомірно.
12.02.2018р. позивач подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи. В обґрунтування клопотання зазначено, що позивач подав апеляційну скаргу на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 січня 2018 року.
Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи.
Відповідно до ч.1 ст.313 КАС України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Колегія суддів зауважує, що наведені позивачем обставини не створюють об'єктивних перешкод для його участі в судовому засіданні, а тому не є поважними.
Згідно ч.1 ст.223 КАС України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 205 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.205 КАС України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку, коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення.
Колегія суддів зауважує, що в даному випадку відсутні підстави, передбачені ч.2 ст.205 КАС України, а відкладення розгляду справи можливе лише в межах встановленого цим Кодексом строку.
Розгляд даної справи здійснюється із урахуванням особливостей, передбачених ст. 286 КАС України.
Відповідно до ч.5 ст. 286 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи.
З огляду на те, що строк апеляційного оскарження рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15.01.2018р. закінчився 05.02.2018р., суд апеляційної інстанції зобов'язаний розглянути дану справу до 15.02.2018р. В свою чергу, суд не може відкласти розгляд справи до вказаної дати, адже це унеможливить вчасне повідомлення учасників справи про дату і час апеляційного розгляду даної справи.
Отже, у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи необхідно відмовити.
Відповідачі повноважних представників у судове засідання не направили, хоча повідомлялись про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.
Згідно ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Встановлено, що 06.11.2017р. інспектором роти №1 управління патрульної поліції у м. Хмельницькому Закорчевним О.А. прийнята постанова серії БР №199512, згідно якої ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, що полягало в порушенні вимог п.16.6, п.2.1а ПДР України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
Позивач зазначає, що він рухався дотримуючись всіх правил дорожнього руху, а тому правомірно відмовив інспектору у пред'явленні документів. Позивач не погодився із вказаною постановою та звернувся до суду.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено факту вчинення позивачем вказаного порушення.
Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує викладене нижче.
Відповідно до ст.23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Стаття 14 Закону України "Про дорожній рух" зобов'язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245).
Водночас, стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відеозаписом автомобільного відео реєстратора автомобіля патрульної поліції зафіксовано, що службовий автомобіль поліції стоїть на перехресті, для нього увімкнений червоний сигнал світлофора. Після того, як вмикається зелений сигнал світлофора, водій автомобіля патрульної поліції виїжджає на перехрестя, та виконуючи вимогу п.16.6 ПДР України зупиняється для надання переваги у русі транспортним засобам що рухаються в зустрічному напрямку прямо та повертають праворуч. В той же час, коли один із автомобілів зустрічного напрямку здійснює поворот праворуч, а інший рухається прямо, водій автомобіля КІА SORENTO д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 всупереч вимогам п.16.6 ПДР України здійснив поворот ліворуч. Інспектор на службовому автомобілі прослідував за автомобілем КІА SORENTO д.н.з. НОМЕР_1, та подав вимогу про зупинку в місці де це не заборонено ПДР України.
Після зупинки транспортного засобу, інспектор підійшов до водія, представився, пояснив причину зупинки, а саме порушення правил проїзду перехресть. Також водію було продемонстровано відеозапис вчиненого порушення. Разом з тим, на вимогу працівника поліції пред'явити для перевірки документи водій ОСОБА_2 категорично відмовився.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Згідно п.2 ч.1 ст.32 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи у таких випадках якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.
Згідно ст.16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Частиною 1 статті 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, зокрема, за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Колегія суддів зазначає, що постановою серії БР №199512 від 06.11.2017р. ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ч.1 ст.126 КУпАП, тобто за не пред'явлення для перевірки документів.
Суд першої інстанції зазначає, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення та винесенні постанови не зазначено в постанові нормативний акт, який передбачає відповідальність за порушення п. 16.6 ПДР України, та відповідно не прийнято рішення чи винний ОСОБА_2 у його вчиненні і чи підлягає адміністративній відповідальності за вказане правопорушення.
Колегія суддів вважає вказані висновки суду першої інстанції необґрунтованими, зважаючи на наступне.
Згідно ст.36 КУпАП, при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.
Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Тобто, стягнення накладається за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, і вимоги даної статті не зобов'язують інспектора притягувати до відповідальності особу за всі вчинені правопорушення.
В даному випадку відповідач виявив факт вчинення позивачем порушення вимог ч.2 ст.122 КУпАП та ч.1 ст.126 КУпАП. Тому інспектором як посадовою особою, що наділена дискреційними повноваженнями, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням докази порушення позивачем ПДР, маючи відповідні повноваження дійшов до висновку про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 т.126 КУпАП.
Колегія суддів зауважує, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено право поліцейського вимагати відповідні документи у водія виключно якщо особа вчинила правопорушення та покарана за це.
Водночас, вимога поліцейського про пред'явлення водієм документів встановлених ПДР України, не в усіх випадках супроводжується такою підставою зупинки як порушення водієм ПДР України.
Зокрема, п.3 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» передбачає, що поліцейський може зупиняти транспортний засіб якщо є інформація, що свідчить про причетність водія транспортного засобу до вчинення адміністративного правопорушення. На переконання суду апеляційної інстанції, в даному випадку у інспектора була наявна така інформація, а саме не виконання ОСОБА_2 вимог п.16.6 ПДР України, що й слугувало підставою для зупинки позивача. Отже, відповідач правомірно зупинив позивача та правомірно вимагав у позивача пред'явити відповідні документи.
З урахування наведеного, колегія суддів вважає, що позивача правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення вимог ч.1 ст.126 КУпАП, а оскаржувана постанова відповідача є правомірною та не підлягає скасуванню.
У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, що призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції належить скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу департаменту патрульної поліції Національної поліції України задовольнити.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до інспектора роти №1 управління патрульної поліції у м. Хмельницькому Закорчевного Олександра Андрійовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення скасувати.
Ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Постанова суду складена в повному обсязі 13 лютого 2018 року.
Головуючий Залімський І. Г.
Судді Смілянець Е. С. Сушко О.О.