Справа № 802/2084/17-а
Головуючий у 1-й інстанції: Жданкіна Н.В.
Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.
06 лютого 2018 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Сторчака В. Ю. Мельник-Томенко Ж. М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 (далі - позивач) до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Мурованокуриловецький районний суд (далі - третя особа) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,
Позивач 16.11.2017 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в якому просив:
- визнати протиправною відмову Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області у виплаті йому вихідної неоподаткованої допомоги у зв'язку з виходом у відставку у розмірі 3-х місячних суддівських винагород за останньою посадою;
- зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити йому вихідну неоподатковану допомогу у зв'язку з виходом у відставку у розмірі 3-х місячних суддівських винагород за останньою посадою у розмірі 73950,00 грн.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 29.11.2017 адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною відмову Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області у виплаті ОСОБА_2 вихідної допомоги у зв'язку з виходом у відставку в розмірі 3-х місячних суддівських винагород за останньою посадою.
Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 вихідну допомогу у зв'язку з виходом у відставку в розмірі 3-х місячних суддівських винагород за останньою посадою у розмірі 73 950,00 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю та посилається на, що 22.09.2016 Верховною Радою України прийнято постанову якою позивача звільнено з посади суду, тому до спірних правовідносин слід застосовувати норми чинні на момент прийняття вказаної постанови. Крім того, апелянт в апеляційній скарзі посилався на пропущення строку звернення до суду передбаченого ст. 99 КАС України (в ред. чинній до 15.12.2017).
23.01.2018 на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу де позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суд у І інстанції без змін.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, 26.03.1993 ОСОБА_2 обрано суддею Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області.
22.09.2016 Верховною Радою України прийнято Постанову № 1600-VIII "Про звільнення суддів", відповідно до якої ОСОБА_2 звільнено з посади судді Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області, у зв'язку з поданням заяви про відставку.
04.10.2016 наказом в.о. голови Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області № 36-к, відповідно до Постанови Верховної Ради України від 22.09.2016 № 1600-VIII "Про звільнення суддів", ОСОБА_2 відраховано із штату суддів Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області з 10.10.2016, у зв'язку із виходом у відставку.
Таким чином, стаж роботи ОСОБА_2 на посаді судді складає 25 років 8 місяців 11 днів.
27.10.2017 позивач звернувся до Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області із заявою в якій просив видати наказ про виплату йому вихідної допомоги судді, який вийшов у відставку.
31.10.2017 листом №6/1681/2017 Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області повідомив позивача про те, що функції розпорядника бюджетних коштів щодо забезпечення діяльності місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації, та запропонував щодо окресленого вище питання про виплату вихідної допомоги звернутись безпосередньо до ТУ ДСА України в Вінницькій області.
З метою реалізації, встановленого ч. 1 ст. 143 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 02.06.2016 року, права на отримання вихідної допомоги в розмірі 3-х місячних суддівських винагород за останньою посадою в зв'язку із виходом у відставку позивач звернувся до ТУ ДСА у Вінницькій області із заявою, в якій про виплату йому вихідну допомогу.
30.10.2017 листом №04-36/2585, ТУ ДСА України в Вінницькій області повідомило позивача про те, що виплату вихідної допомоги у зв'язку з виходом судді у відставку не передбачено Законом України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції чинній на момент звільнення ОСОБА_2 Крім того ТУ ДСА України в Вінницькій області зазначило, що територіальне управління при розгляді звернення позивача не може застосовувати положення Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", адже вказаний Закон набув чинності після його звільнення. За таких обставин територіальне управління не вправі здійснити ОСОБА_2 виплату вихідної допомоги.
Не погодившись з таким рішенням позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час розгляду адміністративної справи, при цьому, відповідачем не доведено правомірності своїх дій, а відтак адміністративний позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.
Згідно ч. 1 ст. 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції до 01.04.2014) судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання України", який набрав чинності 01.04.2014, внесено зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", зокрема, виключено з нього статтю 136, якою передбачалось, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
При цьому, 30.09.2016 набув чинності Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, ч. 1 ст. 143 якого визначає, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою.
Як встановлено з матеріалів справи, наказом в.о. голови Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 04.10.2016 № 36-к, відповідно до Постанови Верховної Ради України від 22.09.2016 № 1600-VIII "Про звільнення суддів", ОСОБА_2 відраховано із штату суддів Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області з 10.10.2016, у зв'язку із виходом у відставку.
Тобто, фактично реалізувати право судді у відставці, зокрема право на вихідну допомогу судді, позивач міг лише з 04.10.2016.
При цьому, судом І інстанції вірно вказано, що на момент прийняття вказаного наказу від 04.10.2016 діяла норма ч. 1 ст. 143 Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, що передбачала виплату вихідної допомоги в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою судді, який вийшов у відставку.
Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що станом на 30.09.2016 позивач перебував на посаді судді Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області, а тому на нього поширюється дія норми ч. 1 ст. 143 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII щодо виплати вихідної допомоги в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою.
Щодо посилання відповідача в апеляційній скарзі на пропущення позивачем шестимісячного строку звернення до суду за захистом своїх прав, встановленого ч. 2 ст. 99 КАС України (в редакції до 15.12.2017), оскільки, на думку відповідача, датою з якої позивач мав дізнатися про порушення своїх прав є момент ознайомлення із наказом в.о. голови Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 04.10.2016, в той час як до суду останній звернувся лише 16.11.2017, то суд зазначає наступне.
Згідно матеріалів справи, позивачем оскаржувалася протиправна відмова ТУ ДСАУкраїни у Вінницькій області у виплаті вихідної допомоги у зв'язку з виходом у відставку у розмірі 3-х місячних суддівських винагород за останньою посадою, викладена у листі від 30.10.2017 №04-36/2585, до суду позивач звернувся з даним адміністративним позовом 16.11.2017, про що свідчить відповідна дата на штампі вхідної кореспонденції Вінницького окружного адміністративного суду.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не пропущено шестимісячний строк звернення до суду за захистом своїх прав, встановлений ч. 2 ст. 99 КАС України (в редакції до 15.12.2017), а тому, судом першої інстанції вірно відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском строків позовної давності позивачем.
Щодо визначення розміру вихідної грошової допомоги, на яку набув права позивач, слід зазначити наступне.
Згідно довідки відділу планово-фінансової діяльності бухгалтерського обліку та звітності ТУ ДСА України в Вінницькій області від 24.10.2017 № 4-35/1375 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданої ОСОБА_2, станом на 10.10.2016 суддівська винагорода голови Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області склала 24650,00 грн.
При цьому, суд першої інстанції доречно послався на постанову Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", де вказано, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Таким чином, суд визначає такий розмір без відрахування податків та зборів, а відповідач має здійснити утримання таких у відповідності до норм чинного законодавства.
За таких обставин, судова колегія апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції в повній мірі надав оцінку усім вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, у зв'язку із чим, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Ватаманюк Р.В.
Судді Сторчак В. Ю. Мельник-Томенко Ж. М.