19 лютого 2018 року м. ПолтаваСправа № 554/10347/17
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Супруна Є.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу №554/10347/17 за позовною заявою ОСОБА_1 до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
15 січня 2018 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла з Октябрського районного суду м. Полтави справа №№554/10347/17 за позовом ОСОБА_1 до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (надалі - відповідач, Полтавське ОУПФ) , в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Полтавського ОУПФ від 06.11.2017 №104, зобов'язавши відповідача перевести ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 31.10.2017 на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" з урахуванням стажу державної служби згідно з довідкою від 31.10.2017 №20-16-09-5-25/5403 Управління північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області про стаж державної служби станом на 20.09.2014 та довідок Північно-східного офісу Держаудитслужби від 27.10.2017 №11-33/172 "Про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби".
Протиправність рішення відповідача позивач пов'язує з обставинами наявності у неї відповідного права та бажання отримувати пенсію згідно з Законом України "Про державну службу", оскільки стаж її державної служби становить більше ніж 20 років.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 28.12.2018 відкрито провадження в адміністративній справі і цього ж дня прийнято рішення про передачу справи за підсудністю до Полтавського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.01.2018 адміністративну справу №554/10347/17 прийнято до провадження та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
30.01.2018 відповідач надав відзив на позов, в якому вказує, що за наданими позивачем документами для переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" стаж роботи на посадах державної служби становить лише 5 років 7 місяців 9 днів, що є недостатнім для призначення ОСОБА_1 такої пенсії. Додає, що період роботи позивача в органах податкової служби з 03.01.1996 по 06.01.2012 з присвоєнням їй звання "радник податкової служби" не зараховується до стажу державної служби відповідно до вимог чинного законодавства.
05.02.2018 від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якій вона вказує, що протягом її роботи в податковій службі вона отримувала заробітну плату як державний службовець, на неї поширювалися всі вимоги і обмеження, що стосуються державного службовця. Пояснює, що всупереч твердженням відповідача, згідно з постановою КМУ від 03.05.1994 №283 до стажу державної служби зараховується робота на посадах керівних працівників та спеціалістів в апараті державної податкової та контрольно-ревізійної служби, яким присвоєно персональні звання.
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1), згідно з пенсійним посвідченням від 14.11.2014 НОМЕР_2, є пенсіонером за віком, перебуває на обліку в Полтавському ОУПФ та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
31.10.2017 позивач звернулася до Полтавського ОУПФ із заявою про переведення її на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII з огляду на наявність у неї необхідного стажу державної служби.
До своєї заяви позивач додала копію трудової книжки НОМЕР_3 від 25.08.1977 (а.с. 10-15) та необхідні довідки, а саме:
- від 13.10.2017 №18-76/152 Головного управління статистики у Полтавській області про стаж державної служби станом на 22.12.1995 (а.с. 22);
- від 25.10.2017 №941/16-31-04-25 Головного управління ДФС у Полтавській області про стаж державної служби станом на 06.01.2012 (а.с. 21);
- від 31.10.2017 №20-16-09-5-25/5403 Управління північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області про стаж державної служби станом на 20.09.2014 (а.с. 20);
- від 27.10.2017 №11-33/172 Північно-східного офісу Держаудитслужби "Про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця" (а.с. 23-24);
- від 27.10.2017 №11-33/171 Північно-східного офісу Держаудитслужби "Про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби" (а.с. 25).
Рішенням відповідача від 06.11.2017 №104 ОСОБА_1 відмовлено у переведенні на пенсію згідно з вищевказаним законом з огляду на відсутність необхідного стажу державної служби у 20 років так як згідно з довідкою від 25.10.2017 №941/16-31-04-25, виданою Головним управлінням ДФС у Полтавській області, гр. ОСОБА_1 працювала на посадах: головного державного податкового інспектора з 03.01.1996 по 25.11.1996 в Державній податкові службі в Полтавській області; головного державного податкового ревізора-інспектора з 26.11.1996 по 06.01.2012 в Державній податкові службі в Полтавській області. Заявниці присвоєно спеціальне звання "радник податкової служби", тому визначений період не відноситься до посад державної служби (а.с. 19).
Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом за правовим захистом порушеного права на переведення її на пенсію за Законом України "Про державну службу".
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно з п.12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII (надалі - Закон №889-VIII) для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII (надалі - Закон №3723-ХІІ) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Пунктом 17 частини третьої статті 3 Закону №889-VIII визначено коло осіб, на яких дія цього Закону не розповсюджується, а саме: осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів та працівників інших органів, яким присвоюються спеціальні звання, якщо інше не передбачено Законом.
Згідно з пунктами 343.1, 343.2 та 343.3 статті 343 Податкового кодексу України посадовим особам контролюючих органів присвоюються такі спеціальні звання: головний державний радник податкової та митної справи; державний радник податкової та митної справи I рангу; державний радник податкової та митної справи II рангу; державний радник податкової та митної справи III рангу; радник податкової та митної справи I рангу; радник податкової та митної справи II рангу; радник податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи I рангу; інспектор податкової та митної справи II рангу; інспектор податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи IV рангу; молодший інспектор податкової та митної справи.
Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, співвідношення з рангами державних службовців, розмір надбавок за спеціальне звання затверджуються Кабінетом Міністрів України. У разі присвоєння посадовій особі спеціального звання відповідно до пункту 343.1 цієї статті надбавка за ранг державного службовця не виплачується.
Пунктом 344.1 статті 344 Податкового кодексу України визначено, що пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу".
При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Викладена правова позиція також узгоджується з постановою Верховного Суду України від 22.10.2013 у справі № 21-340а13.
Відповідно до статті 1 Закону №3723-ХІІ державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
Згідно з частиною другою статті 9 зазначеного Закону регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України. Із наведеної норми вбачається, що правове становище державних службовців, які працюють в апараті інших органів, може регулюватися іншими спеціальними законами.
Як встановив суд з матеріалів справи, ОСОБА_1 у період з 03.01.1996 по 25.11.1996 працювала на посаді головного державного податкового інспектора Державної податкової інспекції по Полтавській області, з 26.11.1996 по 06.01.2012 - на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора Державної податкової адміністрації у Полтавській області.
Згідно з трудовою книжкою НОМЕР_3 від 25.08.1977 позивачу під час проходження нею служби у податковому органі присвоєно спеціальні звання: з 15.07.1996 - радник податкової служби ІІІ рангу, з 01.11.1998 - радник податкової служби ІІ рангу, з 16.07.2004 - радник податкової служби І рангу (а.с. 10-15).
У своєму відзиві на позов відповідач вказує, що ОСОБА_1 не враховано до стажу державної служби роботу в податкових органах з посиланням на розпорядження КМУ від 12.09.1997 №503-р "Про віднесення деяких посад працівників місцевих державних податкових адміністрації до відповідних категорій посад державних службовців", яке втратило чинність 06.08.2016 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2016 №465.
Однак, як видно з абзацу 1 даним розпорядженням до державних службовців відносилися посади працівників державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і державних податкової інспекції у районах, містах, районах у містах, які не мають спеціальних звань. Натомість, як встановлено вище, позивачу присвоювалися спеціальні звання.
Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України від 04.12.1990 №509-XII "Про державну податкову службу в Україні" (надалі - Закон №509-XII).
Згідно з частиною першою статті 4 Закону №509-XII Державна податкова служба, якій за змістом частини другої цієї статті підпорядковані державні податкові інспекції в областях, районах, містах і районах у міста, є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків, зборів та інших платежів і неподаткових доходів і внесків до державних цільових фондів, встановлених законодавством України.
Посадовою особою органу державної податкової служби, за правилами частини першої статті 15 Закону №509-XII, може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Міністерством фінансів України. Посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації, після якої таким особам присвоюються спеціальні звання (частини перша, четверта статті 15 цього Закону).
Цією ж нормою установлено умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондують вимогам статей 5, 12 Закону №3723-ХІІ щодо обмежень пов'язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.
Статтею 6 Закону №509-XII було встановлено, що видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.
Підсумовуючи все сказане слід зробити висновок про те, що посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання, які обіймають посади в державних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету дійсно перебувають на державній службі та є державними службовцями.
Абзацами третім та п'ятим пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (в редакції, чинній на момент виникнення права на пенсію як держслужбовця), передбачено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання.
Отже, посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію.
Таким чином на позивача розповсюджується дія Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII.
За викладених обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тож сплачена позивачем сума судового збору підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (вул. І.Мазепи, 30, м. Полтава, 36040, код ЄДРПОУ 40383769) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (Шевченківський район) від 06.11.2017 №104.
Зобов'язати Полтавське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області (вул. І.Мазепи, 30, м. Полтава, 36040, код ЄДРПОУ 40383769) вчинити дії з переведення ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" з 31.10.2017.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 640 (шістсот сорок) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (вул. І.Мазепи, 30, м. Полтава, 36040, код ЄДРПОУ 40383769).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення з урахуванням положень п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Є.Б. Супрун