15 лютого 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/3626/17
Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Глуханчук О. В.
Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
судді - доповідача Косцової І.П.
суддів Стас Л.В.
Турецької І.О.
за участю: секретаряСтефанцевої Ю.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2017 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Омега-Автопоставка» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Омега-Автопоставка» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 26 листопада 2016 року №500060702/2016/000168/1, №500060702/2016/000167/2, №500060702/2016/000169/2, від 27 листопада 2016 року №500060702/2016/000170/2.
В обґрунтування позову зазначено, що оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки Товариством до митного органу надані усі необхідні документи, що підтверджують заявлену ним у митній декларації вартість товару, а також вірність обраного методу визначення його вартості.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2017 року позов задоволено.
В апеляційній скарзі Одеська митниця ДФС, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволені позовних вимог.
В обґрунтування своїх доводів апелянт, зокрема зазначив, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, а рішення про коригування митної вартості товарів прийняті правомірно, з дотриманням норм чинного законодавства та у межах наданих повноважень.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 05 січня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Омега-Автопоставка» (Покупець) та компанією NINGBO PANTRADERS INTERNATIONAL INC (Продавець) (Китайська Народна Республіка) укладено зовнішньоекономічний контракт №007526-16 на поставку товару в асортименті, кількості, якості і за ціною, що вказані в інвойсах, які мають юридичну силу специфікацій та є невід'ємними частинами Контракту.
Поставка товару здійснюється партіями, під якою розуміється вся сукупність товару, яка поставляється покупцю за одним інвойсом. Ціна товару узгоджується сторонами та вказується в інвойсі і приймається на умові FOB (Інкотермс-2010) порт NINGBO, CHINA. В інвойсі може бути передбачений інший порт поставки.
Ціна є фіксованою і не змінюється протягом поставки кожної конкретної партії товару. Вартість тари (упаковки) входить в ціну товару. Загальна сума контракту на момент його підписання складає 500 000 доларів США. Дана сума контракту може змінюватись за угодою сторін в процесі виконання контракту. Валюта контракту - долар США (а.с. 34-40, том 1).
Крім цього, 06 січня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Омега-Автопоставка» (Покупець) та компанією RUIAN REВOL IMPORT AND EXPORT CO., LTD (Продавець) (Китайська Народна Республіка) укладено зовнішньоекономічний контракт №009090-16 на поставку товару в асортименті, кількості, якості і за ціною, що вказані в інвойсах, які мають юридичну силу специфікацій та є невід'ємними частинами Контракту. Поставка товару здійснюється партіями, під якою розуміється вся сукупність товару, яка поставляється покупцю за одним інвойсом. Ціна товару узгоджується сторонами та вказується в інвойсі і приймається на умові FOB (Інкотермс-2010) порт NINGBO, CHINA. В інвойсі може бути передбачений інший порт поставки. Ціна є фіксованою і не змінюється протягом поставки кожної конкретної партії товару. Вартість тари (упаковки) входить в ціну товару. Загальна сума контракту на момент його підписання складає 500 000 доларів США. Дана сума контракту може змінюватись за угодою сторін в процесі виконання контракту. Валюта контракту - долар США (а.с. 58-64, том 2).
Також, з матеріалів справи вбачається, що 20 січня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Омега-Автопоставка» (Покупець) та компанією YUHUAN JINLI AUTO CO., LTD (Продавець) (Китайська Народна Республіка) укладено зовнішньоекономічний контракт №004807-16 на поставку товару в асортименті, кількості, якості і за ціною, що вказані в інвойсах, які мають юридичну силу специфікацій та є невід'ємними частинами Контракту. Поставка товару здійснюється партіями, під якою розуміється вся сукупність товару, яка поставляється покупцю за одним інвойсом. Ціна товару узгоджується сторонами та вказується в інвойсі і приймається на умові FOB (Інкотермс-2010) порт NINGBO, CHINA. В інвойсі може бути передбачений інший порт поставки. Ціна є фіксованою і не змінюється протягом поставки кожної конкретної партії товару. Вартість тари (упаковки) входить в ціну товару. Загальна сума контракту на момент його підписання складає 500 000 доларів США. Дана сума контракту може змінюватись за угодою сторін в процесі виконання контракту. Валюта контракту - долар США (а.с. 130-136 том 1).
На підставі укладених зовнішньоекономічних контрактів Товариством ввезено на митну територію України товар - запасні частини до автомобілів в асортименті.
З метою митного оформлення вказаного товару 21 листопада 2016 року Товариством було подано до Одеської митниці ДФС митний пост «Одеса - порт» митні декларації №500060702/2016/016291, №500060702/2016/016282, №500060702/2016/016275, №500060702/2016/016295, у яких митна вартість товару була визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.
На підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару декларант надав до митного органу відповідні супровідні документи, зокрема, зовнішньоекономічний контракт, коносаменти, копії митних декларацій країни відправлення, банківські платіжні документи, що стосуються товару (платіжні доручення в іноземній валюті), документи, що підтверджують вартість перевезення товару (довідки про транспорті витрати), рахунки-фактури (інвойси), пакувальні листи до інвойсів, навантажувальні документи, договори про надання послуг митного брокера, договори про перевезення, декларації про походження товару тощо.
Відповідачем поставлено під сумнів правильність документів, які подані для митного оформлення товару з визначенням митної вартості за основним методом, оскільки подані документи не містять усіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості.
За таких обставин митним органом були прийняті оскаржувані рішення про коригування митної вартості, та відмовлено у прийнятті вказаних митних декларацій шляхом оформлення карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Митна вартість була скоригована із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості, а саме за резервним методом визначення митної вартості.
Рішення митного органу було обґрунтовано тим, що подані документи не містять усіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості, зокрема, 1) у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо вартості упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних їз пакуванням; 2) документи, що містять відомості про вартість перевезення, а саме, рахунок-фактура (акт виконаних робіт) від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг, банківськи платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг; калькуляція транспортних витрат, що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту; 3) в наданих до митного оформлення банківських платіжних документах відсутнє посилання на інвойс (проформу інвойсу), що унеможливлює ідентифікацію зазначеної передплати з оцінюваними товарами, а загальна сума у зазначених платіжних документах є відмінною від суми поставки;
4) в наданих до митного оформлення рахунках-фактурах (інвойсах) відсутнє посилання на зовнішньоекономічний договір (контракт) від 05.01.2016 № 007526-16.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем під час митного оформлення надано необхідний пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників вартості імпортованого товару, заявленої позивачем за основним методом, а висновок митниці щодо не підтвердження числових значень складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є безпідставним.
Колегія суддів, виходячи з меж апеляційного перегляду, встановлених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 2 ст. 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 Митного кодексу України «Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, та порядок їх застосування».
Згідно з ч. ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з частиною третьою статті 53 Митного Кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Таким чином, статтею 53 Митного кодексу України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частиною сьомою цієї ж статті у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Згідно зі ст. 55 Митного кодексу України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до положень ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується, зокрема, у разі, якщо: щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Згідно з ч. 1 ст. 59 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Аналіз наведених положень свідчить про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом), але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 30 червня 2015 року №21-591а15, від 02 червня 2015 року №21-498а15.
Приведені приписи законодавства з питань митної справи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, декларанту було запропоновано надати протягом 10 календарних днів такі додаткові документи: виписки з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копії митних декларацій країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Також повідомлено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
24 листопада 2016 року декларантом надіслано до Одеської митниці ДФС наступні додаткові документи: прайс-листи виробника; митні декларації країни відправлення; рахунки-фактури за транспортно-експедиційні послуги; листи-роз'яснення договори на транспортно-експедиційне обслуговування; листи відправників.
Однак, проаналізувавши додаткового надані документи, митний орган дійшов висновку про їх недостатність для переконливого підтвердження заявленої митної вартості товарів.
Зауваження відповідача до наданих документів зводились до того, що наданий прайс-лист не містить кінцевої дати, крім того він засвідчений печаткою, яка містить ознаки підробки, що видно візуально. Виписка з бухгалтерської документації надана у вигляді листа, складена декларантом та не містить нових відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, до копії експортної декларації країни відправлення не надано перекладу даного документа. Декларантом не надано висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Заявлена митна вартість є найнижчою серед визнаних митних вартостей заявленого коду товару згідно УКТЗЕД в Україні, у час максимально наближений до часу митного оформлення.
Водночас, суд першої інстанції, із посиланням на докази, досліджені під час судового розгляду справи, дійшов обгрунтованого висновку, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару всі документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, які спростовують виявлені митним органом обставини щодо непідтвердження числових значень складових митної вартості товару.
Так, як свідчать матеріали справи, Товариством до митного оформлення було надано зовнішньоекономічні контракти, рахунки-фактури (інвойси), банківські платіжні документи, що стосуються товару, договори про надання послуг митного брокера, договори на транспортно-експедиційне обслуговування, навантажувальні документи, документи, що підтверджують вартість перевезення товару (довідка про транспорті витрати) та рахунки-фактури за транспортно-експедиційні послуги, а також коносаменти, декларації про походження товару, копії митних декларацій країни відправлення, прайс-листи, пакувальні листи до інвойсів та інші документи.
Відомості, що містяться у зазначених документах, дозволяють ідентифікувати експортну операцію з конкретною поставкою товару.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість вимог митниці щодо надання додаткових документів та, відповідно, протиправності коригування митної вартості за другорядним методом з підстав ненадання таких документів.
Таким чином, зважаючи на обставини, встановлені судом першої інстанції на підставі доказів, досліджених під час судового розгляду справи, колегія суддів погоджується з позицією суду щодо протиправності оскаржуваних рішень митного органу та наявності підстав для їх скасування.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги висновків суду перпшої інстанції не спростовують.
Правова оцінка встановлених обставин справи судом першої інстанції надана вірно, порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення не допущено, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС - залишити без задоволення.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2017 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Омега-Автопоставка» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.
Суддя-доповідач: І.П. Косцова
Судді: Л.В. Стас
І.О. Турецька.