проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"14" лютого 2018 р. Справа № 922/3360/17
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білецька А.М., суддя Гребенюк Н. В., суддя Медуниця О.Є.
при секретарі судового засідання Бєлкіній О.М.
за участю представників:
прокурор - Полякова С.О.
1-й позивач - ОСОБА_1
2-й позивач - не з'явився
відповідач - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Інверс-Тім” (вх.№21 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 20.11.2017 у справі № 922/3360/17
за позовом Керівника Харківської місцевої прокуратури №1 Харківської області в інтересах держави в особі:
1) Регіонального відділення Фонду державного майна по Харківській області, м. Харків
2) Харківського національного медичного університету, м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інверс-Тім”, м. Харків
про стягнення 266422,15 грн.,-
У жовтні 2017 року Керівник Харківської місцевої прокуратури № 1 Харківської області в інтересах держави в особі 1) Регіонального відділення Фонду державного майна по Харківській області, м. Харків (позивач-1); 2) Харківського національного медичного університету, м. Харків (позивач-2) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інверс-Тім”, м. Харків на користь Регіонального відділення Фонду державного майна по Харківській області, м. Харків 106966,55 грн. та на користь Харківського національного медичного університету, м. Харків 159455,60 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 20.11.2017 у справі № 922/3360/17 (суддя Байбак О.І) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інверс-Тім” на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області 106966,55 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інверс-Тім” на користь прокуратури Харківської області 1604,50 грн судового збору. Решту позову залишено без розгляду. Повне рішення складено 23.11.2017.
Відповідач із даним рішенням місцевого господарського суду не погодився та, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 20.11.2017 у справі № 922/3360/17 повністю.
Апеляційна скарга мотивована посиланням на те, що прокурором не наведено обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва в суді. Крім того, відповідач в обґрунтування підстав для задоволення апеляційної скарги зазначає, що у відповідності до ч.б ст. 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, стягнення заборгованості по орендній платі провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчого припису нотаріуса. Відповідач стверджує, що прокурором не надано жодного доказу того, що відповідачем не виконується судове рішення щодо звільнення спірного приміщення. Таким чином, відповідач вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не враховано, що прокурор діяв у спосіб, не передбачений чинним законодавством.
Керівник Харківської місцевої прокуратури №1 (далі, прокурор) надав відзив на апеляційну скаргу, в якому з наведеними відповідачем доводами не погоджується, вважає висновки суду першої інстанції законними та обґрунтованими. Просить залишити апеляційну скаргу ТОВ “Інверс-Тім” без задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 20.11.2017 у справі № 922/3360/17 - без змін. Прокурор в обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, передбачених ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”, зазначає про те, що звернення прокурора до суду спрямоване на дотримання встановленого Конституцією України принципу верховенства права, задоволення суспільної потреби у додержанні законності при користуванні майном, яке є державною власністю. Крім того, прокурор вказує на те, що згідно актів державного виконавця від 13.01.2017, 13.09.2017, 29.09.2017 невідомими особами чиняться перешкоди при виконанні рішення суд, боржником не надається допуск до приміщень. Як зазначає прокурор, не звільнення ТОВ “Інверс-Тім” спірних приміщень підтверджується ухвалою господарського суду Харківської області від 06.11.2017 у справі № 922/146/16, якою задоволено заяву державного виконавця Шевченківського ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області про зміну способу та порядку виконання рішення. За інформацією прокурора, лише 19.12.2017 згідно акту державного виконавця приміщення було звільнено відповідачем в примусовому порядку.
Позивач, Регіональне відділення Фонду державного майна по Харківській області, також надало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу ТОВ “Інверс-Тім” без задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 20.11.2017 у справі № 922/3360/17 - без змін. 1-й позивач свою позицію обґрунтовує тим, що відповідач безпідставно не виконав рішення господарського суду Харківської області від 30.06.2016 у справі № 922/1469/16 та не звільнив орендованих приміщень, чим позбавив 1-го позивача права на отримання орендної плати за той час коли відповідач без належних правових підстав користується приміщеннями.
У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Пушай В.І., на підставі розпорядження керівника апарату суду від 01.02.2018 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи та визначено наступний склад колегії суддів для розгляду справи № 922/3360/17: головуючий суддя Білецька А.М., суддя Гребенюк Н.В., суддя Медуниця О.Є.
13.02.2018 відповідач звернувся до суду з заявою в порядку ст. 170, п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України про відкладення розгляду справи в зв'язку з тим, що представник ТОВ “Інверс-Тім” адвокат ОСОБА_2 приймає участь в іншому судовому засіданні.
Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГПК України, суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених ч. 2 ст. 202 цього Кодексу.
Статтею 202 ГПК України встановлено наслідки неявки в судове засідання учасників справи.
Суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними (ч. 11 ст. 270 ГПК України).
Тобто підставою для відкладення розгляду справи за клопотанням учасника справи у випадку неможливості його явки у судове засідання є наявність обґрунтованих причин такої неявки.
Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1 ст. 58 ГПК України).
Крім того, за змістом ч. 3 ст. 56 ГПК України, юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Враховуючи викладене сторони у справі не позбавлені права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника, - адвоката або здійснювати самопредставництво.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.
Разом з тим, відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
Враховуючи викладене, зважаючи на те, що ТОВ “Інверс-Тім” не доведено наявності підстав неможливості відповідача прийняти участь у судовому засіданні (шляхом самопредставництва або залучення іншого представника), ухвалою про прийняття апеляційної скарги до провадження явка сторін обов'язковою не визнавалась, а неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів дійшла висновку відмову у задоволенні клопотання ТОВ “Інверс-Тім” про відкладення розгляду справи.
Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю представників 2-го позивача та відповідача за наявними матеріалами.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення прокурора та представника 1-го позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Керівник Харківської місцевої прокуратури № 1 Харківської області в інтересах держави в особі 1) Регіонального відділення Фонду державного майна по Харківській області, м. Харків (1-й позивач); 2) Харківського національного медичного університету, м. Харків (2-й позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інверс-Тім", м. Харків (далі за текстом - відповідач) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна по Харківській області, м. Харків 106966,55 грн. та на користь Харківського національного медичного університету, м. Харків 159455,60 грн.
Позов обґрунтовано посиланням на те, що рішенням господарського суду Харківської області від 30.06.2016 р. по справі № 922/1496/16 було визнано недійсним укладений між 1-м позивачем та відповідачем договір оренди № 5936-Н від 13.07.2015 та зобов'язано відповідача звільнити орендовані приміщення, проте останній зазначене судове рішення не виконав, та продовжує користування цими приміщеннями. Як зазначає прокурор та 1-й позивач, зазначені обставини позбавляють 1-го позивача можливості передати ці приміщення в оренду іншому суб'єкту господарювання, та відповідно, отримувати на цій підставі орендну плату.
За таких обставин, прокурор та 1-й позивач вважають, що відповідач зобов'язаний відшкодувати на користь держави грошові кошти за час фактичного користування зазначеними приміщеннями в сумі, яка дорівнює розміру орендної плати за час такого користування. Зазначена сума розрахувана на підставі методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786. Позов обґрунтований положеннями 23 Закону України “Про прокуратуру”, ст.ст. 18, 19, 28 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, ст. 63 Закону України “Про освіту”, ст.ст. 1212, 1214 ЦК України.
Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 13.07.2015 між 1-м позивачем, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, укладено договір оренди державного майна № 5936-Н, за умовами якого орендар отримав в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення - кім. з № 1 №23 у підвалі 3-поверхової будівлі з триповерховою надбудовою у центральній частині та двома 4-х поверховими будівлями Науково-дослідного інституту гігієни праці та професійних захворювань ХНМУ, інв. №10310001, пам'ятка архітектури, реєстровий номер майна - 01896866.1.АААЛБ045 (далі - майно), загальною площею 334,35 кв. м., розміщене за адресою: м. Харків, вул. Трінклера, 6, що перебуває на балансі Харківського національного медичного університету (ідентифікаційний номер 01896866) (далі Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість оцінки на 13.03.2015 і становить 1704400,00 грн.
Майно передано в оренду з метою розміщення кафе, яке не здійснює продаж товарів підакцизної групи.
Цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 13.07.2015 р. до 13.06.2018 р. (п. 10.1 договору).
На виконання умов зазначеного договору майно, визначене умовами договору, було передано позивачем в оренду відповідачу згідно з актом приймання-передачі.
Рішенням господарського суду Харківської області від 30.06.2016, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.08.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 23.11.2016 по справі № 922/1469/16 зазначений договір визнано недійсним, припинено зобов'язання за ним на майбутнє, а також зобов'язано відповідача по даній справі звільнити нежитлові приміщення - кімнати з №1 по №23 у підвалі 3-поверхової будівлі з триповерховою надбудовою у центральній частині та двома 4-х поверховими будівлями Науково-дослідного інституту гігієни праці та професійних захворювань Харківського медичного університету загальною площею 334,35 кв. м., які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Трінклера, 6 (вартістю 1704400 грн.), та повернути їх 1-му позивачу по даній справі.
З метою примусового виконання зазначеного судового рішення щодо зобов'язання відповідача звільнити приміщення, 1-й позивач звернувся до Дзержинського відділу державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області з відповідною заявою від 13.10.2016 № 38-5409.
За зазначеною заявою, державний виконавець відкрив виконавче провадження ВП № 52803225 згідно з постановою від 02.11.2016, однак в ході проведення виконавчих дій відповідач систематично ухилявся від свого обов'язку виконати рішення господарського суду Харківської області від 30.06.2016 по справі № 922/1469/16 та звільнити приміщення, які були предметом оренди за недійсним договором оренди державного майна від 13.07.2015 № 5936-Н, що підтверджується залученими до матеріалів справи актами державного виконавця, зокрема від 13.01.2017, від 19.09.2017 від 29.09.2017, постановами від 15.11.2016, та від 30.11.2016 про притягнення відповідача до відповідальності за невиконання судового рішення у вигляді сплати штрафу, зверненням державного виконавця до правоохоронних органів з приводу вчинення відповідачем кримінального правопорушення, та внесенням останніми до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань відповідного повідомлення за фактом перешкоджання виконанню рішення господарського суду Харківської області від 30.06.2016 по справі № 922/1469/16.
Судом першої інстанції встановлено, що станом на момент винесення даного судового рішення, тобто станом на 20.11.2017 року, приміщення, які були предметом оренди за недійсним договором оренди державного майна від 13.07.2015 № 5936-Н відповідачем не звільнені, що також підтвердив в судовому засіданні під час розгляду даної справи представник відповідача. Останній також вказав, що відповідач не має наміру звільняти ці приміщення в зв'язку з тим, що він за час користування ними зробив в них ремонт, а в межах справи господарського суду Харківської області № 922/2632/17 вимагає від Регіонального відділення фонду державного майна України вчинити дії щодо укладання з відповідачем нового договору оренди, замість договору, який визнано недійсним.
Матеріали справи свідчать про те, що в межах справи № 922/2632/17 господарським судом Харківської області прийнято рішення від 24.10.2017, яким зобов'язано Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області виконати свій наказ № 1177 від 07.07.2015 року "Про укладання договору оренди нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Трінклера, 6 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Інверс-Тім" в частині укладання зазначеного договору з урахуванням норм частини 5 статті 63 Закону України "Про освіту" та частини 2 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Однак, станом на час прийняття рішення у справі нового договору оренди нежитлових приміщень між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та ТОВ “Інверс-Тім” не укладалося.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що з моменту набрання законної сили рішенням господарського суду Харківської області 29.08.2016, та до теперішнього часу відповідач користується приміщеннями, які були предметом оренди за недійсним договором оренди державного майна від 13.07.2015 № 5936-Н, без належних правових підстав, тим самим порушує вимоги, викладені в рішенні господарського суду Харківської області від 30.06.2016 по справі № 922/1469/16, яке набрало законної сили, та яким відповідача зобов'язано звільнити ці приміщення, що є грубим порушенням вимог ст. 129 Конституції України, ст. 115 ГПК України, тощо.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь 1-го позивача грошових коштів в розмірі 106 966,55 грн., суд першої інстанції з урахуванням викладених обставин, погодився з доводами прокурора та 1-го позивача стосовно того, що відповідач зобов'язаний відшкодувати на користь 1-го позивача грошові кошти за час фактичного користування зазначеними приміщеннями в сумі, яка дорівнює розміру орендної плати за час такого користування, оскільки в зв'язку з не звільненням цих приміщень відповідачем, 1-й позивач фактично позбавлений можливості їх використовувати, та як наслідок, можливості передати їх в оренду іншому суб'єкту господарювання, та відповідно, отримувати на цій підставі орендну плату. На підставі таких встановлених обставин справи, керуючись ст.ст. 1212, 1214 ЦК України, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги прокурора в зазначеній частині.
Разом з цим, оскільки Харківський національний медичний університет не є державним органом, а є державною установою, суд першої інстанції вважав, що звернення прокурора до суду в інтересах зазначеної установи суперечить положенням ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”. За таких обставин, заявлений прокурором позов в частині зверненні в інтересах держави в особі Харківського національного медичного університету обґрунтовано залишено судом першої інстанції без розгляду на підставі пункту 1 частини першої статті 81 ГПК України.
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
При цьому, колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010).
Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що прокурором не наведено обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва в суді.
Колегія суддів наведені відповідачем доводи відхиляє з огляду на наступне.
Так, статтею 121 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках визначених законом. Відповідно до статті 123 Конституції України організацію і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.
Статтею 1 Закону України “Про прокуратуру” прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Згідно з абзацом четвертим частини першої та частиною другою статті 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною другою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року у справі №1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної економічної інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
З урахуванням того, що “інтереси держави” є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Разом з тим, згідно з вимогами ст. 23 ГПК України, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Як свідчить заявлений позов, підставами для звернення з ним даним до суду в інтересах держави, прокурор зазначив наступне.
Відповідно до ст. 53 Конституції України держава забезпечує доступність і безоплатність освіти в державних і комунальних навчальних закладах, розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти.
Статтею 3 Закону України “Про освіту” передбачено, що держава визнає освіту пріоритетною сферою соціально-економічного, духовного і культурного розвитку суспільства.
Невиконання встановлених законодавством норм у вказаній сфері порушує інтереси держави в частині гарантування доступності та розвитку освіти.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” Регіональні відділення Фонду державного майна України здійснюють державну політику у сфері оренди державного майна. Діяльність Фонду ґрунтується на принципах верховенства права та законності.
Відповідно до вимог Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 15.05.2012 № 678, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 11.06.2012 р. за № 935/21247, основними завданнями Регіональні відділення Фонду державного майна України є: здійснення повноважень орендодавця державного майна, здійснення контролю у сфері організації та проведення приватизації державного майна, відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством, передачі державного майна в оренду та користування; повернення у державну власність державного майна, що було приватизоване, відчужене або вибуло з державної власності з порушенням законодавства; управління корпоративними правами держави, які перебувають у сфері його управління.
Невиконання встановлених законодавством норм у вказаній сфері порушує інтереси держави в частині забезпечення належного використання об'єктів, що належать Державі.
Прокурор вказує, що відповідач використовує приміщення, які належать державі та перебувають на балансі Харківського національного медичного університету, безоплатно та без належних правових підстав, чим спричиняє шкоду економічним інтересам держави. У той же час Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області та Харківський національний медичний університет упродовж тривалого строку не виконували належним чином покладені на нього функції, не вчиняли дій щодо відшкодування шкоди з відповідача, який не виконує рішення господарського суду Харківської області про повернення майна.
Отже, прокурором самостійно визначено, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтувано необхідність їх захисту, що є підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України, як державного органу який здійснює державну політику у сфері оренди державного майна, оскільки такий позов спрямований на дотримання встановленого Конституцією України принципу верховенства права, задоволення суспільної потреби у додержанні законності при користуванні майном, яке є державною власністю, що відповідає ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”.
Зазначене також спростовує відповідні доводи відповідача про недоведеність та безпідставність звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України.
Разом з тим, абз. 3 п. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” передбачено, що не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі зокрема державних компаній.
Оскільки Харківський національний медичний університет не є державним органом, а є державною установою, звернення прокурора до суду в інтересах зазначеної установи суперечить положенням ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”, в зв'язку з чим заявлений прокурором позов в частині зверненні в інтересах держави в особі Харківського національного медичного університету правомірно залишено без розгляду судом першої інстанції на підставі пункту 1 частини першої статті 81 ГПК України.
Посилання відповідача на наявність судового рішення від 24.10.2017 р. по справі № 922/2632/17 про зобов'язання 1-го позивача укласти договір оренди не надає відповідачу права на користування цим приміщенням, оскільки по-перше, таке рішення не набрало законної сили, і по-друге договору оренди, як правової підстави для користування відповідачем приміщеннями, станом на сьогодні між 1-м позивачем та відповідачем не укладалося. Тим більше, відповідач продовжуючи користування приміщенням тим самим порушує вимоги, викладені в рішенні господарського суду Харківської області від 30.06.2016 по справі № 922/1469/16, яке набрало законної сили, та яким відповідача зобов'язано звільнити ці приміщення, що є грубим порушенням вимог ст. 129 Конституції України, ст. 115 ГПК України, тощо.
За таких обставин, суд погоджується з доводами прокурора та 1-го позивача стосовно того, що відповідач зобов'язаний відшкодувати на користь 1-го позивача грошові кошти за час фактичного користування зазначеними приміщеннями в сумі, яка дорівнює розміру орендної плати за час такого користування, оскільки в зв'язку з не звільненням цих приміщень відповідачем, 1-й позивач фактично позбавлений можливості їх використовувати, та як наслідок, можливості передати їх в оренду іншому суб'єкту господарювання, та відповідно, отримувати на цій підставі орендну плату.
Так само колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача про те, що прокурор при звернені до суду діє не у передбачений законом спосіб, зокрема з тих підстав, що згідно з Законом України “Про оренду державного та комунального майна” стягнення орендної плати здійснюється з допомогою виконавчого напису нотаріуса, оскільки наявність у зазначеному Законі певних застережень не можуть бути перешкодою для звернення прокурора до суду за захистом прав та інтересів держави, а можливість такого звернення гарантується Конституцією України.
Відповідно до ст.ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідач під час розгляду його апеляційної скарги не надав жодного належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності наведених в апеляційній скарзі доводів. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами. Підстав для скасовування або зміни оскаржуваного рішення не вбачається. Доводи апелянта по суті скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в рішенні суду висновків.
Керуючись ст.ст. 254, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Інверс-Тім” залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 20.11.2017 у справі № 922/3360/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Повний текст постанови складено 19.02.2018.
Головуючий суддя Білецька А.М.
Суддя Гребенюк Н. В.
Суддя Медуниця О.Є.