проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"15" лютого 2018 р. Справа № 922/1827/17
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О. В., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Фоміна В. О.
за участю секретаря судового засідання Курченко В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області вх. №3886 Х/2 на ухвалу господарського суду Харківської області від "04" жовтня 2017 р. у справі №922/1827/17, постановлену суддею Швидкіним А.О. у приміщенні господарського суду Харківської області,
за заявою Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, м.Харків,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Промкомплекс", м.Харків,
про визнання банкрутом
Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.10.2017 (суддя Швидкін А.О.) клопотання арбітражного керуючого Степаненка М.М. (вх. № 30226 від 19.09.2017) задоволено частково. Затверджено звіт розпорядника майна ТОВ "Техно-Промкомплекс" арбітражного керуючого Степаненка М.М. про нарахування та виплату грошової винагороди, та здійснені витрати в процедурі розпорядження майном ТОВ "Техно-Промкомплекс". Стягнуто з Головного управління ДФС у Харківській області на користь арбітражного керуючого Степаненка М.М. суму невиплаченої грошової винагороди за виконання ним повноважень розпорядника майна у справі № 922/1827/17 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Промкомплекс" за період з 19.06.2017 по 12.09.2017 в розмірі 17813,33 грн. В решті клопотання арбітражного керуючого Степаненка М.М. (вх. № 30226 від 19.09.2017 ) відмовлено.
Місцевий господарський суд зазначив, що законодавцем чітко встановлено джерело оплати грошової винагороди арбітражному керуючому, що виконує у справі про банкрутство повноваження розпорядника майна, а саме, така винагорода здійснюється особою, яка подала заяву про порушення справи про банкрутство (кредитор або боржник), шляхом авансування даної грошової винагороди. Щодо заявлених арбітражним керуючим до стягнення з ініціюючого кредитора витрат, пов'язаних з виконанням повноважень розпорядника майна у розмірі 233,00 грн., місцевий господарський суд зазначив, що вони підлягають відшкодуванню за рахунок наявних у боржника коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, або коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав) боржника - тому судом відмовлено у стягненні вищезазначеної суми з ініціюючого кредитора.
Ініціюючий кредитор, ГУ ДФС у Харківській області, подав апеляційну скаргу, в якій, зазначаючи про незгоду з висновками суду першої інстанції, просить вищевказану ухвалу скасувати. Апелянт зазначає, що у ч.2 ст.115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вказано лише про обов'язок заявника (кредитора або боржника) здійснювати оплату грошової винагороди розпоряднику майна, але не закріплений обов'язок заявника відшкодовувати арбітражному керуючому понесені ним витрати; у ч.6 цієї ж статті передбачено право, а не обов'язок кредиторів створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого, тому, на думку апелянта, відсутні правові підстави для примусового стягнення з кредитора витрат арбітражного керуючого у зв'язку з виконанням ним повноважень розпорядника майна, натомість вказані витрати повинні відшкодовуватися за рахунок коштів, одержаних в результаті господарської діяльності боржника або одержаних від продажу його майна (майнових прав). Також апелянт посилається на те, що ГУ ДФС у Харківській області є бюджетною установою та уповноважений виконувати свої фінансові зобов'язання виключно на підставі кошторису.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15.01.2018 відкрито апеляційне провадження за вказаною скаргою, призначено її розгляд на 15.02.2018, встановлено учасникам справи строк для подання відзивів на апеляційну скаргу - 5 днів з дня вручення їм ухвали.
Однак відзивів до суду не надійшло, в судове засідання 15.02.2018 з'явився лише представник апелянта, який наполягав на задоволенні вимог апеляційної скарги. Зокрема, ним було зазначено, що кошторисом ГУ ДФС у Харківській області не передбачено витрат на сплату грошової винагороди розпорядникам майна у справах про банкрутство.
Інші учасники справи, повідомлені належним чином про час та місце судового засідання, не направили своїх представників для участі у вказаному засіданні.
В ході апеляційного розгляду даної справи Харківським апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України.
Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Присутній в судовому засіданні представник апелянта погодився з тим, що судом досліджено всі докази, які надано до справи у відповідності до ст.74 ГПК України та які стосуються меж апеляційного розгляду справи.
За таких обставин колегія суддів, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку про закінчення розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.
У відповідності до вимог ст.282 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.06.2017 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Техно-Промкомплекс", визнано вимоги ініціюючого кредитора до боржника в розмірі 6179041,23 грн., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Степаненка М.М., встановлено розмір оплати послуг арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна ТОВ "Техно-Промкомплекс" у розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним своїх повноважень, шляхом її авансування ініціюючим кредитором, згідно з ч.2 ст.115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується апелянтом, вказана ухвала набрала чинності і не була оскаржена та скасована в установленому законом порядку. Проте вимог даної ухвали щодо авансування оплати послуг арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна ініціюючим кредитором виконано не було - відповідне підтверджено представником Головного управління ДФС у Харківській області в апеляційному провадженні.
Ухвалою суду від 16.08.2017 у попередньому засіданні затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "Техно-Промкомплекс" у наступному складі: Головне управління ДФС у Харківській області у розмірі 6179041,23 грн., з яких: 3636424,43 грн. - основний борг (3 черга задоволення вимог кредиторів), 2542616,80 грн. - пеня та штрафні санкції (6 черга задоволення вимог кредиторів). Ухвалою суду від 18.09.2017 розгляд справи у підсумковому засіданні був відкладений на 04.10.2017, в судовому засіданні 04.10.2017 прийнято постанову, якою припинено процедуру розпорядження майном ТОВ "Техно-Промкомплекс", визнано вказане товариство банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
Отже, як було встановлено вище, апелянт (ініціюючий кредитор) є єдиним кредитором у даній справі.
На зборах комітету кредиторів, на яких був присутній повноважний представник ГУ ДФС у Харківській області (протокол від 12.09.2017, т.1, а.с.244), прийнято рішення погодити звіт про нарахування грошової винагороди розпорядника майна Степаненка М.М. за період з 19.06.2017 по 12.09.2017 в розмірі 17813,33 грн., а також звіт про здійснення витрат у сумі 233,00 грн.
Присутній у судовому засіданні 15.02.2018 представник апелянта не заперечував, що протягом періоду з 19.06.2017 по 12.09.2017 арбітражний керуючий Степаненко М.М. виконував повноваження розпорядника майна і що комітетом кредиторів (в особі ГУ ДФС у Харківській області) 12.09.2017 було прийнято вищевказане рішення. Апелянтом в суді першої та апеляційної інстанції також не зазначалося про неналежне виконання вказаним арбітражним керуючим обов'язків розпорядника майна.
19.09.2017 до господарського суду від розпорядника майна надійшло клопотання (т.2, а.с.5) про затвердження звіту арбітражного керуючого Степаненка М.М. про нарахування та виплату грошової винагороди за виконання ним повноважень розпорядника майна ТОВ "Техно-Промкомплекс" за період з 19.06.2017 по 12.09.2017 у розмірі 17813,33 грн., здійснення відшкодування витрат у розмірі 233,00 грн., понесених у зв'язку з виконанням ним повноважень розпорядника майна, та стягнення зазначених сум з ініціюючого кредитора.
Вищевказане клопотання було задоволено місцевим господарським судом в частині стягнення з ініціюючого кредитора грошової винагороди у розмірі 17813,33 грн.
Надаючи оцінку аргументам місцевого господарського суду у відповідності до підпункту б) пункту 2 частини 1 статті 282 ГПК України, з урахуванням меж апеляційного перегляду у відповідності до вищенаведених приписів ст.269 ГПК України, колегія суддів зазначає, що з висновками суду першої інстанції слід погодитися з наступних підстав.
Як встановлено місцевим господарським судом та не заперечується апелянтом, арбітражний керуючий Степаненко М.М. у період з 19.06.2017 по 12.09.2017 виконував повноваження розпорядника майна боржника в даній справі про банкрутство.
Відповідно до ч.1, 2 ст.115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна визначається в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень або в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, якщо такий розмір перевищує дві мінімальні заробітні плати. Розмір грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна не може перевищувати п'яти мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень. Право вимоги грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень розпорядника майна боржника. Сплата грошової винагороди арбітражному керуючому (розпоряднику майна) здійснюється шляхом її авансування заявником (кредитором або боржником) у розмірі, зазначеному у цій частині. Сума авансового платежу вноситься на депозитний рахунок нотаріуса та виплачується арбітражному керуючому (розпоряднику майна) за кожний місяць виконання ним повноважень розпорядника майна.
Апелянт посилається на положення ч.5 ст.115 Закону про банкрутство, відповідно до якої сплата грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв'язку з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство здійснюються за рахунок наявних у боржника коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, або коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав) боржника.
Разом з тим, вищенаведена норма (ч.2 ст.115 Закону про банкрутство), є спеціальною по відношенню до ч.5 ст.115 Закону про банкрутство, оскільки визначає джерело оплати грошової винагороди арбітражному керуючому, що виконує у справі про банкрутство повноваження розпорядника майна, а саме - така винагорода здійснюється особою, яка подала заяву про порушення справи про банкрутство (кредитор або боржник), шляхом авансування даної грошової винагороди.
Відповідні законодавчі вимоги було реалізовано в ухвалі господарського суду Харківської області від 19.06.2017 про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Техно-Промкомплекс", якою було призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Степаненка М.М. та встановлено розмір оплати послуг арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна ТОВ "Техно-Промкомплекс" у розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним своїх повноважень, шляхом її авансування ініціюючим кредитором.
Згідно з ч.6 ст.115 Закону про банкрутство, кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого.
Проте, як вбачається з матеріалів даної справи, відповідного фонду кредиторами створено не було, окрім того, як було зазначено вище, Головне управління ДФС у Харківській області є єдиним кредитором у даній справі.
А відтак, колегія суддів зазначає, що саме даним кредитором мають бути виконані вимоги щодо виплати грошової винагороди розпоряднику майна, встановлені законом та ухвалою господарського суду від 19.06.2017, що набрала законної сили і є обов'язковою до виконання в силу приписів ст.129-1 Конституції України, з якою кореспондуються положення ч.2 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а також ст.18 ГПК України.
У відповідності до ч. 7 ст. 115 Закону про банкрутство, розпорядник майна звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на першому засіданні комітету кредиторів, а також за результатами процедури розпорядження майном боржника. Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат доводиться кредиторам до відома та повинен бути схвалений або погоджений комітетом кредиторів. Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації подається арбітражним керуючим до господарського суду за п'ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.
Матеріалами справи підтверджується дотримання розпорядником майна вищевказаних вимог закону, а саме, 12.09.2017 на засіданні комітету кредиторів ТОВ "Техно-Промкомплекс" був погоджений звіт розпорядника майна про нарахування грошової винагороди за виконання ним повноважень розпорядника майна ТОВ "Техно-Промкомплекс" за період з 19.06.2017 по 12.09.2017 на суму 17813,33 грн., а також звіт про здійснені витрати у розмірі 233,00 грн., понесені у зв'язку з виконанням повноважень розпорядника майна.
Отже, враховуючи те, що вищезазначений звіт арбітражного керуючого відповідає вимогам ст. 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та був погоджений комітетом кредиторів ТОВ "Техно-Промкомплекс", місцевий господарський суд правомірно дійшов висновку про затвердження звіту розпорядника майна ТОВ "Техно-Промкомплекс" арбітражного керуючого Степаненка М.М. про нарахування та виплату грошової винагороди в розмірі 17813,33 грн. за виконання ним повноважень розпорядника майна ТОВ "Техно-Промкомплекс" за період з 19.06.2017 по 12.09.2017 та здійснені витрати в процедурі розпорядження майном ТОВ "Техно-Промкомплекс" на суму 233,00 грн.
В ході апеляційного провадження представник апелянта зазначав, що Головне управління ДФС у Харківській області не згодне з оскаржуваною ухвалою також і в частині затвердження звіту арбітражного керуючого, разом з тим, апелянтом не наведено жодних аргументів, що могли б бути підставою для скасування ухвали в цій частині.
Натомість, як вбачається з пояснень представника апелянта, його заперечення пов'язані виключно з тією обставиною, що кошти в розмірі 17813,33 грн. за виконання арбітражним керуючим Степаненком М.М. повноважень розпорядника майна господарським судом стягнуто з Головного управління ДФС у Харківській області. При цьому представником апелянта не надано пояснень на запитання суду - чому в разі наявності вищенаведених заперечень Головним управлінням ДФС у Харківській області на засіданні комітету кредиторів ТОВ "Техно-Промкомплекс" 12.09.2017 був погоджений звіт розпорядника майна.
Колегія суддів також зазначає, що місцевий господарський суд в оскаржуваній ухвалі правомірно, із посиланням на відповідні норми чинного законодавства та практику суду касаційної інстанції (постанову Вищого господарського суду України від 09.06.2015 у справі № 904/2911/14) зазначив, що відповідно до Закону про банкрутство визначення джерела оплати послуг розпорядника майна не ставиться в залежність від майнового стану ініціюючого кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора (особа заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо) та від джерел фінансування того чи іншого кредитора.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що посилання апелянта на відсутність у кошторисі Головного управління ДФС у Харківській області відповідних бюджетних асигнувань на оплату послуг розпорядника майна не спростовують вищевказаних висновків місцевого господарського суду та суперечать як принципу рівності всіх юридичних та фізичних осіб перед законом і судом (ст.7 ГПК України), так і вищенаведеному конституційному принципу обов'язковості виконання судових рішень.
Будь-яких інших аргументів, що могли б бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду (повністю або частково), апелянтом не наведено.
За результатами апеляційного перегляду ухвали місцевого господарського суду колегією суддів також не було встановлено наявності неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права в розумінні ч.2 ст.277 ГПК України або порушення норм процесуального права, які згідно з ч.3 цієї ж норми є обов'язковою підставою для скасування судового рішення.
Відповідно до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 13, 269, п.1 ч.1 ст.275, ст.276, ст.282 ГПК України,
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Харківської області від 04.10.2017 у справі №922/1827/17 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 20.02.18
Головуючий суддя Шевель О. В.
Суддя Крестьянінов О.О.
Суддя Фоміна В. О.