вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
"13" лютого 2018 р. Справа№ 925/1117/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Верховця А.А.
суддів: Пантелієнка В.О.
Остапенка О.М.
за участю секретаря судового засідання Берегової Н.М.
та представників сторін:
від Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" -Хлєбніков С.Г., довіреність № б/н від 12.05.17
від Державної організації "Українське агентство з авторських та суміжних прав" - Дубовий О.В. довіреність № 89 від 15.09.17
розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав"
на рішення Господарського суду Черкаської області від 30.11.2017 року
у справі № 925/1117/17 (суддя Довгань К.І.)
за позовом Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав", що діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Мьюзік Україна"
до фізичної особи - підприємця Василенко Вікторії Валентинівни
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державна організація "Українське агентство з авторських та суміжних прав"
про стягнення 64000,00 грн.
У червні 2017 року ПО "Українська ліга авторських і суміжних прав", що діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Мьюзік Україна" звернулась до Господарського суду Черкаської області з позовом до фізичної особи - підприємця Василенко Вікторії Валентинівни про стягнення 64 000,00 грн. компенсації за порушення майнових суміжних прав.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем майнових суміжних прав позивача шляхом використання у власній господарській діяльності без належного дозволу та без сплати авторської винагороди музичного твору "Ми все ще разом" у виконанні "PAULMAN", що є підставою для стягнення з відповідача відповідної компенсації.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 30.11.2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ПО "Українська ліга авторських і суміжних прав" звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 30.11.2017 року у справі № 925/1117/17 та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу ПО "Українська ліга авторських і суміжних прав" у справі № 925/1117/17 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Верховця А.А., суддів: Остапенка О.М., Пантелієнка В.О.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2018 року відкрито апеляційне провадження у справі № 925/1117/17 за апеляційною скаргою ПО "Українська ліга авторських і суміжних прав" на рішення Господарського суду Черкаської області від 30.11.2017 року, розгляд справи призначено на 13.02.2018 року.
05.02.2018 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" надійшло пояснення щодо апеляційної скарги, відповідно до якого просить апеляційну скаргу ПО "Українська ліга авторських і суміжних прав" на рішення Господарського суду Черкаської області від 30.11.2017 у справі № 925/1117/17 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 30.11.2017 року у справі № 925/1117/17 залишити без змін.
В судове засідання 13.02.2018 відповідач - фізична особа-підприємець Василенко Вікторія Валентинівна не з'явилась, яка була належним чином повідомлена, представники ПО "Українська ліга авторських і суміжних прав", ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" не заперечували щодо розгляду апеляційної скарги за відсутності відповідача.
Судова колегія, у зв'язку з тим що строк розгляду апеляційної скарги обмежений процесуальними строками, явка представників сторін обов'язковою не визнавалась, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі відповідача - фізичної особи-підприємець Василенко Вікторії Валентинівни.
Представник ПО "Українська ліга авторських і суміжних прав" в судовому засіданні 13.02.2018 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 30.11.2017 року та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Представник ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" в судовому засіданні 13.02.2018 проти вимог скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити їх без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 30.11.2017 року - без змін.
13.02.2018 року було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ПО "Українська ліга авторських і суміжних прав" слід відмовити, а рішення Господарського суду Черкаської області від 30.11.2017 року - залишити без змін, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
У відповідності до вимог ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом, ПО "Українська ліга авторських і суміжних прав" діє на підставі свідоцтва про облік організації колективного управління № 19/2011 від 24.01.2011 року, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності, як організація колективного управління, основною метою діяльності якої є здійснення діяльності, направленої на забезпечення ефективної реалізації майнових авторських прав та суміжних прав засновників (учасників) організації, членів організації, інших суб'єктів авторського права та суміжних прав на основі єдності інтересів, спрямованих на створення умов для правомірного використання об'єктів авторського права та суміжних прав на основі колективного управління та пов'язаних з цією діяльністю функцій.
До повноважень ПО "Українська ліга авторських і суміжних прав" згідно ЗУ "Про авторське право і суміжні права" належить вчинення дій, передбачених чинним законодавством, необхідних для захисту прав, управління якими здійснює організація, в тому числі право звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав.
Повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб'єктами авторського права та суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі.
З матеріалів справи вбачається, що представником ПО "Українська ліга авторських і суміжних прав" 04 лютого 2017 року була проведена фіксація фактів використання Відповідачем виконання музичних творів в публічному закладі в якому здійснює господарську діяльність Відповідач, а саме м. Черкаси, вул. О. Дашковича, б. 19, кафе "Час поїсти". Було встановлено, що відповідачем здійснено виконання музичного твору "Ми все ще разом" (виконавець - PAULMAN).
Також судом встановлено, що відповідачем та третьою особою 04.07.2016 укладено ліцензійний договір №БВ-21/16. Відповідно до умов цього договору третя особа надала відповідачу право на публічне виконання творів, які відносяться до її репертуару на території України, зокрема в приміщені кафе "Час поїсти", м. Черкаси, вул. Дашкевича, 19, а відповідач зобов'язався за надане право виплачувати третій особі авторську винагороду.
До майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до ст. 440 ЦК України відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Як передбачено ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права", виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання і публічне сповіщення творів.
У пункті 41 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" зазначено, що використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання, в тому числі з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення) у місці, відкритому для публічного відвідування. Відповідальність за публічне виконання твору несе, зокрема, юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.
Обґрунтовуючи свої вимоги в позовній заяві, позивач вказує, що використання відповідачем вказаного у позові музичного твору, у власній господарській діяльності відбулося без дозволу правовласника та без сплати авторської винагороди, чим порушено авторські права, передбачені вимогами п. "а" ст. 50 ЗУ "Про авторське право і суміжні права".
Згідно з п.3 ст.426 ЦК України, використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.
Пунктом 29 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" зазначено, що, враховуючи приписи статті 33 ГПК України (в редакції що діяла на час прийняття рішення) щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:
1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках, коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача.
2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).
На підтвердження правомірності використання вказаного вище музичного твору, Відповідачем надано суду ліцензійний договір від 04.07.2016 №БВ-21/16, укладений між ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав", що здійснює колективне управління майновими правами суб'єктів авторського права відповідно до ЗУ "Про авторське право і суміжні права" та на підставі свідоцтва від 22.08.2003 № 3/2003 Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України.
Так, відповідно до п. 1.1. Статуту ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав", затвердженого наказом Державної служби інтелектуальної власності України від 10.10.2014 № 440-Н, Державна організація "Українське агентство з авторських та суміжних прав" створена відповідно до наказу Державної служби інтелектуальної власності України від 25.07.2013 № 392-н "Про припинення Державного підприємства Українське агентство з авторських та суміжних прав" шляхом реорганізації (перетворення) в Державну організацію "Українське агентство з авторських та суміжних прав" та є його правонаступником, заснована на державній власності і належить до сфери управління Державної служби інтелектуальної власності України на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.09.2011 № 839-р.
Крім того, в матеріалах справи наявний лист Державної служби інтелектуальної власності України від 25.02.2016 № 1-12/1596, в якому державна служба повідомила, що при реорганізації Державного підприємства "Українське агентство з авторських та суміжних прав" у Державну організацію "Українське агентство з авторських та суміжних прав" не виникло жодної передбаченої порядком обліку підстав для переоформлення Свідоцтва про облік організації колективного управління від 22.08.2003 № 3/2003, на підставі чого у Державної служби інтелектуальної власності України відсутні правові підстави для переоформлення Свідоцтва про облік організації колективного управління від 22.08.2003 № 3/2003.
Таким чином, Державна організація "Українське агентство з авторських та суміжних прав" діє як правонаступник всіх прав та обов'язків Державного підприємства "Українське агентство з авторських та суміжних прав" та виконує функції організації колективного управління згідно Закону.
Згідно зі ст. 1109 Цивільного кодексу України, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.
Статтею 443 Цивільного кодексу України встановлено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Відповідно до пп. "в" п. 1 ст. 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон) до функцій організацій колективного управління відноситься наступне: збирати, розподіляти і виплачувати зібрану винагороду за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єктам авторського права і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також іншим суб'єктам прав відповідно до цього Закону. Отже, вказаним законом передбачено, що організація колективного управління має право збирати винагороду за використання творів не тільки для тих суб'єктів, правами яких така організація управляє, а й для інших суб'єктів прав.
Пунктом 2 статтею 49 Закону передбачено, що суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами, в тому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати від організацій колективного управління, які таку винагороду за використання їхніх творів і об'єктів суміжних прав зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення своїх творів і об'єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладання договорів з особами, які використовують ці об'єкти.
Постановою Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" від 17.10.2012 № 12, роз'яснено, що надавши організаціям колективного управління можливість дозволяти використання об'єктів авторського права, які хоча й не перебувають в їх управлінні, але не вилучені в нього в установленому порядку, законодавець врахував специфіку діяльності суб'єктів господарювання, які здійснюють постійне використання великої кількості різноманітних об'єктів авторського права, завчасне визначення переліку яких (із встановленням правовласників та одержанням необхідного дозволу від кожного з них) є надмірно складним або взагалі неможливим (телерадіоорганізації; особи, що здійснюють ретрансляцію телерадіопрограм; власники закладів, де відбувається публічне виконання творів, тощо).
Такий підхід водночас забезпечує дотримання прав суб'єктів авторського права - як щодо дозволу на використання творів, так і стосовно отримання винагороди - та дозволяє суб'єктам господарювання здійснювати використання необмеженого переліку творів без порушення майнових авторських прав, уклавши відповідний договір з однією організацією колективного управління.
Такої ж позиції дотримуються і суди України, а саме, у судових справах № 910/6293/16, № 910/6294/16, № 916/4242/15, № 916/4857/15, № 910/26401/14, коли у процесі розгляду справ судами з'ясовувалось, що у Користувачів наявний ліцензійний договір з ДО УААСП, у позовних вимогах позивачів було відмовлено повністю.
Абз. 3 та 4 п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 04.06.2010 р. "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" визначає, що Позивач повинен довести факт наявності в нього авторського права і (або) суміжних прав, а Відповідач, який заперечує проти позову, зобов'язаний довести виконання вимог Закону при використанні ним об'єкту авторського права і (або) суміжних прав.
Як вбачається, Державною організацією "Українське агентство з авторських та суміжних прав", як організацією колективного управління, було надано відповідачу право на використання у своїй підприємницькій діяльності музичного твору, вказаного позивачем у позові.
За приписами статей 31,32,33 Закону, використання творів допускається виключно на основі авторського договору з автором або іншою особою, що має авторське право, або з організацією колективного управління, яким об'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.
Таким чином, суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про те, що використання відповідачем музичного твору "Ми все ще разом" у приміщенні кафе "Час поїсти", м. Черкаси, вул. Дашкевича, 19, могло відбуватися у відповідності з умовами Ліцензійного договору від 04.07.2016 №БВ-21/16., укладеного з Державною організацією "Українське агентство з авторських та суміжних прав" (ліцензіар).
Що стосується письмової заяви відповідача про зміну правової позиції, то суд виходить із наступного.
24.11.2017 р. Відповідачем до суду першої інстанції було подано заяву про зміну правової позиції у справі, якою Відповідач частково визнає позовні вимоги, щодо порушення майнових суміжних прав.
Відповідно до ст. 191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Тобто, дана стаття надає право господарському суду не прийняти визнання позову від відповідача, якщо дії відповідача суперечать законодавству або порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб.
Суд, який вирішує спір, не зв'язаний заявами позивача про відмову від позову, зменшення розміру позовних вимог чи відповідача - про визнання позову. У разі, якщо відповідні дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси (у тому числі юридичної чи фізичної особи, яка не є учасником даного судового процесу), спір підлягає вирішенню по суті згідно з вимогами чинного законодавства.
Судом встановлено право третьої особи на здійснення колективного управління авторськими та суміжними правами. Тому фактичне визнання відповідачем позову з посиланням на відсутність у третьої особи такого права суперечить приписам названого вище законодавства і не приймається судом.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, оскільки публічне виконання музичних творів здійснювалося Відповідачем на території кафе "Час поїсти" (м. Черкаси, вул. О. Дашкевича, 19) на законних підставах, а саме на підставі укладеного Ліцензійного договору № БВ - 21/16 від 04 липня 2016 року з організацією колективного управління - Державна організація "Українське агентство з авторських та суміжних прав", копія якого знаходиться в матеріалах справи, що в свою чергу виключає можливість притягнення відповідача до відповідальності за порушення суміжних прав, а отже рішення суду першої інстанції прийнято відповідно до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставні та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак підстав для її задоволення та скасування оскаржуваного рішення не вбачається.
В зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 282, 283 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" на рішення Господарського суду Черкаської області від 30.11.2017 року залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду Черкаської області від 30.11.2017 року у справі № 925/1117/17 залишити без змін.
3.Матеріали справи № 925/1117/17 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 19.02.2018.
Головуючий суддя А.А. Верховець
Судді В.О. Пантелієнко
О.М. Остапенко