вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
"19" лютого 2018 р. м. Київ Справа№ 910/24563/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яковлєва М.Л.
суддів: Чорної Л.В.
Разіної Т.І.
при секретарі судового засідання: Пугачовій А.С.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 19.02.2017 року по справі №910/24563/13 (в матеріалах справи).
Розглянувши матеріали апеляційної скарги Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.11.2017
за скаргою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві
у справі №910/24563/13 (суддя Чебикіна С.О.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Хмельницькгаз"
до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
про стягнення 1 224 077,17 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2014 у справі №910/24563/13 було припинено провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України та стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь Публічного акціонерного товариства "Хмельницькгаз" 24 481 (двадцять чотири тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. 54 коп. судового збору.
На виконання зазначеної ухвали Господарським судом міста Києва було видано наказ 05.03.2014.
01.09.2017 через загальний відділ діловодства місцевого господарського суду від боржника надійшла скарга на дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2017 у справі №910/24563/13 скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Києва на дії Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві задоволено. Визнано дії Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві щодо винесення постанов ВП № 52067898 від 8 лютого 2017р. про стягнення виконавчого збору, про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження неправомірними. Визнано постанову Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві ВП № 46772125 від 8 лютого 2017 р. про стягнення виконавчого збору незаконною. Визнано постанову Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві ВП № 46772125 від 8 лютого 2017р. про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження незаконною.
Приймаючи оскаржену ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що доказів виконання наказу господарського суду у даній справі у розмірі 24 481 грн. 54 коп. в примусовому порядку, зокрема, шляхом звернення стягнення на майно боржника, вилучення у нього грошових коштів, інших цінностей тощо, немає, а тому відповідно відсутні підстави для стягнення з боржника виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.
Колегія суддів дослідивши зміст оскарженої ухвали, скаргу на дії виконавчої служби та додані до неї матеріали, вважає за необхідне зауважити, що за змістом оскарженої ухвали та скарги на дії державної виконавчої служби оскаржуються дві постанови ВП № 46772125 від 08.08.2017р. У резолютивній частині оскарженої ухвали, зокрема пункті 2 місцевим господарським судом помилково вказано «ВП №52067898 від 08 лютого 2017 р.», у пункті 3, 4 вірно вказано ВП № 46772125, проте невірно зазначено дати постанов « 08 лютого 2017р.». Постанов державного виконавця із помилково зазначеним номером виконавчого провадження у матеріалах справи не вбачається, натомість як за змістом оскарженої ухвали, так і у скарзі на дії державного виконавця, як у запереченнях учасників справи зазначено саме постанови державного виконавця «ВП № 46772125 від 08.08.2017р».
Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції від 13.11.2017, Шевченківський районний відділ Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначену ухвалу суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги на дії Державної виконавчої служби, посилаючись, при цьому на те, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, а тому неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги виконавчою службою наголошено, що у відповідності до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції Закону № 606-ХІV від 21.04.1999) виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених Законом. Крім того, виконавча служба також посилається на ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції Закону № 1404-VIII від 02.06.2016, що набрав чинності - 05.10.2016), де визначено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. Виконавчий збір не стягується, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. (ч. 9 ст. 27 Закону № 1404-VIII). Таким чином, скаржник вважає, що оскільки рішення суду боржником не було виконано добровільно в строк, наданий для самостійного виконання, то державним виконавцем було винесено постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 2 448,45 грн. В свою чергу, наголошено виконавцем, Законом взагалі не передбачено обов'язкового вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання рішення суду, як на підставу для стягнення з боржника витрат виконавчого провадження. Єдиною підставою для стягнення витрат виконавчого провадження є лише факт здійснення таких витрат під час примусового виконання рішення суду.
Публічне акціонерне товариство "Хмельницькгаз" у відзиві на апеляційну скаргу стверджує про те, що боржником виконано судове рішення повністю, що підтверджено платіжним дорученням від 09.02.2016 №4001043, тому при розгляді апеляційної скарги Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.11.2017 позивач покладається повністю на розсуд суду.
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у відзиві просить колегію суддів залишити апеляційну скаргу без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.11.2017 у справі №910/24563/13 залишити без змін, як таку, що прийнята у повній відповідності до вимог діючого законодавства України.
Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника (ч. 3 ст. 56 ГПК України). Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч.1 ст. 58 ГПК України).
До судового засідання від 19.02.2018 з'явився уповноважений представник відповідача. (боржника)
Позивач та скаржник (Шевченківський районний відділ Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві) не скористалися своїм процесуальним правом та не направили належним чином уповноважених на здійснення представництва представників до судового засідання. Про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи те, що явка учасників справи по справі обов'язковою не визнавалась, колегія суддів перейшла до здійснення апеляційного перегляду судового рішення за наявними матеріалами справи за присутності представника відповідача.
Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутнього представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку апеляційну скаргу Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.11.2017 у даній справі залишити без змін, виходячи із наступного.
Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, на виконанні у Шевченківському районному відділі Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві знаходиться наказ Господарського суду міста Києва № 910/24563/13 від 05 березня 2014р. про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь Публічного акціонерного товариства "Хмельницькгаз" 24 481 (двадцять чотири тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. 54 коп. судового збору.
З матеріалів справи, також вбачається, що виконавче провадження було відкрито постановою цього відділу ВП № 46772125 від 05.03.2015, у якій зазначено, що боржник зобов'язаний у семиденний термін з моменту відкриття виконавчого провадження оплатити заборгованість на рахунок стягувача.
Відповідно до п. 1 Розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 цей Закон набирає чинності одночасно з набранням чинності Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", крім статей 8, 9 та положень, що стосуються діяльності приватних виконавців, які вводяться в дію через три місяці з дня набрання чинності цим Законом.
З набранням чинності Законом України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 визнається таким, що втратив чинність Закон України "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21.04.1999, крім статті 4, яка втрачає чинність через три місяці з дня набрання чинності цим Законом.
З Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" від 02.06.2016 №1403-VIII вбачається, що цей Закон набирає чинності через три місяці з дня його опублікування, крім пункту 7 розділу цього Закону, який набирає чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.
Враховуючи, що Закон України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" опубліковано 05.07.2016, тому Закон України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 набрав чинності - 05.10.2016.
Згідно п.7 Розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Як свідчать матеріали справи, виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/24563/13 від 05 березня 2014р. про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь Публічного акціонерного товариства "Хмельницькгаз" 24 481 (двадцять чотири тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. 54 коп. судового збору було відкрито постановою державного виконавця ВП № 46772125 - 05.03.2015.
Таким чином, враховуючи, що виконавчі дії розпочато до набрання чинності Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII, тому повинні завершуватися у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV.
Так, частиною 1 статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції Закону № 606-ХІV від 21.04.1999 року зі змінами та доповненнями) тобто, редакції чинній станом на дату відкриття виконавчого провадження (05.03.2015), встановлено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.
08.08.2017 державним виконавцем було винесено постанову про поновлення вчинення виконавчих дій.
08.08.2017 державним виконавцем було винесено постанову ВП № 46772125 про стягнення виконавчого збору у розмірі 2 448,45 грн., що становить 10% від суми боргу.
Також, 08.08.2017 державним виконавцем було винесено постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у сумі 351,00 грн.
Вказана інформація досліджена також згідно інформації з реєстру автоматизованої системи по виконавчому провадженню №46772125.
Колегія суддів зазначає, що сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника; виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання. (Аналогічна правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду України, від 28.01.2015).
Копією платіжного доручення №4001043 від 09 лютого 2016р., підтверджується факт самостійної сплати боржником на користь стягувача суми заборгованості за наказом Господарського суду міста Києва № 910/24563/13 від 05 березня 2014 року в повному обсязі.
Відповідач звернув увагу, що попри те, що ним було сплачено ще 09.02.2016 борг за вказаним наказом суду, постанову про закриття виконавчого провадження наразі ще не винесено, в той же час, більше ніж через рік - 08.08.2017, державним виконавцем винесено постанови про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.
У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються (ч.3 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV).
Як свідчать матеріали справи, постанова про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження була винесена до вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання рішення.
Доказів виконання наказу місцевого господарського суду у даній справі у розмірі 24 481 грн. 54 коп. в примусовому порядку, зокрема, шляхом звернення стягнення на майно боржника, вилучення у нього грошових коштів, інших цінностей тощо, відсутні.
Таким чином, колегія суддів, враховуючи вищевикладене та відсутність доказів виконання рішення суду у даній справі в примусовому порядку, зокрема, шляхом звернення стягнення на майно боржника, вилучення у нього грошових коштів, інших цінностей тощо, приходить до висновку про правомірність висновків місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для стягнення з боржника виконавчого збору.
Стосовно стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у розмірі 136,10 грн, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до ст.41 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За змістом п.7 Розділу I Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 2 квітня 2012 р. у постанові як окремому документі повинні бути зазначені мотиви, з яких виходив виконавець при прийнятті відповідного рішення і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову.
Витрати виконавчого провадження стягуються з боржника на підставі постанови виконавця про їх стягнення, у якій зазначаються види та суми витрат виконавчого провадження. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення (п.2 Розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень).
В оскаржуваній постанові ВП № 46772125 від 08.08.2017р. про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у розмірі 351,00 грн. не зазначено видів витрат та з якого розрахунку виходив державний виконавець при визначенні такого розміру, а також відсутнє посилання на докази понесення таких витрат.
Оскільки зазначена постанова державного виконавця не відповідає вимогам Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV та зазначеній Інструкції, колегія суддів вважає, що дії державного виконавця з приводу винесення вказаної постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження є неправомірними, а постанова підлягає визнанню незаконною, рішення місцевого господарського суду в цій частині є обґрунтованим та правомірним.
Доводи, наведені Шевченківським районним відділом Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеними правовими висновками та матеріалами справи.
Крім того, не слугують підставою для скасування оскарженої ухвали і посилання скаржника на те, що у резолютивній частині оскарженої ухвали, місцевим господарським судом невірно вказано номер та дату двох оскаржених постанов виконавчого провадження «ВП №52067898 від 08 лютого 2017 р.».
Колегією суддів досліджено, що за змістом оскарженої ухвали та скарги на дії державної виконавчої служби оскаржуються дві постанови ВП № 46772125 від 08.08.2017р. У резолютивній частині оскарженої ухвали, зокрема пункті 2 місцевим господарським судом помилково вказано «ВП №52067898 від 08 лютого 2017 р.», у пункті 3, 4 вірно вказано ВП № 46772125, проте неправильно зазначено дати постанов « 08 лютого 2017 р.». Постанов державного виконавця із помилково зазначеним номером виконавчого провадження у матеріалах справи не вбачається, натомість як за змістом оскарженої ухвали, у скарзі на дії державного виконавця, так і у запереченнях учасників справи зазначено та були предметом дослідження саме дві постанови державного виконавця «ВП № 46772125 від 08.08.2017р».
Колегія суддів дослідивши матеріали справи, звертає увагу, що наведені помилки за своєю суттю не призвели до неправильного вирішення справи, крім того, скаржник не позбавлений права звернутися до місцевого господарського суду із заявою про виправлення описок в порядку ст. 243 ГПК України.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Відповідно до п.48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мала проти України» від 3 липня 2014 року, остаточне 17.11.2014 зазначено: «Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та «Нечипорук і Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року).»
В той же час, враховуючи вищевикладене, колегія суддів встановила, що у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Таким чином, апеляційні вимоги Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, підстав для зміни чи скасування оскарженої ухвали у даній справі колегія суддів не вбачає.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та покладаються на Шевченківський районний відділ Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 252, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-285 та розділом ХІ «Перехідних положень» Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.11.2017 у справі №910/24563/13 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.11.2017 у справі №910/24563/13 залишити без змін.
3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/24563/13.
Повний текст судового рішення складено та підписано - 20.02.2018.
Головуючий суддя М.Л. Яковлєв
Судді Л.В. Чорна
Т.І. Разіна