вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
"13" лютого 2018 р. Справа№ 910/11153/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів: Михальської Ю.Б.
Тищенко А.І.
Секретар судового засідання: Вайнер Є.І.
За участю представників: відповідно до протоколу судового засідання від 13.02.2018.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФТП" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2017 (повний текст рішення складено 24.11.2017)
у справі № 910/11153/17 (суддя Ярмак О.М.)
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФТП"
до 1) Одеської митниці ДФС,
2) Державної казначейської служби України
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:
1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Пері Україна";
2) Фізична особа - підприємець Мележникова Валерія Анатоліївна
про стягнення 523 298,15 грн.
До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФТП" до Одеської митниці ДФС, Державної казначейської служби України про стягнення Державного бюджету України 523 298,15 грн. збитків, понесених позивачем внаслідок здійснення відповідачем 1 неправомірної затримки в митному оформленні, прийняття неправомірного рішення про коригування митної вартості, а також складання неправомірного протоколу про порушення митних правил.
Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок здійснення відповідачем 1 неправомірної затримки в митному оформленні, прийняття неправомірного рішення про коригування митної вартості, а також складання неправомірного протоколу про порушення митних правил, позивачем були понесені збитки, а саме: вартість послуг зі стоянки ТЗ на території ВМК, вантажно - розвантажувальні роботи, а також послуг з оформлення електронної версії акту на розміщення товарів на складі становить 181 399,19 грн., вартість послуг вантажного митного комплексу з використання оглядової рампи, вантажно - розвантажувальні роботи, стоянка ТЗ, а також послуг зі зберігання вантажу становить 142615,20 грн., штрафні санкції за понаднормативне використання (простій )ТЗ, згідно протоколу штрафних санкцій № ОУ-0001363 від 20.11.2015 в розмірі 114 819,12 грн., штрафні санкції за простій контейнерного обладнання (демередж) в розмірі 84 564,64 грн., згідно акту наданих послуг № 3367 від 23.11.2015.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.11.2017 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "ФТП" звернулося до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2017 у справі № 910/11153/17 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, не досліджено всіх обставин справи та не надано належної оцінки доказам у справі.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник наголосив що судом не надано доказів оскарження дій чи бездіяльності Одеської митниці в порядку адміністративного судочинства, картки-відмови в митному оформленні не визнавались протиправними та не скасовувалися. Рішення Шевченківсього районного суду м. Києва по справі № 761/16741/16-а (залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2016), на думку суду, не має преюдиціального значення для розгляду справи про стягнення збитків. У зв'язку з чим, суд прийшов до висновку, що позивачем не доведено, що дії чи бездіяльність відповідача-1 є причиною, а збитки - наслідком такої поведінки.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФТП" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФТП" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 06.02.2018.
24.01.2018 представник відповідача-1 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2017 у справі №910/11153/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФТП" - без задоволення.
02.02.2018 представник третьої особи -1 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2017 у справі №910/11153/17 скасувати, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФТП" - задовольнити.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2018 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФТП" відкладено на 13.02.2018.
В судове засідання 06.02.2018 представники відповідача-2 та третьої особи-2 не з'явилися. Учасники судового процесу надали свої пояснення по справі.
12.02.2018 представник третьої особи -2 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшли пояснення, в яких просив рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2017 у справі №910/11153/17 скасувати, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФТП" - задовольнити.
В судовому засіданні 13.02.2018 представники позивача та третьої особи -1надали пояснення по суті спору, підтримали доводи апеляційної скарги та просили задовольнити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФТП", рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2017 скасувати та прийняти нове рішення яким, задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В судовому засіданні 13.02.2018 представник відповідача-1 надала пояснення по суті спору, заперечувала проти доводів апеляційної скарги з мотивів викладених у відзиві на апеляційну скаргу та просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФТП", рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2017 залишити без змін.
В судове засідання, призначене на 13.02.2018, повноважні представники відповідача-2 та третіх осіб 1, 2 не з'явилися.
Колегією суддів враховано, що відповідно до частини 2 статті 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, в свою чергу частиною 3 статті 120 ГПК України передбачено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до частини 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно із частиною 3 статті 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник.
Неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.
Колегією суддів, враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Відповідно до пункту 2.6.10. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 № 28 оригінал судового рішення залишається в матеріалах справи; згідно з пунктом 2.6.15. вказаної Інструкції на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.
Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам судового процесу.
Як вбачається із матеріалів справи, копії ухвали Київського апеляційного господарського суду були надіслані учасникам судового процесу на адреси, зазначені в апеляційній скарзі, що підтверджується відміткою суду на зворотній стороні ухвали.
Враховуючи вищевикладене та клопотання третьої особи-2 про розгляд апеляційної скарги без участі представника, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників відповідача-2 та третіх осіб 1, 2, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.
Колегією суддів на підставі ч. 7 ст. 270 ГПК України надано учасникам судової справи можливість виступити у судових дебатах, яке учасниками справи реалізовано.
Згідно з частиною першою статті 270 ГПК у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 02.09.2013 між ТОВ "ФТП" та ТОВ "Пері Україна" було укладено договір транспортного експедирування № ФТП 02/19/13М, за умовами якого клієнт доручає, а експедитор бере на себе зобов'язання за плату і за рахунок клієнта , надати останньому транспортно- експедиційні послуги, пов'язані з організацією перевезень вантажів клієнта морським та автомобільним транспортом в міжміському та міжнародному сполученні, відповідно до узгоджених сторонами заявок.
Відповідно до пункту 2.1.1. договору, що для виконання своїх зобов'язань за договором експедитор має право залучати третіх осіб, зокрема, перевізників , порти, склади, судоходні компанії /їх агентів, експедиційні та інші організації , які є резидентами або нерезидентами України. Укладати договори та угоди з такими третіми особами від свого імені та за рахунок клієнта.
На виконання п. 2.11. вказаного договору позивачем було залучено компанію - перевізника ТОВ "Джі Ел Ес Транспорт" по договору на організацію перевезень автомобільним транспортом № 08-02/2015 від 09.02.2015.
22.10.2015 в зону митного контролю МП "Одеса -порт" Одеської митниці ДФС заїхали вантажні автомобілі (чотири тягачі з напівпричепами) з д.н.з ВН1831СЕ, ВН6065СО, ВН5418ЕТ, ВН5347СІ, на які були завантажені контейнери, складені міжнародні транспортні накладні (СМR) №№ 0007623, 0007624, 0007625, 0007626. Відповідно до товаросупровідних документів відправником даного товару був Jiangsu High Hope Arser C. Ltd, Китай, отримувачем -ТОВ "Пері Україна".
Агентом з митного оформлення 23.10.2015 була подана електронна митна декларація (ЕДМ) до м/п "Одеса - порт" для здійснення митного оформлення товару № 1"Фанера ламінована плівкою чорного кольору з обох боків, яка складається зі слоїв деревини тополі, товщина одного шару не більше 6 мм, клеєна клеєм WВР, края опечатано зі всіх боків, у листах розміром: 21*1250*2500 мм - 96,75м3/9675м2/3096 листів/72 пачки. Виробник - "Jiangsu High Hope Arser C. Ltd ". Країна виробництва СN (Китай). Код товару - 44123210". Товар ввезено на митну територію України за контрактом, укладеним між ТОВ "ПЕРІ Україна" (покупець) та "РЕRІ GmbH", Німеччина (продавець).
ЕМД 23/10/2015 від 23.10.2015 прийнята до митного оформлення, їй присвоєний номер 500060001/2015/019371.
23.10.2015, посадовими особами Одеської митниці ДФС був ініційований та проведений митний огляд товару щодо встановлення його кількісних та якісних характеристик товару.
За результатами огляду складений акт від 23.10.2015 №500060001/2015/019371, відповідно до якого "при візуальному обстеженні кожного місця пакування" встановлено, що кількість вантажних місць та м2 відповідають заявленим, а при заявленні м3 агент з митного оформлення допустив арифметичну помилку, яка не вплинула на розрахунок митних платежів. Огляд проводився з 19 год. до 20 год.
28.10.2015, відповідно до п. п. 33, 34 Постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 № 450, агентом з митного оформлення була направлена заява на відкликання поданої декларації та отримання картки відмови в митному оформленні для виправлення помилки та здійснення митного оформлення товару (копії електронних повідомлень про направлення заяви та її прийняття додаються), яка посадовими особами Одеської митниці ДФС була проігнорована в порушення ч.ч. 1, 10 ст. 269 МК України.
13.11.2015 відносно агента з митного оформлення був складений протокол про порушення митних правил № 1059/50000/15 за статтею 485 МК України, який не передбачає конфіскацію товару, отже його складання не перешкоджає подальшому митному оформленню товару.
В подальшому, 16.11.2015 видана Картка відмови на подану декларацію за № 500060001/2015/00396.
16.11.2015 була подана нова ЕМД, яка прийнята та зареєстрована посадовими особами Одеської митниці за № 500060001/2015/020757.
17.11.2015 Одеською митницею видана нова картка відмови у митному оформленні № 500060001/2015/00397.
18.11.2015 була подана нова ЕМД, яка прийнята та зареєстрована посадовими особами Одеської митниці за № 500060001/2015/020847.
18.11.2015 Одеською митницею видана нова картка відмови у митному оформленні № 500060001/2015/00400 знову з формальними підставами через наявність складеного протоколу про порушення митних правил.
При цьому, наявність протоколу про порушення митних правил за статтею 485 МК України, яка не передбачає конфіскацію товарів, не перешкоджає випуску товару у вільний обіг. Єдиною підставою для коригування митної вартості імпортованого товару є відповідно до вимог митного законодавства - Рішення про коригування митної вартості.
23.11.2015 була подана нова ЕМД, яка прийнята та зареєстрована посадовими особами Одеської митниці за № 500060001/2015/021061.
25.11.2015 Одеською митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 500060001/2015/610212/2 та цього ж дня на цій підставі видана картка відмови у митному оформленні № 500060001/2015/00412.
03.12.2015 була подана нова ЕМД № 500060001/2015/021589 з урахуванням винесеного Рішення про коригування митної вартості товару зазначеного вище.
04.12.2015 видана Картка відмови на подану декларацію за №500060001/2015/00420 з посиланням на відсутність в необхідному обсязі коштів, що, як стверджує позивач, не відповідало дійсності.
07.12.2015 Одеською митницею було самостійно скасовано рішення про коригування митної вартості товарів № 500060001/2015/610212/2.
24.12.2015 подано нову ЕМД, яка прийнята та зареєстрована посадовими особами Одеської митниці за № 500060001/2015/022516.
25.12.2015 Одеською митницею було прийнято нове рішення про коригування митної вартості товарів № 500060001/2015/610222/2.
26.12.2015 Одеською митницею знову видана картка відмови у митному оформленні № 500060001/2015/00438.
04.01.2016 товар був випущений у вільний обіг за ЕМД "ІМ 40 ДЕ" №500060001/2016/000008 за визначеною митним органом митною вартістю товару на підставі рішення про коригування митної вартості товарів від 25.12.2015 року №500060001/2015/610222/2.
19.04.2016 Одеською митницею ДФС винесена постанова за протоколом про порушення митних правил № 1059/50000/15, згідно якої агент з митного оформлення була притягнута до адміністративної відповідальності.
27.04.2016 рішенням ДФС України № 4459/м/99-99-19-01-01-14 за результатом, розгляду скарги № 26/3 від 15.03.2016 скасовано Рішення про коригування митної вартості товарів від 25.12.2015 №500060001/2015/610222/2.
19.04.2016 рішенням Шевченківського районного суду м. Києва по справі № 761/16741/16-а постанова Одеської митниці ДФС про порушення митних правил № 1059/50000/15 від визнана неправомірною та скасована, яке в подальшому ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2016 залишене без змін.
Вантажні автомобілі з контейнерами в період з 22.10.2015 по 20.11.2015 перебували на стоянці на території вантажно-митного комплексу ТОВ "Євротерминал".
20.11.2015 вищевказані транспортні засоби були розвантажені, а контейнери з товаром розміщені на склад тимчасового зберігання під митним контролем на території ТОВ "Євротерминал" на підставі єдиних уніфікованих документів № 15-70- 61 01/340, № 15-70-61_01/341, № 15-70-61_01/342, № 15-70-61_01/343 від 20.11.2015, а також Актів прийому вантаж на зберігання між ТОВ "ФТП" та ТОВ "Євротерминал" № АС-0000032, № АС-0000033, № АС-0000034 та № АС-0000035 від 20.11.2015.
14.01.2016 товар було видано ТОВ "ФТП" для здійснення його подальшого експедирування згідно актів видачі вантажу з зберігання № СА-0000001, № СА-0000002, № СА-0000003, № СА-0000004, № СА-0000005, № СА-0000006.
У зв'язку з чим позивач звернувся з вимогами про стягнення з Державного бюджету України 523 298,15 грн.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Згідно із статтею 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Згідно із пунктом 34-1 частини 1 статті 4 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) органи доходів і зборів - це центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, митниці та митні пости.
Відповідно до частини 1 статті 4 МК України ввезення товарів, транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів, транспортних засобів за межі митної території України це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів, транспортних засобів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку (п.4); випуск товарів - надання органом доходів і зборів права на користування та/або розпорядження товарами, щодо яких здійснюється митне оформлення, відповідно до заявленої мети (п.5); вільний обіг - обіг товарів, який здійснюється без обмежень з боку органів доходів і зборів України (п.6); декларант - особа, яка самостійно здійснює декларування або від імені якої здійснюється декларування(п.8); митна декларація - заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури (п.20); митна процедура - зумовлені метою переміщення товарів через митний кордон України сукупність митних формальностей та порядок їх виконання (п.21).
Згідно із ч. 5 ст. 265 МК України декларант може здійснювати декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення самостійно або уповноважувати інших осіб на здійснення декларування від свого імені.
Частинами 1, 2 статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії. Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках.
Відповідно до частини 8 статті 257 МК України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості про товари.
Згідно із частинами 1, 5 статті 266 МК України декларант зобов'язаний здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу органу доходів і зборів пред'явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення; надати органу доходів і зборів передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей; у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу; у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на органи доходів і зборів.
Особа, уповноважена на декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта, має такі самі обов'язки, права і несе таку саму відповідальність, що й декларант.
З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що позивач, як експедитор, на підставі договору транспортного експедирування № ФТП 02/19/13М від 02.09.2013, зобов'язався надати ТОВ "Пері Україна" транспортно - експедиційні послуги, тобто організувати перевезення вантажів клієнта морським та автомобільним транспортом в міжміському та міжнародному сполученні, для чого, в свою чергу, уклав з виконавцем ТОВ "Джі Ел Ес Транспорт" договір на організацію перевезень автомобільним транспортом № 08-02/2015 від 09.02.2015, за яким останній зобов'язався організувати перевезення вантажів та здійснити доставку вантажу своїми або залученими транспортними засобами.
За міжнародними товарно- транспортними накладними (СМR) №№ 0007623, 0007624, 0007625, 0007626 перевізником ТОВ "Джі Ел Ес Транспорт" прийнято до перевезення вантаж - контейнери, відправником яких був Jiangsu High Hope Arser C. Ltd, Китай, отримувачем - ТОВ "Пері Україна", відповідно до товаросупровідних документів.
22.10.2015 транспортні засоби прибули в зону митного контролю МП "Одеса -порт" Одеської митниці ДФС.
23.10.2015 агентом з митного оформлення була подана електронна митна декларація (ЕДМ) до Одеської митниці, яка прийнята до митного оформлення, їй присвоєний номер 500060001/2015/019371.
Як вже зазначалося, 23.10.2015, посадовими особами Одеської митниці ДФС був проведений митний огляд товару щодо встановлення його кількісних та якісних характеристик. За результатами огляду складений акт від 23.10.2015 №500060001/2015/019371, згідно якого "при візуальному обстеженні кожного місця пакування" встановлено, що кількість вантажних місць та м2 відповідають заявленим, а при заявленні м3 агент з митного оформлення допустив арифметичну помилку, яка не вплинула на розрахунок митних платежів.
16.11.2015 Одеською митницею ДФС видана Картка відмови на декларацію за № 500060001/2015/00396 подану 23.10.2015.
Судом встановлено, що між третьою особою 1 - ТОВ "Пері Україна", яке відповідно до Митного кодексу України є декларантом товарів, та позивачем, крім договору транспортного експедирування № ФТП 02/19/13М, 02.09.2013 був укладений договір доручення № 02/09/13-Д, відповідно до якого ТОВ "Пері Україна" (довіритель) доручає, а позивач (ТОВ "ФТП", повірений) зобов'язується від імені і за рахунок довірителя здійснити пошук виконавця, що буде надавати консультації та здійснювати комплекс необхідних дій для митного оформлення та декларування в органах митної служби України товарів, майна, транспортних засобів та інших предметів довірителя, що переміщуються через митний кордон України (надалі - вантаж)та надавати інші послуги пов'язані із здійсненням зовнішньоекономічної діяльності довірителя. Для реалізації предмета даного договору повірений має право залучати третіх осіб , при цьому повірений несе повну відповідальність за дії та наслідки діяльності залучених третіх осіб.
В свою чергу, між ТОВ "ФТП" (замовник) та ФОП Мележниковою Валерією Анатоліївною (виконавець), яка подавала, був наявний договір доручення № 18-09/2 на здійснення декларування від 18 вересня 2012 р., за яким виконавець зобов'язувалась надавати консультаційні послуги з питань зовнішньоекономічної діяльності та здійснювати декларування товару, який належить замовнику, у митних органах на території України.
Оскільки, декларантом, в особі ФОП Мележникової В.А., первісно було подано митну декларацію та документи, які містили розбіжності, та щодо яких розпочався митний огляд, відкликання митної декларації, відповідно до вимог пункту 34 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 450, неможливе.
Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із частиною 1 статті 24 МК України кожна особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси. Як передбачено частиною другою вказаної статті рішення - окремі акти, якими органи доходів і зборів або їх посадові особи приймають рішення з питань, передбачених законодавством України з питань державної митної справи, а також задовольняють скарги, заяви, клопотання конкретних фізичних чи юридичних осіб або відмовляють у їх задоволенні.
Статтею 17 Кодекс адміністративного судочинства України визначено, що спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (в т. ч. митних органів) є публічно - правовими, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
В матеріалах справи відсутні докази оскарження дій чи бездіяльності Одеської митниці в порядку адміністративного судочинства.
Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів № 500060001/2015/00396 від 16.11.2015, №500060001/2015/00397 від 16.11.2015, №500060001/2015/00400 від 18.11.2015, №500060001/2015/00412 від 25.11.2015, №500060001/2015/00420 від 04.12.2015, №500060001/2015/00438 від 26.12.2015 не визнавались протиправними та не скасовувались, в порядку передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч.6 ст. 75 ГПК України вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце дія (юездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, посилання позивача на рішення Шевченківського районного суду м. Києва по справі № 761/16741/16-а, яким визнана неправомірною та скасована постанова Одеської митниці ДФС № 1059/50000/15 від 19.04.2016 про порушення митних правил громадянкою України ОСОБА_1 та притягнення її до адміністративної відповідальності за нормами Митного кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення, є безпідставним, оскільки обставини встановлені судовими рішеннями за результатами розгляду матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил не мають преюдиціального значення для розгляду справи про стягнення збитків.
Вищевикладене свідчить про відсутність такого елементу складу правопорушення, з яким закон пов'язує відшкодування збитків, як протиправність дій (бездіяльності) відповідача - органу державної влади, а відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення виключає відповідальність відповідача.
Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Вищого господарського суду України від 29.11.2006 у справі № 28-15/20-06-551.
Тобто, наявність протиправної поведінки у вигляді незаконних рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, яка встановлена судовим рішенням, прийнятим в порядку КАС України, яке набрало законної сили, є необхідною умовою відшкодування шкоди.
Матеріали справи не містять рішень адміністративного суду, в порядку передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, якими визнані протиправними дії або бездіяльність митниці під час митного оформлення вантажу, експедирування якого здійснювалось ТОВ "ФТП".
Відповідно до ч. 7 ст. 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Згідно із частиною 8 статті 55 МК України декларант або уповноважена ним особа протягом 80 днів з дня випуску товарів може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
Частиною 9 статті 55 МК України визначено, що у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.
Тобто, прийняття Одеською митницею ДФС рішень про коригування митної вартості товарів № 500060001/2015/610212/2 від 25.11.2015, № 500060001/2015/610222/2 від 25.12.2015 не позбавляло декларанта або його уповноважену особу на випуск товарів у вільний обіг за умови надання гарантій, про що було роз'яснено митницею у вищевказаних рішеннях.
Позивач зазначає, що загальний строк затримки митного оформлення товару склав, починаючи з 23.10.2015, дня подачі електронної митної декларації № 500060001/2015/019371, до 14.01.2016, коли товар був виданий зі складу тимчасового зберігання для його подальшого експедирування, тому до розміру збитків включив витрати пов'язані зі стоянкою транспортних засобів на території вантажного митного комплексу на суму 181410,18 грн., витрати, пов'язані з простоєм ТЗ (штрафні санкції) в сумі 114819,12 грн., витрати, пов'язані з простоєм контейнерів (демередж) в сумі 84464,64 грн., витрати, пов'язані з вимушеним зберіганням товару на складі тимчасового зберігання в сумі 142615,20 грн.
Проте за правилами статті 1173 ЦК України, відповідальність органу державної влади настає у випадку незаконного рішення, незаконної дії чи бездіяльності, шкідливого результату такої поведінки (шкода), причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою.
Оскільки, Одеська митниця ДФС є спеціально уповноваженим органом державної влади в галузі митної справи, то спір щодо неправомірності її дій є компетенцією адміністративного суду, рішення якого може мати преюдиційне значення для справи про відшкодування збитків.
З наявних в матеріалах справи доказів не вбачається наявності будь-яких чинних судових рішень, за якими дії посадових осіб Одеської митниці при проведенні митного оформлення вантажу, експедитором якого виступав позивач, були б визнанні неправомірними.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не було наведено належних доказів своїх вимог.
Доводи, які наведені скаржником в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).
Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається, а доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмееною відповідальністю "ФТП" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2017 у справі № 911/11153/17 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2017 у справі № 911/11153/17 підлягає залишенню без змін.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 267-270, 273, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФТП" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2017 у справі № 910/11153/17 залишити без змін.
Матеріали справи № 910/11153/17 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку та в строки, встановлені главою 2 розділу IV ГПК України.
Повний текст складено та підписано 20.02.2018.
Головуючий суддя Б.В. Отрюх
Судді Ю.Б. Михальська
А.І. Тищенко