Рішення від 12.02.2018 по справі 923/823/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2018 року Справа № 923/823/17

Господарський суд Херсонської області у складі судді Павленко Н.А. при секретарі судового засідання Борхаленко О.А.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - уповн. предст., дов. від 30.11.2017р., ОСОБА_2 - уповн. предст., дов. від 29.12.2017р.

від відповідача: ОСОБА_3 - уповн. предст., дов. від 10.10.2017р.,

ОСОБА_4 - уповн. предст., дов. від 29.01.2018р. (після перерви не з'явився)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Комунального підприємства Агрофірми радгоспу "Білозерський", с.Дніпровське Білозерського району

до відповідача: Колективного підприємства "Промжилбуд", смт. Білозерка

про стягнення 20 595 523грн. 27коп.,

Описова частина рішення: Провадження у справі порушено за позовом Комунального підприємства Агрофірми радгосп "Білозерський" з вимогою про стягнення з Колективного підприємства "Промжилбуд" 9294813,10грн. боргу, 10335832,17грн. втрат від інфляції, 964878грн. в якості 3% річних у правовідносинах за договором про надання послуг, укладеним сторонами 01.04.2012р.

Позов обґрунтовано неналежним виконання відповідачем зобов'язань із проведення повної оплати вартості наданих послуг.

Позивач зазначає, що факт укладання 01.04.2012р. між КП Агрофірма радгосп "Білозерський" та КП "Промжилбуд" договору про надання послуг та проведення агрозаходів стосовно плодово-ягідних насаджень та наявності заборгованості відповідача перед позивачем підтверджено:

- постановою Херсонського окружного адміністративного суду у справі № 821/934/13-а від 13.06.2013р., яка набрала законної сили 03.10.2013р.;

- рішенням господарського суду Херсонської області у справі №923/412/16 від 16.02.2017р., яке набрало законної сили 20.07.2017р.

14.09.2017р. за вх. № 2/3439/17 від представника відповідача надійшло клопотання про застосування строків позовної давності. В означеному клопотанні представник відповідача посилається на підстави позовних вимог та положення ст. ст. 256, 257 ЦК України, не обґрунтовує в чому саме полягає пропуск позовної давності, просить суд застосувати до позовних вимог КП Агрофірма радгосп "Білозерський" строки позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог.

14.09.2017р. за вх. № 2/3437/17 представником відповідача було заявлене клопотання про призначення комплексної судової експертизи. В обґрунтування означеного клопотання представник відповідача зазначає, що характер наданих послуг по актах виконаних робіт №ОУ-0000005 від 24.02.2014р. та № ОУ-0000006 від 10.03.2014р., а також призначення використаних матеріальних цінностей не відповідають предмету наданих послуг, які могли б надаватися позивачем саме за умовами договору від 01.04.2012р. У зв'язку з означеним відповідач вважає, що для підтвердження цієї обставини необхідно призначити товарознавчу експертизу у справі. Також, представник відповідача зазначив на необхідності перевірки правильності розрахунку суми, заявленої до стягнення, та призначенні судової бухгалтерської експертизи.

14.09.2017р. за вх. № 2/3436/17 представником відповідача було заявлене клопотання про витребування у позивача оригіналів документів, копії яких додані в якості доказів до позовної заяви.

Ухвалою суду від 14.09.2017р. про відкладення розгляду справи було постановлено відкласти вирішення питання щодо клопотань представника відповідача про застосування строку позовної давності та призначення судової експертизи у зв'язку з необхідністю встановлення всіх обставин справи та оцінки наданих сторонами доказів у справі.

Цією ж ухвалою було частково задоволено клопотання відповідача про витребування доказів та було зобов'язано позивача надати суду оригінали договору про надання послуг від 01.04.2012р. та акту здачі - прийняття робіт (надання послуг) № ОУ - 0000036 від 31.12.2012р.

Клопотання відповідача про витребування доказів було задоволено частково, оскільки в судовому засіданні 14.09.2017р. на огляд суду і на виконання ухвали про порушення провадження у справі від 31.08.2017р. представником позивача було надано оригінали доказів, копії яких долучені до позовної заяви, та які просив витребувати відповідач, а тому потреба у повторному їх витребуванні у суду відсутня.

28.09.2017р. в судовому засіданні представником позивача було надано додаткові пояснення по справі (вх. № 2/3609/17). В означених поясненнях представник позивача зазначив про неможливість надати на огляд суду оригінали договору про надання послуг від 01.04.2012р. та акту № ОУ - 0000036 здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 31.12.2012р. з додатками. Вказану неможливість представник позивача обґрунтував тим, що 28.02.2014р. в газеті "Придніпровська зірка" була дана об'ява про недійсність втраченої гербової печатки Агрофірми радгоспу "Білозерський".

Згідно розпорядження Дніпровського сільського голови Білозерського району Херсонської області від 13.04.2014р. було розірвано контракт та звільнено ОСОБА_5 (який підписав спірний договір) від виконання обов'язків директора КП Агрофірми радгосп "Білозерський" з 13.03.2014р.

Згідно акту комісії щодо розслідування факту втрати оригіналів документів КП Агрофірми радгосп "Білозерський" від 31.03.2014р. (т.1, а.с.88-89) встановлено, що серед інших документів на підприємстві зникли первинні документи із контрагентами СТОВ "Енограй" та КП "Промжилбуд".

З цього факту, за твердженнями позивача, КП Агрофірма радгосп "Білозерський" неодноразово зверталось до правоохоронних органів, що підтверджується листом Прокуратури Херсонської області № 04/2/2-268-14 від 18.09.2015р. (т.1, а.с.96 - 99) та листом Білозерського відділення поліції Херсонського відділу поліції ГУНП в Херсонській області № 5519/363-17 від 31.05.2017р. (т.1, а.с.100)

На думку представника позивача, вказані обставини свідчать про об'єктивну неможливість подання позивачем до суду оригіналів договору про надання послуг від 01.04.2012р. та акту № ОУ-0000036 здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 31.12.2012р. з додатками.

Також представник позивача у додаткових поясненнях повторно зазначив, що факт існування договірних відносин між сторонами та факт надання - прийняття конкретних послуг за договором про надання послуг від 01.04.2012р. вже встановлено рішеннями судів, які набрали законної сили, а факти, встановленні рішенням суду, є преюдиціальними та не потребують повторного доказування.

З приводу клопотання представника відповідача про застосування строків позовної давності представник КП Агрофірми радгосп "Білозерський" зазначив, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору з 15.03.2014р. відповідач прострочив виконання взятих на себе зобов'язань з оплати отриманих від позивача послуг, а у зв'язку із зверненням 22.04.2016р. КП Агрофірма радгосп "Білозерський" до суду та на підставі ст.264 ЦК України відбулося переривання строку позовної давності, а отже клопотання відповідача про застосування строків позовної давності не підлягає задоволенню.

28.09.2017р. представник відповідача в судовому засіданні надав відзив на позовну заяву (вх. .№ 2/3608/17). У вказаному відзиві представник відповідача зазначає, що борг КП "Промжилбуд" по договору про надання послуг від 01.04.2012р. у більшій частині сплачено.

Погашення заборгованості обґрунтовує наявністю між сторонами інших правовідносин, врегульованих чотирьохсторонньою угодою від 12.07.2014р., договором від 06.08.2012р. про поворотну фінансову допомогу, додатковою угодою №1 від 31.12.2012р. до договору про поворотну фінансову допомогу від 06.08.2012р., додатковою угодою від 31.12.2012р. до договору про надання послуг від 01.04.2012р. За твердженням відповідача, здійснення зобов'язань за названими правочинами його учасниками в частині проведення відповідних оплат, з врахуванням умов щодо зміни остаточного строку розрахунку за договором від 01.04.2012р. приводить до висновку про наявність боргу у сумі 101023,48грн.

Окрім того, представником відповідача у відзиві на позовну заяву наведено свій розрахунок 3% річних та суми втрат від інфляції.

В судовому засіданні 28.09.2017р. представник відповідача не наполягав на задоволенні його клопотання про призначення комплексної судової товарознавчої та бухгалтерської експертизи, що відображено в ухвалі суду від 28.09.2017р. про відкладення розгляду справи.

Враховуючи означене, клопотання відповідача про призначення комплексної судової товарознавчої та бухгалтерської експертизи, залишено судом без розгляду.

18.10.2017р. в судовому засіданні представником позивача були надані додаткові пояснення по справі, з урахуванням відзиву відповідача (вх. № 2/3805/17). В означених поясненнях представник позивача зазначає, що відповідно до актів здачі - прийняття робіт (надання послуг) відповідачу надано послуги за договором про надання послуг від 01.04.2012р. на суму 12012044,85грн., що, за твердженням позивача, підтверджується податковими накладними, зареєстрованими в ЄРПН. Таким чином, на думку позивача, навіть з урахуванням додаткової угоди № 1 від 31.12.2012р. до договору про поворотну фінансову допомогу від 06.08.2012р., за відповідачем рахується заборгованість у сумі 10983044,85грн.

За твердженням позивача, усі зазначені відповідачем оплати за договором про надання послуг від 01.04.2012р. стосуються заборгованості, яка утворилася до 31.12.2012р., тобто до моменту надання послуг на загальну суму 8564460грн. (з ПДВ), згідно з акту № ОУ-0000036 від 31.12.2012р.

З приводу договору поставки №1 від 01.05.2012р. представник позивача зазначив, що наданий до суду договір поставки не відповідає оригіналу, наявному у КП Агрофірма радгосп "Білозерський".

18.10.2017р. в судовому засіданні представником позивача було заявлене клопотання про витребування доказів (вх.№2/380417), а саме: інформації від фіскальної служби щодо включення відповідачем податкових накладних, виданих КП Агрофірмою радгоспом "Білозерський", до Реєстру при формуванні податкової звітності з податку на додану вартість; щодо включення відповідачем сум ПДВ за вказаними у клопотанні податковими накладними до податкового кредиту при поданні податкових декларацій з ПДВ.

У клопотанні зазначається, що названі у ньому податкові накладні було включено КП "Промжилбуд" в Єдиному реєстрі податкових накладних для зарахування сум ПДВ до податкового кредиту. Таким чином, вказує позивач, отримавши послуги від КП Агрофірми радгоспу "Білозерський" за договором № б/н від 01.04.2012р., КП "Промжилбуд" сформувало податкову вигоду у вигляді податкового кредиту в розмірі 2002007,48грн. за рахунок отриманих, але не оплачених послуг.

Зазначена у клопотанні інформація, на думку позивача, має підтвердити, що КП "Промжилбуд" вчиняло певні конклюдентні дії, які свідчать про отримання - прийняття послуг, наданих КП Агрофірмою радгоспом "Білозерський" за договором № б/н від 01.04.2012р. Проте, оскільки вказана інформація стосується платника податку - відповідача, позивач позбавлений можливості самостійно отримати таку інформацію від органу фіскальної служби та надати суду з огляду на захист податкової інформації щодо платника податку нормами законодавства.

Ухвалою суду від 18.10.2017р. про відкладення розгляду справи клопотання позивача про витребування доказів було задоволене.

03.11.2017р. за вх. № 2/3986 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення по справі. В означених поясненнях представник відповідача повідомляє, що ознайомившись із наданими позивачем податковими накладними, ним було встановлено, що податкові накладні з такими реквізитами виписувались та включені до податкового кредиту КП "Промжилбуд", однак інформація, надана позивачем у вигляді роздруківок податкових накладних, не відповідає інформації, зазначеній у оригіналі. За твердженням представника відповідача, надані позивачем додаткові пояснення та додані до них докази жодним чином не обґрунтовують заявлених позивачем підстав та предмету позову і не спростовують заперечень відповідача проти позову, викладених у відзиві.

В судовому засіданні 03.11.2017р. оголошувалась перерва до 08.11.2017р.

08.11.2017р. в судовому засіданні представником відповідача було надано додаткові пояснення по справі (вх. № 2/4037/17). В означених поясненнях відповідачем було надано свій розрахунок суми заборгованості за договором про надання послуг від 01.04.2012р., а також 3% річних та втрат від інфляції.

Також, в судовому засіданні 08.11.2017р. представником позивача було заявлено клопотання про призначення технічної експертизи документів (вх. № 2/4038/17), а саме:

- договору поставки №1 від 01.05.2012р., укладеного між колективним підприємством "Промжилбуд" та Агрофірмою Радгосп "Білозерський";

- договору про поворотну фінансову допомогу від 06.08.2012р., укладеного між Агрофірмою радгосп "Білозерський" та Колективним підприємством "Промжилбуд";

- додаткової угоди №1 від 31.12.2012р. до договору про поворотну фінансову допомогу від 06.08.2012р. укладеної Агрофірмою радгосп "Білозерський" та Колективним підприємством "Промжилбуд";

- додаткової угоди від 31.12.2012р. до договору про надання послуг від 01.04.2012р., укладеної Агрофірмою радгосп "Білозерський" та Колективним підприємством "Промжилбуд".

В обґрунтування означеного клопотання представник позивача зазначає, що під час розгляду справи № 923/412/12 за позовом КП Агрофірма радгосп "Білозерський" до Колективного підприємства "Промжилбуд" про часткове стягнення заборгованості за договором про надання послуг від 01.04.2012р., заборгованість за яким стягується у даній справі, відповідач не визнавав наявність договору про надання послуг від 01.04.2012р., факт виконання позивачем робіт (надання послуг) за цим договором та факт оплати відповідачем виконаних (отриманих) послуг, доводячи при цьому факт недійсності договору поставки від 01.04.2012р.

За твердженнями позивача, під час розгляду даної справи відповідачем було змінено свою позицію, було визнано існування договірних відносин за договором про надання послуг від 01.04.2012р. та виконання позивачем робіт. Позивач зазначає, що в якості доказів погашення заборгованості відповідач посилається на договори та додаткові угоди, які відсутні у КП Агрофірма радгосп "Білозерський" та відсутні будь-які записи про існування означених документів в журналах реєстрації кореспонденції позивача (т.3., а.с.7-17).

Представник позивача, посилаючись на те, що ним вже зазначалося про зникнення первинних документів з контрагентами СТОВ "Енограй", КП "Промжилбуд", а також печатки підприємства, висловлює припущення, що документи, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення на позовні вимоги, виготовлені вже після звернення КП Агрофірма радгосп "Білозерський" з позовом до суду, з використанням викраденої печатки.

Позивач наголошує, що має сумніви щодо дійсності вказаних договорів та угод і того, що вказані договори та додаткові угоди були виготовлені в ті дати, якими вони датовані.

В судовому засіданні 10.11.2017р. представником відповідача були надані заперечення проти клопотання позивача про призначення судової експертизи по справі.

Відповідач заперечує проти призначення судової технічної експертизи документів по справі, зазначаючи про те, що клопотання позивача про призначення експертизи ґрунтується на припущеннях, всі договори є дійсними, а суд, призначивши означену експертизу по справі, вийде за межі своїх повноважень, оскільки, на думку відповідача, вказане експертне дослідження може бути лише в межах кримінального провадження.

За твердженнями відповідача, достовірність оспорюваних позивачем правочинів підтверджується іншими первинними документами, які належним чином підтверджують факт вчинення господарських операцій.

В письмових запереченнях проти призначення експертизи, які були надані в судовому засіданні 10.11.2017р., відповідач також зазначає, що дії позивача направлені на затягування часу, оскільки про існування документів, заявлених до експертного дослідження, позивачу стало відомо ще на початку жовтня.

Ухвалою суду від 10.11.2017р. було призначено у справі №923/823/17 судову технічну експертизу, зобов'язано КП "Промжилбуд" в строк до 14.11.2017р. до суду надати оригінали: договору поставки №1 від 01.05.2012р.; договору про поворотну фінансову допомогу від 06.08.2012р., додаткової угоди №1 від 31.12.2012р. до договору про поворотну фінансову допомогу від 06.08.2012, додаткової угоди від 31.12.2012р. до договору про надання послуг від 01.04.2012р. Цією ж ухвалою суду провадження у справі 923/823/17 було зупинено до закінчення проведення експертизи та повернення матеріалів справи до господарського суду Херсонської області.

Відповідно до п. 12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" ухвали господарських судів набирають законної сили в день їх винесення, якщо інше не передбачено законом.

Ухвала суду від 10.11.2017р. набрала законної сили в день її винесення 10.11.2017р.

Відповідачем ухвала суду, якою він зобов'язувався надати оригінали документів, отримана 10.11.2017р., але вимоги ухвали суду відповідачем виконані не були, оригінали витребуваних судом документів надано не було.

14.11.2017р. відповідачем було подано апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Херсонської області від 10.11.2017р.

Постовою Одеського апеляційного господарського суду від 07.12.2017р. ухвалу господарського суду Херсонської області від 10.11.2017р. по справі № 923/823/17 було скасовано, а справу направлено до господарського суду Херсонської області для подальшого розгляду.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що в порушення Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, господарським судом першої інстанції було призначено судову експертизу за відсутністю у справі оригіналів документів, які підлягають експертному дослідженню, а також за відсутності вільних зразків відтисків печатки підприємства.

Окрім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції відсутні обґрунтовані висновки щодо дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто судом не доведено належним чином, що висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування, які знаходяться у матеріалах справи, та на які посилається відповідач.

Після апеляційного перегляду ухвали господарського суду Херсонської області від 10.11.2017р. та повернення справи № 923/823/17 до господарського суду Херсонської області ухвалою суду від 22.12.2017р. було призначено розгляд справи в судовому засіданні на 16.01.2018р. Цією ж ухвалою позивача та відповідача було повідомлено про набрання чинності з 15.12.2017р. нової редакції ГПК України, та повідомлено учасників справи, що справа № 923/823/17 знаходиться на стадії розгляду справи по суті. Судом також було роз'яснено сторонам по справі про право надати докази, заяви, клопотання, у строк до 12.01.2018р., та було попереджено сторін по справі про наслідки невчинення означених дій у встановлений судом строк.

11.01.2018р. за вх. № 366/18 судом отримано відзив на позовну заяву, мотиви якого аналогічні викладеним у відзиві, отриманому судом 28.09.2017р. (вх. № 2/3608/17 від 28.09.2017р.), в якому відповідач стверджує про наявну на день розгляду спору заборгованість перед позивачем у сумі 101023,48грн., проте, оскільки вважає розрахунок заявленої позивачем до стягнення суми боргу необґрунтованим, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю з підстав їх недоведеності.

У цьому відзиві відповідач також просив вважати поданими в якості доказів копії документів, подані до 15.12.2017р., а також залучити до справи нотаріально посвідчену заяву свідка ОСОБА_6, яка за твердженнями відповідача підтвердила, що вище вказані договори підписані нею саме тими датами, якими вони датовані.

Представник відповідача також зазначив, що оригінали документів, які надавалися на огляд суду в судовому засіданні 28.09.2017р., можуть бути надані на огляд повторно у разі потреби.

11.01.2018р. до суду надійшло клопотання відповідача, у якому він повторно просив суд вважати поданими в якості доказів копії документів, подані до 15.12.2017р. У цьому ж клопотанні відповідач заявив про намір надати до матеріалів справи заяви свідків: ОСОБА_5 та ОСОБА_7 та обґрунтував поважність неподання таких заяв у визначений судом строк, просив суд встановити новий строк для їх подання.

У судовому засіданні представником відповідача подано клопотання (вх. № 2/87/18 від 16.01.2018р.) про визнання поважними причин пропуску строку для подання доказів, встановленого судом, та залучення заяви свідка ОСОБА_7 до матеріалів справи.

Представник позивача, ознайомившись у судовому засіданні із заявою свідка ОСОБА_7, проти задоволення цього клопотання заперечував, зазначаючи, що за змістом ці заяви не є належними та допустимими доказами у справі, оскільки відповідно до норм ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. На його думку, обставини справи, які досліджуються, мають бути доведені доказами, передбаченими законодавством, а саме документами: договорами, бухгалтерськими документами - первинної звітності, податкової звітності тощо.

Застосовуючи принцип змагальності та рівності сторін, суд визнав поважними причини пропуску для подання доказів, заявлене у клопотанні відповідача (вх. № 2/87/18 від 16.01.2018р.), та залучив до матеріалів справи заяву свідка ОСОБА_7

11.01.2018р. за вх. № 364/18 до суду надійшло клопотання позивача про призначення технічної експертизи документів та про витребування у відповідача оригіналів документів.

Клопотання про призначення технічної експертизи документів обґрунтоване обставинами, які вже раніше заявлялися представником позивача в клопотанні про призначення експертизи від 08.11.2017р.

Обґрунтовуючи клопотання про витребування доказів, представник позивача зазначив, що при дослідженні оригіналів означених документів був присутній інший представник позивача.

Позивач вказав про відсутність у нього оригіналів вказаних документів.

Представник відповідача заперечував проти задоволення клопотання, вказуючи, що ці документи ним надавалися для огляду в попередньому судовому засіданні та немає необхідності у їх дослідженні вдруге, та представник позивача мав змогу з ними ознайомитись.

Ухвалою від 16.01.2018р. суд відмовив в задоволенні клопотання позивача про витребування доказів, підстави відмови в задоволенні клопотання зазначені в ухвалі суду.

Цією ж ухвалою, суд з власної ініціативи, вважаючи необхідним повторне дослідження поданих відповідачем доказів, витребовував у відповідача оригінали документів на підставі ч.4 ст.74 та ч.6 ст.91 ГПК України.

- додаткової угоди №1 від 31.12.2012р. до договору про поворотну фінансову допомогу від 06.08.2012р.;

- додаткової угоди від 31.12.2012р. до договору про надання послуг від 01.04.2012р., укладеного між АР "Білозерський" та КП "Промжилбуд";

- договору поставки №1 від 01.05.2012р., укладеного між АР "Білозерський" та КП "Промжилбуд".

Також, ухвалою від 16.01.2018р. суд роз'яснив учасникам справи, що відповідно до ч.4 ст.102 ГПК України у разі ухилення учасника справи від подання суду на його вимогу необхідних для проведення експертизи матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, що перешкоджає її проведенню, суд залежно від того, яка особа ухиляється, а також яке ця експертиза має значення, може визнати встановленою обставину, для з'ясування якої експертиза була призначена, або відмовити у її визнанні.

В ухвалі від 16.01.2018р. суд також повідомив учасників справи, що витребуванні судом оригінали документів у відповідача необхідні для вирішення питання щодо доцільності чи недоцільності призначення судової експертизи у даній справі.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ухвалу суду від 16.01.2018р., якою у нього витребовувались оригінали документів отримав 22.01.2018р., також, представник відповідача був присутній в судовому засіданні 16.01.2018р. та був обізнаний про витребування судом оригіналів документів.

Відповідачем вимоги ухвали суду від 16.01.2018р. виконані не були.

29.01.2018р. за вх. № 939/18 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення по справі. В означених додаткових поясненнях представником відповідача, серед іншого, було надано заперечення проти призначення судової технічної експертизи документів, але поряд з цим було повідомлено, що відповідачем 23.01.2018р. було замовлено проведення почеркознавчої експертизи документів та технічної експертизи документів.

Також до означених пояснень відповідачем було надано копію акту прийому -передачі оригіналів документів, переданих для експертного дослідження від 23.01.2018р., серед яких оригінали документів, які витребовувались у відповідача ухвалою суду від 16.01.2018р.

Відповідно до ч.7 ст.181 ГПК України особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.

Як вже зазначалося судом, ухвала суду від 16.01.2018р., якою у відповідача витребовувались оригінали документів, отримана ним 22.01.2018р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (т.3, а.с.1), а 23.01.2018р. будучи обізнаним про вимоги ухвали суду, відповідач передав витребуванні судом документи на експертне дослідження, тим самим не виконуючи вимоги ухвали суду та всупереч ч.7 ст.181 ГПК України не повідомляючи суд про неможливість надання витребуваних судом доказів.

Відповідачем в поясненнях було лише зазначено, що звернення КП "Промжилбуд" до Київського експертно - дослідного центру для проведення експертизи та передача 23.01.2018р. оригіналів документів на дослідження є об'єктивною причиною, по якій відповідач не може виконати ухвалу суду та надати витребуванні судом документи.

Суд не розцінює вказані дії відповідача, як поважні причини невиконання вимог ухвали суду від 16.11.2018р. та ненадання витребуваних судом документів.

В ухвалі суду від 16.01.2018р. судом зазначалося, що витребуванні у відповідача оригінали документів мають бути подані не пізніше дня судового засідання із супровідним листом.

При цьому відповідач у поясненнях та судовому засіданні 30.01.2018р. не просив продовжити строк, необхідний для виконання ухвали суду та надання оригіналів документів.

В судовому засіданні 30.01.2018р. представником відповідача стосовно причин невиконання вимог ухвали суду було повідомлено, що у нього наявні сумніви в належній компетенції експертної установи, якій позивач просить доручити проведення експертизи, а також сумніви щодо репутації даної експертної установи.

Означені пояснення та дії відповідача розцінюються судом як ухиляння від виконання вимог ухвали суду від 16.01.2018р. та небажання надати суду витребувані оригінали документів

Так, розглядаючи перше клопотання позивача про проведення технічної експертизи від 08.11.2017р. (вх. № 2/4038/17), суд роз'яснював представнику відповідача його право надати пропозицію щодо експертної установи, якій слід доручити проведення експертизи, а також роз'яснював право визначити питання, з яких має бути проведена експертиза. Відповідач не скористався своїм правом щодо надання питань, а також не заперечував проти експертної установи, якій позивач просив доручити проведення експертизи.

Окрім того, відповідно до ч.3 ст.99 ГПК України, при призначенні експертизи судом, експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертизи).

Судом у судовому засіданні 16.01.2018р., за результатами якого було постановлено ухвалу про витребування у відповідача оригіналів документів, не вирішувалось питання про експертну установу, більш того, судом не було вирішено питання про необхідність призначення експертизи по справі.

Окрім того, твердження відповідача в додаткових поясненнях про те, що за пропозицією суду, КП "Промжилбуд" скористалось своїм правом на проведення експертизи на замовлення сторони по справі та звернулось для її проведення до Київського експертно - дослідного центру, не відповідають дійсності. Так, в судовому засіданні 16.01.2018р. судом представнику відповідача лише було роз'яснено його право надати до суду висновок експерта складений на його замовлення, за наявності такого висновку.

29.01.2018р. суд від представника відповідача отримав клопотання про зупинення провадження у справі (вх. 139/18), розгляд якого в судовому засіданні 30.01.2018р. сам же представник відповідача просив відкласти.

В подальшому означене клопотання залишено судом без розгляду у зв'язку з його необґрунтованістю та безпідставністю, а також тим, що відповідач не наполягав на його задоволенні у зв'язку з тим, що зникли підстави для зупинення провадження у справі.

29.01.2018р. суд отримав від представника відповідача клопотання про опитування учасника справи (вх. № 93718).

В означеному клопотанні представник відповідача просив встановити додатковий строк для письмового опитування керівника позивача, не обґрунтувавши неможливість подання означеного клопотання до 12.01.2018р., строку, до якого учасники провадження мали право подати докази, клопотання та заяви по суті справи та який встановлено судом ухвалою про призначення розгляду справи від 22.11.2017р.

Представник відповідача в означеному клопотанні лише зазначає, що представником повторно заявлене клопотання про призначення судової експертизи, а у суду під час судового засідання 16.01.2018р. виникли нові питання до відповідача, які раніше не ставились.

В судовому засіданні 30.01.2017р. судом було відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про письмове опитування керівника позивача.

Відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.4 ст.80 ГПК України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.01.2018р. під час дослідження клопотання позивача про призначення експертизи по справі не просив суд продовжити встановлений строк для подання заяв, клопотань та доказів по справі.

Окрім того, відповідно до ч.1 та ч.3 ст.90 ГПК України учасник справи має право поставити в першій заяві по суті справи або у додатку до неї не більше десяти запитань іншому учаснику справи про обставини, що мають значення для справи. Відповіді на запитання подаються до суду учасником справи - фізичною особою, керівником або іншою посадовою особою юридичної особи у формі заяви свідка не пізніше як за п'ять днів до підготовчого засідання, а у справі, що розглядається в порядку спрощеного провадження, - за п'ять днів до першого судового засідання.

Тобто, право на заявлення клопотання про опитування учасника справи жодним чином нормами ГПК України не ставиться в залежність від нових питань, які раніше на ставились, або від заявлених іншою стороною клопотань.

Право учасника справи поставити іншому учаснику справи запитання про обставини, що мають значення для справи, не є безмежним, а обмежене процесуальними строками для вчинення означених дій.

Окрім того, вказане право учасника справи нормами ГПК України не ставиться в залежність від надходження нових доказів по справі.

Відповідно до ст.118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Також, 29.01.2018р. від представника відповідача надійшло клопотання про виклик свідка (вх. № 938/18). Означене клопотання обґрунтоване тим, що обставини, які мають важливе значення для справи, висвітлені у заявах свідка не повно, у зв'язку з чим є необхідність викликати ОСОБА_7 та ОСОБА_6 для допиту у судовому засіданні. Окрім того, представник відповідача в обґрунтування необхідності виклику свідків посилається на те, що обставини, зазначені в заявах свідка, суперечать відомостям, що надані Агрофірмою радгосп "Білозерський" відносно проведених взаєморозрахунків між сторонами щодо наявності боргу.

Клопотання відповідача про виклик свідка в судовому засіданні 08.02.2018р. було залишено судом без задоволення.

Так, в заяві свідка ОСОБА_6 зазначається, що чотирьохстороння угода від 12.07.2014р., договір від 06.08.2012р. про поворотну фінансову допомогу, додаткова угода №1 від 31.12.2012р. до договору про поворотну фінансову допомогу від 06.08.2012р., додаткова угода від 31.12.2012р. до договору про надання послуг від 01.04.2012р. підписані нею як директором КП "Промжилбуд" саме тими датами, якими вони датовані.

В заяві свідка ОСОБА_7 зазначається що вона підтверджує достовірність чотирьохсторонньої угоди від 12.07.2014р., договору від 06.08.2012р. про поворотну фінансову допомогу, додаткової угоди №1 від 31.12.2012р. до договору про поворотну фінансову допомогу від 06.08.2012р., додаткової угоди від 31.12.2012р. до договору про надання послуг від 01.04.2012р., а також підтверджує те, що вони укладені у дати, якими вони підписані, а також достовірність господарських взаємовідносин між сторонами, що виникли на їх підставі, оскільки вона, як головний бухгалтер, приймала участь в оформленні вказаних документів та обліку господарських операцій, що здійснювались на їх підставі.

Відповідно до ст.89 ГПК України свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

Поряд з цим, відповідно до ч.2 ст.87 ГПК України на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

Тож такі свідчення допустимі для доказування тільки тих обставин справи, які неможливо встановити за допомогою інших засобів доказування.

Це невілює доцільність участі свідка у спорах, пов'язаних з дійсністю і реальністю виконання господарських договорів та угод, в яких доведення може ґрунтуватися виключно на підставі письмових доказів. Таким чином, коли законом визначено умови виникнення тих чи інших прав та обов'язків, пояснення свідків не буде слугувати тими доказами, які можуть бути покладені в основу рішення.

Факт існування господарських операцій, а в даному випадку виконання укладених між сторонами правочинів повинен бути підтверджений належними та оформленими відповідно до закону первинними документами, а не показаннями свідків.

Представником відповідача 29.01.2018р. також було подано клопотання про витребування доказів (вх. № 336/18).

Означене клопотання в судовому засіданні 30.01.2018р. було залишено судом без задоволення, оскільки означене клопотання було подано представником відповідача після 12.01.2018р. - строку, встановленого ухвалою суду від 22.12.2017р., до якого учасники справи мали право подати докази, клопотання та заяви по суті справи та без зазначення причин поважності пропуску такого строку.

Окрім того, в порушення вимог ст.81 ГПК України відповідачем не було зазначено обставини, які можуть підтвердити докази, заявлені відповідачем до витребування, або аргументи, які ці докази можуть спростувати. Також представником відповідача не було зазначено заходи, яких він вжив для отримання означених доказів самостійно, не надано доказів вжиття таких заходів та не зазначено причини неможливості самостійно отримати ці докази.

Суд зазначає, що в редакції ГПК України, яка діяла до 15.12.2017р., у відповідача було право заявити клопотання про витребування доказів, але відповідач не заявляв означеного клопотання раніше.

06.02.2018р. представником відповідача після усунення недоліків було повторно подано клопотання про письмове опитування учасника справи (вх. № 1226/18) та клопотання про витребування доказів (вх. № 1227/18).

В обґрунтування означених клопотань та причин неподання вказаних клопотань до 12.01.2018р. представник відповідача зазначає те, що саме після заявлення позивачем повторно клопотання про призначення судової експертизи 16.01.2018р., у відповідача виникла необхідність заявити клопотання про проведення письмового опитування та витребувати докази, а заявлення означених клопотань за відсутності повторного клопотання позивача про проведення експертизи не мали б сенсу.

В судовому засіданні 08.02.2018р. судом було відмовлено в задоволені означених клопотань.

Відповідно до ст.113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюється законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Судом в ухвалі від 22.12.2017р., якою справа призначалася до розгляду після надходження з суду апеляційної інстанції, учасникам справи було встановлено строк до 12.01.2018р. для подання доказів, клопотань та заяв по суті справи.

Відповідно до ч.1 ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Відповідно до ст.119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Відповідачем не заявлялося клопотань про продовження чи поновлення вставленого ухвалою суду від 22.12.2017р. строку для вчинення процесуальних дій.

А причини, зазначені відповідачем в якості поважних причин невчинення процесуальних дій у строк, встановлений судом, не приймаються судом до уваги.

Так, як зазначалося вище, ГПК України не пов'язує обов'язок вчинення процесуальних дій у встановлений судом строк з наданням нових доказів, або з заявленням клопотань іншою стороною справи. А тому, заявлення відповідачем повторного клопотання про призначення експертизи не є поважною причиною пропуску відповідачем строку, встановленого судом для вчинення процесуальних дій. Окрім того, як зазначає сам відповідач, про заявлення клопотання позивача про призначення експертиз, він дізнався в судовому засіданні 16.01.2018р., а отже мав змогу у разі потреби заявити клопотання про поновлення встановленого судом строку для заявлення клопотань, або про продовження такого строку в судовому засіданні.

Окрім того, відповідно до ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризики настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В судовому засіданні 08.02.2018р. представником відповідача також заявлялося клопотання про залучення додаткових доказів по справі, означене клопотання надавалося без доказів направлення його іншій стороні.

Суд не взяв до уваги дані докази та відмовив в їх залученні до матеріалів справи на підставі ч.9 ст.80 ГПК України, якою передбачено, що копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Відповідачем не надано підтвердження направлення копій доказів іншій стороні, в судовому засіданні представником відповідача було повідомлено, що вони не направлялися позивачу, а доказів того, що документи, які просить залучити відповідач до матеріалів справи, наявні у позивача, представником КП "Промжилбуд" не надано.

В судовому засіданні 08.02.2018р. представником позивача було надано суду оригінали трьох правочинів, які суд витребовував у КП "Промжилбуд" ухвалою від 16.01.2018р.

Представник позивача в судовому засіданні 08.02.2018р. підтримав заявлене раніше клопотання про призначення експертизи по справі, але заперечував проти залучення оригіналів документів до справи, у зв'язку з тим, що вони поданні не у строк, встановлений ухвалою суду від 16.01.2018р., без зазначення поважності причин їх неподання у строк.

Судом були оглянуті надані оригінали: договору про поворотну фінансову допомогу від 06.08.2012р., додаткова угода від 31.12.2012р. до договору про надання послуг від 01.04.2012р. та договір поставки №1 від 01.05.2012р.

Оригінал додаткової угоди від 31.12.2012р. до договору про надання послуг від 01.04.2012р. суду в судовому засіданні 08.02.2018р. надано не було.

Як зазначалося вище, судом не були визнані поважними причини невиконання ухвали суду від 16.01.2018р. та ненадання витребуваних судом документів.

Оглянуті судом оригінали документів були повернуті представнику відповідача.

У задоволенні клопотання представника позивача про призначення технічної експертизи документів від 11.01.2018р. судом було відмовлено в судовому засіданні 12.02.2018р.

Так, відповідно до ч.1 ст.102 ГПК України матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом, або учасник справи, якщо експертиза проводиться за його замовленням. При призначенні експертизи суд з урахуванням думки учасників справи визначає, які саме матеріали необхідні для проведення експертизи. Суд може також заслухати призначених судом експертів з цього питання. Копії матеріалів, що надаються експерту, можуть залишатися у матеріалах справи.

Згідно ч.ч.3,4 ст.102 ГПК України при визначенні матеріалів, що надаються експерту чи експертній установі, суд у необхідних випадках вирішує питання про витребування відповідних матеріалів за правилами, передбаченими цим Кодексом для витребування доказів. У разі ухилення учасника справи від подання суду на його вимогу необхідних для проведення експертизи матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, що перешкоджає її проведенню, суд залежно від того, яка особа ухиляється, а також яке ця експертиза має значення, може визнати встановленою обставину, для з'ясування якої експертиза була призначена, або відмовити у її визнанні.

Суд ухвалою від 16.01.2018р., витребовуючи у відповідача оригінали документів, зазначав про відповідальність, передбачену у разі ухилення учасника справи від подання суду необхідних для проведення експертизи документів.

При цьому, приймаючи участь у судовому засіданні 16.01.2018р., представник відповідача був обізнаний про витребування судом документів.

Як вже зазначалося вище, відповідно до ст.118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Відповідно до ч.ч.2,4 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач, не виконавши вимоги ухвали суду від 16.01.2018р., не заявивши клопотання про продовження процесуального строку для надання оригіналів документів, втратив право на вчинення таких дій зі спливом строку, встановленого судом для надання оригіналів документів.

Представник позивача в судовому засіданні не відмовлявся від заявленого ним раніше клопотання про призначення експертизи, але просив застосувати до відповідача наслідки, передбаченні ст.ст.80,102 ГПК України, зазначаючи на зловживанні відповідачем наданими йому процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

В свою чергу, згідно з ч.3 ст.2 ГПК України серед основних засад (принципів) господарського судочинства є саме розумність строків розгляду справи.

В судовому засіданні 16.01.2018р. судом було повідомлено сторонам по справі, що строк розгляду справи, враховуючи набрання чинності 15.12.2017р. нової редакції ГПК України складає місяць і закінчується 16.02.2018р.

Виходячи із принципів і основних завдань господарського судочинства, відкриття, зміна, рух та завершення процесу в будь - якій стадії залежать від ініціативи заінтересованих осіб, а предмет спору та обсяг судового захисту визначається особами, які беруть участь у справі. Особи які беруть участь у справі, вільно розпоряджаються належними їм процесуальними правами, пов'язаними з розвитком та завершенням процесу.

Не виконуючи двічі вимоги ухвали суду та не надаючи у встановлений судом строк витребувані судом документи, а надавши їх лише 08.02.2017р., за вісім днів до закінчення встановленого законом строку для розгляду справи по суті, відповідач позбавив суд можливості вирішити питання щодо призначення експертизи по справі, не сприяючи своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи та не виконуючи процесуальні дії у встановлені судом строки та спосіб.

В судовому засіданні 08.02.2018р. оголошувалась перерва до 12.02.2018р. об 11год. 00хв.

Представники позивача у судовому засіданні 12.02.2018р., виступивши з промовою в судових дебатах, підтримали позовні вимоги та наполягали на їх задоволенні.

Представники відповідача у судовому засіданні 12.02.2018р., виступивши з промовою у судових дебатах, заперечували проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у поданому відзиві та доповненнях до відзиву.

На підставі ст.240 ГПК України в судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив.

01.04.2012 р. Між Колективним підприємством "Промжилбуд" (замовник) та Агрофірмою радгосп "Білозерський" (виконавець) було укладено договір про надання послуг (т.1, а.с.10 -11).

Відповідно до умов договору виконавець зобов'язувався власними трудовими ресурсами, матеріалами та технікою надавати замовнику послуги з догляду та проведення агрозаходів з вирощування стосовно насаджень плодових дерев та ягідних кущів, загальною площею 560,00га. (з них 332,9га виноградників, 11,8га вишневого саду, 32,3га грушевого саду, 4,5га кизилового саду, 2га малиннику, 49,0га персикового саду, 23,9га сливового саду, 103,6га яблуневого саду), за графіком, що встановлюється сторонами даного договору відповідно до природних умов та технологічних процесів (розділ 2 договору).

Сторони узгодили, що вартість послуг встановлюється сторонами на момент виконання робіт та фіксується в акті виконаних робіт. Фактичний об'єм виконаних робіт фіксується в актах наданих послуг, окремо по кожному полю, і підписуються сторонами не пізніше наступного дня після закінчення робіт (п.п.3.1, 3.2 договору).

Згідно п.3.5 договору по завершенню робіт за договором замовник зобов'язаний повністю розрахуватися з виконавцем протягом п'яти банківських днів після підписання останнього акту про надані послуги.

Відповідно до п.3.2. договору сторони підписують акти щодо надання послуг не пізніше наступного дня після їх виконання.

За п.6.1. договору даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами, з скріпленням підписів відбитками печаток сторін, та діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором.

Пунктом 7.4 договору сторони погодили, що умови даного договору можуть бути змінені за взаємною згодою сторін з обов'язковим складанням письмової додаткової угоди до цього договору.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 13.06.2013р. у справі № 821/934/13-а, яка залишена без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2013р., та рішенням господарського суду Херсонської області від 16.02.2017р. у справі № 923/412/16 та постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.07.2017р. залишеними без змін постановою Вищого господарського суду України від 14.11.2017р., встановлено укладення вищезазначеного договору між сторонами.

Цими ж рішеннями судів встановлено, що на виконання умов договору між сторонами складені та підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за відсутності будь-яких зауважень щодо обсягів, строків та якості послуг: від 31.12.2012 № ОУ-0000036 на суму 8 564 460,00грн. (з ПДВ), з додатком до нього; від 24.02.2014 № ОУ-0000005 на суму 630656,10грн. (з ПДВ), з додатком до нього; від 10.03.2014 № ОУ-0000006 на суму 152697,00грн. (з ПДВ), з додатком до нього, проте, КП "Промжилбуд" оплату послуг не здійснило.

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Несплата КП "Промжилбуд" отриманих послуг за договором про надання послуг від 01.04.2012р. і стала підставою звернення КП Агрофірма радгосп "Білозерський" із позовом до суду.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст.530 ЦК України унормовано, що у разі якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Так, матеріалами справи підтверджується, що у відповідача відповідно до договору про надання послуг від 01.04.2012р. виник обов'язок розрахуватися з виконавцем протягом п'яти банківських днів після підписання останнього акту про надані послуги.

Відповідно пункту 3.5 договору, строк оплати послуг за надані Агрофірмою за даним договором послуги КП "Промжилбуд" повинно було провести протягом 5 (п'яти) банківських днів після підписання останнього акту про надання послуг № ОУ-0000006 від 10.03.2014р., тобто до 14.03.2014р. (п'ятий робочий день, починаючи з 10.03.2014р.).

Означена обставина встановлена рішенням господарського суду Херсонської області від 16.02.2017р. у справі № 923/412/16 та постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.07.2017р., залишеними без змін постановою Вищого господарського суду України від 14.11.2017р., та в силу положень ч.4 ст.75 ГПК України не потребує повторного доказування.

В обґрунтування своїх заперечень щодо заявлених позовних вимог відповідач посилається на погашення суми боргу за договором про надання послуг від 01.04.2012р. за рахунок зарахування взаємних зустрічних вимог, що виникли за іншими договорами.

В обґрунтування неможливості подання означених документів при розгляді справи № 923/412/16, відповідач посилається на неодноразові спроби рейдерського захоплення підприємства та знаходження означених документів у ОСОБА_8, яка проживає на тимчасово окупованій території АР Крим.

На підтвердження спроб рейдерських захоплень підприємства відповідачем доказів не надано.

В обґрунтування своїх тверджень відповідачем надано листи КП "Промжилбуд" № 10/1 від 05.06.2013р. та № 33/1 від 07.04.2014р., в яких зазначається про передачу документів (т.1, а.с.67-68).

З означених листів вбачається, що директор КП "Промжилбуд" передала, а ОСОБА_8 прийняла, серед іншого, господарські договори, укладені КП "Промжилбуд" протягом 2012-2013 років.

В листі зазначається, що передача документів була здійснена на підставі рішення засновників від 25.05.2013р.

Відповідачем не надано пояснень про підстави необізнаності у наявності таких документів, враховуючи, що документи передані ще у 2013р.

КП "Промжилбуд" також не надано пояснень місця знаходження чотирьохсторонньої угоди від 12.07.2014р., та неподання її в якості доказів при розгляді справи №923/412/16, враховуючи, що ОСОБА_8 передавалися договори, укладені КП "Промжилбуд" протягом 2012-2013 років, а не договори укладені у 2014 році.

Так, за твердженням відповідача, 31.05.2012р. між КП "Промжилбуд" (постачальник) та Агрофірмою радгосп "Білозерський" (покупець) було укладено договір поставки №1 (т.1, а.с.141), відповідно до умов якого постачальник передає у власність покупця, а покупець приймає та оплачує господарську продукцію (фрукти, виноград) - товар, в кількості та асортименті, які вказуються у накладних на постачання продукції (розділ 1 договору).

Відповідно до п.2.1 договору ціна на кожну одиницю товару та загальна вартість товару, вказується у накладних на постачання товару.

Сторони в п.3.2 договору узгодили, що продавець проводить оплату за відвантажений товар шляхом переведення коштів на розрахунковий рахунок постачальника на підставі виставленого рахунку чи накладних на постачання продукції. Оплата за товар проводиться покупцем у строк до 31.12.2012р.

Згідно з п.4.1 договору відвантаження товару здійснюється зі складу постачальника при наявності транспортного засобу покупця, та за умови виконання п.3.2 договору.

Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2013р. (п.10.6 договору).

В якості доказів виконання взятих на себе зобов'язань за договором поставки №1 від 01.05.2012р. відповідач посилається на видаткові накладні та на податкові накладні (т.1, а.с.143 -183).

Згідно з п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні складатись під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Факт проведення відповідачем у справі господарських операцій, що стосуються виконання ним зобов'язань, повинен підтверджуватися первинними бухгалтерським документами.

Видаткові накладні не приймаються судом в якості доказів виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки №1 від 01.05.2012р., оскільки у всіх наданих відповідачем видаткових накладних зазначено договір № ДГ- 0000009 від 01.05.12р., а не договір поставки №1 від 01.05.2012р., наданий відповідачем в якості доказу по справі.

Пояснення відповідача з приводу номеру договору у видаткових накладних, а саме те, що такий номер договору присвоєно у бухгалтерському програмному комплексі, яким користувався КП "Промжилбуд" на момент видачі видаткових накладних, не підтверджено жодним доказом.

Також не підтверджено доказами твердження відповідача про те, що не має іншого договору поставки саме з номером ДГ - 0000009.

Стосовно податкових накладних в якості доказу здійснення господарської операції, то суд погоджується з твердженнями відповідача, викладеними ним в додаткових поясненнях від 03.11.2017р., що податкова накладна не є первинним документом та не може підтверджувати факту отримання продукції, оскільки не містить достатньо відомостей, що підтверджують господарську операцію.

Окрім того, пункт 4.1 договору містить умову, а саме: проведення оплати у строк до 31.12.2012р., тільки після настання якої здійснюється відвантаження товару. Тобто, відвантаження товару саме за договором №1 від 01.05.2012р. не могло відбуватися у разі відсутності оплати.

Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст.692 ЦК України).

Із наведеного вбачається, що за загальним правилом обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.

Умовами договору поставки №1 від 01.05.2012р., а саме п.3.2 договору, було встановлено, що оплата проводиться покупцем у строк до 31.12.2012р., а відвантаження товару здійснюється зі складу постачальника за умови виконання п.3.2 договору (оплати товару у строк до 31.12.2012р.), тобто після здійснення оплати.

В силу ст.538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Тобто, КП "Промжилбуд" не могло поставляти товар за відсутності оплати. А видаткові накладні за серпень - грудень 2012р. з зазначенням у них номеру іншого договору поставки не можуть бути належним доказом поставки КП "Промжилбуд" товару за договором поставки №1 від 01.05.2012р., враховуючи що на час складання означених накладних строк оплати за договором поставки №1 від 01.05.2012р. у Агрофірми радгосп "Білозерський" не настав, а отже і не могло бути здійснено КП "Промжилбуд" поставки товару, яка за відповідно п.4.1 договору відбувається за умови здійснення оплати.

Окрім того, договір діє до 31.12.2013р. відповідно до п.10.6 договору.

Тобто умовами договору передбачалася оплата товару до 31.12.2012р., за умовами здійснення якої буде поставлятися товар.

Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами поставку товару Агрофірмі радгосп "Білозерський" та наявність заборгованості Агрофірми радгосп "Білозерський" за договором поставки №1 від 01.05.2012р.

Твердження відповідача про те, що умови договору мають неточності, а умови оплати за договором поставки № 1 від 01.05.2012р. містяться не у пункті 3.2, а у пункті 3.1, яким передбачено, що покупець проводить оплату за відвантажений товар шляхом переведення коштів на рахунок постачальника на підставі виставленого рахунку чи накладних на поставлений товар, не підтверджено доказами.

Довіреності на отримання товару та видаткові накладі з посиланням на інший номер договору не є належним доказом виконання договору поставки №1 від 01.05.2012р.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999р. № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до ст.1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі ст.1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Видаткові накладні із зазначенням іншого номеру договору не є належним доказом здійснення господарської операції саме за договором поставки №1 від 01.05.2012р.

Суд також зазначає, що у позивача наявний інший примірник договору поставки №1 від 01.05.2012р., оригінал якого надавався на огляд суду, і проведення технічної експертизи якого, серед інших документів, просив провести позивач. Але, як зазначалося вище, у зв'язку з неналежним виконанням вимог ухвали суду КП "Промжилбуд" від 16.01.2018р. експертне дослідження так і не було проведене.

06.08.2012р. між Агрофірма радгосп "Білозерстький" (отримувач) та КП "Промжилбуд" (надавач) було укладено договір про поворотну фінансову допомогу (т.1, а.с.120-121).

Відповідно до умов означеного договору надавач передає у власність отримувачу кошти у розмірі 4150000грн. у безготівковому порядку шляхом переказу коштів на розрахунковий рахунок отримувача, а отримувач зобов'язується повернути поворотну фінансову допомогу в строк до 31.12.2012р. (пункти 1.1, 3.2, 4.1 договору).

Згідно п. 3.1 договору надавач передає поворотну фінансову допомогу отримувачу після підписання сторонами договору за наступник графіком:

- до 08.08.2012 р. - 1950000грн.;

- до 30.09.2012р. - 1350000грн.;

- до 31.10.2012р. - 850000грн.

Відповідно до копій банківських виписок та платіжних доручень (т.1, а.с.123-139) КП "Промжилбуд" перерахувало Агрофірмі радгосп "Білозерський" за договором про поворотну фінансову допомогу від 06.08.2012р. кошти у сумі 2350000грн.

Суд не приймає в якості доказів на перерахування коштів за договором про поворотну фінансову допомогу від 06.08.2012р. копію банківської виписки від 06.08.2012р. та копію платіжного доручення № 55 від 06.08.2012р.

Так, відповідно до копій виписки з банку та платіжного доручення № 55 від 06.08.2012р. (т.1, а.с.123-124) КП "Промжилбуд" перерахувало Агрофірма радгосп "Білозерський" 1800000грн. за договором про поворотну фінансову допомогу згідно договору від 16.08.2012р., а не договору від 06.08.2012р.

Відповідачем не доведено та не надано доказів того, що не існувало іншого договору про поворотну фінансову допомогу від 16.08.2012р., а за даними платіжними дорученнями кошти перераховувались саме на виконання договору про поворотну фінансову допомогу від 06.08.2012р.

А отже, означене платіжне доручення та копія виписки з банку не можуть бути належним доказом виконання КП "Промжилбуд" взятих на себе зобов'язань за договором про поворотну фінансову допомогу.

31.12.2012р. Агрофірма радгосп "Білозерський" та КП "Промжилбуд" підписали додаткову угоду №1 до договору про поворотну фінансову допомогу від 06.08.2012р. Відповідно до умов якої сторони погодили, що порядок повернення поворотної фінансової допомоги: "у зв'язку із наявністю заборгованості КП "Промжилбуд" перед Агрофірмою радгосп "Білозерський" за надані послуги відповідно до договору від 01.04.2012р. зарахувати суму наданої поворотної фінансової допомоги відповідно договору від 06.08.2012р. у розмірі 4150000грн. як оплату КП "Промжилбуд" зобов'язань за договором про надання послуг від 01.04.2012р."

Так, будь-який правочин має набути чинності, тобто набрати юридичної сили, для цього він має відповідати вимогам закону, а зміст правочину відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Оскільки правочин є дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, то завідомо на момент вчинення правочину об'єктивна неможливість настання правового результату не породжує у сторін тих чи інших прав та обов'язків.

Позивач заперечує проведення зустрічного взаємозаліку між сторонами на підставі додаткової угоди №1 від 31.12.2012р. до договору про поворотну фінансову допомогу від 06.08.2012р.

Частиною третьою статті 203 ГК України передбачено, що зобов'язання припиняється зарахуванням, зокрема, зустрічних однорідних вимог; таке зарахування може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Аналогічні правила містить і ст.601 ЦК України.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);

2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);

3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Взаємозалік зустрічних однорідних вимог передбачає наявність боргу однієї сторони перед іншою. Наявність боргу іншої сторони має бути підтверджена належними доказами.

З умов додаткової угоди №1 від 31.12.2012р. до договору про поворотну фінансову допомогу від 06.08.2012р. предметом взаємозаліку стала заборгованість КП "Промжилбуд" перед Агрофірмою радгосп "Білозерський" за надані послуги відповідно до договору від 01.04.2012р. та, з іншого боку, сума наданої КП "Промжилбуд" поворотної фінансової допомоги відповідно договору від 06.08.2012р. у розмірі 4150000грн.

Як вже зазначалося, відповідачем не доведено належними доказами передачу КП Агрофірма радгосп "Білозерський" поворотної фінансової допомоги саме у розмірі 4150000грн., а отже і не доведено наявність заборгованості КП Агрофірма радгосп "Білозерський" перед КП "Промжилбуд" за договором про поворотну фінансову допомогу від 06.08.2012грн. на суму 4150000грн.

Окрім того, відповідно до п.3.5 договору про надання послуг від 01.04.2012р., замовник зобов'язаний повністю розрахуватися з виконавцем протягом п'яти банківських днів після підписання останнього акту про надані послуги.

Останній акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000006 був підписаний сторонами 10.03.2014р. (т.1, а.с.18).

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду Херсонської області від 16.02.2017р. у справі № 923/412/16 та постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.07.2017р., залишеними без змін постановою Вищого господарського суду України від 14.11.2017р., було встановлено, що кінцевою датою, до якої мав бути проведений КП "Промжилбуд" розрахунок за отриманні послуги є 14.03.2014р.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Тобто, на 31.12.2012р. - дату підписання додаткової угоди до договору про поворотну фінансову допомогу від 06.08.2012р. не могло існувати боргу у КП "Промжилбуд" перед Агрофірмою радгосп "Білозерський" за договором про надання послуг від 01.04.2012р., оскільки строк оплати отриманих послуг у КП "Промжилбуд" за договором про надання послуг настав лише з 10.03.2014р. (дати підписання останнього акту про надані послуги).

Означені обставини спростовують наявності заборгованості один перед одним КП "Промжилюуд" та КП Агрофірма радгосп "Білозерський" як підстави для зарахування однорідних вимог на дату складання додаткової угоди №1 від 31.12.2012р. до договору про поворотну фінансову допомогу від 06.08.2012р.

Таким чином, у позивача та відповідача не виникли зустрічні однорідні вимоги, що випливали б із двох різних зобов'язань та які підлягали б зарахуванню в силу приписів ст.601 ЦК України, а укладена сторонами двостороння угода суперечить наведеній нормі закону.

Судом відзначено, що матеріали справи не містять документального підтвердження наявності зустрічного боргу позивача в сумі 4150000 грн. з посиланнями на первинну документацію. Відповідачем не надано було конкретного розрахунку зазначеної суми боргу перед КП Агрофірма радгосп "Білозерський" та первинні документи на відображення здійснення взаємозаліку на 4150000грн.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV (в редакції, яка діяла на час вчинення між сторонами господарських операцій) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція (проведення взаємозаліку) пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Після укладання додаткової угоди №1 від 31.12.2012р. до договору про поворотну фінансову допомогу від 06.08.2012р., цього ж дня, 31.12.2012р. між Агрофірма радгосп "Білозерський" та КП "Промжилбуд" було укладено додаткову угоду до договору про надання послуг від 01.04.2012р. (т.1, а.с.140)

Даною угодою сторони домовились викласти пункт 3.5 договору про надання послуг в наступній редакції:

" сторони дійшли згоди встановити наступний порядок розрахунку "Замовника" з "Виконавцем" за договором про надання послуг від 01.04.2012р.;

- сума 4150000грн. була зарахована як оплата КП "Промжилбуд" зобов'язань за договором про надання послуг від 01.04.2012р. згідно додаткової угоди №1 від 31.12.2012р. до договору про поворотну фінансову допомогу від 06.08.2012р.

- сума 4013538,05грн., заборгованість Агрофірми радгосп "Білозерський" за договором поставки від 01.05.2012р. за отриману Агрофірмою радгосп "Білозерський" від КП "Промжилбуд" продукцію за видатковими накладними, сторони зарахували в рахунок заборгованості КП "Промжилбуд" перед Агрофірмою радгосп "Білозерський" за договором про надання послуг від 01.04.2012р. "

В означеній угоді перелічені номери видаткових накладних, які містяться у матеріалах справи (т.1, а.с.143, 146, 148, 149, 151, 152, 153,155, 156, 158, 160, 161, 162, 163, 165, 166, 168, 169, 170, 172,174, 177, 179, 182).

Цією ж угодою сторони встановили, що остаточні розрахунки сторін за договором надання послуг від 01.04.2012р. здійснюються до 31.12.2016р.

Як зазначалося вище, судом встановлено, що відповідачем не підтверджено належними доказами реальне здійснення господарської операції за додатковою угодою №1 від 31.12.2012р. до договору про поворотну фінансову допомогу від 06.08.2012р., не надано доказів на здійснення взаємозаліку між сторонами та підставності здійснення такого взаємозаліку.

Враховуючи означене, укладена після додаткової угоди №1 від 31.12.2012р. до договору про поворотну фінансову допомогу від 06.08.2012р., реальне виконання якої спростоване матеріалами справи, додаткова угода до договору про надання послуг від 01.04.2012р. з посиланням на господарську операцію (проведення взаємозаліку) не може бути належним доказом зміни кінцевої дати розрахунку за договором про надання послуг від 01.04.2012.

Відповідачем не надано пояснень підставності заявлення клопотання про застосування строку позовної давності до заявлених КП Аргофірма радгосп "Білозерський" вимог, враховуючи, що, за твердженням відповідача, кінцеву дату розрахунку за договором про надання послуг від 01.04.2012р. було змінено на 31.12.2016р.

Судом також було встановлено, що видаткові накладні, надані відповідачем в якості виконання ним зобов'язань за договором поставки №1 від 01.05.2012р., не є належним доказом поставки продукції саме за договором поставки №1 від 01.05.2012р.

Також, з витребуваної судом у податковому органі інформації (т.2, а.с.40) вбачається, що підприємство позивача надавало відповідачу на протязі 2012 року інші послуги, на загальну суму 12012044,85грн., в тому числі: за травень 2012 року - 348400,00 грн.; за червень 2012 року - 4 714820,11грн.; за липень 2012 року - 985000,00грн.; за вересень 2012 року - на суму 5963824,74грн. Згідно поданих КП "Промжилбуд" податкових декларацій з податку на додану вартість та додатків 5 до них податковим органом встановлено включення ним цих сум до податкового кредиту внаслідок здійснення фінансово-господарських операцій з КП Агрофірма радгосп "Білозерський".

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час подання КП "Промжилбуд" податкових декларацій за 2012р.) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час подання КП "Промжилбуд" податкових декларацій за 2012р.) не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України (в редакції, яка діяла на час подання КП "Промжилбуд" податкових декларацій за 2012р.) податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу (в редакції, яка діяла на час подання КП "Промжилбуд" податкових декларацій за 2012р.), та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу (в редакції, яка діяла на час подання КП "Промжилбуд" податкових декларацій за 2012р.), протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України (в редакції, яка діяла на час подання КП "Промжилбуд" податкових декларацій за 2012р.) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (в редакції, яка діяла на час подання КП "Промжилбуд" податкових декларацій за 2012р.).

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Враховуючи означене, загальна вартість наданих Агрофірма Радгосп "Білозерський" відповідачу послуг складала 21359857,95 грн.

А отже, додаткова угода від 31.12.2012р. до договору про надання послуг від 01.04.2012р., яка містить посилання на заборгованість не підтверджену первинними документами, а також взаємозалік реальне здійснення якого, як господарської операції спростовується наявними у справі доказами, не може свідчити про дійсність намірів КП "Промжилбуд" та КП Агрофірма радгосп "Білозерський" щодо зміни строку та порядку оплати за договором про надання послуг від 01.04.2012р.

Позивач заперечує факт підписання означеної додаткової угоди від 31.12.2012р. до договору про надання послуг від 01.04.2012р.

Відповідачем не надано доказів та пояснень на спростування преюдиціальних обставин, встановлених рішенням господарського суду Херсонської області від 16.02.2017р. у справі № 923/412/16 та постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.07.2017р., залишеними без змін постановою Вищого господарського суду України від 14.11.2017р., що відповідно до договору про надання послуг від 01.04.2012р., а саме п.3.5 договору, замовник мав розрахуватися з виконавцем до 14.03.2014р.

12.07.2014р. між Агрофірмою радгосп "Білозерський", Колективним підприємством "Промжилбуд", Сільськогогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Енограй" та ОСОБА_9 було укладено чотирьохсторонню угоду (т.1, а.с.106).

Сторони погодили, що угода укладається на строк до винесення остаточного судового рішення щодо встановлення власника будівель та споруд головної насосної станції, яка знаходиться поблизу с. Софіївка Білозерського району Херсонської області на березі Дніпро - Бугзького лиману.

В якості предмета угоди сторони зазначили, мовою оригіналу: "на даний час між сторонами угоди існують спори, які розглядаються у судовому порядку, щодо встановлення права власності на будівлі та споруди головної насосної станції, яка розташована поблизу с. Софіївка Білозерського району Херсонської області на березі Дніпро - Бугзького лиману. З метою збереження багаторічних насаджень і врожаю плодів та винограду, які потребують постійного поливу, до вирішення спірного питання у судах та винесення остаточного рішення, сторони домовились про наступне» і, серед інших домовленостей угоди зазначено, мовою оригіналу : « Колективне підприємство "Промжилбуд" зобов'язується сплачувати Агрофірмі радгосп "Білозерський" кошти в рахунок наявної кредиторської заборгованості на момент укладання цієї угоди і наступному порядку: 300000грн. 12.07.2014р., у подальшому - по 100000грн. кожного вівторка щотижня починаючи з 15.07.2014р.".

Відповідачем не доведено жодним доказом, що вказана кредиторська заборгованість в чотирьохсторонній угоді від 12.07.2014р. стосується саме заборгованості КП "Промжилбуд" перед позивачем саме за договором про надання послуг від 01.04.2012р.

Копія квитанції до прибуткового касового ордера № 1341 від 12.07.2014р., яка надана відповідачем в якості доказу про сплату відповідачем заборгованості за договором про надання послуг від 01.04.2012р., судом не приймається в якості належного доказу по справі. Суд зазначає, що відповідачем на огляд суду не було надано оригіналу даної квитанції.

Так, прибутковий касовий ордер - первинний документ, застосовується для оформлення надходжень готівки до каси підприємств (юридичних осіб).

В якості підстави надходження готівки в квитанції зазначено "погашення заборгованості згідно угоди від 12.07.2014р.", тобто встановити що надходження готівкових коштів пов'язане саме із заборгованістю за договором про надання послуг від 01.04.2012р. неможливо.

В судовому засіданні 08.02.2018р. представником позивача було повідомлено про надходження коштів у розмірі 300000грн. відповідно до прибуткового касового ордера №1341 від 12.07.2014р., але в якості погашення кредиторської заборгованості КП "Промжилбуд" перед КП Агрофірма радгосп "Білозерський" на виконання чотирьохсторонньої угоди від 12.07.2014р.

Кредиторська заборгованість - це заборгованість підприємства іншим юридичним і фізичним особам, що виникла в результаті здійснених раніше дій (подій), оцінена в гривнях і щодо якої в підприємства існують зобов'язання її погашення в певний строк.

Здійснення платежів саме у ті строки, які встановленні в угоді від 12.07.2014р. для сплати кредиторської заборгованості КП "Промжилбуд" перед Агрофіпрмою радгосп "Білозерськи", не можуть свідчити про те, що дані платежі здійснювались саме на виконання умов угоди від 12.07.2014р., оскільки, як вбачається з банківських виписок (т.1 а.с. 108-118), наданих відповідачем, у графі призначення платежу зазначається "оплата згідно договору від 01.04.2012р".

Також дані платіжні доручення не можуть свідчити про те, що в угоді від 12.07.2014р. під кредиторською заборгованістю малася на увазі заборгованість відповідача перед позивачем саме за договором надання послуг від 01.04.2017р., оскільки платіжні доручення не містять жодного посилання на угоду від 12.07.2014р.

Сторони справи в судових засіданнях неодноразово зазначали, що укладали між собою багато правочинів, з яких у них виникали взаємні права та обов'язки, а тому визначити, саме за яким правочином у відповідача виникла кредиторська заборгованість перед позивачем про яку йде мова в угоді від 12.07.2014р. не можливо.

Поряд з цим, суд зазначає, що копії банківських виписок підтверджують сплату КП "Промжилбут" отриманих послуг за договором про надання послуг від 01.04.2012р. у розмірі 700000грн., а саме КП "Промжилбуд":

- 16.07.2014р., згідно договору від 01.04.2012р. сплачено 100000грн.;

- 22.07.2014р., відповідачем згідно договору від 01.04.2012р. сплачено 100000грн.;

- 29.07.2014р., відповідачем згідно договору від 01.04.2012р. сплачено 100000грн.;

- 05.08.2014р., відповідачем згідно договору від 01.04.2012р. сплачено 100000грн.;

- 12.08.2014р., відповідачем згідно договору від 01.04.2012р. сплачено 10000грн. та 90000грн.;

- 19.08.2014р., відповідачем згідно договору від 01.04.2012р. сплачено 100000грн.;

- 22.08.2014р. відповідачем згідно договору від 01.04.2012р. сплачено 10000грн.;

- 26.08.2014р., відповідачем згідно договору від 01.04.2012р. сплачено 90000грн.;

Суд не приймає до уваги твердження позивача про те, що дані платежі відбувалися за іншим договором від 01.04.2012р., оскільки в призначенні платежу не вказано назву договору, за яким саме відбувались платежі. Так, в обґрунтування своїх тверджень позивачем не надано доказів укладання іншого договору від 01.04.2012р., за яким відбувалася сплата коштів КП "Промжилбуд".

Враховуючи, що позивачем доведено надання послуг КП "Промжилбуд" за договором про надання послуг від 01.04.2012р. на суму 9347813,10грн. та те, що рішенням господарського суду Херсонської області від 16.02.2017р. по справі № 923/412/16 з КП "Промжилбуд" було стягнуто 53000грн. заборгованості за отримані послуги за договором про надання послуг від 01.04.2012р., а відповідачем доведено лише сплату отриманих послуг за договором на суму 700000грн., то позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 8594813,1грн. (9347813,10грн. - 53000грн. -700000грн).

Щодо клопотання відповідача про застосування трирічного строку позовної давності від 14.09.2017р. (т.1, а.с.65) до заявлених КП Агрофірма радгосп "Білозерський" вимог, суд зазначає наступне.

Позовна давність, за визначенням ст.256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Згідно з п.2.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Враховуючи, що судом встановлено порушення права позивача, то і наявні правові підстави розглядати питання для застосовування строку позовної давності до порушеного права.

Для пред'явлення позову особою, право якої порушено, відлік позовної давності обчислюється з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

За змістом ст.261 ЦК України для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

При цьому, норма частини першої статті 261 Цивільного кодексу України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача (постанова Судової палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 29.10.2014 у справі № 6-152цс14).

У зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Як було встановлено, за договором про надання послуг від 01.04.2012р. зобов'язанння КП "Промжилбуд" зі здійснення оплати отриманих від КП Агрофірма радгосп "Білозерський" послуг є простроченим з 15.03.2014р.

Інститут позовної давності передбачає обставини, які є підставами для зупинення та переривання строку давності, вичерпний перелік яких встановлено ст.ст.263, 264 Цивільного кодексу України.

Як зазначено в п.4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" правила переривання перебігу позовної давності застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання.

Відповідно до ч.2 ст.264 ГПК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Як вбачається з матеріалів справи у квітні 2016р. КП Агрофірма радгосп "Білозерський" звернулось до суду з вимогами про стягнення з КП "Промжилбуд" заборгованості за договором про надання послуг від 01.04.2012р. у розмірі 53000грн.

У зв'язку з означеними обставинами відбулося переривання строку позовної давності.

Відповідно до ч.3 ст.264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново. А отже, звернувшись з позовом до суду у серпні 2017р., позивачем не було пропущено трирічний строк позовної давності, перебіг якого почався заново з квітня 2016р.

У відповідності із ст.ст.610, 611, ч.1 ст.612, Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач вимагає застосування до відповідача відповідальності згідно ст.625 ЦК України за несвоєчасну оплату отриманих послуг за договором про надання послуг від 01.04.2012р.

До позовної заяви позивачем додано розрахунок трьох процентів річних за період з 15.03.2014р. по 28.08.2017р. та втрат від інфляції за період з квітня 2014р. по липень 2017р., нарахованих за порушення відповідачем строку оплати вартості отриманих послуг.

Враховуючи часткову сплату КП "Промжилбуд" заборгованості за договором про надання послуг від 01.04.2012р., судом було здійснено власний розрахунок 3% річних та втрат від інфляції за період, визначений позивачем у позовній заяві, але з урахуванням проведених КП "Промжилбуд" оплат у розмірі 700000грн.

Відповідно до п. 3.1 постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013р. № 14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст.625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до п.3.2 вищевказаної Постанови індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Судом здійснено перерахунок розміру суми втрат від інфляції та 3 % річних, з урахуванням здійсненої часткової оплати КП "Промжилбуд" отриманих послуг за договором про надання послуг від 01.04.2012р. Таким чином, 3 % річних за прострочку платежів становлять 899738,15грн., а сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, становить 8785335,29грн. Детальний розрахунок 3 % річних та втрат від інфляції, здійснений судом, наявний в матеріалах справи.

З огляду на порушення відповідачем строку оплати отриманих послуг, встановленого п.3.5 договору про надання послуг від 01.04.2012р., підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача 899738,15грн. в якості 3% річних та 8785335,29грн. суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів.

Відповідно до ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь КП Агрофірма радгосп "Білозерський" 213015,84грн. судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст.123, 129, ст.233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Колективного підприємства "Промжилбуд" (75000, Херсонська область, Білозерський район, смт Білозерка, пр - к Харченка, буд.28/1; індифікаційний код юридичної особи 14117065) на користь Комунального підприємства Агрофірма радгосп "Білозерський" (75003, Херсонська область, Білозерський район, с. Дніпровське, вул. Центральна, 3; ідентифікаційний код юридичної особи 00413506) 8594813грн. 10коп. заборгованості з оплати послуг; 899738грн. 15коп. в якості 3% річних, 8785335грн. 29коп. - суми на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів та 213015грн. 84коп. по сплаті витрат на відшкодування судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з ч.1, 2 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку передбаченому ст. 257 ГПК України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено 20.02.2018р.

Суддя Н.А. Павленко