Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"13" лютого 2018 р.Справа № 922/4066/17
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Бринцева О.В.
при секретарі судового засідання Гула Д.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 27 Т)
до Фізичної особи-підприємця Мараховського Геннадія Миколайовича (АДРЕСА_1)
про стягнення 2.176.918,96грн.
за участю представників:
позивача - Денисенко Н.І, довіреність від 02.01.2018 №47;
відповідача - Мараховський Г.М., особисто.
в порядку статті 197 ГПК України участь представника позивача в судовому засіданні проводилась в режимі відео-конференції
04.12.2017 ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до ФОП Мараховського Г.М. про стягнення заборгованості за Кредитним договором від 16.06.2006 №126 у розмірі 2.176.918,96грн., в т.ч.: заборгованості за процентами у сумі 917.171,08грн., пені за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 64.080,99грн., пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту в сумі 117.389,78грн., заборгованості по 3% річних за користування кредитом у сумі 45.754,24грн., заборгованості по 3% річних за користування процентами у сумі 71.538,87грн., інфляційних збитків за несвоєчасну плату кредиту в сумі 390.007,27грн., інфляційних збитків за несвоєчасну сплату процентів у сумі 570.976,73грн.
В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Кредитним договором від 16.06.2006 №126 в частині своєчасного повернення кредитних коштів, отриманих від позивача, а також повної та своєчасної сплати платежів, визначених кредитним договором. В якості правових підстав вказує на норми статей 15, 16, 525, 526, 527, 530, 612, 623 625, 1048, 1050, 1054 Цивільного кодексу України.
Позивач та його представник позов підтримують. У судовому засіданні по суті 13.02.2018 представник позивача просить суд задовольнити позов повністю з підстав, викладених у позовній заяві.
Присутній у судовому засіданні відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні, проте відзиву на позов в обґрунтування своїх заперечень не надав. Заяву (вх. №3716 від 09.02.2018) про відкладення розгляду справи просить залишити без розгляду.
Суд залишає заяву відповідача про відкладення розгляду справи без розгляду, оскільки останній з'явився в судове засідання.
З'ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення учасників справи, суд установив наступне.
Між Відкритим акціонерним товариством "Всеукраїнський Акіонерний банк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк", Кредитодавець) та Фізичною особою-підприємцем Мараховським Геннадієм Миколайовичем (Позичальник) було укладено Кредитний договір від 16.06.2006 №126 (надалі - Договір) відповідно до предмету якого Кредитодавець надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, що складають невід'ємну частину договору (пункт 1.1. Договору).
Згідно з пунктом 1.1.1 Договору кредит надається у формі поновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом в сумі 500.000,00грн. Термін користування кредитом до 16 год. 00 хв. 15.06.2008 (пункт 1.1.2.), процентна ставка за користування кредитом 19% річних (пункт 1.1.3.).
За умовами пункту 3.3.5. Договору Позичальник зобов'язався сплачувати Кредитодавцеві проценти та комісії на умовах, визначених цим договором.
У разі несвоєчасного погашення кредиту, сплати процентів та комісій, визначених цим договором, Позичальник сплачує Кредитодавцю пеню в національній валюті України у розмірі подвійної процентної ставки, визначеної п. 1.1.3 цього договору, за кожний день прострочення виконання, за реквізитами, вказаними Кредитодавцем (п. 4.3. Договору).
Надалі між сторонами було укладено ряд договорів, якими внесено зміни до Кредитного договору (т. I, арк. с. 125-182).
Зокрема, додатковою угодою від 19.09.2006 №17 до Кредитного договору сторони домовились збільшити максимальний ліміт кредиту до 750.000,00грн. (т. I, арк. с. 36). Додатковою угодою від 26.06.2007 №30 до Кредитного договору сторони домовились визначити термін користування кредитом до 15.06.2009 (т. I, арк. с. 37). Додатковою угодою від 02.06.2008 №31 до кредитного договору сторони погодили процентну ставку за користування кредитом на рівні 21,5% річних з 01.06.2008 (т. I, арк. с. 182).
Пунктом 7.4. Договору передбачено, що цей договір набирає чинності з дати його укладання та діє до повного виконання сторонами прийнятих на зобов'язань.
Як зазначає позивач, ним було виконано в повному обсязі зобов'язання за Договором та надано відповідачу 26 траншів на загальну суму 750.000,00грн., що підтверджується меморіальними ордерами (т. I, арк. с . 57-82), однак відповідачем вказані кредитні кошти у встановленому договором порядку та строки не повернуто в повному обсязі.
Зазначені обставини встановлено рішенням Господарського суду Харківської області від 25.09.2009 у справі №37/141-09, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.01.2010 (т. I, арк. с. 38-45), яким позов ВАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" задоволено частково та присуджено до стягнення з ФОП Мараховського Г.М. на корить Банку заборгованість за Кредитним договором № 126 від 16.06.2006 р. в сумі 624.209,08 грн.; 6.242,09 грн. державного мита та 169,70 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Позивач стверджує, що вказане рішення суду не виконано відповідачем, що зумовило звернення ПАТ "ВіЕйБі Банк" до суду із позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за процентами у сумі 917.171,08грн., пені за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 64.080,99грн., пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту в сумі 117.389,78грн., заборгованості по 3% річних за користування кредитом у сумі 45.754,24грн., заборгованості по 3% річних за користування процентами у сумі 71.538,87грн., інфляційних збитків за несвоєчасну плату кредиту в сумі 390.007,27грн., інфляційних збитків за несвоєчасну сплату процентів у сумі 570.976,73грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог та заперечень проти них, суд виходить з наступного.
Як встановлено частиною 2 статті 345 ГК України, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частинами 1,2 статті 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
А відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вже зазначалось, рішенням Господарського суду Харківської області від 25.09.2009 у справі №37/141-09, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.01.2010, частково задоволені позовні вимоги ВАТ "Всеукраїнський акціонерний банк", правонаступником якого є ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк".
Господарським судом у вказаному рішенні встановлений факт неналежного виконання зобов'язань позичальником ФОП Мараховським Г.М. перед банком за кредитним договором від 16.06.2006 №126 у зв'язку з неповерненням у встановлений строк кредиту.
Частиною 4 статті 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, факт не виконання відповідачем належним чином умов Кредитного договору від 16.06.2006 №126 не підлягає доведенню знову.
Заперечуючи проти позову відповідач у судовому засіданні по суті 13.02.2018 зазначає, що рішення Господарського суду Харківської області від 25.09.2009 у справі №37/141-09 було виконано відповідача в повному обсязі, заборгованість за Кредитним договором була сплачена повністю шляхом передачі грошових коштів через посередника.
Суд критично відноситься до заперечень відповідача, оскільки останнім під час розгляду справи не надано жодного належного та допустимого доказу відповідно до норм статей 76, 77 ГПК України на підтвердження повернення відповідачем ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" грошових коштів у розмірі 624.209,08грн. за кредитним договором від 16.06.2006 №126, стягнутих на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 25.09.2009 у справі №37/141-09.
Суд звертає увагу на те, що згідно зі статтею 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.
Так, за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, у відповідності до ст.599 ЦК України, припиняється його виконанням, проведеним належним чином. Таким чином, винесення судом рішення про стягнення боргу не є підставою припинення грошового зобов'язання, оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків. Такі висновки узгоджуються з позицією Верховного суду України, викладеною у постанові від 14.11.2011 по справі №3-116гс11.
Отже, відповідно до вищезазначеного суд дійшов висновку, що відповідач, в порушення вищенаведених норм ЦК України та умов кредитного договору, не здійснив повернення кредитних коштів станом на момент розгляду справи, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином.
Зважаючи на те, що пунктом 3.3.3. Договору встановлено, що позичальник зобов'язався забезпечити повернення кредиту відповідно до умов п.п.1.1.2, 2.3. цього договору зі сплатою процентів за фактичний строк його користування, суд приходить до висновку про правомірність нарахування процентів за користування кредитними коштами до повного виконання відповідачем взятих на себе за договором зобов'язань із їх повернення.
Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за процентами в розмірі 962.171,89грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення 64.080,99грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту та 117.389,78грн. пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, суд зазначає, що відповідно до статті 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Згідно статті 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Правова норма частини 1 статті 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Так, судом встановлено, що ФОП Мараховський Г.М. не виконав взяті на себе за кредитним договором зобов'язання та прострочив повернення кредиту та процентів, нарахованих за користування кредитними коштами.
Умовами пункту 4.1. Кредитного договору визначено, що у разі несвоєчасного погашення кредиту, сплати процентів та комісій, визначених цим договором, позичальник сплачує кредитодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки, визначеної в п.1.1.3 цього договору, за кожний день прострочення виконання, за реквізитами, вказаними кредитодавцем.
Перевіривши надані позивачем розрахунки пені за несвоєчасне погашення кредиту та за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, суд встановив, що позивач здійснив нарахування пені у відповідності до умов договору та вимог чинного законодавства України, а тому суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 64.080,99грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту та 117.389,78грн. пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю за розрахунком позивача.
Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних збитків, нарахованих за користування кредитом та процентів, суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пленумом Вищого господарського суду України у пункті 7.1 Постанови від 17.12.2014 №14 роз'яснено, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Судом перевірено наведені у матеріалах справи розрахунки інфляційних втрат та 3% річних та встановлено, що їх розмір відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства і є арифметично вірними, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по 3% річних за користуванням кредитом - 45.754,24грн. та 3% річних за користування процентами - 71.538,87грн., інфляційних збитків за несвоєчасну сплату кредиту - 390.007,27грн. та інфляційних збитків за несвоєчасну сплату процентів - 570.976,73грн. підлягають задоволенню.
Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" підлягає задоволенню повністю.
Щодо розподілу судових витрат суд відзначає наступне.
У відповідності до пункту 3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»" у разі коли господарським судом було відстрочено сплату позивачем судового збору, який з тих чи інших причин до прийняття рішення зі справи сплачено не було, а останнє прийнято на користь позивача, то стягнення суми судового збору здійснюється безпосередньо з відповідача у доход Державного бюджету України.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, позивачем заявлялося клопотання про відстрочення сплати судового збору, у зв'язку з тим, що на момент прийняття даного рішення у справі позивачем судовий збір сплачено не було, то суд у відповідності до ст. 129 ГПК України вважає за доцільне стягнути суму судового збору у розмірі 32.653,78 грн. (1,5% від ціни позову) безпосередньо з відповідача в дохід Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Мараховського Геннадія Миколайовича (АДРЕСА_1, індивідуальний податковий номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 27 Т, код ЄДРПОУ 19017842) заборгованість за Кредитним договором від 16.06.2006 №126 у сумі 2.176.918,96грн., в т.ч.: заборгованість за процентами в сумі 917.171,08грн., пені за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 64.080,99грн., пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту в сумі 117.389,78грн., заборгованості по 3% річних за користування кредитом у сумі 45.754,24грн., заборгованості по 3% річних за користування процентами у сумі 71.538,87грн., інфляційних збитків за несвоєчасну сплату кредиту в сумі 390.007,27грн. та інфляційних збитків за несвоєчасну сплату процентів у сумі 570.976,73грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Мараховського Геннадія Миколайовича (АДРЕСА_1, індивідуальний податковий номер НОМЕР_1) на користь державного бюджету України (одержувач коштів: Головне управління Державної казначейської служби у м. Києві, код ЄДРПОУ 37993783, рахунок 31215256700001, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, код бюджетної класифікації 22030106) - 32.653,78 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного господарського суду через Господарський суду Харківської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення складено 16.02.2018 р.
Суддя О.В. Бринцев
/справа №922/4066/17/