08 лютого 2018 року м. Чернігів Справа № 825/2303/17
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Падій В.В.,
за участю секретаря Кондратенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Гужівська сільська рада Ічнянського району Чернігівської області про визнання протиправними відмов та зобов'язання вчинити певні дії,
22.12.2017 ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Гужівська сільська рада Ічнянського району Чернігівської області, в якому просять суд: визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2,00 га, у власність для ведення особистого селянського господарства, викладену в листі від 07.07.2017 №С-15008/0-7564/6-17; визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області у наданні ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2,00 га, у власність для ведення особистого селянського господарства, викладену в листі від 07.07.2017 №С-15006/0-7558/6-17; визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області у наданні ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2,00 га, у власність для ведення особистого селянського господарства, викладену в листі від 03.08.2017 №С-19876/0-10345/6-17; зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області повторно розглянути заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, орієнтовними площами 2,00 га кожна, у власність для ведення особистого селянського господарства із земель запасу Гужівської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області.
Свої вимоги обґрунтовують тим, що позивачі звернулись до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області з письмовими заявами про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, орієнтовними площами 2,00 га, у власність кожному для ведення особистого селянського господарства на території Гужівської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області. Листами від 07.07.2017 №№ С-15008/0-7564/6-17, С-15006/0-7558/6-17 та від 03.08.2017 №С-19876/0-10345/6-17 Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області повідомило позивачів, що у зв'язку із численними зверненнями сільських голів cтосовно призупинення надання земельних ділянок без їх погодження у власність громадянам, а також з метою запобігання нераціонального використання земель, відповідно до доручення Віце-прем'єр-міністра Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства ОСОБА_4 від 08.10.2014 № 37732/0/1-14 та наказу Держземагентства України від 15.10.2014 №328, Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області враховує позицію органів місцевого самоврядування щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності, проте, Гужівська сільська рада Ічнянського району Чернігівської області не надала інформацію щодо своєю позиції стосовно відведення позивачам у власність вищевказаних земельних ділянок. Враховуючи вищевикладене, Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області не має можливості розглянути заяви позивачів по суті та прийняти відповідні рішення. Вважаючи вищевказані відмови Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області протиправними, позивачі звернулись до суду за захистом охоронюваних законом прав та інтересів.
Представник позивачів у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі та участі позивачів.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав заяву про розгляд справи без його участі та надав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі та просив суд у їх задоволенні відмовити, оскільки у Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області були відсутні правові підстави для надання дозволів на розроблення документації із землеустрою, так як Гужівською сільською радою Ічнянського району Чернігівської області не надано відповідної інформації щодо своєю позиції стосовно відведення позивачам у власність земельних ділянок.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Гужівської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав заяву про розгляд справи без його участі, проти задоволення позовних вимог не заперечував.
Судове засідання проводилось у порядку, передбаченому частиною 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що 31.05.2017 та 06.06.2017 ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області з письмовими заявами про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, орієнтовними площами 2,00 га, у власність кожному, для ведення особистого селянського господарства, на території Гужівської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області (а.с.47-52).
Листами від 07.07.2017 №№ С-15008/0-7564/6-17, С-15006/0-7558/6-17 та від 03.08.2017 №С-19876/0-10345/6-17, Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області повідомило позивачів, що, у зв'язку із численними зверненнями сільських голів cтосовно призупинення надання земельних ділянок без їх погодження у власність громадянам, а також з метою запобігання нераціонального використання земель, відповідно до доручення Віце-прем'єр-міністра Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства ОСОБА_4 від 08.10.2014 № 37732/0/1-14 та наказу Держземагентства України від 15.10.2014 №328, Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області враховує позицію органів місцевого самоврядування щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності, проте, Гужівська сільська рада Ічнянського району Чернігівської області не надала інформацію щодо своєю позиції стосовно відведення позивачам у власність вищевказаних земельних ділянок. Враховуючи вищевикладене, Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області не має можливості розглянути заяви позивачів по суті та прийняти відповідні рішення (а.с.24,25,27).
Вважаючи оскаржувані відмови Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області протиправними, позивачі звернулись до суду за захистом охоронюваних законом прав та інтересів.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
Так, статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.
У свою чергу, правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовані Земельним кодексом України від 25.01.2001 № 2768-III (далі - ЗК України).
Статтею 3 ЗК України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Частиною 2 статті 22 ЗК України визначено, що до земель сільськогосподарського призначення належать, зокрема, сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).
При цьому, пунктом "а" частини 3 статті 22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Відповідно до статті 33 ЗК України земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.
Пунктом "в" частини 3 статті 116 ЗК України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2.0 гектара.
Частиною 4 статті 122 ЗК України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою вказаної статті, у власність або у користування для всіх потреб.
У спірних правовідносинах, з огляду на Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, таким органом є відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області.
Згідно з частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина 7 статті 118 ЗК України).
Вказана норма кореспондується із положеннями частини 3 статті 123 ЗК України.
З вищевказаних правових норм ЗК України вбачається, що підставою для відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою.
Виходячи з аналізу вищевказаних законодавчих положень у системному їх зв'язку, суд дійшов висновку, що перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
При цьому, про виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки прямо зазначено в ухвалі Конституційного Суду України від 29.09.2015 № 44-у/2015 "Про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_6 щодо офіційного тлумачення положень частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України" (Справа № 2-40/2015).
Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного суду України від 19.01.2016 (справа № 824/167/15-а/21-3690а15).
Водночас, позивачами, при зверненні до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області із заявами про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства, були подані всі необхідні документи, передбачені нормами ЗК України.
Проте, відповідач, відмовляючи позивачам у наданні дозволів на розроблення проектів землеустрою для відведення земельних ділянок у власність, не навів жодних обґрунтованих підстав відмови у наданні таких дозволів, передбачених нормами ЗК України.
Водночас, відповідачем у листах від 07.07.2017 №№ С-15008/0-7564/6-17, С-15006/0-7558/6-17 та від 03.08.2017 №С-19876/0-10345/6-17, як на підставу для відмови у наданні дозволів на розроблення проектів землеустрою для відведення земельних ділянок у власність позивачам, зазначено, про факт відсутності правових підстав для надання дозволів на розроблення документації із землеустрою, так як Гужівською сільською радою Ічнянського району Чернігівської області не надано відповідної інформації щодо своєї позиції стосовно відведення у власність позивачам земельних ділянок.
Проте, суд вважає за необхідне зазначити, що, у відповідності до наказу Держземагенства України від 15.10.2014 № 328 «Про введення в дію рішень колегії Держземагентства України від 14.10.2014», органам Держземагентства України доручено за зверненнями юридичних та фізичних осіб щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які не перебувають у їхньому користуванні, що надходитимуть з 15 жовтня 2014 року, забезпечити обов'язкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації із землеустрою.
У свою чергу, під доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, слід розуміти будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до частин 1,3,4 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Разом з тим, відповідачем не надано до суду жодних належних та допустимих доказів направлення останнім, у відповідності до наказу Держземагенства України від 15.10.2014 № 328 «Про введення в дію рішень колегії Держземагентства України від 14.10.2014», відповідних листів на розгляд до відповідної місцевої ради - Гужівської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області щодо надання згоди на розроблення документації із землеустрою позивачам.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що, станом на момент розгляду даної справи судом, Гужівська сільська рада Ічнянського району Чернігівської області не заперечувала проти виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (лист від 01.08.2017 № 03-25/205 (а.с.26).
За таких обставин та з урахуванням того факту, що ЗК України передбачено механізм безоплатної передачі земель сільськогосподарського призначення у власність та вичерпні підстави для відмови у цьому, а відповідач не мав права відмовляти позивачам у наданні дозволів на розроблення проектів землеустрою для відведення земельних ділянок у власність з підстав, не передбачених ЗК України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання протиправними відмов Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області у наданні позивачам дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовними площами 2,00 га, та задоволення позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 у цій частині.
Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області повторно розглянути заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, орієнтовними площами 2,00 га кожна, у власність для ведення особистого селянського господарства із земель запасу Гужівської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області, суд зазначає наступне.
Так, у відповідності до пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання вчинити певні дії.
У свою чергу, пунктом 10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 7 передбачено, що суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.
Водночас, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Також, у своєму рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що частиною 11 статті 118 Земельного кодексу України визначено, що у разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.
За таких обставин та з урахуванням тієї обставини, що позивачі вже звертались до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області із заявами щодо надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, орієнтовними площами 2,00 га, у власність кожному для ведення особистого селянського господарства та отримали, як встановлено судом вище, протиправні відмови, суд вважає, що наявні усі правові підстави для зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області повторно розглянути заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, орієнтовними площами 2,00 га кожна, у власність для ведення особистого селянського господарства із земель запасу Гужівської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області і задоволення позовних вимог позивачів у цій частині.
При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 у повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Так, згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки, позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які є суб'єктами сплати судового збору, у розумінні Закону України «Про судовий збір», підлягають задоволенню повністю, то суд вважає за необхідне присудити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області судові витрати в сумі по 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп. кожному.
Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,14000), ОСОБА_2 (АДРЕСА_1,14000), ОСОБА_3 (АДРЕСА_214000) - задовольнити повністю.
Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2,00 га, у власність для ведення особистого селянського господарства, викладену в листі від 07.07.2017 №С-15008/0-7564/6-17.
Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області у наданні ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2,00 га, у власність для ведення особистого селянського господарства, викладену в листі від 07.07.2017 №С-15006/0-7558/6-17.
Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області у наданні ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2,00 га, у власність для ведення особистого селянського господарства, викладену в листі від 03.08.2017 №С-19876/0-10345/6-17.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області повторно розглянути заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, орієнтовними площами 2,00 га кожна, у власність для ведення особистого селянського господарства із земель запасу Гужівської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області (просп. Миру,14, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39764881) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,14000, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1), ОСОБА_2 (АДРЕСА_1,14000, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2) судові витрати в сумі по 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп. кожному.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1,2 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України).
У відповідності до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (стаття 297 Кодексу адміністративного судочинства України).
При цьому, у відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Рішення суду у повному обсязі виготовлено 14.02.2018.
Суддя В.В. Падій