Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
13 лютого 2018 р. № 820/1795/17
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Панова М.М.,
суддів - Волошина Д.А., Мороко А.С.,
за участю секретаря судового засідання - Андрієць М.О.,
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідачів - ОСОБА_2,
представника відповідачів - ОСОБА_3,
третьої особи - не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної фінансової інспекції України, Державної аудиторської служби України, третя особа - Перший заступник Голови Державної фінансової інспекції України ОСОБА_4 про поновлення на посаді, -
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції України, Державної аудиторської служби України, третя особа - Перший заступник Голови Державної фінансової інспекції України ОСОБА_4 в якому, з урахуванням уточнень просить суд поновити його на посаді першого заступника начальника Державної фінансової інспекції в Харківській області; стягнути з Державної фінансової інспекції України середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 251311,64 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані дії та рішення відповідача є протиправними та такими, що не відповідають нормам законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.
Представники відповідачів проти позову заперечували та просили відмовити у його задоволенні. В обґрунтування своїх заперечень зазначили, що оскаржувані дії та рішення є правомірними та такими, що відповідають вимогам законодавства.
Третя особа до судового засідання не з'явився, про день, час та місце судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином. До суду було подано клопотання про розгляд справи за його відсутністю.
Колегія суддів, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини встановила наступне.
Колегією суддів встановлено, що наказом Державної фінансової інспекції України від 07.03.2012 №240-о позивача було призначено на посаду першого заступника начальника Державної фінансової інспекції в Харківській області.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року №868 „Про утворення Державної аудиторської служби України” утворено Державну аудиторську службу України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України, реорганізувавши Державну фінансову інспекцію шляхом перетворення.
Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 519-р „Питання Державної аудиторської служби” функції і повноваження Державної фінансової інспекції України, що припиняється, покладено на Державну аудиторську службу України, повноваження якої затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43 "Про затвердження Положення про Державну аудиторську службу України".
Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 №266 „Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби” зазначеним органом прийнято рішення про утворення юридичних осіб публічного права - міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби України, в тому числі Північно-східного офісу Держаудитслужби.
При цьому, реорганізація територіальних органів Державної фінансової інспекції України здійснюється шляхом їх приєднання до відповідних міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби України за переліком згідно з додатком 2 до Постанови №266.
Згідно наведеного додатку до утвореного Північно-східного офісу Держаудитслужби приєднуються Держфінінспекції в Луганській, Полтавській, Харківській та Сумській областях, при цьому загальна кількість штатних одиниць Держфінінспекцій у перелічених вище областях становить 645, а загальна кількість штатних одиниць в утворюваному органі - Північно-східному офісі Держаудитслужби передбачена у кількості 470.
Таким чином, при перетворенні Державної фінансової інспекції України в Державну аудиторську службу України має місце скорочення штатів працівників при ліквідації частини територіальних органів Державної фінансової інспекції України із зміною в організації праці.
Відповідно до п.1 Положення про Північно-східний офіс Держаудитслужби України, затвердженого наказом Державної аудиторської служби України від 02.06.2016 №23 „Про затвердження положень про офіси Держаудитслужби та їх підрозділи” Північно-східний офіс Держаудитслужби (далі-Офіс) підпорядковується Держаудитслужбі та є її міжрегіональним територіальним органом. У складі Офісу утворюються як структурні підрозділи управління в Луганській, Полтавській, Сумській областях (далі-управління). Управління здійснюють свої повноваження на території адміністративно-територіальної одиниці за їх місцезнаходженням відповідно. На території Харківської області реалізацію державного фінансового контролю здійснює апарат Офісу.
Також колегією суддів встановлено, що 11.01.2017 позивача було ознайомлено з повідомленням про зміну істотних умов державної служби в зв'язку з реорганізацією та скороченням чисельності працівників, запропоновано іншу посаду - заступника начальника відділу організації роботи Північно-східного офісу Держаудитслужби, а також попереджено, що в разі незгоди на продовження державної служби в зв'язку із зміною істотних умов державної служби позивачу необхідно подати заяву про звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 83 Закону України "Про державну службу", в іншому випадку - заяву про переведення на запропоновану позивачу посаду не пізніше як за 60 календарних днів з дня ознайомлення з цим повідомленням.
При цьому, запропоновану йому посаду заступника начальника відділу організаційної роботи Північно-східного офісу Держаудитслужби позивач вважає такою, що є нерівнозначною раніше займаній посаді, а також такою, що не відповідає його кваліфікації, професійним здібностям та стажу роботи.
Позивач вказує, що в установі були наявні інші вакантні посади, у тому числі, які є рівнозначними, проте позивачу їх для заміщення запропоновано не було.
Вважаючи таке повідомлення неправомірним, позивач 10.02.2017 звернувся до суду з позовом до в.о. начальника Північно-східного офісу Держаудитслужби ОСОБА_5, Державної фінансової інспекції України, Державної аудиторської служби України, Північно-східного офісу Держаудитслужби про визнання дій незаконними та про зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2017 по справі №820/645/17 позов задоволено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2017 Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2017р. по справі № 820/645/17 змінено та викладеного резолютивну частину наступним чином: "Визнати незаконними дії та бездіяльність Північно-східного офісу Держаудитслужби щодо проведення процедури попередження ОСОБА_1 про зміну істотних умов державної служби у зв'язку з реорганізацією та скороченням чисельності працівників та запропонування вакантних посад".
Наказом Державної фінансової інспекції України від 31.03.2017 №170 позивача звільнено з посади першого заступника начальника Державної фінансової інспекції в Харківській області та припинено державну службу за його заявою.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами 1, 2, 6 статті 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначено Законом України "Про державну службу", №889-VIII від 10 грудня 2015 року .
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну службу" державна служба здійснюється, зокрема, з дотриманням принципу забезпечення рівного доступу до державної служби - заборони всіх форм та проявів дискримінації, відсутності необґрунтованих обмежень або надання необґрунтованих переваг певним категоріям громадян під час вступу на державну службу та її проходження.
Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України "Про державну службу" вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина України на посаду державної служби за результатами конкурсу.
Положеннями ч. 5 ст. 22 Закону України "Про державну службу" встановлено, що у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, здійснюється без обов'язкового проведення конкурсу.
Відповідно п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну службу" рівнозначна посада - посада державної служби, що належить до однієї групи оплати праці з урахуванням юрисдикції державного органу.
Пунктом 1 частини 1 ст. 43 Закону України "Про державну службу" встановлено, що підставами для зміни істотних умов державної служби є: ліквідація або реорганізація державного органу; зменшення фонду оплати праці державного органу; скорочення чисельності або штату працівників у зв'язку з оптимізацією системи державних органів чи структури окремого державного органу.
Згідно з ч. 3 ст. 43 Закону України "Про державну службу" зміною істотних умов державної служби вважається зміна: належності посади державної служби до певної категорії посад; основних посадових обов'язків; умов (системи та розмірів) оплати праці або соціально-побутового забезпечення; режиму служби, встановлення або скасування неповного робочого часу; місця розташування державного органу (в разі його переміщення до іншого населеного пункту).
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. ст. 43 Закону України "Про державну службу" про зміну істотних умов служби керівник державної служби письмово повідомляє державного службовця не пізніш як за 60 календарних днів до зміни істотних умов державної служби, крім випадків підвищення заробітної плати.
У разі незгоди державного службовця на продовження проходження державної служби у зв'язку із зміною істотних умов державної служби він подає керівнику державної служби заяву про звільнення на підставі п.6 ч. 1 ст. 83 цього Закону або заяву про переведення на іншу запропоновану йому посаду не пізніш як за 60 календарних днів з дня ознайомлення з повідомленням про зміну істотних умов державної служби.
Якщо протягом 60 календарних днів з дня ознайомлення державного службовця з повідомленням про зміну істотних умов служби від нього не надійшли заяви, зазначені в абзаці другому цієї частини, державний службовець вважається таким, що погодився на продовження проходження державної служби.
У випадку незгоди державного службовця із зміною істотних умов державної служби він має право оскаржити відповідне рішення в порядку, визначеному статтею 11 цього Закону.
Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 51 Кодексу законів про працю України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Згідно з частиною 3 статті 36 Кодексу законів про працю України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).
Пунктом 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частиною другою статті 40 Кодексу законів про працю України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Частинами 1 та 3 статті 49-2 Кодексу законів про працю України встановлено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.
Згідно з частиною 1 статті 42 Кодексу законів про працю України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Так, відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.1992 "Про практику розгляду судами трудових спорів" розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
У випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше) дія трудового договору працівника продовжується, згідно частина 3 статті 36 Кодексу законів про працю України. При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.
Лише скорочення чисельності чи штату працівників під час проведення реорганізації установи, що поєднується з неможливістю переведення працівника за його згодою на іншу роботу, є підставою для звільнення працівника за пунктом 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40, частин 1 та 3 статті 49-2 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації, досвіду трудової діяльності, обсягу виконуваної роботи.
Аналізуючи наведені правові норми, Верховний Суд України у своїй постанові від 1 квітня 2015 року у справі 6-40цс15 дійшов висновку про те, що, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. Вжиття роботодавцем заходів для працевлаштування працівника на іншому підприємстві чи після розірвання з працівником трудового договору відповідно до вимог частини другої статті 40, частини третьої статті 492 Кодексу законів про працю України не є обов'язком роботодавця. Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 492 Кодексу законів про працю України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 492 Кодексу законів про працю України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.
Однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок роботодавця чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
У межах спірних правовідносин судом встановлено, що в даному випадку дійсно мала місце реорганізація Держфінінспекції України та реорганізація територіальних органів, в тому числі Держфінінспекції в Харківській області. Реорганізація останньої відбувається шляхом приєднання до новоствореного Північно-східного офісу Держаудитслужби та скорочення чисельності працівників.
Новоутворена юридична особа - Північно-східний офіс Держаудитслужби створювався шляхом приєднання до нього Держфінінспекції в Луганській, Полтавській, Харківській та Сумській областях. Відтак, всі особи, що обіймали відповідні посади на момент створення Північно-східного офісу Держаудитслужби мали рівні права щодо зайняття рівнозначної посади у новоствореному органі.
За таких обставин позивач мав також право на зайняття рівнозначної займаній ним посаді у новоутвореному органі з урахуванням раніше займаної посади та попередньої роботи.
11.08.2016 введено в дію структуру та штатний розпис Північно-східного офісу Держаудитслужби, зі змісту якого вбачається наявність посади начальника, першого заступника начальника та заступника начальника Північно-східного офісу Держаудитслужби.
Таким чином, згідно штатного розпису від 11.08.2016 в новоствореному Північно-східному офісі Держаудитслужби до 5-ї групи оплати праці віднесені дві посади: перший заступник начальника та заступник начальника.
З матеріалів справи встановлено, що в.о. Північно-східного офісу Держаудитслужби ОСОБА_6 вручено ОСОБА_1 повідомлення про зміну істотних умов державної служби у зв'язку з реорганізацією та скороченням чисельності працівників та запропоновано посаду заступника начальника відділу організації роботи Північно-східного офісу Держаудитслужби.
Проте, на час вручення повідомлення позивачу про зміну істотних умов служби окрім запропонованої посади заступника начальника відділу організації роботи Північно-східного офісу Держаудитслужби вакантними були й інші посади, в тому числі посада заступника начальника Північно-східного офісу Держаудитслужби, яку було введено штатним розписом Північно-східного офісу Держаудитслужби на 2017 рік.
Наявність вакантних посад, в тому числі і посади заступника начальника Північно-східного офісу Держаудитслужби, підтверджена поясненнями представника відповідача в судовому засіданні.
Доказів про невідповідність кваліфікації позивача вакантним посадам, рівнозначним за посадовими обов'язками посади, яку займав позивач та доказів вжиття заходів щодо запропонування йому переведення на такі вакантні посади відповідач під час розгляду справи не надав, відповідними доводами відповідач не обґрунтовує переважне право інших осіб на ці посади.
З урахуванням наведеного, оцінивши доводи сторін та дослідивши матеріали справи, суд зазначає, що відповідач не запропонував ОСОБА_1 всіх вакантних посад , що є неналежним виконанням вимог Кодексу законів про працю України та Закону України "Про державну службу" щодо працевлаштування працівників у зв'язку з реорганізацією.
Таким чином, суд вважає, що доводи відповідача не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами, а його посилання на те , що ці посади заміщені по конкурсу не відповідаю вимогам ст. 22 Закону України "Про державну службу".
Суд також приймає до уваги, що посаду першого заступника начальника Державної фінансової інспекції в Харківській області та посаду першого заступника начальника Північно-східного офісу Держаудитслужби відповідно пункту 1 ст. 51 Закону України „Про державну службу” віднесено до 5 групи оплати праці. Посада першого заступника начальника Північно-східного офісу Держаудитслужби входить до складу апарату Північно-східного офісу, який відповідно до Положення про Офіс здійснює реалізацію державного фінансового контролю на території Харківській області.
Відповідно до Положення про Національне агентство України з питань державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року №500, Національне агентство України з питань державної служби є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, здійснює функціональне управління державною службою в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), надає роз'яснення щодо застосування законодавства з питань державної служби та здійснює контроль за додержанням визначених Законом України „Про державну службу” умов реалізації громадянами права на державну службу.
Національним агентством України з питань державної служби в листі від 07.10.2016 №7087/20-16 визначено, що посада першого заступника начальника Державної фінансової інспекції в Харківській області та посада першого заступника начальника Північно-східного офісу Держаудитслужби є рівнозначними.
Згідно з частиною 3 статті 36 Кодексу законів про працю України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Відповідно до пункт 1 частини першої статті 40, припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників.
При цьому, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено ( постанова Верховного Суду України від 28.10.2014р. №21-484а14).
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 №868 "Про утворення Державної аудиторської служби України, утворено Державну аудиторську службу України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів, реорганізувавши Державну фінансову інспекцію шляхом перетворення.
Відповідно до статті 108 Цивільного кодексу України у разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань датою реєстрації Державної аудиторської служби є 08.12.2015. Номер запису: 1 071 145 0000 034970.
Відповідно до ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Датою реєстрації Північно-східного офісу Державною аудиторської служби є 12.05.2016. Номер запису: 1 480 102 0000 069519.
Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства факт переходу прав та обов'язків до новоутворених юридичних осіб - Державної аудиторської служби та Північно-східного офісу Державною аудиторської служби України мав місце з моменту здійснення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідно 08.12.2015 та 12.05.2016.
Судом встановлено, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №519-р „Питання Державної аудиторської служби” погоджено пропозицію Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення покладених на Державну аудиторську службу постановою Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2016 року №43 "Про затвердження Положення про Державну аудиторську службу України” функції і повноваження Державної фінансової інспекції, що припиняється.
Представники відповідачів підтвердили, що на момент розгляду справи функції і повноваження Державної фінансової інспекції України здійснює Державна аудиторська служба України та її територіальні органи. Відповідно до Закону України „Про державний бюджет України на 2018 рік” передбачено видатки на утримання лише Державної аудиторської служби України. Штатний розпис на утримання Державної фінансової інспекції України відсутній.
Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про державну реєстрацію припинення Державної фінансової інспекції в Харківській області здійснено 14.12.2017. Номер запису: 14801120008052058.
Згідно абз. 2 (останнє речення) п. 19 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.1992 "Про практику розгляду судами трудових спорів", працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.
Таким чином, позивач підлягає поновленню на посаді першого заступника начальника Північно-східного офісу Держаудитслужби, як в підприємстві де збереглося його попереднє місце роботи.
Відповідно вимог до статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушено прогулу або різниці за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Згідно абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Судом встановлено, що вимушений прогул позивача допущено з вини відповідача ДФІ України в період з 01.04.2017 по 13.02.2018. Згідно довідок наданих відповідачем, середньоденна заробітна плата позивача за два місяці що передували звільненню складала 519,50 грн. та середньомісячна відповідно - 9351,00 грн. (січень 2017 - 8312,00 + лютий 2017 - 10390,00 = 18702,00 : 2 = 9351,00 грн.), отже, сума заробітної плати за час вимушеного прогулу позивача складає 98185,50 грн. (10 місяців та 9 робочих днів).
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.
Згідно п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Керуючись ст. 241-246, 250, 255, 295, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 61082, РНОКПП НОМЕР_1) до Державної фінансової інспекції України (вул. П. Сагайдачного, 4, Київ 70, 04070, ЄДРПОУ 37393358), Державної аудиторської служби України (вул. П. Сагайдачного, буд. 4, м. Київ, 04070, ЄДРПОУ 40165856), третя особа - Перший заступник Голови Державної фінансової інспекції України ОСОБА_4 (вул. П. Сагайдачного, буд. 4, м. Київ, 04070) про поновлення на посаді - задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Північно-східного офісу Держаудитслужби.
Стягнути з Державної аудиторської служби України (вул. П. Сагайдачного, буд. 4, м. Київ, 04070, ЄДРПОУ 40165856) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 61082, РНОКПП НОМЕР_1) 98185 (дев'яносто вісім тисяч сто вісімдесят п'ять) грн. 50 коп. за час вимушеного прогулу.
В іншій частині позову відмовити.
Допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Північно-східного офісу Держаудитслужби та стягнення виплати місячного середнього заробітку в розмірі 9351 (дев'ять тисяч триста п'ятдесят одна) грн. 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 15 лютого 2018 року.
Головуючий суддя М.М.Панов
Суддів Д.А.Волошин
ОСОБА_7