ОСОБА_1 окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про відмову у відкритті провадження
09 лютого 2018 р. Справа № 820/753/18
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Рубан В.В., розглянувши адміністративний позов Приватного сільськогосподарського підприємства "НИВА" до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про оскасування відмови та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, Приватне сільськогосподарське підприємство "НИВА", звернувся до ОСОБА_1 окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, в якому просив суд:
- відмову Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (код ЄДРПОУ - 397922822) в переукладенні Договору оренди землі від 24.09.2007 р. ПСП "Нива" (код ЄДРПОУ- 00707550) на земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, загальною площею 168,7842 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за межами населених пунктів на території Жовтневої Другої сільської ради Вовчанського району Харківської області з кадастровими номерами : 6321682800601:000:0007, з площею 70,3978 га, 6321682800:01:000:0008, з площею 6,2310 га, 6321682800:01:000:0009, з площею 7,3620 га, 6321682800:01:000:0010, з площею 8,6352 га, 6321682800:01:000:0011, з площею 6,9980 га, 6321682800:02:001:0001 з площею 69,1601 викладену у листі-повідомленні за № 32-20-14,3-17432/0/19-17 від 28.12.2017 р. за додатковою угодою - скасувати;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (код ЄДРПОУ - 397922822) виконати дії щодо переукладення Договору оренди землі від 24.09.2007р. на земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, загальною площею 168,7842 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за межами населених пунктів на території Жовтневої Другої сільської ради Вовчанського району Харківської області з кадастровими номерами: 6321682800:01:000:0007,з площею 70,3978 га, 6321682800%01:000:0008, з площею 6,2310 га, 6321682800:01:000:0009, з площею 7,3620 га, 6321682800:01:000:0010, з площею 8,6352 га, 6321682800:01:000:0011, з площею 6,9980 га, 6321682800:02:001:0001 з площею 69,1601 за умовами додаткової угоди шляхом її підписання у 30-денний термін з дня ухвалення рішення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на відмову відповідача щодо перукладення з ПСП "Нива" Договору оренди землі від 24.09.2007 р. ПСП "Нива" (код ЄДРПОУ- 00707550) на земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, загальною площею 168,7842 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за межами населених пунктів на території Жовтневої Другої сільської ради Вовчанського району Харківської області з кадастровими номерами : 6321682800601:000:0007, з площею 70,3978 га, 6321682800:01:000:0008, з площею 6,2310 га, 6321682800:01:000:0009, з площею 7,3620 га, 6321682800:01:000:0010, з площею 8,6352 га, 6321682800:01:000:0011, з площею 6,9980 га, 6321682800:02:001:0001 з площею 69,1601.
Відповідно до ч.4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Зазначена норма права кореспондує із визначенням орендодавців земельних ділянок, що перебувають у державній власності, зазначеним у ч.4 ст. 4 Закону України "Про оренду землі".
Виходячи із системного аналізу вищенаведених норм права, суд приходить до висновку про те, що будь-які дії щодо передачі земельних ділянок, що перебувають в державній власності, в оренду, у тому числі і щодо пролонгації договору оренди землі відповідно до вимог ст.33 Закону України "Про оренду землі" здійснюються відповідними територіальними органами Держгеокадастру України.
Суд зазначає, що відповідно до п.1,2 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому:хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Згідно ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;
4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом;6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень".
Відповідно до ч. 3 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно -правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.
Вирішуючи питання про віднесення норми до публічного права, а спору до публічно-правового, суди повинні враховувати загальнотеоретичні та законодавчі критерії. Зокрема, за змістом пункту 2 частини першої статті 4 КАС України у публічно-правовому спорі, як правило, хоча б однією стороною є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Суди повинні звертати увагу на те, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.
Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.
Дана позиція узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України №8 від 20.05.2013 року.
Відповідно до пункту "в" статті 80 Земельного кодексу України держава є суб'єктом права власності на землі державної власності та реалізує це право через відповідні органи державної влади.
За змістом статей 13, 14 Конституції України, статті 11 Цивільного кодексу України, статей 122, 124 Земельного кодексу України рішенням органу місцевого самоврядування або органу державної влади про надання земельної ділянки господарюючому суб'єкту у власність або в користування здійснюється волевиявлення власника землі і реалізуються відповідні права у цивільних правовідносинах з урахуванням вимог Земельного кодексу України, спрямованих на раціональне використання землі як об'єкта нерухомості (власності).
Статтями 1, 2, 13 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Порядок поновлення договорів оренди землі встановлено ст. 33 Закону України "Про оренду землі", у тому числі зазначеною статтею передбачено, що орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі; орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.
Статтею 35 вищевказаного закону передбачено, що спори, пов'язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку.
Тобто, у випадку поновлення договору оренди землі індивідуальні акти органу державної влади, якими реалізовуються волевиявлення держави як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер.
Суд зазначає, що за загальним правилом розмежування компетенції судів з розгляду земельних та пов'язаних із земельними відносинами спорів відбувається залежно від суб'єктного складу їх учасників. Ті земельні та пов'язані із земельними відносинами спори, сторонами в яких є юридичні особи, а також громадяни, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб'єкта підприємницької діяльності, розглядаються господарськими судами, а всі інші - в порядку цивільного судочинства, крім спорів, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких згідно з пунктом 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства віднесено до компетенції адміністративних судів.
При цьому суд приймає до уваги правову позицію колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, висловленої у постановах від 11 листопада 2014 року (справа № 21-493а14), 09 грудня 2014 року (справа №21-308а14), 16 грудня 2014 року (справа №21-544а14), відповідно до якої відповідач як власник землі (відповідно до ст. 80 Земельного кодексу України) вільний у виборі суб'єкта щодо надання йому права оренди земельної ділянки в порядку, встановленому законом та при цьому він не здійснює владних управлінських функцій.
Оскільки визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, Верховним судом України зроблено висновок про те, що суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (з посиланням на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12 жовтня 1978 року). З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що даний спір не підсудний ОСОБА_1 окружному адміністративному суду, а підлягає розгляду судом у порядку господарського судочинства.
Відповідно до ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 19, 170, 243, 248, 293,295 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "НИВА" до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснити позивачу, що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції господарського суду.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч. 5 ст. 170 КАС України повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Суддя Рубан В.В.