Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
31 січня 2018 р. № 820/5919/17
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Рубан. В.В.,
за участі
секретаря судового засідання - Алавердян Є.А.,
позивача - ОСОБА_1,
представника позивача- Ширяєва М.М.,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування вимоги,-
До Харківського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1, з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 28.02.2017 р. № Ф 5087-17 Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем прийнято вимогу про сплату заборгованості з єдиного внеску, згідно з якою позивача зобов'язано здійснити сплату єдиного внеску на загальну суму 4200 грн. 88 коп. грн. З вимогою позивач не погоджується, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" вона звільнена від сплати єдиного внеску як пенсіонер за віком, що отримує відповідно до закону пенсію.
У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні та наданому до суду відзиву з позовними вимогами не погоджувався, посилаючись на те, що оскаржувана вимога Головного управління ДФС у Харківській області № Ф-5087-17 від 28.02.2017 року прийнята на цілком законних підставах та відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку із чим просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Суд, вивчивши доводи позову та відзиву на нього, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Центральній об'єднаній державній податковій інспекції м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області з 08.10.1991 р., з 2012 року по теперішній час перебуває на спрощеній системі оподаткування (II група).
Фізична особа-підприємець перебувала на обліку в управлінні Пенсійного фонду у Харківській області як платник єдиного соціального внеску, з 01.10.2013 р. перейшла на облік до територіального органу доходів і зборів.
З 10.05.2015 року позивач отримує пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням серії ААИ № НОМЕР_1 від 04.08.2015.
24.01.2017 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області подано Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску № НОМЕР_2 за 2016 рік на суму 3 797,64 грн.
09.02.2017 року у зв'язку з несплатою заборгованості фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 контролюючим органом сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-5087-17 зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що станом на 28.02.2017 р. становила 4200,88 грн.
Вказану вимогу 08.06.2017 року та 14.06.2017 року позивачем було оскаржено в адміністративному порядку до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області та до Головного управління ДФС у Харківській області.
Листом № 2076/ФОП/20-40-13-07 від 17.08.2017 року Головного управління ДФС у Харківській області позивачу відмовлено у задоволені скарги, спірне рішення залишено без змін.
Не погоджуючись з винесеною Головним управлінням ДФС у Харківській області вимогою, позивач оскаржив її до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Згідно з частиною 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсіонер - це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника. Умови її призначення за віком визначені статтею 26 зазначеного Закону.
Це вказує на те, що від сплати єдиного внеску звільняються пенсіонери, пенсія яких призначена відповідно до положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Як вбачається з матеріалів справи, а саме копії пенсійного посвідчення Серії ААИ №2131301421 від 04.08.2015, позивач є пенсіонером за віком, в якому зазначений вид пенсії: за віком.
Також суд зазначає, що відповідно до частини сьомої статті 1 Закону України 07.07.2011 №3609-VІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України і деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" статтю 4 Закону України 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на державне соціальне страхування" доповнено частиною четвертою, згідно з якою особи, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу і обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Ці зміни відповідно до частини першої розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 3609-VI набули чинності з дня, наступного за днем його опублікування, а саме з 06.08.2011, тому нарахування сум щодо сплати єдиного внеску починаючи з серпня 2011 року є неправомірним.
Отже, суд бере до уваги та вважає поважними причини, зазначені позивачем через які помилково було заповнено таблицю 2 додатку 5 звіту та нараховано єдиний соціальний внесок за 2016 рік та вважає безпідставними посилання відповідача на те, що позивачем повинна сплачуватись дана заборгованість, оскільки вона є фізичною особою-підприємцем та перебуває на спрощеній системі оподаткування.
Крім того, суд зазначає, що пенсіонери можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ст. 10 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на державне соціальне страхування" платниками, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску, є: члени особистого селянського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню; особи, які досягли 16-річного віку та не перебувають у трудових відносинах з роботодавцями, визначеними пунктом 1 частини першої статті 4, та не належать до платників єдиного внеску, визначених пунктами 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, у тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють в Україні, громадяни України, які працюють або постійно проживають за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Особи, зазначені в частині першій цієї статті, подають до органу доходів і зборів за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, органом доходів і зборів в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Виходячи з системного аналізу зазначених положень законодавства, суд приходить до висновку, що позивач, як фізична особа-підприємець, що є пенсіонером за віком, яка не приймала дій для добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування не повинна сплачувати єдиний внесок, у зв'язку з чим вимога про сплату боргу від 28.02.2017 № Ф-5087-179 є незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 77 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,-
Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування вимоги - задовольнити.
Скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 28.02.2017 р. № Ф 5087-17 Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області.
Стягнути з Головного управління ДФС у Харківській області (61057 м. Харків, вул. Пушкінська, 46) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (61058, АДРЕСА_1) у розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок гривень 00 коп.).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлений 09.02.2018 року.
Суддя Рубан В.В.