Справа № 819/2311/17
14 лютого 2018 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Осташа А. В. за участю секретаря судового засідання Гавіловської Х.М., позивача - ОСОБА_1, представника позивача - ОСОБА_2, представника відповідача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чортківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про поновлення на роботі, скасування наказу та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Чортківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (далі - відповідач) у якому просить суд:
- визнати незаконним та скасувати наказ №72-ос від 14 листопада 2017 року про звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій Управління Пенсійного фонду України в Чортківському районі Тернопільської області (правонаступником якого є Чортківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області);
- поновити ОСОБА_1 на роботі в Чортківському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Тернопільської області на посаді головного спеціаліста відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій з 15 листопада 2017 року;
- стягнути з Чортківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги, обґрунтовані тим, що при розірванні трудового договору у порядку п.1 ст.40 КЗпП України, п.1.ч.1 ст.87 Закону України “Про державну службу”, роботодавцем не були дотримані соціальні гарантії, які передбачені ст.42 КЗпП України. Позивач та її представник зокрема наголосили на тому, що перш за все, відповідач мав порівняти кваліфікацію і продуктивність всіх працівників. Пояснили, що одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, власник або уповноважений ним орган пропонує працівникам іншу роботу на тому ж підприємстві, установі, організації, чого не було зроблено Чортківським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Тернопільської області, чим порушено права та охоронювані законом інтереси ОСОБА_1, а також не дотримані основні соціальні гарантії, які передбачені для працівників трудовим законодавством України.
Представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні у повному обсязі. Пояснив, що роботодавцем були дотримані соціальні гарантії, які передбачені для працівників при вивільненні у відповідності до п.1 ст.40 КЗпП України. Оскільки позивач відмовилась від запропонованої посади головного спеціаліста Заліщицького відділу з питань призначення перерахунку та виплати пенсії Чортківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області то вона була звільнена 14 листопада 2017 року у передбаченому законом порядку.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити, з наступних підстав та мотивів.
Суд встановив, що ОСОБА_1 з 29 травня 2002 року працювала спеціалістом І категорії відділення по виплаті пенсій у відділі пенсійного забезпечення по переводу в Чортківському районному управлінні Пенсійного фонду України. З 01 листопада 2005 року позивач була переведена на посаду головного спеціаліста відділу з виплати пенсії в порядку переведення у зв'язку з ліквідацією структурних підрозділів та посад згідно п.1.ч.1 ст.40 КЗпП України. З 16 липня 2015 року призначена на посаду головного спеціаліста відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій в порядку переведення з попередньої посади. Наказом Чортківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області від 03 квітня 2017 року за № 20-ос, ОСОБА_1 звільнена з посади головного спеціаліста відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій у зв'язку з реорганізацією Управління Пенсійного фонду України в Чортківському районі шляхом злиття, скороченням чисельності державних службовці, відповідно до п.1 ч.1 ст.87 Закону України "Про державну службу" та п.1 ст.40 КЗпП України.
Не погодившись з діями відповідача щодо звільнення позивач оскаржила даний наказ в судовому порядку.
Тернопільський окружний адміністративний суд виніс Постанову від 05.09.2017 по справі №608/707/17, згідно якої позов задовольнив частково, зокрема скасував наказ управління Пенсійного фонду України Тернопільської області №20-ос від 03 квітня 2017 року “Про звільнення ОСОБА_1Л.”. А також поновив позивачку на посаді головного спеціаліста відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій Управління Пенсійного фонду України в Чортківському районі Тернопільської області. В частині поновлення на роботі суд першої інстанції постановив допустити негайне виконання.
Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалив постанову від 28 листопада 2017 року, якою постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.09.2017 по справі №608/707/17 змінив та постановив, що ОСОБА_1 підлягає поновленню на посаді головного спеціаліста відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій Чортківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області.
Відповідно до наказу № 54 від 14.09.2017 14 вересня 2017 року ОСОБА_1 було поновлено на посаді головного спеціаліста відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій Управління Пенсійного фонду України в Чортківському районі Тернопільської області (аркуш справи 36).
Чортківське об'єднане УПФ України Тернопільської області прийняв наказ № 71 від 14 вересня 2017 року “Про попередження про наступне звільнення ОСОБА_1Л.”. Згідно даного наказу було вирішено попередити ОСОБА_1 про наступне звільнення у зв'язку із ліквідацією посади на підставі ч. 1 ст. 40, ст. 49-2 КЗпП України, відповідно до п.1 ч. 3; ч.4 ст. 43; п. 4 ч. 1 ст. 83; п.1 ч.1 ст. 87 Закону України “Про державну службу”, з яким позивач ознайомлена (аркуш справи 37).
Відповідач, 19 жовтня та 14 листопада 2017 року запропонував позивачу вакантну посаду головного спеціаліста у Заліщицькому відділі з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій Чортківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України, проте, позивач із даною пропозицією відмовилась (аркуші справи 38 -39).
На підставі наказу відповідача за №72-ос 14 листопада 2017 року було звільнено ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій Управління Пенсійного фонду України в Чортківському районі Тернопільської області (правонаступником якого є Чортківське об'єднане управління ПФУ Тернопільської області).
Абзацом 2 та 3 цього наказу визначено виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 18,6 календарних дні невикористаної відпустки за період роботи з 03 квітня 2017 року до 14 листопада 2017 року та виплатити вихідну допомогу у розмірі середньої місячної заробітної плати (аркуш справи 9-10).
Позивач вважає, що її звільнення відбулось усупереч визначеному законом порядку, а тому звернулась з даним позовом до суду.
Суд зазначає, що надає правову оцінку спірним правовідносинам, щодо звільнення позивачки 14 листопада 2017 року на підставі наказу відповідача за №72-ос, виходячи з наступного.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, врегульовані Законом України “Про державну службу” від 10.12.2015 № 889-VIII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №889- VIII).
Частиною 1 статті 5 Закону №889-VIII встановлено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом (ч. 3 ст. 5 Закону №889-VIII).
Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України “Про державну службу”, а в частині, що ним не врегульовані - норми законодавства про працю.
За визначенням, наведеним у частині 1 статті 1 Закону №889-VIII, державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.
Відповідно до статті 83 Закону №889-VIII державна служба припиняється, зокрема, за ініціативою суб'єкта призначення (стаття 87 цього Закону). Підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення, зокрема, є: скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі (п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону №889-VIII).
Відповідно до ч. 3 ст. 87 Закону №889-VIII процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю. Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.
У разі звільнення з державної служби на підставі пункту 1 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі середньої місячної заробітної плати (ч. 4 ст. 87 Закону №889-VIII).
Судом встановлено, що оскаржуваний наказ, яким позивача звільнено з посади, прийнятий на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 № 988 “Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України”.
На виконання якого шляхом злиття трьох управлінь (Управління Пенсійного фонду в Чортківському районі, Управління Пенсійного фонду України в Борщівському районі, Управління Пенсійного фонду України в Заліщицькому районі) утворено Чортківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області.
Згідно ст. 80 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.
Відповідно до ст. 104 ЦК - юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.
Припинення юридичної особи здійснюється за рішенням власника (власників), засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади.
На підставі вище зазначеного, суд приходить до висновку, що відбулось припиненим юридичної особи за рішенням органу державної влади, а не за рішенням власника (засновника) юридичної особи.
Припинення існування юридичної особи відбувається при таких формах реорганізації, як приєднання, поділ, злиття.
Продовження існування юридичної особи в новому статусі відбувається при таких формах реорганізації, як виділення та перетворення.
Відповідно до п. 3 сх. 4 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань” у разі злиття юридичних осіб здійснюється державна реєстрація новоутвореної юридичної особи та державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття.
Злиття - об'єднання двох або більше юридичних осіб в одну нову юридичну особу, при цьому ці юридичні особи припиняють своє існування і передають свої права та обов'язки новоствореній юридичній особі. Злиття має місце тоді, коли дві або більше юридичні особи об'єднуються в одну нову і при цьому припиняють своє існування.
Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Так, реорганізацією шляхом злиття є припинення діяльності всіх підприємств, які зливаються.
Частиною 4 Постанови №988 внесено зміну в додаток 1 постанови Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2014р. № 85 “Деякі питання граничної чисельності працівників апарату та територіальних органів центральних органів виконавчої влади, інших державних органів” замінивши у позиції “Пенсійний фонд України” цифри “ 31802” і “ 30580” відповідно цифрами “ 29906” і “ 28758”.
Тобто, відповідно до постанови Кабінет Міністрів України відбулося скорочення граничної кількості працівників Пенсійного фонду України на 1896 осіб в цілому, що спричинило скорочення чисельності працівників при об'єднанні управлінь.
Також, при реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.
При ліквідації підприємства (установи, організації) правила пункту 1 статті 40 КЗпП можуть застосовуватись і в тих випадках, коли після припинення його діяльності одночасно утворюється нове підприємство. В цих випадках працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку.
Щодо дотримання відповідачем норми чинного законодавства про працю та державну службу, суд зазначає наступне.
Так, Чортківське об'єднане УПФ України Тернопільської області прийняло наказ № 71 від 14 вересня 2017 року “Про попередження про наступне звільнення ОСОБА_1Л.”. Згідно даного наказу було вирішено попередити ОСОБА_1 про наступне звільнення у зв'язку із ліквідацією посади на підставі ч. 1 ст. 40, ст. 49-2 КЗпП України, відповідно до п.1 ч. 3; ч.4 ст. 43; п. 4 ч. 1 ст. 83; п.1 ч.1 ст. 87 Закону України “Про державну службу”, з яким позивач ознайомлена.
Отже, 14.09.2017 відповідно до правил встановлених ч.1 ст. 49-2 КЗпП України, позивачем було підписане попередження про наступне вивільнення із займаної посади.
При цьому варто зауважити, що таке попередження здійснювалось уже після виконання судового рішення про поновлення на раніше займаній посаді.
Суд встановив, що до ліквідації вище вказаних трьох управлінь в них налічувалось 122 штатні одиниці, з них 119 посад державних службовців.
В новоутвореному Чортківському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Тернопільської області у штатному розписі затверджено 83 штатних одиниці, з них 79 державних службовців, який введений у дію 31 березня 2017 року. Тобто в результаті реорганізації кількість посад державних службовців скоротилась на 40 одиниць. Що призвело до суттєвого скорочення штату до 40 %.
Суд наголошує, що станом на 14 вересня 2017 року вакантних посад державної служби у Чортківському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Тернопільської області не було, що стверджується штатним розписам від 31 березня 2017 року із внесеними змінами 01 вересня 2017 року (аркуш справи 43-44).
У період з 14 вересня 2017 року до 14 листопада 2017 року у штатному розписі Чортківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області виникла посада головного спеціаліста Заліщицького відділу з питань призначення перерахунку та виплати пенсії Чортківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області. Дана посада відповідає критеріям та кваліфікації ОСОБА_1, оскільки позивач до звільнення із Управління Пенсійного фонду України в Чортківському районі Тернопільській області працювала на аналогічній посаді та виконувала обов'язки, які пов'язані із призначення перерахунком та виплатою пенсії, однак від запропонованої посади ОСОБА_1 відмовилася.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - КЗпП України) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (ч.2 ст.40 КЗпП).
Відповідно до ч. 3 ст. 36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).
Згідно із ч. 1 ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації, особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком (ч. 2 ст. 42 КЗпП України).
Відповідно до вимог ст. 42 КЗпП України, якою встановлено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Право визначати рівень кваліфікації та продуктивність праці надається роботодавцеві.
Посилання позивача на те, що в неї більша кваліфікація праці у порівнянні з іншими працівниками, суд критично оцінює, оскільки дане твердження нічим не обґрунтоване.
Суд вважає за необхідне зазначити, що у випадку звільнення позивача 14.11.2017 року роботодавцем повністю дотримано гарантії передбаченої ст.42 КЗпП України, оскільки їй було запропоновано вакантну посаду рівнозначну посаді, яку вона обіймала до звільнення.
Посилання на те, що запропонована посада знаходиться в іншому населеному пункті (м.Заліщики) не заслуговують на увагу, оскільки ст.42 КЗпП передбачено гарантію - "Переважне право залишення на роботі", а не "переважне право залишення на посаді", як їх ототожнюють позивач та її представник.
Посилання представника позивач на те, що оскаржуваний наказ №72-ос від 14 листопада 2017 року є обставиною, яка перешкоджає виконанню постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року, якою ОСОБА_1 поновлено на посаді головного спеціаліста відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій Чортківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, судом не приймаються до уваги, оскільки відповідно до вимог норм Закону України "Про виконавче провадження", в частині положень, що регламентують порядок виконання судових рішень про поновлення на роботі, відсутні положення про те, що звільнення з роботи з нових підстав є підставою для невиконання судового рішення про поновлення на роботі.
Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, при прийнятті оскаржуваного наказу діяв у передбачений законодавством спосіб.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд дійшов висновку, що позивач не надала належних та допустимих доказів, якими підтверджується неправомірність її звільнення, у зв'язку з чим в задоволенні адміністративного позову в цій частині слід відмовити. Як наслідок, не підлягають задоволенню і позовні вимоги про зобов'язання поновити її на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, як такі, що є похідними від позовної вимоги щодо скасування наказу про звільнення.
Питання щодо розподілу судових витрат не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Чортківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання незаконним та скасування наказу №72-ос від 14 листопада 2017 року про звільнення ОСОБА_1 ганни Леонідівни з посади головного спеціаліста відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій Управління Пенсійного фонду України в Чортківському районі Тернопільської області (правонаступником якого є Чортківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області), поновлення ОСОБА_1 на роботі в Чортківському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Тернопільської області на посаді головного спеціаліста відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій з 15 листопада 2017 року та стягнення з Чортківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 19 лютого 2018 року.
Головуючий суддя Осташ А.В.
копія вірна
Суддя Осташ А.В.