про повернення позовної заяви
13 лютого 2018 року м. Рівне №817/171/18
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Нор У.М., розглянувши позовну заяву
ОСОБА_1
доЗдолбунівської районної державної адміністрації Рівненської області
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Представником ОСОБА_1 (35705, АДРЕСА_1), адвокатом - ОСОБА_2 (33027, м. Рівне, вул. Київська, буд. 12) до Рівненського окружного адміністративного суду пред'явлено позов до Здолбунівської районної державної адміністрації Рівненської області (35700, Рівненська обл., м. Здолбунів, вул. Грушевського, буд. 14) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинення дій.
Ухвалою судді від 22.01.2018 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху як таку, що подано без додержання вимог, встановлених статтею 161 КАС України, надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
06.02.2018 представником ОСОБА_1, адвокатом - ОСОБА_2, через відділ документального забезпечення Рівненського окружного адміністративного суду подано лист про усунення недоліків від 03.02.2018 (вх.№2491/18 від 06.02.2018) з додатками.
Підставою для залишення позовної заяви без руху та надання строку для усунення недоліків позовної заяви, поряд з іншим, стали висновки суду за результатом аналізу змісту позовних вимог про недотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду за відсутності відповідної заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду у порядку статті 123 КАС України.
До поданого до суду листа про усунення недоліків (вх.№2491/18 від 06.02.2018) представник позивача додала заяву позивача ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду від 03.02.2018.
Вирішуючи питання поновлення пропущеного строку звернення до суду на підставі заяви ОСОБА_1І, суд виходив з наступного.
У відповідності до частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними) (пункт п'ятий).
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Зі змісту позовної заяви суддею встановлено, що підставою для звернення до суду з позовом слугувало ненадання позивачу відповіді на службову записку, подану на ім'я голови Здолбунівської районної державної адміністрації Рівненської області з приводу проведення службового розслідування щодо порушення директором Здолбунівського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді ОСОБА_3 положень Кодексу законів про працю України в частині порушення переважного права головного спеціаліста Здолбунівського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді ОСОБА_1 на зайняття посади заступника директора-начальника відділу.
Зі змісту листа Здолбунівської районної державної адміністрації Рівненської області від 25.01.2017 за вих. №346/01-16/17, копія якого додана до позовної заяви, позивача повідомлено, що термін розгляду її листа щодо порушення положень Кодексу законів про працю України при проведенні зміни істотних умов праці спеціалістів районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді продовжено до 07 лютого 2017 року у зв'язку з необхідністю додаткового вивчення викладених фактів.
У доданій до листа про усунення недоліків (вх.№2491/18 від 06.02.2018) заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду позивач зазначила, що не отримавши відповіді до 07.02.2017, у подальшому вона неодноразово усно зверталася до посадових осіб Здолбунівської районної державної адміністрації Рівненської області щодо результатів розгляду службової записки, однак письмової відповіді так і не отримала, хоча до останньої миті сподівалася, що посадовими особами відповідача така відповідь їй буде надана.
Наведені обставини позивач зазначила поважними причинами пропуску строку звернення до суду, тому просила суд поновити строк звернення до суду із даним позовом.
Враховуючи викладені доводи позивача у вказаній заяві суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 99 КАС України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (частина перша).
Вказане положення закріплене і у частині першій статті 122 КАС України у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII із наступними змінами та доповненнями.
Таким чином, правовий припис «в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом» означає, що позов має подаватись лише в тих межах часу, які встановлені законом. Крім того, можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання строків, встановлених на цей випадок законом.
Частинною другою статті 99 КАС України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) як і частиною другою статті 122 КАС України у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII із наступними змінами та доповненнями, встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Дана норма означає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Додатково суд звертає увагу при вирішенні процесуального питання щодо дотримання строків звернення до суду і на практику Європейського суду з прав людини. У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії», «Девеер проти Бельгії», суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
У справі «Пономарьов проти України» Європейський суд зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Враховуючи зазначену позицію можна дійти висновку, що ненадання відповіді суб'єктом владних повноважень у встановлений строк на те чи інше звернення передбачає також і вжиття у розумний проміжок часу певних заходів зі сторони запитувача/заявника щодо результату розгляду його звернення, та зумовлюють обізнаність особи щодо цього.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі «Мельник проти України» (Заява №23436/03) погодився з тим, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. А також указав, що зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Тому, при визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Як вже зазначалось, до позовної заяви представником позивача додано копію листа Здолбунівської районної державної адміністрації Рівненської області від 25.01.2017 за вих. №346/01-16/17, у якому позивача повідомлено, що термін розгляду її листа щодо порушення положень Кодексу законів про працю України при проведенні зміни істотних умов праці спеціалістів районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді продовжено до 07 лютого 2017 року у зв'язку з необхідністю додаткового вивчення викладених фактів.
Таким чином, не отримавши очікувану відповідь від Здолбунівської районної державної адміністрації Рівненської області на подану позивачем службову записку з приводу проведення службового розслідування станом на 08.02.2017, позивач, безперечно, могла дізнатися про ненадання відповіді у встановлений строк, що є порушенням, на думку позивача, її прав та за приводу чого вона звернулася до суду.
Отже, право на звернення до суду із даним позовом виникло у позивача ще з 08.02.2017 року, а саме з моменту коли позивач дізналася або повинна була дізнатися про ненадання відповіді у встановлений самим же відповідачем строк.
За викладених обставин, суддя вважає, що вказані обставини у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду не є поважними, а надані докази не обґрунтовують наявність обставин для задоволення заяви. Інших підстав для поновлення строку судом не встановлено.
Необхідно зазначити, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.
Тобто, внаслідок пропущення строків звернення до адміністративного суду для позивача настають негативні юридичні наслідки.
Згідно пункту дев'ятого частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Так, відповідно до частини другої статті 123 КАС України, якщо заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду не буде подано особою у протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позову без руху або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Водночас, слід звернути увагу, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У зв'язку з наведеним, повернення позовної заяви не є порушенням права позивача на справедливий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
Крім того, відповідно до частини восьмої статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
За викладених обставин, суддя дійшов до висновку, що позовну заяву подано з порушенням строку на звернення до суду, і з поданих матеріалів не вбачається підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, тому позовна заява підлягає поверненню відповідно до частини другої статті 123 КАС України.
Окрім викладеного, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 22.01.2018 суд вказував на відсутність визначення у договорі про надання правової допомоги від 10.11.2017 права адвоката ОСОБА_2 на подання від імені клієнта ОСОБА_1 позовної заяви до суду, відповідно і відсутність таких повноважень адвоката.
До листа про усунення недоліків (вх.№2491/18 від 06.02.2018) адвокат ОСОБА_4 додала Додаток від 27.01.2018 до договору про надання правової допомоги від 10.11.2017, у якому серед іншого, адвокату надається право подачі та підпису від імені клієнта позовних заяв зокрема.
З приводу чого суд зазначає, що вказаний Додаток датований 27.01.2018, відповідно саме з цього моменту надано відповідне повноваження, в той час як позовну заяву адвокатом ОСОБА_4 подано від імені ОСОБА_1 до суду 17.01.2018, тобто за відсутності відповідного повноваження адвоката ОСОБА_4 на вчинення відповідних дій на момент звернення до суду.
Таким чином, Додаток від 27.01.2018 до договору про надання правової допомоги від 10.11.2017 не підтверджує повноваження адвоката ОСОБА_4 на підписання та подання від імені ОСОБА_1 позовної заяви до суду 17.01.2018.
За таких обставин суд зазначає, що позивачем не виконано вимоги ухвали суду від 22.01.2018 про залишення позовної заяви без руху у цій частині, а відповідно до частини четвертої статті 169 КАС України підписання позовної заяви особою, яка не має права її підписувати, як і не усунення недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, утворюють підстави для повернення позовної заяви.
Керуючись статтями 123, 169, 171, 248, 256, 293-295 КАС України, підпунктом 15.5 пункту 15 Перехідних положень КАС України, суддя, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 (35705, АДРЕСА_1) про поновлення пропущеного строку звернення до суду - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 (35705, АДРЕСА_1) до Здолбунівської районної державної адміністрації Рівненської області (35700, Рівненська обл., м. Здолбунів, вул. Грушевського, буд. 14) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинення дій - повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви не пізніше наступного дня після її постановлення надіслати позивачеві разом із позовною заявою та доданими до неї документами.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Повну ухвалу суду складено 13 лютого 2018 року.
Суддя Нор У.М.