05 лютого 2018 року м. Рівне №817/1459/17
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., за участю: секретаря судового засідання Єрмошкіної Л.І.; представника позивача - адвоката ОСОБА_1 (договір-доручення від 28 вересня 2017 року); представника відповідача - Максимчука В.П. (довіреність від 03 січня 2018 року); представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Приватного підприємства «Колорит Сервіс» - не прибув; розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинення певних дій.
В провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_3 (далі іменується - позивач) до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не направлення та не повернення документації із землеустрою згідно листа від 29.02.2016 та не прийняття рішення про затвердження Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва, позивачу за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, на території Великожитинської сільської ради Рівненського району площею 0,1091 га кадастровий номер НОМЕР_2; зобов'язати відповідача затвердити Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва, позивачу за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, на території Великожитинської сільської ради Рівненського району площею 0,1091 га кадастровий номер НОМЕР_2; зобов'язати відповідача передати позивачу у власність земельну ділянку площею 0,1091 га кадастровий номер НОМЕР_2.
Ухвалою судді від 20.10.2017 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою суду від 23.10.2017 заяву ОСОБА_3 про забезпечення адміністративного позову залишено без задоволення.
У судове засідання прибув представник позивача, підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.
На обґрунтування вимог позивач вказує, що ним у встановленому законом порядку отримано дозвіл на розроблення Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва, позивачу за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, на території Великожитинської сільської ради Рівненського району площею 0,1091 га; отримано висновок про погодження Проекту землеустрою. Проте, відповідачем не затверджено такий Проект землеустрою, чим порушено вимоги Земельного кодексу України. Позивач вказує, що підстав для відмови у затвердженні Проекту землеустрою не було, а відтак відповідач був зобов'язаний здійснити таке затвердження у відповідності до статті 118 Земельного кодексу України.
До суду також прибув представник відповідача, заперечив проти позову та вказав, що жодних рішень про відмову позивачу у затвердженні Проекту землеустрою Головним управлінням Держгеокадастру у Рівненській області не приймалося. Землевпорядна документація була повернута заявнику без прийняття відповідного рішення у зв'язку з відсутністю погодження документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, на підставі яких було сформовано нову земельну ділянку. Відтак, відповідач просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Приватне підприємство «Колорит Сервіс», належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не прибув.
На підставі статей 243, 250 КАС України, вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні 05.02.2018.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд
ОСОБА_3 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,12 га, яка розташована на території Великожитинської сільської ради Рівненського району, для ведення садівництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності (а.с. 4).
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 22.09.2015 №17-693/36-15-СГ «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою» позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,12 га, яка розташована на території Великожитинської сільської ради Рівненського району, для ведення садівництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності (а.с. 5).
Приватним підприємством «Колорит-Сервіс» виготовлено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва громадянину ОСОБА_3 за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області (далі іменується - Проект землеустрою) (а.с. 51).
26 жовтня 2015 року Управлінням Держгеокадастру у Рівненському районі Рівненської області оформлено Висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с. 6).
Позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області із заявою від 11.02.2016 про затвердження Проекту землеустрою, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2 (а.с. 31).
За результатами розгляду даної заяви, відповідачем сформовано лист від 29.06.2016 №Р-451/0-761/0/6-16 «Про розгляд звернення», яким відмовлено у затвердженні Проекту землеустрою (а.с. 32).
У листі зазначено, що аналізуючи подану документацію із землеустрою, відповідачем виявлено, що формування даної земельної ділянки проводилося згідно статті 79-1 Земельного кодексу України (далі іменується - ЗК України) на підставі документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок державної власності; технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок державної власності погоджується органом виконавчої влади, уповноваженими розпоряджатися земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України; враховуючи зазначене повідомляємо про те, що на даний час документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, на підставі якої було сформовано дану земельну ділянку, на погодження в ГУ Держгеокадастру в Рівненській області не находила; матеріали повертаються без прийняття відповідного рішення.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу оскаржуваного рішення та бездіяльності, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не направлення та не повернення документації із землеустрою згідно листа від 29.02.2016, суд зазначає наступне.
Зі змісту листа від 29.02.2016 вбачається, що Головним управлінням Держгеокадастру у Рівненській області заява та Проект землеустрою були повернуті позивачу без прийняття відповідного рішення.
Позивач вказує, що відповідачем порушені норми чинного законодавства у зв'язку з не надісланням на його адресу документації із землеустрою.
Відповідно до пункту 215 Наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру «Про затвердження Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру» №600 від 15.10.2015 (далі іменується - Типова інструкція), вихідні документи надсилаються адресатам з використанням засобів поштового зв'язку, електрозв'язку, а також доставляються кур'єрською, фельд'єгерською службами. Категорія поштового відправлення та вид надсилання визначається виконавцем документа.
Відповідно до пункту 220 Типової інструкції, вихідні документи опрацьовуються і надсилаються централізовано в день їх надходження від структурних підрозділів - виконавців або не пізніше наступного робочого дня.
Суд зазначає, що в матеріалах справи міститься копія заяви позивача про затвердження Проекту землеустрою від 11.02.2017, на зворотному боці якої міститься напис про отримання позивачем документів із землеустрою особисто (а.с. 88).
Представник позивача у судовому засіданні вказав, що позивач не отримував документації із землеустрою після винесення відповідачем рішення від 29.02.2016. Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивач отримав документацію із землеустрою особисто 04.03.2016, що підтверджується наданим відповідачем доказом.
Відтак, вказана вище позовна вимога є абсолютно безпідставною, необґрунтованою, та такою, що не підлягає задоволенню. Відповідачем у повній мірі спростовано доводи позивача щодо такої позовної вимоги належними та допустимими доказами.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не прийняття рішення про затвердження Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва, позивачу за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, на території Великожитинської сільської ради Рівненського району площею 0,1091 га кадастровий номер НОМЕР_2, суд зазначає наступне.
Частиною третьою статті 116 ЗК України встановлено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Частиною восьмою статті 118 ЗК України встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
За правилами частини першої статті 186-1 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Згідно з частиною дев'ятою статті 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Відповідно до частини десятої статті 118 ЗК України, відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку (частина одинадцята статті 118 ЗК України).
Позивач зазначає, що орган, який передає земельні ділянки у власність, може відмовити у затвердженні проекту землеустрою лише у випадку відсутності його погодження.
Суд погоджується з такими доводами позивача та зазначає, що відмова у затвердженні Проекту землеустрою можлива лише у випадку відсутності його погодження в порядку статті 186-1 ЗК України. Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні Проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 ЗК України, норми статті 118 ЗК України не містять.
Проте, як вбачається з матеріалів справи та листа Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 29.02.2016, відповідач не приймав рішення про відмову позивачу у затвердженні Проекту землеустрою та не залишав заяву без розгляду. В листі зазначено, що матеріали повертаються заявнику без прийняття відповідного рішення.
Так, відповідно до статті 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» №3613-VI від 07.07.2011 (далі іменується - Закон України №3613-VI) , земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України. Структура кадастрових номерів земельної ділянки визначається Кабінетом Міністрів України. Кадастрові номери земельних ділянок зазначаються у рішеннях органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування про передачу цих ділянок у власність чи користування, зміну їх цільового призначення, визначення їх грошової оцінки, про затвердження документації із землеустрою та оцінки земель щодо конкретних земельних ділянок.
Відповідно до статті 1 Закону України №3613-VI, кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.
За правилами статті 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
Як вбачається з матеріалів справи, формування земельної ділянки, заявленої позивачем, проводиться відповідно до статті 79-1 ЗК України, на підставі документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок державної власності.
Відповідно до частини дванадцятої статті 186 ЗК України, технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок погоджується, зокрема, у разі якщо поділ, об'єднання земельних ділянок здійснюється її користувачем - власником земельних ділянок, а щодо земельних ділянок державної або комунальної власності - органом виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, уповноваженими розпоряджатися земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Суд зазначає, що позивачу були повернуті матеріали без прийняття відповідного рішення саме у зв'язку з відсутністю погодження документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, на підставі яких було сформовано нову земельну ділянку. Відтак, відповідач правомірно та за наявності обґрунтованих підстав повернув позивачу документацію із землеустрою без прийняття відповідного рішення.
Суд також зазначає, що повернення позивачу документації із землеустрою без прийняття відповідного рішення не являється за своєю суттю рішенням про відмову у погодженні Проекту землеустрою, та не позбавляє заявника повторно звернутися до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області із відповідною заявою. Натомість, судом встановлено, що з моменту повернення позивачу документації із землеустрою без прийняття відповідного рішення та до моменту звернення до суду з позовом, позивач не звертався повторно до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області із заявами про затвердження Проекту землеустрою.
За клопотанням позивача, судом витребувано доказ у Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області - наказ від 10.01.2018 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою громадянину ОСОБА_5 щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовано на території Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області (а.с. 137).
Позивач вказує, що факт існування такого наказу вказує на те, що жодних підстав для відмови позивачу у затвердженні Проекту землеустрою не було, оскільки іншій особі також надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. З даного приводу суд зазначає, що даний доказ не являється належним та допустимим доказом протиправності рішення, дій чи бездіяльності відповідача на момент прийняття рішення про повернення позивачу документації із землеустрою без прийняття відповідного рішення - 29.02.2016, та жодним чином не впливає на публічні відносини між сторонами.
Відповідно до частини першої статті 118 ЗК України, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель (частина четверта статті 118 ЗК України). Нормами ЗК України встановлено процедуру отримання земельної ділянки у власність громадянами, першим етапом якої являється отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою.
Надання особі дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не свідчить та не може свідчити про беззаперечну передачу такій особі земельної ділянки у власність в подальшому, оскільки така передача можлива лише після оформлення та погодження відповідної землевпорядної документації уповноваженими органами та за відсутності підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою, а відтак і передачі земельної ділянки у власність.
Таким чином, позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не прийняття рішення про затвердження Проекту землеустрою не підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача затвердити Проект землеустрою та передати позивачу у власність земельну ділянку площею 0,1091 га кадастровий номер НОМЕР_2, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
За правилами частини другої статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
З аналізу наведених норм вбачається, що суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача прийняти певне рішення або вчинити дії. Проте, аналіз зазначених норм свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує лише у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення.
Зважаючи на попередній висновок суду про правомірність повернення позивачу документації із землеустрою без прийняття відповідного рішення, підстави для зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії відсутні.
За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідачем у повній мірі доведено правомірність свого рішення та дій в порядку статті 77 КАС України, а відтак заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_3 (місце проживання: 35600, АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області (місцезнаходження: 33013, місто рівне, вулиця Симона Петлюри, будинок №37; код ЄДРПОУ 39768252) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинення певних дій - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення суду складено 15 лютого 2018 року.
Суддя Недашківська К.М.