19 лютого 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/2372/17
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Бойка С.С., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання рішення протиправним та недійсним,зобов'язання вчинити певні дії.
20 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України про визнання п. 427 Протоколу №36 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 20 травня 2016 року щодо відмови в розгляді документів про призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 "Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" та повернення їх на доопрацювання протиправним та недійсним; зобов'язати розглянути питання про призначення та виплату одноразової грошової допомоги передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013, як інваліду з 06.01.2016, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії), захворювання, що пов'язані із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, з урахуванням того, що відповідно до п. "б" ст. 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" він має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що в 1980 році проходив військову службу в республіці Афганістан, де під час виконання службових обов'язків отримав осколкові поранення голови, кінцівок та контузію. Вказував, що згідно з рішенням Центральної військово-лікарської комісії МО України від 03.07.2015 (протокол №2829) наявні в нього поранення та контузія є такими, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби. У зв'язку з цим рішенням Полтавської обласної МСЕК (довідка № АВ 0188248) йому вперше була призначена 2 група інвалідності з 08.01.2015. А тому пункт 427 протоколу №36 засіданням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 20.05.2016 щодо відмови в розгляді документів про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів №975 від 25.12.2013, вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
12 лютого 2018 року судом одержано відзив Міністерства оборони України на позов, у якому представник відповідача просив позовну заяву ОСОБА_1 залишити без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем без поважних причин строку звернення до адміністративного суду. У разі, якщо суд не знайде підстав для залишення позову без розгляду, просив у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на те, що позивачем було надано до військового комісаріату неповний пакет документів, а саме останнім не було надано жодного документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Крім того, в документах позивача відсутні будь-які документи, які б підтверджували його госпіталізацію та надання медичної допомоги у лікувальному закладі після отримання мінно-вибухової травми, контузії головного мозку, а саме: довідки командира військової частини про обставини поранення, контузії, травми, каліцтва, службова або медична характеристика, виписка з книги обліку хворих в амбулаторії при первинному зверненні за медичною допомогою, карточка обліку травми, матеріали адміністративного розслідування, дізнання або кримінальної справи, атестації, довідка цивільного лікувального (лікувально-профілактичного закладу), історія хвороби або виписка з неї, свідоцтво про хворобу, запис лікаря військової частини або лікаря військового лікувально-профілактичного закладу в медичній книжці військовослужбовця, довідка архівної установи про причини і обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), при яких вони отримані.
Також відповідач посилається на ту обставину, що постанова відповідної військово- лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання є окремим документом, який визначений окремим підпунктом пункту 11 Порядку №975 та аж ніяк не може бути дублюючим (зайвим тотожнім) документом на підтвердження обставин отримання відповідного ушкодження здоров'я. Постанови військово-лікарських комісій видаються лише з метою встановлення причинного зв'язку захворювання, поранення, контузії, травми, каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів та осіб, звільнених з військової служби, та можуть підтверджувати та встановлювати виключно причинний зв'язок та період, в якому було отримане відповідне ушкодження здоров'я, а не обставини, при яких військовослужбовець отримав поранення, контузію, травму або каліцтво. Акт судово-медичного обстеження (висновок експерта) є необхідним документом для встановлення причинного зв'язку ушкодження здоров'я (отримання протоколу ВЛК про встановлення причинного зв'язку) та ніяким чином не відноситься до документів, що можуть свідчити про причини та обставини ушкодження здоров'я, зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
В той же час, відповідач вказує на відсутність у військовому квитку позивача будь-яких даних про поранення, контузії, травми, каліцтва, захворювання, засвідчених підписами військового комісара або командира військової частини та гербовою печаткою. Таким чином, на думку відповідача, ОСОБА_1 не було надано на адресу військового комісаріату необхідних та обов'язкових документів, передбачених пунктом 11 Порядку №975, що в свою чергу, спростовує твердження позивача про протиправність дій відповідача.
12 лютого 2018 року до суду надійшло клопотання Міністерства оборони України про залучення ІНФОРМАЦІЯ_1 до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, що ухвалою суду від 19 лютого 2018 року залишено без задоволення.
Відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу розглянуто у порядку письмового провадження, у зв'язку з чим на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив строкову військову службу у лавах Збройних Сил СРСР з 11 травня 1979 року по 06 травня 1981 року, у тому числі, у в/ч пп НОМЕР_1 , що підтверджується військовим квитком НОМЕР_2 та з лютого 1980 року по червень 1980 року проходив військову службу в обмеженому контингенті військових сил в республіці Афганістан, де під час виконання службових обов'язків отримав контузію та осколкові поранення голови, кінцівок.
Під час проходження служби позивач отримав поранення голови правої руки, лівої ноги (контузію головного мозку) у 1980 році, які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії, внаслідок чого ОСОБА_1 в подальшому отримав інвалідність, що підтверджується витягом із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Північного регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №2829 від 30 липня 2015 року, а також довідкою МСЕК Серія АВ №0188248 від 25 січня 2016, відповідно до якої позивачу встановлена ІІ група інвалідності з 06 січня 2016 /а.с. 16, 5/.
09 лютого 2016 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою та усіма належними документами стосовно призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії /а.с. 23/.
Згідно з рішенням від 20 травня 2016 року, оформленим протоколом №36, комісія Міністерства оборони України повернула позивачу матеріали без розгляду на доопрацювання, оскільки позивачем не було надано повного переліку документів, передбачених Порядком, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року, а саме документу, який би свідчив про причини та обставини поранення, зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Не погодившись з протоколом №36 від 20 травня 2016 року Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби Міністерства оборони України в частині повернення позивачу документів щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги без розгляду на доопрацювання, позивач оскаржив його до суду.
12 лютого 2018 року до суду надійшов відзив відповідача у якому зазначено про пропущення позивачем без поважних причин строку звернення до адміністративного суду. Вказаний строк позивачем, на думку відповідача, пропущено, оскільки ОСОБА_1 , на виконання п. 13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, ІНФОРМАЦІЯ_3 направлено листа від 31 травня 2016 року №10/378/449, яким повідомлено заявника про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.
Суд вважає за необхідне вказати, що вказане питання було предметом розгляду під час вирішення питання про відкриття провадження по справі. На виконання вимог статті 123 КАС України позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху. За результатами розгляду документів поданих позивачем, суд прийшов до висновку про дотримання позивачем строку звернення до суду, що знайшло свої відображення в ухвалі суду від 15 січня 2018 року.
Стосовно твердження Міністерства оборони України щодо можливості надання документів на підтвердження пропуску строку звернення до суду лише Полтавським обласним військовим комісаріатом, суд вважає за необхідне вказати наступне.
Відповідно до Положення про військові комісаріати затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 червня 2013 року № 389 військові комісаріати є структурними підрозділами Міністерства оборони України, а тому відповідач не позбавлений можливості самостійного надання документів наявних у підпорядкованої йому установи.
Разом з тим, суд вважає за необхідне вказати, що відповідач не скористався своїм правом надати до суду докази на підтвердження пропуску позивачем строку звернення до суду, а тому підстави для залишення позовної заяви без розгляду відсутні.
Надаючи правову оцінку позовним вимогам позивача, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статті 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", дія цього закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Відповідно до пп. 4 п. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
У постанові Верховного Суду України від 10 березня 2015 року справі №21-563а14, визначено, що право на отримання допомоги виникає у військовослужбовця з моменту настання інвалідності, а не з моменту звільнення з військової служби. Крім того, визначено, що одноразова грошова допомога є компенсаційним механізмом соціального захисту військовослужбовців, які спрямовані на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі по тексту Порядок №975).
Даний Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).
Відповідно до п. 6 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин.
Згідно з п.11 Порядку №975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: - заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; - довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії: - постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; - документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; - сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; - документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Як вбачається з матеріалів справи, документи позивача про призначення одноразової грошової допомоги повернуті заявнику без розгляду для доопрацювання, з посиланням на неподання ОСОБА_1 документу, що свідчить про обставини поранення.
Відповідно до п. 21.21 глави 21 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу у збройних силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року №402 (надалі - Положення № 402), за наявності тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, рубці після поранень, наявність чужорідних тіл) у колишніх військовослужбовців - учасників бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни, в інші періоди ведення бойових дій, у тому числі при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії, а також у колишніх військовополонених у разі відсутності даних про їх медичний огляд ВЛК з цього приводу в період військової служби ці особи, незалежно від причини звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово-медичним експертом (за необхідності після обстеження у лікувально-профілактичному закладі). Результати медичного обстеження судово-медичним експертом заносяться в акт судово-медичного дослідження (висновок експерта) за наслідками поранення та разом з довідкою про проходження військової служби і перебування у частинах діючої армії, з посиланням на Перелік країн, посвідченням учасника бойових дій, військово-обліковими і медичними документами направляються до штатних ВЛК для встановлення причинного зв'язку поранення (каліцтва).
Згідно п. 21.5 гл. 21 розділу ІІ Положення №402, постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях: в) "Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби" - якщо воно одержане за обставин, не пов'язаних з виконанням обов'язків, або одержане внаслідок правопорушення; г) "Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії" - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період перебування в країнах, де велись бойові дії (Перелік країн затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.94 №63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (із змінами) надалі - Перелік країн), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій.
Отже, посилання відповідача на те, що позивачем не було надано документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження - є помилковим.
В матеріалах справи міститься витяг із протоколу засідання Центральної військово - лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця від 30 липня 2014 року №1820. Як вбачається з даного витягу, у позивача було виявлено, поранення голови, правої руки, лівої ноги (контузія головного мозку 1980 р.) наслідком якого стали шкіряні рубці в вищезазначених анатомічних ділянках, що у подальшому призвело до розвитку захворювання "Стійких залишкових наслідків перенесеної ЗЧМТ (контузії головного мозку 1980р.) у виглядів післятравматичної та дисциркуляторної енцефалопатії ІІ ст. прогресуючого кризового перебігу з вираженим церебростенічним синдромом, розсіяною пірамідною симптоматикою, частими лікворо-гіпертензивними кризами, вегетосудинною дисфункцією, емоційно-вольвою нестійкістю і мнестичним зниженням. Післятравматичного церебрального арахноїдиту з вираженим лікворо-гіпертезивним синдромом, вираженними вестибуло-координаторними порушеннями, центральнгою вестибулярною дисфункцією ІІІ СТ. і стійко вираженим цефалічним синдромом. ІХС. Атеросклеротичного кардіосклерозу. СН ІІ Аст. Гіпертонічної хвороби ІІ ст.", що підтверджується військово-медичними і військово-обліковими документами. Згідно з цим витягом поранення (контузія) та захворювання позивача пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с. 16).
Довідкою МСЕК серії АВ № 0188248 від 25 січня 2016 позивачеві встановлено ІІ групу інвалідності у зв'язку із тим, що поранення та захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с. 5).
Крім того, відповідно до наявного в матеріалах справи, висновку спеціаліста у галузі судово - медичної експертизи №1363/Ж встановлено, що при огляді ОСОБА_1 виявлено в правій тімяно-потиличній ділянці рубець подовженої форми 2,7х0,2 см; в проекції "тіла" правої брови - 1 подовженої форми розміром 0,1 х1,7 см; на задній поверхні правого ліктьового суглоба - 1 подовженої форми розміром 1,3х1,0 см; на передній та зовнішній поверхнях лівої гомілки у середній третій - 2 овально-круглої 0,6х0,4 см та 0,7х0,9 см, рубці білого та темно-коричневого кольору, при пальпації мякі, не спаяні з підлеглими тканинами, поверхня їх розташована вище рівня, на рівні та нижче рівня оточуючих тканин. Описані рубці є наслідком загоєння ран, що могли утворитися в результаті вогнепальних (осколкових) поранень, які могли бути отримані в 1980 під час проходження служби в Афганістані (а.с. 17 зворот).
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22 січня 2015 року у справі 2-а-1626/12/1370, де зазначено, що документом, який свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження, можуть бути будь-які відомості, які свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва). Відсутність висновків службового розслідування та акту розслідування не може бути підставою для відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, за умови, якщо причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) підтверджені іншими документами.
Суд вважає за необхідне зазначити, що визначення документа про обставини поранення наведено у п. 4.7 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого чинним наказом Міністерства оборони України №530 від 14 серпня 2014 року.
Вказаним нормативним актом визначено, що для отримання одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності особою також додається документ про обставини поранення - копія акта про нещасний випадок, складеного за матеріалами розслідування військової частини, або довідка командира військової частини про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Разом з тим встановлено, що такий документ подається лише у разі, якщо поранення (контузія, травма або каліцтво) не пов'язане з виконанням обов'язків військової служби.
Пунктом 21.21 Положення №402, визначений порядок встановлення причинного зв'язку поранення (каліцтва) для учасників бойових дій при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії у разі відсутності даних про їх медичний огляд ВЛК з цього приводу в період військової служби. Ці особи, незалежно від причин їх звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово-медичним експертом (за необхідності після обстеження у лікувально-профілактичному закладі). Результати медичного обстеження судово-медичним експертом заносяться в акт судово-медичного дослідження (висновок експерта) за наслідками поранення та разом з довідкою про проходження військової служби і перебуванням у частинах діючої армії, з посиланням на Перелік країн, посвідченням учасника бойових дій, військово-обліковими і медичними документами направляються до штатних ВЛК для встановлення причинного зв'язку поранення (каліцтва)
Саме в такому порядку Центральна військово-лікарська комісія Міністерства оборони України встановила причинний зв'язок поранення, контузії позивача з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Тобто, за змістом вказаного Положення категорія осіб, до якої належить позивач, при зверненні за отриманням одноразової грошової допомоги - не зобов'язана надавати додатково документ про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).
Згідно пунктами 12-13 Порядку №975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
На виконання наказу Міністра оборони України від 12 квітня 2007 року №168 "Про організацію роботи та призначення комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб звільнених з військової служби" (надалі - Наказ №168) у Міністерстві оборони України створено постійно діючу комісію з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб звільнених з військової служби.
Згідно з п. 2 Наказу №168 голова комісії, зокрема, забезпечує підготовку пропозицій та подає їх Міністру оборони України для прийняття рішень про призначення грошової допомоги.
Отже, з урахуванням положень Наказу №168, відповідну пропозицію для вирішення питання щодо призначення одноразової грошової допомоги повинна надавати постійно діюча комісія з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб звільнених з військової служби.
За результатами розгляду такої пропозиції комісії Міністр оборони України приймає відповідне рішення (позитивне або негативне).
Згідно пункту 15 Порядку №975 рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.
З матеріалів справи встановлено, що відповідач, Міністерство оборони України, за наслідками розгляду документів позивача щодо виплати одноразової грошової допомоги передбаченого законодавством рішення про виплату коштів або ж про відмову у виплаті коштів не приймало, а повернуло документи до військомату, тобто фактично рішення прийнято не було.
Однак, оскільки відповідачем відповідне рішення за наслідками розгляду заяви позивача прийнято не було, відповідачем у даному випадку має бути розглянуто звернення відповідно до вимог чинного законодавства України.
Зважаючи на те, що протокол №36 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби є правовим актом індивідуальної дії, який відповідно до повноважень суду, встановлених частиною другою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне згідно з частиною другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог: визнати протиправним та скасувати п. 427 протоколу №36 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 20 травня 2016 року.
Таким чином, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , паспорт серія НОМЕР_3 ) до Міністерства оборони України (Повітрофлотський пр-т, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання рішення протиправним та недійсним, зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати пункт 427 протоколу №36 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 20 травня 2016 року щодо відмови в розгляді документів про призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року "Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" та повернення їх на доопрацювання протиправним та недійсним.
Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути питання про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року, як інваліду з 06 січня 2016 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії), захворювання, що пов'язані із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, з урахуванням того, що відповідно до п. "б" ст. 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" він має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.С. Бойко