12 лютого 2018 року м. Рівне №817/2180/17
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання дій неправомірними, скасування податкової вимоги,
Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача - Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання неправомірними дій відповідача щодо формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.09.2017 №Ф-553-17 та скасування вказаної вимоги. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він був зареєстрований як платник податків та здійснював свою господарську діяльність на території проведення антитерористичної операції, а тому відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (з урахуванням змін внесених Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції») є звільненим від виконання обов'язків щодо сплати єдиного внеску до закінчення антитерористичної операції. Також позивач стверджує, що відповідно до вказаного Закону відповідальність, штрафні та фінансові санкції за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції, до зазначених платників єдиного внеску, не застосовуються, у зв'язку з чим, на його думку, спірна вимога є протиправною. З огляду на вказане, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідач адміністративний позов не визнав та подав до суду відзив на позовну заяву. Свої заперечення відповідач обґрунтував тим, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих України» від 24.12.2015 № 911-VIII було вилучено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 №1669-VII, чим скасовано пункт 94 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який передбачав звільнення від сплати єдиного внеску платників, які перебувають на обліку у контролюючих органах, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція. Таким чином, відповідач стверджував, що чинним законодавством не передбачено особливих умов щодо виконання зобов'язань платниками єдиного внеску, які перебувають або перебували на обліку у контролюючих органах, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція. Оскільки згідно з даними інформаційної системи органів доходів і зборів в інтегрованій картці позивача за період 20.10.2014-19.10.2016 р.р. обліковується заборгованість в розмірі 8423,89грн зі сплати єдиного внеску, відповідачем правомірно була сформована та надіслана позивачу спірна вимога. З наведених підстав, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Ухвалою суду від 07 лютого 2018 року на підставі ч.ч. 1, 9 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України суд постановив розглянути справу в письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що 22.06.2000 позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець та у період з 30.06.2000 по 02.02.2017 перебував на обліку в Луганській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Луганській області.
З 02.02.2017 позивач перебуває на обліку у Дубенській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області.
11.09.2017 відповідачем на підставі статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» станом на 31.08.2017 сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-553-17 в сумі 8423,89грн. зі сплати єдиного соціального внеску.
Позивач оскаржив вказану вимогу до контролюючого органу вищого рівня - Державної фіскальної служби України.
Листом від 30.11.2017 за №15949/Т/99-99-11-02-02-25 Державна фіскальна служба України повідомила позивачу про залишення його скарги без розгляду у зв'язку з пропуском десятиденного строку на її подання.
Не погоджуючись із спірною вимогою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон №2464).
Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною 1 статті 4 Закону №2464 до платників єдиного внеску, серед інших роботодавців, віднесенні фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).
Частиною 2 статті 6 Закону №2464-VI визначені обов'язки платника єдиного внеску, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини 4 статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Указом Президента України від 14.04.2014 №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.
З метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, Верховною Радою України прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 №1669-VII (далі - Закон №1669), яким були внесені зміни до Закону №2464, а саме його розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 93 (пунктом 94 в редакції Закону №2464 з 13.03.2015):
«Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 №405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».
З аналізу зазначеної норми слідує, що відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені Законом №2464 за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції, не застосовуються до платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів та зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція.
Відповідач вказує, що згідно з даними інформаційної системи органів доходів і зборів в інтегрованій картці позивача обліковується недоїмка зі сплаті єдиного внеску в розмірі 8423,89грн., яка виникла у період з 20.10.2014 по 19.10.2016.
Як слідує з даних витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 09.02.2018 за №1003601529, сформованого на запит суду, у вказаний період позивач перебував на обліку в Луганській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Луганській області.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1275-р від 02.12.2015 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» місто Луганськ віднесено до населених пунктів на території яких проводилася антитерористична операція.
Тобто, у період, протягом якого у позивача виникла недоїмка зі сплаті єдиного внеску, останній перебував на обліку в органі доходів і зборів розташованому на території, де проводилась антитерористична операція, а тому в силу вимог п.94 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464 до нього не могли бути застосовані відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені Законом №2464 за невиконання обов'язків платника єдиного внеску.
Таким чином, суд дійшов висновку, що спірна вимога сформована відповідачем всупереч вимогам Закону №2464, відтак вказана вимога є протиправною та підлягає скасуванню.
Доводи відповідача про те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих України» від 24.12.2015 № 911-VIII було вилучено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону №1669, чим скасовано пункт 94 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464 суд вважає помилковими, з огляду на наступне.
Положення підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закону №1669 були реалізовані шляхом внесення відповідних змін до Закону №2464, після чого пункт 94 став частиною розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» відповідного Закону. Зміни до Закону №2464 в частині виключення пункту 94 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» не вносилися, тому вказана норма є чинною.
Такий висновок суду узгоджується з пунктом 4 розділу 3 «Правил оформлення проектів законів та основних вимог законодавчої техніки» (Методичні рекомендації Апарату Верховної Ради України, видання четверте, виправлене і доповнене, 2014 рік), відповідно до якого зміни вносяться до оригінального закону, а не до закону про внесення змін до цього закону чи про визнання закону таким, що втратив чинність.
За приписами ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності винесення ним спірної вимоги.
Натомість, позивачем надано достатньо належних доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.
Підсумовуючи вищенаведене в його сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги належать до задоволення в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, судовий збір в розмірі 680грн., сплачений позивачем відповідно до квитанції від 18.12.2017 №1201BD1834, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи, підлягає стягненню на його користь.
Керуючись статтями 205, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Рівненській області щодо формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11 вересня 2017 року №Ф553-17.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Рівненській області про сплату боргу (недоїмки) від 11 вересня 2017 року №Ф553-17 в повному обсязі.
Стягнути на користь позивача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДФС у Рівненській області судовий збір в розмірі 680грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
1) позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1);
2) відповідач - Головне управління ДФС у Рівненській області (33023, м. Рівне, вул. Відінська, 12, код ЄДРПОУ 39394217).
Повне рішення суду складено 12 лютого 2018 року.
Суддя Комшелюк Т.О.