05 лютого 2018 року м. Рівне №817/800/17
Рівненський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Щербакова В.В., судді Махаринця Д.Є. , Дорошенко Н.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доМіністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головне територіальне управління юстиції у Рівненській області, Вища кваліфікаційна комісія нотаріату при Міністерстві юстиції України,
про визнання протиправними та скасування рішення та наказу,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі - МЮУ) про визнання протиправними та скасування рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України від 16.02.2017 №8 про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю №6793 на підставі пп."е" та пп."и" п.2 ч.1 ст.12 Закону України "Про нотаріат", та наказу від 03.03.2017 №775/5 "Про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, виданого ОСОБА_1".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Головним територіальним управлінням юстиції у Рівненській області порушено порядок внесення подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, чим порушено процедуру його розгляду Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату при Міністерстві юстиції України, та, як наслідок, прийнято оспорюваний наказ МЮУ, що призвело до порушення прав позивача. Зокрема, відповідачем допущено до розгляду подання без пояснень позивача, як нотаріуса, відносно якого таке подання внесено. Крім того, Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату прийнято до розгляду уточнення до подання, що взагалі не передбачено нормативно-правовими актами, а тому не повинно було братися Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату до уваги. Вважає, що рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату та, як наслідок, наказ МЮУ, не можуть вважатися об'єктивними, оскільки у відповідача були відсутні підстави для прийняття рішення саме за тими матеріалами та у той спосіб, які є предметом позову, а тому такі рішення та наказ вказують на їх упередженість. Зазначає, що вказані обставини відносяться до компетенції МУЮ та підлягали приведенню у відповідність до вимог законодавства саме відповідачем, як органу, при якому створено Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату, оскільки саме відповідач контролює, координує, нормативно регулює на всіх етапах реалізацію повноважень учасників правовідносин та наділений компетенцією щодо усунення або недопущення порушень.
Відповідач, МЮУ, позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях, які обґрунтовані тим, що при підготовці та направлені подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, Головним територіальним управлінням юстиції дотримано порядок його підготовки та направлення. Подання є обґрунтованим, відповідає вимогам чинного законодавства та розглянуте Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату відповідно до встановленого порядку. Крім того, позивачу надавалася можливість ознайомитися з довідкою, складеною за результатами перевірки, однак він не скористався своїм правом. Зазначає, що витребовувати пояснення комісія не зобов'язана. Разом з тим, достеменне встановлення Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату наявності вини приватного нотаріуса ОСОБА_1 щодо втрати нотаріального архіву, стало однією з підстав для прийняття оспорюваного рішення. Вважає, що оспорюваний наказ прийнятий в межах чинного законодавства України, адже єдиною підставою для його прийняття є саме рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату. При цьому, вважає, що МЮУ не може бути належним відповідачем з приводу оскарження рішення, яке ним не приймалося, оскільки прийняття такого рішення є виключною компетенцією Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, тобто органу, рішення якого можуть бути оскаржені, а тому МЮУ не може бути належним відповідачем щодо оскарження рішення такої комісії.
Під час підготовки справи до судового розгляду, судом залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головне територіальне управління юстиції у Рівненській області (далі - ГТУЮ у Рівненській області, третя особа 1) та Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату при Міністерстві юстиції України (далі - ВККН, третя особа 2).
В ході судового розгляду представник третьої особи 1 підтримав позицію відповідача.
Третьою особою 2 письмових пояснень суду не надано.
Разом з тим, в ході судового розгляду, судом було прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.
Повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, здійснивши системний аналіз нормативно правових актів, які підлягають до застосування при наданні правової оцінки спірним правовідносинам, суд приходить до висновку про задоволення позову з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 здійснював нотаріальну діяльність в Рівненському міському нотаріальному окрузі на підставі свідоцтва про право зайняття нотаріальною діяльністю, виданого 20.02.2008 за №6793.
Відповідно до наказу від 07.09.2016 №151/06, 08.09.2016 ГТУЮ у Рівненській області була проведена перевірка нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_1, дотримання ним порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства, за наслідками якої складена довідка від 16.09.2016.
На підставі вказаної довідки, ГТУЮ у Рівненській області оформлено подання про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю №6793, яке направлено на розгляд ВККН супровідним листом від 31.10.2016 №4024/05/1-16.
Так, за наслідками розгляду вказаного подання ВККН прийнято рішення від 16.02.2017 №8, яке, в свою чергу, стало підставою для прийняття МЮУ наказу від 03.03.2017 №775/5 "Про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, виданого ОСОБА_1".
Вважаючи такі рішення та наказ протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні регулює Закону України "Про нотаріат" від 02.09.1993 №3425-XII (далі - Закон №3425-XII).
Згідно з ч.1 ст.2-1 Закону №3425-XII, контроль за організацією нотаріату, перевірка організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства здійснюються Міністерством юстиції України, Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.
Відповідно до ст.33 Закону №3425-XII, Міністерство юстиції України, Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі проводять перевірку організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, дотримання ним порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства за певний період. Проведення повторної перевірки з тих питань, які вже були предметом перевірки, не допускається, крім перевірки звернень громадян чи юридичних осіб у межах предмета звернення та повноважень Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі (ч.1).
Поряд з цим, частиною 5 статті 33 Закону №3425-ХІІ визначено, що у разі виявлення під час перевірки неодноразового грубого порушення порядку вчинення нотаріальних дій свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса може бути анульовано у порядку та на підставах, передбачених цим Законом.
Частиною 1 статті 12 Закону №3425-XII визначено, що свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю може бути анульовано Міністерством юстиції України за рішенням Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, прийнятим на підставі подання Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, у випадках: неодноразового порушення нотаріусом чинного законодавства або грубого порушення закону, яке завдало шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян при вчиненні нотаріальних дій та/або інших дій, покладених на нотаріуса відповідно до закону (підпункт "е" пункту 2); знищення чи втрати нотаріусом або з його вини архіву нотаріуса або окремих документів (підпункт "и" пункту 2).
Таким чином, наказ про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю приймається на підставі рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, прийняттю якого передує внесення подання відповідним органом юстиції, що формується за наслідками перевірки діяльності нотаріуса та у визначених законодавством випадках.
Так, частиною 10 статті 10 Закону №3425-XII (в редакції, що була чинною станом на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що порядок внесення відповідно Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі або Нотаріальною палатою України подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю та розгляд Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату встановлюється Міністерством юстиції України.
У свою чергу, відповідно до п.2 Порядку внесення Міністерством юстиції України, головними територіальними управліннями юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі або Нотаріальною палатою України подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю та його розгляд Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.07.2011 №1904/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.07.2011 за №925/19663 (в редакції, чинній на момент внесення подання відносно позивача) (далі - Порядок №1904/5), подання управління юстиції або Нотаріальної палати України про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю вноситься до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату (далі - Комісія).
Згідно з п.3 Порядку №1904/5, подання управління юстиції про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю (далі - Подання) повинно містити: інформацію про наявність підстав, визначених пунктом 2 частини першої статті 12 Закону; зазначення конкретних порушень, які були допущені нотаріусом; пропозиції щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.
Отже, подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю по своїй суті є висновком контролюючого органу, яким в даному випадку є ГТУЮ у Рівненській області, про наявність підстав, передбачених статтею 12 Закону №3425-XII, для анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, який вноситься уповноваженому органу для розгляду і прийняття за його наслідками відповідного рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю №6793, виданого 20.02.2008 приватному нотаріусу Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_1, внесене ГТУЮ у Рівненській області до ВККН 31.10.2016 на підставі довідки від 08.09.2016, складеної за наслідками планової комплексної перевірки, проведеної 08.09.2016 на підставі наказу ГТУЮ у Рівненській області від 07.09.2016 №151/06.
Згідно з довідкою про результати проведення планової комплексної перевірки організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_1, дотримання ним порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства від 08.09.2016, в ході перевірки встановлено неодноразове порушенням ОСОБА_1 нотаріальних дій, зокрема, порушення ст.13-1, ст.55 Закону №3425-XII, Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за №282/20595, Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2010 №3253/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2010 за №1318/18613.
Зі змісту подання, судом встановлено, що подання вноситься територіальним органом юстиції у зв'язку з неодноразовим порушенням нотаріальних дій, зокрема, порушенням ст.13-1, ст.55 Закону №3425-XII, Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за №282/20595, Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2010 №3253/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2010 за №1318/18613.
Відповідно до ч.4 ст.33 Закону №3425-ХІІ, у разі виявлення під час перевірки порушень в організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса або неодноразових порушень ним правил нотаріального діловодства Міністерство юстиції України, Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, які проводили перевірку, можуть зупинити або припинити нотаріальну діяльність приватного нотаріуса з підстав та у порядку, передбачених цим Законом.
Припинення нотаріальної діяльності є обмеженням права на зайняття нотаріальною діяльністю, яке має наслідком припинення статусу нотаріуса.
Таким чином, Закон №3425-ХІІ передбачає інший спосіб юридичної відповідальності за наслідками перевірки.
Однак, дані порушення кваліфіковано такими, що відповідають пп.«е» п.2 ст.12 Закону №3425-XII, та супровідним листом від 31.10.2016 №4024/05/1-16 подання надіслано до ВККН.
Пунктом 4 Порядку №1904/5 передбачено, що до Подання додаються: засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів, на підставі яких внесено Подання; доповідна записка про перевірку роботи нотаріуса; пояснення нотаріуса на предмет обставин, викладених у доповідній записці про перевірку роботи нотаріуса; копії документів про зупинення нотаріальної діяльності; копії документів, що свідчать про виявлені в діяльності нотаріуса порушення; документи, що свідчать про вжиті заходи щодо виявлених в роботі нотаріуса порушень; відповідні документи органів дізнання і слідства, прокуратури, суду тощо.
Так, на виконання завдань адміністративного судочинства, визначеного статтею 2 КАС України, судом, перевіряючи подання, чи прийняте воно з урахуванням права позивача на участь у процесі його прийняття, встановлено, що при внесені такого подання до нього не додано пояснення нотаріуса на предмет обставин, викладених у доповідній записці про перевірку роботи нотаріуса.
Однак відповідачем не надано суду переконливих доказів в обґрунтування неповідомлення позивача про зміст подання до його внесення на розгляд ВККН та надання йому можливості надати письмові пояснення на предмет обставин, викладених у доповідній записці про перевірку його роботи, та є порушенням вимог п.4 Порядку №1904/5.
З матеріалів справи вбачається, що зі змістом подання позивач був ознайомлений лише 09.02.2017, тобто через понад три місяці після його внесення на розгляд ВККН.
Таким чином, під час формування подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю не було дотримано право ОСОБА_1 на участь у процесі його прийняття, чим фактично позбавлено його можливості надати пояснення, навести доводи, на свій захист, а відтак, на об'єктивний розгляд такого подання, адже матеріали, додані до нього, містять позицію лише однієї сторони.
Пунктом 6 Порядку №1904/5 (в редакції, чинній на момент внесення подання) регламентовано, що Подання та додані до нього матеріали підлягають попередньому розгляду Департаментом нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу (далі - Департамент). У разі необхідності доопрацювання Подання повертається до управління юстиції з урахуванням строку, передбаченого пунктом 8 частини першої статті 29-1 Закону або до Нотаріальної палати України. За результатом розгляду Департаментом готується висновок.
Повернення такого подання на доопрацювання не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи. При цьому, суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що ним не проводиться попередній розгляд подань про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, вказуючи на їх розгляд членом ВККН, оскільки такі посилання є необґрунтованими та неузгоджуються з положеннями п.6 Порядку №1904/5 в редакції, чинній на момент внесення подання (30.10.2016), в той час, як зміни до Порядку №1904/5 внесені лише 22.11.2016.
Крім того, суд критично оцінює дії ГТУЮ у Рівненській області, як територіального органу МЮУ, що є відповідачем у даній справі, стосовно уточнення від 08.02.2017 №539/05/1-17 до подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю ОСОБА_1, згідно з яким територіальний орган юстиції просить включити до подання порушення передбачені пп.«и» п.2 ст.12 Закону №3425-XII, оскільки звернення до ВККН з таким уточненням не передбачено не лише Порядком №1904/5 (в редакції, чинній на момент звернення з уточненням), який регулює внесення таких подань, а і жодним іншим нормативно-правовим актом. Разом з тим, таке уточнення фактично змінює підставу звернення з поданням про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.
Відтак, прийняття ВККН до розгляду таких уточнень не може свідчити про об'єктивність та неупередженість розгляду подання від 31.10.2016. Більше того, прийняття їх до розгляду органом, створеним при МЮУ, що є відповідачем у даній справі, формує враження про концентрацію такого відповідача на притягненні ОСОБА_1 до відповідальності не зважаючи на законодавство України, а також нормативно-правові акти, які були прийняті та введені в дію самим МЮУ.
Також суд критично оцінює висловлювання відповідача та третіх осіб про наявність вини приватного нотаріуса ОСОБА_1 у викрадені архіву, та вважає за необхідне звернути їх увагу на слідуюче.
«Втрата» - є дією, бездіяльністю, яка призвела до пошкодження речі (документів, архіву) та яка не супроводжується умислом такого пошкодження.
«Знищення» - є дією, яка призвела до пошкодження речі (документів, архіву), без можливості її відновлення в майбутньому, та яка супроводжується прямим умислом такого пошкодження.
«Викрадення» - є діянням, спрямованим на заволодіння чужим майном, яке супроводжується прямим умислом, та за яке особа підлягає кримінальній відповідальності.
Отже викрадення невідомими особами нотаріального архіву не можна розцінювати, як втрата чи знищення такого архіву нотаріусом.
Згідно зі ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку (ч.2). В розумінні Європейського суду з прав людини, викладеного у рішенні Суду від 06.12.1988 у справі «Барбера, Мессегуе і Джабардо проти Іспанії», принцип презумпції невинуватості полягає в тому, що тягар доведення вини обвинуваченого покладається виключно на обвинувачення, а всі сумніви повинні тлумачитися на його користь. При цьому, принцип презумпції невинуватості є обов'язковим не лише для органів досудового розслідування чи судів, а й для будь-яких інших суб'єктів владних повноважень. Поширюється він не лише на прийняття такими суб'єктами певних рішень, а й на публічні висловлювання певних посадових осіб. Зокрема, в рішенні від 10.02.1995 у справі «Аллене де Рібемон проти Франції», де заявник скаржився на порушення презумпції невинуватості міністром внутрішніх справ, який зробив публічну заяву з твердженням про винуватість заявника. У даному рішенні, Суд вказує на те, що заява про винуватість, з однієї сторони, спонукала громадськість повірити в неї, а з іншої - випереджало оцінку фактів справи компетентними суддями. Отже, порушення статті 6 пункту 2 мало місце. Таким чином, сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою. Він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави, а тому жодна посадова особа не може навіть називати людину винуватою, підміняючи таким чином «доведення вини відповідно до закону», перебираючи на себе функцію судової влади.
Проте з матеріалів справи та пояснень представника відповідача вбачається, що ВККН достеменно встановила наявність вини приватного нотаріуса ОСОБА_1 щодо втрати нотаріального архіву, в той час, як на момент прийняття рішення від 16.02.2017 №8 ГУ НП в Рівненській області проводилося досудове розслідування кримінального провадження №12015180010001952 за фактом викрадення такого архіву.
Вирок суду чи постанова у справі про вчинення адміністративного правопорушення, які б набрали законної сили на момент виникнення спірних правовідносин, відносно позивача не знайшли свого відображення у матеріалах справи, а тому висновок ВККН та відповідача щодо наявності вини приватного нотаріуса ОСОБА_1 у втраті нотаріального архіву є передчасним, та таким, що порушує принцип презумпції невинуватості, визначений статтею 62 Конституції України.
Особливо неприпустимим є порушення такого принципу з боку органу державної влади, який є одним із компонентів держави, та інтереси якого повинні співпадати з необхідністю належного здійснення будь-якого передбаченого законодавством права особи, що є питанням авторитету влади й Держави в цілому.
З огляду на викладене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу оспорюваного рішення ВККН від 16.02.2017 №8, на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку, суд приходить до висновку, що таке рішення прийнято з порушенням вимог Порядку №1904/5.
Відповідно до п.14 Порядку №1904/5, на підставі рішення Комісії про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю видається відповідний наказ Міністерства юстиції України.
Оскільки єдиною підставою для прийняття Міністерством юстиції України наказу про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю є саме рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, яка створена при Міністерстві юстиції України, то суд приходить до висновку про скасування не лише оспорюваного наказу від 03.03.2017 №775/5 "Про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, виданого ОСОБА_1", а і рішення від 16.02.2017 №8 про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю №6793.
При цьому, суд відхиляє посилання відповідача на те, що МЮУ не може бути належним відповідачем з приводу оскарження рішення, яке ним не приймалося, тобто рішення ВККН від 16.02.2017 №8, з огляду на наступне.
Статтею 4 КАС України визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Статтею 10 Закону №3425-XII визначено, що для вирішення питання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю при Міністерстві юстиції України утворюється Вища кваліфікаційна комісія нотаріату. Персональний склад Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату затверджується наказом Міністерства юстиції України.
Положенням про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.2011 №923, визначено, що Вища кваліфікаційна комісія нотаріату утворюється при Мін'юсті (п.1), та у своїй діяльності керується, зокрема, наказами Мін'юсту (п.2). Головою Комісії є Міністр юстиції (п.6). Комісія приймає рішення більшістю голосів присутніх на засіданні членів Комісії (п.14).
Таким чином, Вища кваліфікаційна комісія нотаріату є колегіальним органом, утвореним саме при Міністерством юстиції України, відтак не наділений владними управлінськими функціями, у тому числі і делегованими, оскільки ухвалене комісією рішення не є остаточним. Даний орган виступає лише як експертний професійний суб'єкт з питань кваліфікації у сфері нотаріату, а тому Міністерство юстиції України є належним відповідачем у даній справі.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, суд приходить вважає, що МЮУ, всупереч вимогам КАС України, не доведено правомірності прийняття оспорюваних рішення та наказу, а тому адміністративний позов підлягає до задоволення повністю.
Враховуючи положення ч.1 ст.139 КАС України, суд стягує на користь позивача понесені ним судові витрати, які підлягають відшкодуванню, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України від 16.02.2017 №8 про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю №6793, виданого Міністерством юстиції України 20.02.2008, на підставі пп."е" та пп."и" п.2 ч.1 ст.12 Закону України "Про нотаріат".
Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерстві юстиції України від 03.03.2017 №775/5 "Про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, виданого ОСОБА_1".
Стягнути із суб'єкта владних повноважень - Міністерства юстиції України (вул.Городецького, 13, м.Київ 1, 01001; ідентифікаційний код 00015622), за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь позивача ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) судовий збір в сумі 1280,00грн. (одна тисяча двісті вісімдесят гривень).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий cуддя Щербаков В.В.
Судді Махаринець Д.Є.
Дорошенко Н.О.