Справа № 815/5821/17
16 лютого 2018 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Дунайська імпортна компанія” до Одеської митниці ДФС про скасування рішення про коригування митної вартості товарів, скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, -
13 листопада 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Дунайська імпортна компанія” звернулось до суду з адміністративним позовом до Одеської митниці ДФС, у якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500060/2017/000075/2 від 30.06.2017 року;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500060/2017/00782 від 30.06.2017 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 27.04.2017 року між TOB “Дунайська імпортна компанія” та Фірмою “FRUTOPOLIS S.A.” (Греція) був укладений зовнішньоекономічний контракт №336/17, відповідно до умов якого, Фірма “FRUTOPOLIS S.A.” зобов'язалася поставляти, а TOB “Дунайська імпортна компанія” приймати та оплачувати товар, вказаний у специфікаціях, в порядку та на умовах обумовлених в Контракті. Відповідно до специфікації №44 від 26.06.2017 року до контракту та інвойсу №044 від 26.06.2017 року, Фірма «FRUTOPOLIS S.A.» на умовах поставки FCA-Скідра (склад поставщика) поставила ТОВ «Дунайська імпортна компанія» відповідний товар, а саме: абрикоси свіжі, класу В, у пластикових ящиках - 210 шт., на 3 дерев'них піддонах, врожай 2017 року, країна виробництва - Греція, виробник - FRUTOPOLIS S.A., вага «брутто» - 2271 кг, вага «нетто» - 2121кг, на загальну суму: 890,82 євро, де 0,42 євро за 1 кг без врахування транспортних витрат; персики свіжі, класу А, у пластикових ящиках - 960 шт., на 12 дерев'яних піддонах, врожай 2017 року, країна виробництва - Греція, виробник - FRUTOPOLIS S.A., вага «брутто» - 10273 кг, вага «нетто» - 9613кг, на загальну суму: 3749,07 євро, де 0,39 євро за 1 кг без врахування транспортних витрат; персики свіжі, класу В, у пластикових ящиках - 160 шт., на 2 дерев'яних піддонах, врожай 2017 року, країна виробництва - Греція, виробник - FRUTOPOLIS S.A., вага «брутто» - 1773 кг, вага «нетто» - 1663 кг на загальну суму: 449.01 євро, де 0,27 євро за 1 кг без врахування транспортних витрат.
Позивач зазначив, що на підставі договору про надання послуг з ТОВ “Брокерська Експедиційна компанія “Атаман-Груп” декларантом ОСОБА_1, з метою здійснення митного оформлення товару для підтвердження його митної вартості до митного поста "Одеса-порт" Одеської митниці ДФС була подана електронна митна декларація №UA500060/2017/009908, в якій було визначено митну вартість товару, що імпортується, за основним методом - за ціною зовнішньоекономічного контракту №336/17 від 27.04.2017 року, на підтвердження чого позивачем були надані відповідні документи.
Між тим, як вказав позивач, за результатами перевірки ВМД №UA500060/2017/009908 та документів, що підтверджують визначену митну вартість товару митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA500060/2017/000075/2 від 30.06.2017 року, відповідно до якого надані декларантом документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у зв'язку з чим, митна вартість оцінюваних товарів була визначена за резервним методом. У зв'язку з коригуванням митної вартості товарів митний орган видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500060/2017/00782 від 30.06.2017 року
Позивач вважає, що документи подані декларантом для митного оформлення товару за ціною контракту відповідають вимогам ст.53 Митного кодексу України, є належними та допустимими, підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей, а тому визначення митним органом митної вартості товару та коригування її в сторону збільшення за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства.
Ухвалою від 14.11.2017 року було відкрито провадження по вищезазначеній справі з призначенням її до розгляду у судовому засіданні на 30.11.2017 року.
Ухвалою суду від 30.11.2017 року, за клопотанням представника відповідача, на підставі п.4 ч.2 ст.156 КАС України (в редакції від 06.07.2005 року) було зупинено провадження у справі до 18.12.2017 року у зв'язку з необхідністю надання часу, необхідного для отримання з митного посту документів, що стали підставою для прийняття оскаржуваних рішень, та надання цих документів до суду.
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” від 03.10.2017 року №2147-VIII.
Вказаним Законом вводиться в дію нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України, який визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України (в редакції від 15.12.2017 року), провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
З огляду на зазначене, ухвалою суду від 18.12.2017 року поновлено провадження у справі та продовжено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження.
У судове засідання, призначене на 07 лютого 2018 року на 15:30 годину, представник позивача не з'явився. 10.01.2018 року надав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.
Відповідач у судове засідання також не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно. Відповідно до письмових заперечень, наявних в матеріалах справи, Одеська митниця ДФС позов не визнає та вважає, що позов не підлягає задоволенню. Відповідач зазначив, що під час митного контролю товарів за митною декларацією (МД) №UA500060/2017/009908 від 30.06.2017 року програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю, які у зв'язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів; проведення перевірки відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів; здійснення запиту додаткових документів; а у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Митного кодексу України - прийняття рішення про коригування митної вартості.
Відповідач вказав, що під час здійснення Одеською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) №UA500060/2017/009908 від 30.06.2017 року було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: 1) у наданих до митного оформлення документах відсутня інформація щодо включення або не включення вартості упаковки та пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 2) до митного оформлення надано лише лист від "Masiv Avto" SRL від 26.06.2017 року б/н, при цьому, у наданих транспортних документах (CMR, книжечка МДП) наведене підприємство не значиться; 3) у п.3.1. зовнішньоекономічного договору (контракту) від 27.04.2017 року № 336/17 зазначено, що оплата за товар здійснюється на умовах 100% передплати зі сторони покупця. Інших умов сплати за товар у контракті не наведено. Проте, згідно поданого інвойсу від 26.06.2017 року №044 вартість товарів становить 9210,96 євро, що не відповідає сумі попередньої оплати 75000 євро, вказаної в довідці банку №170503ПВ108449 від 03.05.2017 року. Таким чином, умови здійснення оплати за товар, наведені в інвойсі, не відповідають умовам здійснення оплати за товар; 4) адреса відправника FRUTOPOLIS S.A. вказана в митної декларації країни відправлення від 18.06.2017 року №17GREX410100037134 відрізняється від адреси вказаної в МД UA500060/2017/009800 та сертифікаті з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 26.06.2017 року №А702808.
Відповідач вказав, що зазначені обставини виключали можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статті 54 Митного кодексу України, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.
Відповідач вважав, що Одеська митниця ДФС під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості №UA500060/2017/000075/2 від 30.06.2017 року, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500060/2017/00782 від 30.06.2017 року діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підставі для задоволення адміністративного позову ТОВ "Дунайська імпортна компанія".
Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи викладене, суд ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у ній письмовими доказами.
Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини.
27.04.2017 року між TOB “Дунайська імпортна компанія” (Покупець) та Фірмою «FRUTOPOLIS S.A.» (Греція) (Продавець) було укладено зовнішньоекономічний контракт №336/17 (а.с. 18-26), відповідно до умов п. 1.1. якого, Продавець зобов'язаний поставляти, а Покупець приймати та оплачувати товар, вказаний у інвойсах, які є невід'ємною частиною контракту, в порядку та на умовах обумовлених в Контракті.
Відповідно до п. 1.2. Контракту поставка товару відбувається партіями, кількість кожної партії товару узгоджується сторонами та визначається в Замовленні, наданому Покупцем. Загальна кількість поставленого товару складається з кількості, вказаної в інвойсі по кожній партії товару.
Відповідно до п.2.3. Контракту, ціна Товару вказується у Специфікаціях на Товар, а також в Інвойсах на оплату по кожній.
Пунктом 3.1. Контракту визначено, що оплата за Товар Покупцем може здійснюватись на наступних умовах: на умовах 100% передоплати зі сторони Покупця. Вартість товару вказується у Інвойсі на кожну партію товару.
У пункті 4.2. Контракту визначено умови поставки по даному контракту (CIF (Одеса, Іллічівськ), CPT (Одеса, Іллічівськ), FCA (склад постачальника, Греція), FOB (порт відвантаження - Греція) та зазначено, що умови постачання кожної партії Товару вказуються окремо в Замовленні та в Інвойсі.
27 квітня 2017 року між TOB “Дунайська імпортна компанія” - покупець та Фірмою FRUTOPOLIS S.A. (Греція) - продавець, укладено додаткову угоду №1 до Контракту №336/17 від 24.07.2017 року, згідно умов якої викладено п.3.1 Контракту на постачання №336/17 від 27.04.2017 року в наступній редакції: Оплата за Товар Покупцем може здійснюватись на наступних умовах: або протягом 14 днів після митного очищення Товару Покупцем, що підтверджується ГТД або на умовах 100% передоплати зі сторони Покупця. Вартість товару вказано у Інвойсі на кожну партію товару.
Судом встановлено, що за умовами контракту Фірма «FRUTOPOLIS S.A.» поставила ТОВ «Дунайська імпортна компанія» партію товару за специфікацією №44 від 26.06.2017 року (а.с. 27), а саме: абрикоси свіжі, класу В, у пластикових ящиках - 210 шт., на 3 дерев'них піддонах, врожай 2017 року, країна виробництва - Греція, виробник - FRUTOPOLIS S.A., вага «брутто» - 2271 кг, вага «нетто» - 2121кг, на загальну суму: 890,82 євро, де 0,42 євро за 1 кг без врахування транспортних витрат; персики свіжі, класу А, у пластикових ящиках - 960 шт., на 12 дерев'яних піддонах, врожай 2017 року, країна виробництва - Греція, виробник - FRUTOPOLIS S.A., вага «брутто» - 10273 кг, вага «нетто» - 9613кг, на загальну суму: 3749,07 євро, де 0,39 євро за 1 кг без врахування транспортних витрат; персики свіжі, класу В, у пластикових ящиках - 160 шт., на 2 дерев'яних піддонах, врожай 2017 року, країна виробництва - Греція, виробник - FRUTOPOLIS S.A., вага «брутто» - 1773 кг, вага «нетто» - 1663 кг на загальну суму: 449.01 євро, де 0,27 євро за 1 кг без врахування транспортних витрат.
На підставі Договору про надання послуг між позивачем та ТОВ «Брокерська Експедиційна Компанія «Атаман-Груп» декларантом ОСОБА_1 (надалі - декларант) з метою митного оформлення товару ТОВ «Дунайська імпортна компанія» для підтвердження його митної вартості до митного поста «Одеса-Порт» Одеської митниці ДФС була подана електронна митна декларація № UA 500060/2017/009908, де було визначено митну вартість товару, що імпортується, за основним методом - за ціною зовнішньоекономічного Контракту №336/17 від 27.04.2017 року. На підтвердження чого позивачем були надані документи: зовнішньоекономічний контракт №336/17 від 27.04.2017 року та додаткова угоду №1 від 09.06.2017 року; специфікація №44 від 26.06.2017 року до контракту №336/17 від 27.04.2017 року; інвойс №044; сертифікат походження товару форми EUR.1 №А702808; митна декларація країни відправлення; документі, які підтверджують транспортні витрати (контракти з перевізниками, рахунок-фактура, автотранспортна накладна, договір-заявка, довідка про транспортні витрати, книжка МДП) та інші документи, обумовлені ч.2 ст.53 Митного кодексу України.
30.06.2017 року Одеською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500060/2017/000075/2, у зв'язку з чим, митна вартість оцінюваних товарів була визначена за резервним методом (а.с. 13-15).
Одеською митницею ДФС були зазначені наступні підстави коригування митної вартості товарів:
1) відповідно до пп. В п. 2 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням. Проте у наданих до митного оформлення документах (інвойсі, контракті, пакувальному листі тощо) відсутня будь-яка інформація щодо включення/не включення даних складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів;
2) до митного оформлення надано лише лист від "Masiv Avto" SRL від 26.06.2017 року б/н, при цьому, у наданих транспортних документах (CMR, книжечка МДП) наведене підприємство не значиться;
3) у п.3.1. зовнішньоекономічного договору (контракту) від 27.04.2017 року №336/17 зазначено, що оплата за товар здійснюється на умовах 100% передплати зі сторони покупця. Інших умов сплати за товар у контракті не наведено. Проте, згідно поданого інвойсу від 26.06.2017 року №044 вартість товарів становить 9210,96 євро, що не відповідає сумі попередньої оплати 75000 євро, вказаної в довідці банку №170503ПВ108449 від 03.05.2017 року. Таким чином, умови здійснення оплати за товар, наведені в інвойсі, не відповідають умовам здійснення оплати за товар;
4) адреса відправника FRUTOPOLIS S.A. вказана в митної декларації країни відправлення від 18.06.2017 року №17GREX410100037134 відрізняється від адреси вказаної в МД UA500060/2017/009800 та сертифікаті з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 26.06.2017 року №А702808.
У зв'язку з коригуванням митної вартості товарів, Одеська митниця ДФС склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500060/2017/00782 від 30.06.2017 року (а.с. 16-17).
10.08.2017 року ТОВ «Дунайська імпортна компанія» подала скаргу до Одеської митниці ДФС та додаткові документи, які підтверджують заявлену позивачем митну вартість товару, а саме: копію інвойсу №44 від 26.06.2017 року, завірену печаткою митного органу Греції; копію інвойсу №44 від 26.06.2017 року, завірену печаткою ТПП Греції; копію експортної митної декларації, завірену печаткою митного органу Греції; копію довідки з ТПП Греції; калькуляцію вартості товарів зазначених в інвойсі №44 від 26.06.2017 року; копію платіжного доручення в іноземній валюті та заявки на придбання іноземної валюти (а.с. 89-90).
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 1 Митного кодексу України, законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Статтею 543 Митного кодексу України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів і зборів.
До митної справи відповідно до ст.7 Митного кодексу України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.
Згідно з п.п. 23, 24 ст. 4 Митного кодексу України, митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Згідно з положеннями Митного кодексу України, орган доходів і зборів здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст. 49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 1 статті 52 Митного кодексу України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до п. 2 ч. 2 зазначеної статті Кодексу, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно з ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною 2 цієї статті Кодексу передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи.
Таким чином, орган доходів і зборів має право вимагати від декларанта додаткові документи при наявності визначених законом підстав, визначених ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України.
Частиною першою статті 337 Митного кодексу України визначено, що перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.
Частиною 4 ст. 337 Митного кодексу України визначено, що контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання вимог законодавства України з питань державної митної справи.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що під час здійснення Одеською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом за МД №UA500060/2017/009908 було встановлено, що надані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Декларанту було запропоновано відповідно до п. 3 ст. 53 Митного кодексу України для підтвердження заявленої митної вартості протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; переклад копії митної декларації країни відправлення на українську мову.
Судом встановлено, що 30.06.2017 року декларантом підприємства ОСОБА_1 було надіслано повідомлення №3006-1, де не було надано вагомих роз'яснень стосовно всіх виявлених розбіжностей у поданих документах та додатково повідомлено про те, що додаткові документи відповідно ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України надаватись не будуть.
Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійсненні або повинні бути здійсненні покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Як вбачається із зовнішньоекономічного контракту №336/17 від 27.04.2017 року, пунктами 7.1, 7.2 якого передбачено, що товар може постачатись Покупцю у зворотній тарі, а саме: у пластикових ящиках призначених для транспортування свіжих цитрусових фруктів та овочів або у тарі Постачальника призначеної для транспортування свіжих цитрусових фруктів та овочів. У випадку постачання товару у тарі Постачальника, остання включається у вартість товару та не підлягає поверненню. Обов'язок пакування та маркування товару покладається на Постачальника, такі витрати входять у вартість товару та додатковому відшкодуванню зі сторони покупця не підлягають.
В пункті 21 розділу VII Рекомендації Європейської економічної комісії ООН "Формуляр-зразок уніфікованого рахунку - для міжнародної торгівлі" (друге видання) міститься «зміст переліку витрат залежить від застосованих умов поставки».
В пункті 22 зазначеної Рекомендації наведений порядок визначення умов поставки, так «в порядку можуть зазначатись суми по рахунку, додаткові витрати та відрахування. У скобах зазначаються проміжні суми, які можуть й не вимагатись. Сума(и) мінус знижка за кількість, якщо можливо застосувати (загальна сума), Упаковка, Фрахт, інші витрати, зазначити Страхування (Разом витрати), відрахування, проміжна сума рахунку, знижка, загальна сума рахунку або загальна сума до оплати».
З аналізу вказаних норм вбачається, що зазначення достовірних відомостей про вартість товарів (в тому числі і про вартість упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням) передбачено не тільки в зовнішньоекономічному договорі (контракті), але в рахунках-фактурі (інвойсі), пакувальному листі, тощо, а тому відсутність у поданих до митного оформлення документах (інвойсі, пакувальному листі) відомостей про вартість упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням, виключало можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України.
Окрім того, відповідно п.6 ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, що підтверджують митну вартість товару є транспорті (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Частиною 10 статті 58 Митного кодексу України наведені витрати (складові митної вартості), які додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, до яких зокрема віднесено витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.
Відповідно до розділу III (графа 20) Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України 24.05.2012 № 599 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за №984/21296) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.
Проте, до митного оформлення надано лише лист від "Masiv Avto" SRL від 26.06.2017 року б/н, при цьому, у наданих транспортних документах (CMR, книжечка МДП) наведене підприємство не значиться.
Таким чином, суд дійшов висновку, що ненадання декларантом та уповноваженою ним особою до митного оформлення в повному обсязі документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, виключало можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України.
Судом встановлено, що за контрактом №336/17 від 27.04.2017 року передбачено, що оплата за товар Покупцем можуть здійснюватися на умовах 100% передплати з боку Покупця, вартість товару вказується в інвойсі на кожну партію товару. Оплата товарів здійснюється покупцем на підставі інвойсу, відправленого Покупцю постачальником електронною поштою та/або факсом. Оригінал інвойсу відправляється Постачальником разом з товаром та відповідно до п. 4.5 контракту №336/17 інвойс повинен містити інформацію про вартість товару.
Крім того, судом встановлено, що сума за контрактом №336/17 від 27.04.2017 року на постачання товару складає 500000 євро, а в інвойсі №044 від 26.06.2017 року зазначається сума - 9210,96 євро.
Суд приймає до уваги доводи відповідача стосовно того, що не може бути прийнято до уваги посилання позивача на SWIFT повідомлення, оскільки в ньому відсутнє посилання на інвойс, відповідно до якого згідно з пунктом 3.2 контракту №336/17 від 27.04.2017 здійснюється оплата за товар.
Також, встановлені під час проведення митного контролю розбіжності у відомостях щодо відправника товару - компанії FRUTOPOLIS S.A. у копії митної декларації країни відправлення №17GREX410100037134 від 18.06.2017 року, заявленої у митній декларації №UA500060/2017/009800 та сертифікаті з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №A702808 від 26.06.2017 року виключали можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України.
Таким чином, суд погоджується з доводами відповідача, що за наявними вищевикладеними розбіжностями у документах, які були виявлені посадовою особою митниці під час митного оформлення, у відповідача виникли обґрунтовані сумніви з приводу достовірності задекларованої позивачем митної вартості товарів.
Згідно зі ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
У відповідності до пункту 2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 599 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 року за № 984/21296) запис щодо рішення, яке прийняте посадовою особою митного органу за результатами контролю правильності визначення митної вартості товарів, учиняється таким чином: якщо за результатами аналізу, виявлення та оцінки ризиків посадовою особою митного органу встановлено ризик виявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість, у тому числі невірне визначення митної вартості, або якщо за результатом розгляду поданих декларантом або уповноваженою ним особою документів, які підтверджують митну вартість товарів, встановлені підстави для запиту документів, перелік яких визначений частинами третьою та/або четвертою статті 53 Кодексу, посадова особа митного органу у графі “Для відміток митного органу” ДМВ на паперовому носії робить запис про необхідність подання документів для підтвердження митної вартості товарів із складенням переліку таких документів, зазначає час, дату і прізвище, ставить свій підпис та проставляє відбиток особистої номерної печатки.
Таким чином, керуючись ч. 3, ч. 5 ст.53 Митного кодексу України, з метою перевірки обґрунтованості заявленої позивачем митної вартості товару, Одеською митницею ДФС повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.
Частиною 1 статті 55 Митного кодексу України передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Пунктами 2,3 частини 6 статті 54 Митного кодексу України встановлено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що митним органом виявлені розбіжності у поданих документах, судом встановлено, що у відповідача були передбачені ч. 6 статті 54 Митного кодексу України підстави для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів.
Відповідно до ч.5 ст.55 Митного кодексу України, декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.
Також згідно з ч.4 статті 57 Митного кодексу України, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Відповідно до п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, які затверджені наказ Міністерства фінансів України 24.05.2012 року № 598 у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів вказується про проведення процедури консультацій між органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів. По товару № 1 було обрано другорядний метод визначення митної вартості - резервний метод.
Як зазначив представник відповідача в письмових запереченнях, з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості з урахуванням інформації, яка наявна в органі доходів і зборів, між декларантом та митним органом була проведена шляхом обміну електронними повідомленнями консультація, про що наявні записи у рішенні про коригування митної вартості товарів.
Відповідно до розділу 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, які затверджені наказом Державної митної служби України від 13.07.2012 року № 362 під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків використовуються такі джерела інформації як спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України (ЄАІС ДМСУ); інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю та інші.
Відповідно до статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частиною першою статті 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до частин 2, 3 статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною дев'ятою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню, а отже, враховуючи вищевикладені обставини не було можливим застосувати метод визначення митної вартості за ціною договору.
Частиною 8 статті 57 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Таким чином, органи доходів і зборів мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.
Частинами 1, 2 ст. 64 Митного кодексу України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням резервного методу, передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Таким чином, враховуючи, що митну вартість товарів не можна було визначити шляхом використання методу, зазначеного у ст.58-63 Митного кодексу України (метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та за результатом проведеної консультації між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, митним органом було обрано резервний метод визначення митної вартості.
Судом встановлено, що за допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, які міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи встановлено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено є більшим, а саме: рівень митної вартості товару №3 МД є більшим (МД від 23.06.2017 року №UА125220/2017/705715), та становить 0.726 дол. США/кг нетто, ніж заявлено декларантом 0,55 дол. США/кг нетто; рівень митної вартості товару №4 МД є більшим (МД від 20.06.2017 року № UА125110/2017/409961), та становить 0.71 дол. США/кг нетто, ніж заявлено декларантом 0,41 дол. США/кг нетто.
Таким чином, за результатом проведеної консультації між Одеською митницею та декларантом позивача з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, було обрано резервний метод визначення митної вартості.
При цьому суд зазначає, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до ч. 8 ст. ст. 55 Митного кодексу України має містити, зокрема, обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідно до п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, які затверджені наказ Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 598 у графі 33 рішення зазначаються обставини його прийняття та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості; послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
Судом встановлено, що додатково декларанту були роз'яснені вимоги п.2 ч. 3 статті 52 Митного кодексу України на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Згідно з ст. 306 Митного кодексу України, способом забезпечення сплати митних платежів є, зокрема, фінансові гарантії. Відповідно до ч.1 ст.308 Митного кодексу України розмір фінансової гарантії визначається органом доходів і зборів виходячи з суми митних платежів, що підлягає сплаті при випуску товарів для вільного обігу на митній території України або при вивезенні товарів за межі цієї території у митному режимі експорту. Статтею 309 Митного кодексу України встановлено, що забезпечення сплати митних платежів фінансовою гарантією здійснюється у формах: - надання фінансової гарантії, виданої гарантом (гарантія, що надається у вигляді документа); - внесення коштів на відповідний рахунок або в касу органу доходів і зборів (грошова застава).
Згідно з ст. 310 Митного кодексу України, фінансові гарантії надаються органам доходів і зборів під час або до декларування товарів до митного режиму транзиту, попереднього декларування товарів, до їх прибуття на митну територію України та під час декларування товарів до митних режимів, що передбачають сплату митних платежів або передбачають перебування товарів під митним контролем до моменту закінчення дії відповідного митного режиму. Фінансові гарантії надаються: - у вигляді документа; - у вигляді внесення декларантом, уповноваженою ним особою, перевізником або гарантом грошової застави на відповідний рахунок органу доходів і зборів.
Судом встановлено, що товар, який надійшов на адресу позивача було випущено у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сплатою різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартість товарів, визначеною органом доходів та зборів шляхом надання гарантій відповідно до розділу 10 Митного кодексу України.
Відповідно до частини 6 статті 54 Митного кодексу України Одеською митницею ДФС була видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Відмовляючи позивачу в задоволенні позову, суд також враховує, що надані позивачем додаткові докази, а саме: довідка з банку «International Invest Bank» вих. №228/ІІІ від 22.09.2017 року (а.с. 30-33) позивачем до Одеської митниці ДФС під час здійснення митного оформлення не надавалась, а була надана безпосередньо під час судового розгляду справи, а тому відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення не були та не могли бути враховані.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем відповідно до вимог Митного кодексу України прийнято рішення, яким запропоновано декларанту надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, проведено консультацію з декларантом шляхом обміну електронними повідомленнями, а тому з урахуванням ненадання декларантом усіх необхідних належних для підтвердження митної вартості додаткових документів, прийнято обґрунтоване рішення про визначення митної вартості за резервним методом, при цьому зазначивши у рішенні послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Дунайська імпортна компанія” є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Дунайська імпортна компанія” не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, ч.9 ст.205, ст.ст. 241-246, п.15.5 ч.1 розділу VII КАС України, суд, -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Дунайська імпортна компанія” (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, Болградське шосе, 31/1, код ЄДРПОУ 4017905) до Одеської митниці ДФС (65078, м. Одеса, вул. Гайдара, 21-а, код ЄДРПОУ 39441717) про скасування рішення про коригування митної вартості товарів, скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.В. Андрухів
.