м. Миколаїв.
16 лютого 2018 р.справа № 814/1828/17
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в письмовому провадженні розглянув адміністративну справу
за позовомтовариства з додатковою відповідальністю "Баштанський сирзавод", вул. Заводська, 4, м. Баштанка, Баштанський район, Миколаївська область, 56100
до відповідачаофісу великих платників податків Державної фіскальної служби України, вул. Дегтярівська, 11-г (вул. Чкалова, 20/9, м. Миколаїв, 54017), м. Київ 119, 04119
провизнання протиправною і скасування податкової вимоги від 19.06.17 р. № 473-49, зобов'язання вчинити дії
Публічне акціонерне товариство "Баштанський сирзавод" (далі - позивач) звернулось із адміністративним позовом до офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправною і скасувати податкову вимогу від 19 червня 2017 р. № 473-49, якою позивачу нарахована пеня в розмірі 1 685 307,21 грн., а також зобов'язати відповідача здійснити відповідне коригування в інтегрованій картці позивача та привести її у відповідність в частині нарахованої пені.
Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що у нього відсутній податковий борг на якій відповідач нарахував пеню в розмірі 1 685 307,21 грн.
Відповідач адміністративний позов не визнав, у своєму відзиві просив в його задоволенні відмовити з таких підстав: за результатами перевірки позивача встановлено заниження ним податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств у 2014 р. на загальну суму 3 034 977,0 грн. Саме виходячи з наявності цього грошового зобов'язання, відповідач і нарахував позивачу пеню спірною вимогою. При цьому відповідач зазначає, що при розгляді Миколаївським окружним адміністративним судом справи № 814/1468/16, судом підтверджено наявність у позивача грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 3 034 977,0 грн., отже пеня нарахована правомірно (а. с. 77-80).
Ухвалою від 4 жовтня 2017 р. задоволено клопотання позивача та замінено публічне акціонерне товариство "Баштанський сирзавод" його правонаступником - товариством з додатковою відповідальністю "Баштанський сирзавод" (а. с. 65-66).
28 листопада 2017 р., після повторного автоматичного розподілу, справа прийнята до провадження суддєю Морозом А.О. (а. с. 72).
19 грудня 2017 р. у зв'язку з неявкою обох сторін, ухвалою суду розгляд справи відкладений на 18 січня 2018 р. (а. с. 86-87).
Позивач і відповідач клопотали про розгляд справи у письмовому провадженні (а. с. 92, 96). Відповідно до ст. 194 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів. Враховуючи приписи наведеної статті, суд розглядає справу в письмовому провадженні.
Вирішуючи спір, суд враховує наступне.
11 лютого 2016 р. відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000024730, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 71 296,0 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 1 517 488,50 грн. (а. с. 9-11).
Позивач, серед інших податкових повідомлень-рішень, оскаржив і вищезазначене податкове повідомлення-рішення до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України), яка своїм рішенням від 4 серпня 2016 р. № 14457/6/99-99-11-01-02-25 частково задовольнила скаргу позивача, податкове повідомлення-рішення від 11 лютого 2016 р. № 0000024730 скасувала в частині штрафної санкції в розмірі 1 481 840,50 грн. (а. с. 12-25). При цьому, скасовуючи вищезазначене податкове повідомлення-рішення, ДФС України прямо вказала, що відповідач, при розрахунку розміру зобов'язань позивача з податку на прибуток підприємств, невірно виходив з того, що у останнього мається заборгованість в розмірі 3 034 977,0 грн. за 2014 р. (саме на цю суму нарахована пеня в даній справі), так як ним (відповідачем) не враховано зменшення зобов'язання з цього податку на 2 963 681,0 грн. за 2012-2013 р.р. Далі, ДФС України зазначила, що штраф позивача повинен розраховуватись виходячи із суми податку на прибуток підприємств в розмірі 71 296,0 грн. (3 034 977-2 963 681=71 296) (а. с. 25).
За наслідками адміністративного оскарження, 8 липня 2016 р. відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000074902, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 71 296,0 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 35 648,0 грн. (а. с. 26-28).
Позивач оскаржив до Миколаївського окружного адміністративного суду серед інших і податкове повідомлення-рішення від 8 липня 2016 р. № 0000074902 і постановою суду від 19 вересня 2016 р. у справі № 814/1468/16 в цій частині позовних вимог йому було відмовлено (а. с. 98-107).
За апеляційною скаргою відповідача рішення Миколаївського окружного адміністративного суду було переглянуто Одеським апеляційним адміністративним судом, який своєю постановою від 29 березня 2017 р. рішення Миколаївського окружного адміністративного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 8 липня 2016 р. № 0000074902 залишив без змін (а. с. 108-121).
Як зазначає позивач, оскільки він не оскаржував рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2016 р., то 4 жовтня 2016 р. він повністю сплатив грошове зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням від 8 липня 2016 р. № 0000074902.
Суд зазначає, що платіжних доручень, або інших доказів, які б підтверджували сплату грошового зобов'язання позивач суду не подав, але факт оплати грошового зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням від 8 липня 2016 р. № 0000074902 підтверджується витягом з інтегрованої картки позивача, в якій, станом на кінець 2016 р. відсутні дані про наявність у нього будь-яких непогашених грошових зобов'язань (а. с. 81). Крім того, про повну сплату грошового зобов'язання позивач повідомляв як відповідача, так і ДФС України під час адміністративного оскарження і останні не заперечили цього факту, а тому, з урахуванням приписів ст. 78 ч. 1 КАС України, відповідно до якої обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, суд вважає, що факт оплати позивачем грошового зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням від 8 липня 2016 р. № 0000074902 не потребує доказування.
16 червня 2017 р. позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив виключити із його інтегрованої картки дані про нарахування йому пені в розмірі 1 700 252,32 грн., на яку наприкінці липня 2017 р. отримав відповідь про відмову у задоволенні цієї заяви (а. с. 30-35).
19 червня 2017 р., тобто до розгляду вищезазначеної заяви, відповідач прийняв податкову вимогу № 473-49, якою позивачу визначена сума податкового боргу у вигляді пені в розмірі 1 685 307,21 грн. (а. с. 29).
Позивач оскаржив податкову вимогу до ДФС України, яка своїм рішенням відмовила у задоволенні скарги (а. с. 36-42).
Як слідує з матеріалів справи та відзиву відповідача, останній вважає що позивач ще у 2014 р. занизив грошові зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 3 034 977,0 грн. Саме на цю суму відповідач нарахував пеню в розмірі 1 700 252,32 грн.
Різниця між розміром нарахованої пені (1 700 252,32 грн.) і її сумою у спірній податковій вимозі (1 685 307,21 грн.) пояснюється тим, що 25 травня 2017 р. відповідач списав з рахунку позивача 14 945,11 грн. (1 700 252,32-14 945,11=1 685 307,21).
Пеня нарахована за період з 11 березня 2015 р. до 28 вересня 2016 р., всього 568 днів.
Як визначено ст. 14 п. 14.1. пп. 14.1.162. Податкового кодексу України (далі - ПК України) пеня - це сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов'язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.
Отже, обов'язковою передумовою нарахування пені є наявність у платника податків грошових зобов'язань, які не сплачені у встановлені строки.
Стаття 14 п. 14.1. пп. 14.1.39. ПК України наступним чином визначає грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Як слідує з даних інтегрованої картки позивача, спірна пеня нарахована позивачу 25 травня 2017 р. на підставі ст. 129 п. 129.1. пп. 129.1.2. ПК України у відповідності до податкового повідомлення-рішення від 8 липня 2016 р. № 0000074902 (а. с. 82). В картці також міститься посилання на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2016 р. у справі № 814/1468/16, як на підставу законності нарахування пені.
Слід зазначити, що загальна сума грошового зобов'язання позивача за податковим повідомленням-рішенням від 8 липня 2016 р. № 0000074902 складає 106 944,0 грн., з яких 71 296,0 грн. - це податок на прибуток підприємств і 35 648,0 грн. штрафу. В той же час, відповідач нарахував пеню виходячи з заниження податкових зобов'язань в розмірі 3 034 977,0 грн., що не відповідає цьому рішенню.
Крім цього, податкове повідомленням-рішенням № 0000074902 прийнято 8 липня 2016 р., тоді як нарахування пені за даними відповідача почалось 11 березня 2015 р., тобто за 1,5 роки до прийняття рішення, яке є підставою для нарахування пені.
Відповідно до п. 1 розділу ІІ Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 7 квітня 2016 р. № 422 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 травня 2016 р. за № 751/28881, з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються інтегровані картки платника за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. Інтегрована картка платника містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.
Суд зазначає, що інтегрована картка позивача не містить жодних даних про наявність у нього заниженого грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 3 034 977,0 грн., на яке нарахована пеня.
Невірно відповідач трактує і постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2016 р. у справі № 814/1468/16, в якій, на його думку, суд підтвердив заниження позивачем грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 3 034 977,0 грн. - ні в якій частині свого рішення, суд не зробив такого висновку, а тому заперечення відповідача в цій частині безпідставні.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що відповідач не надав переконливих доказів, які б свідчили про наявність у позивача несплаченого грошового зобов'язання в розмірі 3 034 977,0 грн. та наявності у нього законних підстав для нарахування пені, у зв'язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судовими витратами в даній справі є судовий збір, який сплачений позивачем в розмірі 26 879,61 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 617 від 30 серпня 2017 р. (а. с. 4).
Відповідно до ст. 139 ч. 1 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи приписи наведеної норми КАС України, судовий збір підлягає стягненню на користь позивача в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов товариства з додатковою відповідальністю "Баштанський сирзавод" (вул. Заводська, 4, м. Баштанка, Баштанський район, Миколаївська область, 56100, код 00446500) до офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (вул. Дегтярівська, 11-г (вул. Чкалова, 20/9, м. Миколаїв, 54017), м. Київ 119, 04119, код 35440056) задовольнити.
2. Податкову вимогу № 473-49, прийняту 19 червня 2017 р. офісом великих платників податків Державної фіскальної служби України (вул. Дегтярівська, 11-г (вул. Чкалова, 20/9, м. Миколаїв, 54017), м. Київ 119, 04119, код 35440056), визнати протиправною і скасувати.
3. Зобов'язати офіс великих платників податків Державної фіскальної служби України (вул. Дегтярівська, 11-г (вул. Чкалова, 20/9, м. Миколаїв, 54017), м. Київ 119, 04119, код 35440056) протягом п'яти робочих днів з моменту набрання рішенням суду в даній адміністративній справі законної сили, здійснити коригування в інтегрованій картці платника податків товариства з додатковою відповідальністю "Баштанський сирзавод" (вул. Заводська, 4, м. Баштанка, Баштанський район, Миколаївська область, 56100, код 00446500) щодо пені.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (вул. Дегтярівська,11-г (вул. Чкалова, 20/9, м. Миколаїв, 54017), м. Київ 119, 04119, код 35440056) на користь товариства з додатковою відповідальністю "Баштанський сирзавод" (вул. Заводська, 4, м. Баштанка, Баштанський район, Миколаївська область, 56100, код 00446500) судовий збір в розмірі 26 879,61 грн. (двадцять шість тисяч вісімсот сімдесят дев'ять гривень шістдесят одна копійка).
5. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя А. О. Мороз