Справа № 815/534/18
12 лютого 2018 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Самойлюк Г.П., розглянувши клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору до розгляду по суті справи за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОІМПЕКС» до Офісу великих платників податків ДФС про скасування податкових повідомлень-рішень №№ НОМЕР_1, № НОМЕР_2 № НОМЕР_3 від 06.11.2017р., -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОІМПЕКС» до Офісу великих платників податків ДФС, в якому позивач просить скасувати у повному обсязі податкові повідомлення - рішення Офісу великих платників податків ДФС (підписаних начальником Одеського управління Офісу ВПП ДФС) від 06.11.2017р.: № НОМЕР_1 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за платежем «акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів» в сумі 1360,0 грн.; №0007424914 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів» та донарахування штрафних (фінансових) санкцій (на загальну суму 6986006,18 грн.); №0007394914 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» та донарахування штрафних (фінансових) санкцій (на загальну суму 13788284 грн.).
Разом із позовною заявою подано клопотання про відстрочення сплати судового збору від 07.02.2018р. до ухвалення судового рішення у справі.
В обґрунтування вказаного клопотання зазначено, що сума судового збору за подання даного позову становить більш ніж 300000 грн., яку позивач не спроможний сплатити в зв'язку з скрутним матеріальним становищем. При цьому зазначено, що керівництво ТОВ «ЕНЕРГОІМПЕКС» звернулось до банківської установи для отримання кредиту з метою сплати судового збору у повному обсязі та на теперішній час отримано перелік документів, необхідних для вирішення питання щодо надання кредиту. Також зазначено про часткову оплату судового збору у розмірі 25000,00 грн.
Згідно з ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною 1 ст.3 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
З позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено позовні вимоги майнового характеру на суму 20775650,18 грн.
Підпунктом 1 п. 3 ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, поданого, зокрема, юридичною особою, розмір судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Враховуючи, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" встановлено у 2018 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі з 1 січня 2018 року - 1762 грн., за подання даного адміністративного позову майнового характеру у сумі 20775650,18 грн., розмір судового збору складає 311634,75 грн.
З матеріалів, доданих позивачем до позовної заяви, вбачається, що останнім не надано доказів сплати судового збору в розмірі, встановленому чинним законодавством. Сплачено судовий збір у розмірі 25000,00 грн. (платіжне доручення № 2107 від 07.02.2018р.)
Відповідно до ч.1 ст. 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
У свою чергу, у розумінні приписів ч.1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Таким чином, вказаною нормою чітко визначено умови, за яких суд може відстрочити сплату судового збору.
Крім того, даною статтею передбачено право суду, а не обов'язок щодо відстрочення, розстрочення, зменшення розміру судового збору або звільнення позивача від сплати судового збору.
За змістом постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 23 січня 2015 року № 2 "Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року №3674-VI "Про судовий збір" визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
Зазначена позиція також узгоджується із висновками Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18 жовтня 2005 року (заява №70297/01).
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі Креуз проти Польщі (Kreuz v. Poland), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
Європейський суд з прав людини у справах Толстой та Милославський проти Сполученого Королівства (Tolstoy and Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13 липня 1995 року, Ейрі проти Ірландії (Airey v. Ireland) від 28 жовтня 1998 року та Креуз проти Польщі (Kreuz v. Poland) від 19 червня 2001 року зазначив, що він ніколи не виключав можливості того, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду; що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. Тобто, вимога сплати зборів судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Слід зазначити, що позивачем на підтвердження неможливості сплати судового збору надано копії банківських виписок по рахунках, а саме: копію виписки ПАТ «ПУМБ» від 06.02.2018р. по рахунку № НОМЕР_4 та копію виписки AT «УкрСиббанк» від 06.02.2018р. по рахунку №26002038408400 за період з 06.02.2018р. по 06.02.2018р.
Водночас, позивачем не надано жодних доказів стосовно того, що окрім вказаних рахунків не відкрито інших рахунків, на яких є в наявності кошти для сплати судового збору.
Доводи позивача про те, що керівництво ТОВ «ЕНЕРГОІМПЕКС» звернулось до банківської установи для отримання кредиту з метою сплати судового збору у повному обсязі та на теперішній час отримано перелік документів, необхідних для вирішення питання щодо надання кредиту не підтверджені жодними доказами.
В обґрунтування клопотання про відстрочення сплати судового збору позивач не зазначив належних доводів та не надав достатніх доказів.
Таким чином, можливість оцінити майновий стан позивача у суду відсутня. З аналізу матеріалів позовної заяви та заявленого клопотання суд не вбачає підстав для відстрочення позивачу сплати судового збору, в зв'язку з чим відмовляє у задоволенні останнього.
Керуючись ст.ст. 133, 243, 294 КАС України, ст. 8 Закону України "Про судовий збір", суддя,-
У задоволенні клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору до розгляду по суті справи за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОІМПЕКС» до Офісу великих платників податків ДФС про скасування податкових повідомлень-рішень №№ НОМЕР_1, № НОМЕР_2 № НОМЕР_3 від 06.11.2017р., - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Г.П. Самойлюк