Справа № 815/5847/17
08 лютого 2018 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого по справі судді Бжассо Н.В.,
за участі секретаря судового засідання Іщенко С.О.,
за участі представника відповідача ОСОБА_1 (за довіреністю),
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Одеса в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості № UA500060/2017/000031/2 від 04.06.2017 року та картки відмови в прийнятті митної декларації № UA500060/2017/00071 від 04.06.2017 року
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» до Одеської митниці ДФС, за результатом розгляду якого позивач просить суд:
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500060/2017/000031/2 від 04.06.2017 року.
Визнати протиправним та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 500060/2017/00071 від 04.06.2017 року.
Стягнути з Одеської митниці ДФС за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ТОВ «Дунайська імпортна компанія» (код ЄДРПОУ: 40017905) судовий збір у 3200, 00 грн.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 27.04.2017 року між ТОВ «Дунайська імпортна компанія» та Фірмою FRUT0P0L1S S.A. (Греція) був укладений зовнішньо - економічний Контракт № 336/17 (надалі - Контракт). Відповідно до умов Контракту Фірма FRUTOPOLIS S.A. зобов'язалася поставляти, а ТОВ «Дунайська імпортна компанія» приймати та оплачувати товар, вказаний у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною Контракту, в порядку та на умовах, обумовлених в Контракті. Так, відповідно до Специфікації № 5 від 01.06.2017 року до Контракту та Інвойсу № 005 від 01.06.2017 року, фірма FRUTOPOLIS S.A. на умовах поставки FCA-Скідра поставила ТОВ «Дунайська імпортна компанія» наступний товар: - персики свіжі, класу А, у пластикових ящиках - 1100 шт., на 12 дерев'яних піддонах, врожай 2017 року. Країна виробництва - Греція, Виробник - FRUTOPOLIS S.ОСОБА_2 «брутто» - 9059 кг., вага «нетто» - 7809 кг, на загальну суму: 3748,32 євро, де 0,40 євро за 1 кг., без врахування транспортних витрат; - персики свіжі, класу В, у пластикових ящиках - 1120 шт., на 14 дерев'яних піддонах, врожай 2017 року. Країна виробництва - Греція, Виробник - FRUTOPOLIS S.ОСОБА_2 «брутто» - 11953 кг., вага «нетто» - 11218 кг, на загальну суму: 2589,76 євро, де 0,32 євро за 1 кг., без врахування транспортних витрат. На підставі Договору про надання послуг між Позивачем та ТОВ «Брокерська Експедиційна Компанія «Атаман-Груп» декларантом ОСОБА_3 з метою митного оформлення товару ТОВ «Дунайська імпортна компанія» для підтвердження його митної вартості до митного поста "Одеса-Порт" Одеської митниці ДФС була подана електронна митна декларація № UA 500060/2017/007547, де було визначено митну вартість Товару, що імпортується, за основним методом - за ціною зовнішньо - економічного Контракту № 336/17 від 27.04.2017 року. Для підтвердження митної вартості Товару декларант надав документи, які підтверджують митну вартість товару: зовнішньоекономічний Контракт № 336/17 від 27.04.2017 року, специфікація № 5 від 01.06.2017 року до Контракту № 336/17 від 27.04.2017 року, інвойс № 005 від 01.06.2017 року, прайс-лист від 01.06.2017 року, сертифікат походження товару форми EUR.1 № А702078, митна декларація країни відправлення 17GREX410100028214 від 01.06.2017 року, банківській платіжний документ на передплату, документи, які підтверджують транспортні витрати (Контракти з перевізниками, рахунок-фактура, автотранспортна накладна, договір-заявка, довідка про транспортні витрати, книжка МДП) та інші документи, обумовлені ч. 2 ст. 53 МКУ, та які підтверджують числове значення митної вартості товару та не містять будь-яких розбіжностей. Представник позивача зазначає, що незважаючи на відсутність розбіжностей в числових значеннях митної вартості товару, позивачем, на вимогу митного органу надані додатково були надані пояснення щодо наданих документів та переліку документів, витребуваних додатково. Однак, 04.06.2017 року митним органом було ухвалено Рішення № UA500060/2017/000031/2 про коригування митної вартості товарів, де вказано, що надані декларантом документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують чистові значення складових митної вартості товарів. У зв'язку з чим, митна вартість оцінюваних товарів була визначена за резервним методом. Так, у рішенні відповідач зазначив наступні підстави для коригування митної вартості товару:
1) Відсутність інформації щодо включення/не включення даних складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
2) Відсутність документів, які підтверджують транспортні витрати.
3) Умови здійснення оплати за товар, наведені в інвойсі, не відповідають умовам здійснення оплати, які вказані у Контракті.
Використовуючи базу даних ЄФІС, Відповідач встановив, що: - рівень митної вартості товару: персики свіжі класу А та персики свіжі класу В, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим - 0,85 дол-USD за кг. нетто, ніж заявлено декларантом - 0,65 та 0,4614 дол-USD за кг. нетто. У зв'язку з коригуванням митної вартості товарів, митний орган також видав Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500060/2017/00071 від 04.06.2017 року. Представник позивача зазначає, що відповідно до Скарги від 10.08.2017 року ТОВ «Дунайська імпортна компанія» надало до митниці наступні документи, засвідчені митницею Греції, а саме: інвойс, декларацію країни відправлення, калькуляцію ціни, що також підтверджує контракту вартість товару. Але, відповідач також не прийняв вищезазначені документи до уваги. ТОВ «Дунайська імпортна компанія» не погоджується з вищевказаними висновками митного органу та вважає Рішення та Картку відмови незаконними, прийнятими без достатніх правових підстав та такими, що підлягають скасуванню. На думку представника позивача, у Рішенні не обґрунтовано та не доведене правомірність застосування резервного методу при визначенні митної вартості, а зазначені у Рішенні причини не є належним доказом неправильного визначення митній вартості декларантом. Усі вказані у Рішенні порушення не впливають на ціноутворення, та не спростовують реальну вартість Товару, вказану у Специфікації до Контракту та інвойсі. Представник позивача зазначив, що зазначена в інвойсі вартість товару включає, також, вартість пакування, що додатково підтверджується калькуляцією ціни товару. На думку представника позивача, ТОВ «Дунайська імпортна компанія» надала митному органу достатню кількість документів на підтвердження транспортних витрат. Щодо невідповідності умов здійснення оплати за товар, представник позивача зазначив, що оплата за поставку товару за інвойсом № 005 від 01.06.2017 року була здійснена за рахунок передплати у розмірі 75000 евро, яка була здійснена позивачем 03.05.2017 року на рахунок постачальника згідно платіжного доручення № 22 від 03.05.2017 року. На підтвердження цього декларантом була надана банківська довідка (свіфт).
09.01.2018 року від представника позивача, через канцелярію суду, за вх. № 382/17 надійшли уточнення до адміністративного позову, з огляду на які, поставка спірного товару була здійснена у тарі постачальника товару, відповідно її вартість також вже входить у ціну товару. За вказаних обставин, у спірних правовідносинах вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем у зв'язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару. Крім того, представник позивача вказує, що при розмитненні спірної партії товару декларантом у митній декларації було вказане значення «ZZ00», що означає, що тара незворотна та її вартість входить у ціну товару. Щодо не відображення складових даних митної вартості у інвойсі та пакувальному листі, представник позивача зазначив, що правова природа інвойсу - платіжне-розрахунковий документ, де відображається виключно вартість товару, яку визначає постачальник. Пакувальний лист складається з метою підтвердження кількісних та вагових характеристик товару, тому - теж не вказується статус тари, але вказана вага ящиків. Представник позивача наголошує, що калькуляція ціни на підтвердження транспортних витрат може бути надана, якщо перевезення здійснюється покупцем товару власним транспортом. Тоді як, перевезення спірного товару було здійснене за допомогою компанії перевізника за відповідним контрактом на перевезення. Крім того, представник позивача наголошує на тому, що у відповідності до МКУ, банківський документ не є єдиним та обов'язковим документом, який підтверджує контрактну вартість товару та його наявність або відсутність ніяким чином не впливає на право декларанта розмитнювати товар за основним методом при наявності інших документів, зазначених у ст. 53 МКУ.
11.12.2017 року судом було приєднано до матеріалів справи письмові заперечення на адміністративний позов, які у судовому засіданні 08.02.2018 року представник відповідача просив вважати письмовим відзивом Одеської митниці ДФС на адміністративний позов.
З огляду на вказаний відзив, Одеська митниця ДФС вважає, що адміністративний позов не належить до задоволення. Відповідно до фактичних обставин справи, для підтвердження митної вартості товарів до Одеської митниці ДФС разом з митною декларацією (МД) № UA500060/2017/007547 від 04.06.2017 уповноваженою особою декларанта (ТОВ "Брокерсько-експедиційна компанія "Атаман-Груп", 65121, м. Одеса, пр.-т ОСОБА_4, буд. 4/Д) подані зовнішньоекономічний контракт від 27.04.2017 №336/17, інвойс від 01.06.2017 № 005 та інші документи. Під час митного контролю товарів за митною декларацією (МД) № UА500060/2017/007547 від 04.06.2017 програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю, які у зв'язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів; проведення перевірки відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів; здійснення запиту додаткових документів; а у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Митного кодексу України - прийняття рішення про коригування митної вартості. Також під час здійснення Одеською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № UА500060/2017/007547 від 04.06.2017 було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари а саме:
1) у наданих до митного оформлення документах відсутня інформація щодо включення або не включення вартості упаковки та пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Так, представник відповідача зазначив, що положення міжнародних документів та норм законодавства України передбачають зазначення достовірних відомостей про вартість товарів (в тому і про вартість упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням) не тільки в зовнішньоекономічному договорі (контракті), але в рахунку-фактурі (інвойсі), пакувальному листі тощо, а тому відсутність у поданих до митного оформлення документах (інвойсі, пакувальному листі) відомостей про вартість упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням, виключало можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України.
2) Згідно з пунктом 6 частини 2 статті 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Ненадання декларантом та уповноваженою ним особою до митного оформлення в повному обсязі документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, виключало можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу .
3) у п.3.1. зовнішньоекономічного договору (контракту) від 27.04.2017 № 336/17 зазначено, що оплата за товар здійснюється на умовах 100% передплати зі сторони покупця. Інших умов сплати за товар у контракті не наведено. Проте, згідно поданого інвойсу від 01.06.2017 № 005 вартість товару становить 7338,08 євро, що не відповідає сумі попередньої оплати, вказаної в довідці банку від 24.05.2017 року № 1700524ІІВ109055 - 65000 євро. Таким чином умови здійснення оплати за товар, наведені в інвойсі, не відповідають умовам здійснення оплати за товар. Невідповідність умов оплати за товар, наведених у інвойсі, фактичним умовам оплати за товар, а також невідповідність умов оплати за товар - числового значення суми оплати за товар, вказаних в контракті № 336/17 від 27.04.2017 (100 % передоплата, оплата здійснюється на підставі інвойсу, передбачена можливість оплати за товар на рахунки третіх осіб), числовому значенню суми оплати за товар, наведеному у рахунку-фактурі (інвойсі) від 27.06.2017 № 046, викликало сумніви у автентичності наданого до митного оформлення інвойсу, який відноситься до документів, що підтверджують митну вартість товарів, а зазначене виключало можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України. Представник позивача вважає, що не може бути прийнято до уваги SWIFT повідомлення, оскільки в ньому відсутнє посилання на інвойс, відповідно до якого згідно з п. 3.2 Контракту № 336/17 від 27.04.2017 року здійснюється оплата за товар.
Таким чином, на думку представника відповідача надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зазначені обставини виключали можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості. На підставі ч.3 статті 53 Митного кодексу України, п. 2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, Одеською митницею ДФС повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості. 04.06.2017 уповноваженою особою декларанта (ТОВ "Брокерсько-експедиційна компанія "Атаман-Груп", 65121, м. Одеса, пр.-т ОСОБА_4, буд. 4/Д) було надіслано повідомлення № 0406-1, де не було надано вагомих роз'яснень стосовно усіх виявлених розбіжностей та повідомлено про те, що додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів надаватися не будуть. З метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості з урахуванням інформації, яка наявна в органі доходів і зборів, між декларантом та Одеською митницею ДФС була проведені консультації, про що зазначено в рішенні про коригування митної вартості товарів № UA 500060/2017/000031/2 від 04.06.2017.
Ухвалою суду від 29.11.2017 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 11 грудня 2017 року на 14 годину 30 хвилин.
11 грудня 2017 року провадження у справі зупинено у справі для надання часу представнику позивача ознайомитися із запереченнями на адміністративний позов.
08.02.2018 року ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, суд поновив провадження у справі.
08.02.2018 року ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, суд у відповідності до приписів п.10 ч.1 Розділу VII Перехідних Положень КАС України перейшов до розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
10.01.2018 року за вх. № 562/18 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Представник відповідача під час судового розгляду справи зазначив, що заперечує проти задоволення адміністративного позову з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками справи докази в їх сукупності, суд робить наступні висновки.
Судом встановлено, що 27.04.2017 року між TOB “Дунайська імпортна компанія” (Покупець) та Фірмою FRUTOPOLIS S.A. (Греція) (Продавець) укладено зовнішньоекономічний Контракт № 336/17, відповідно до умов п.1.1. якого Фірма FRUTOPOLIS S.A. зобов'язалася поставити, а TOB “Дунайська імпортна компанія” прийняти та оплатити товар, вказаний у Інвойсах, які є невід'ємною частиною Контракту, в порядку та на умовах, обумовлених в Контракті.
Згідно з п.2.3 Контракту №336/17 від 27.04.2017 року, ціна Товару вказується у Специфікаціях на Товар, а також в Інвойсах на оплату по кожній
Пунктом 3.1 Контракту №336/17 від 27.04.2017 року визначено, що оплата за Товар Покупцем може здійснюватись на наступних умовах: на умовах 100% передоплати зі сторони Покупця. Вартість товару вказується у Інвойсі на кожну партію товару.
Відповідно до п. 3.2 Контракту № 336/17 від 27.04.2017 року, оплата товару проводиться Покупцем на основі інвойсу, відправленого покупцеві електронною поштою або засобами факсимільного зв'язку. Оригінал інвойсу відправляється Постачальником разом з товаром.
У пункті 4.2 Контракту №336/17 від 27.04.2017 року визначено умови поставки по даному контракту (CIF (Одеса, Іллічівськ), CPT (Одеса, Іллічівськ), FCA (склад постачальника, Греція), FOB (порт відвантаження - Греція) та зазначено, що умови постачання кожної партії Товару вказуються окремо в Замовленні та в Інвойсі.
Відповідно до п. 7.1. Контракту №336/17 від 27.04.2017 року, товар може постачатися як у зворотній тарі, так і у тарі Постачальника.
Згідно з п. 7.2. Контракту № 336/17 від 27.04.2017 року обов'язок пакування і маркування товару покладається на Постачальника. Витрати з пакування та маркуванню товару покладаються на Постачальника. Зазначені витрати входять до ціни товару та додатковому відшкодуванню зі сторони покупця не підлягають.
Відповідно до Специфікації № 5 від 01.06.2017 року до Контракту № 336/17 та інвойсу № 0005 від 01.06.2017 року, Фірма FRUTOPOLIS S.A. на умовах поставки FCA-Скідра, Греція поставила ТОВ «Дунайська імпортна компанія» наступний товар: персик свіжий, класу А, у пластикових ящиках -1100 шт., на 12 дерев'яних піддонах, врожай 2017 року, вага «брутто» - 9059 кг., вага «нетто» - 7809 кг., на загальну суму: 3748,32 євро, де 0,48 євро за 1 кг., без врахування транспортних витрат та: персик свіжий, класу В, у пластикових ящиках -1120 шт., на 14 дерев'яних піддонах, врожай 2017 року, вага «брутто» - 11953 кг., вага «нетто» - 11218 кг., на загальну суму: 2589,76 євро, де 0,32 євро за 1 кг., без врахування транспортних витрат. Разом вартість товару - 7338,08 євро.
Судом встановлено, що на підставі договору про надання послуг по декларуванню товарів від 01.03.2016 року № 211/16, що укладений між позивачем та TOB “Брокерська Експедиційна Компанія “Атаман-Груп”, декларантом ОСОБА_3 з метою митного оформлення товару TOB “Дунайська імпортна компанія” для підтвердження його митної вартості до митного поста "Одеса-Порт" Одеської митниці ДФС була подана електронна митна декларація №UA500060/2017/007547, в якій було визначено митну вартість Товару, що імпортується, за основним методом - за ціною зовнішньоекономічного Контракту № 336/17 від 27.04.2017 року.
На підтвердження митної вартості товару, декларант надав наступні документи: зовнішньоекономічний Контракт № 336/17 від 27.04.2017 року, інвойс № 005 від 01.06.2017 року; пакувальний лист № 05 від 01.06.2017 року, прайс-лист від 01.06.2017 року; автотранспортна накладна № 0061332 від 01.06.2017 року, сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 № А702078 від 01.06.2017 року, митна декларація країни відправлення 17GREX410100028214 від 01.06.2017 року, документи що підтверджують вартість перевезення товару,договори (контракти) про перевезення, договір про надання послуг митного брокера, доповнення до зовнішньоекономічного контракту, банківський платіжний документ, що стосується товару 1700524ІІВ109055 від 24.05.2017 року, лист роз'яснення ТОВ «Д.І.К.» від 04.06.2017 року, що підтверджуються карткою відмови № UA500060/2017/00071.
Позивач вважав, що надані документи у повній мірі підтверджували митну вартість товару, базувались на об'єктивних, достовірних, документально підтверджених даних, які підлягали обчисленню та містили всі реквізити, які ідентифікували ввезений товар.
Проте, в електронному повідомленні декларанту митним інспектором було зазначено позивачу про необхідність протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації, 2 ) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Також, декларанту запропоновано надати переклад копії митної декларації країни відправлення на українську мову, а також роз'яснено право за власним бажанням подати додаткові наявні документи на підтвердження митної вартості товару.
04.06.2017 року позивач звернувся до Одеської митниці з листом № 0406-1, в якому зазначив свої зауваження та пояснення щодо встановлених відповідачем розбіжностей та зазначив, що додаткові документи на підтвердження митної вартості товару станом на 11.06.2017 року у позивача відсутні, у зв'язку з чим не має можливості їх надати.
04.06.2017 року відповідачем складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500060/2017/00071 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500060/2017/000031/2 від 04.06.2017 року, з огляду на яке митну вартість товарів № 1 та № 2 було скориговано за резервним методом та вона склала 0,85 дол. США за кг нетто, замість заявлених декларантом по товару № 1 - 0,65 дол. США за кг нетто, по товару № 2 - 0,4614 дол. США за кг нетто. (МД від 02.06.2017 року № UA408150/2017/005996, від 03.06.2017 року № UA125040/2017/202533).
З огляду на рішення про коригування митної вартості товарів № UA500060/2017/000031/2 від 04.06.2017 року, відповідачем були виявлені наступні розбіжності у документах, які були надані позивачем:
1) відповідно до пп. В п. 2 ч. 10 ст. 58 МКУ, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням. Проте у наданих до митного оформлення документах (інвойсі, контракті, пакувальному листі тощо) відсутня будь-яка інформація щодо включення/не включення даних складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів;
2) для підтвердження витрат на транспортування декларантом подані наступні документи:
- рахунок-фактура на транспортні послуги від 01.06.2017 року № 04-GR на суму 25000 євро;
- договір-заявка на транспортні послуги від 30.05.2017 року № 04-GR на суму 25000 євро, довідка про транспортні витрати б/н від 01.06.2017 року на суму 1800 євро, яка не містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту, і за числовими значеннями вартості перевезення не відповідає ні рахунку-фактурі, ні договору-заявці на транспортні послуги;
- крім цього, зазначене у наданих транспортних документах (СМR, книжка МДП) підприємство-перевізник не фігурує у жодному з перерахованих вище документів щодо транспортних витрат, тому числові значення вартості транспортних послуг не підтверджуються вказаними документами.
3) у п. 3.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 27.04.2017 року № 336/17 зазначено, що оплата за товар здійснюється на умовах 100% передплати зі сторони покупця та у п. 3.2 зазначено, що оплата здійснюється на підставі відправленого покупцю інвойсу. Інших умов сплати за товар у контракті не наведено. Проте, згідно поданого інвойсу від 01.06.2017 року № 0005 вартість товарів становить 7338,08 євро, що не відповідає сумі попередньої оплати вказаної в довідці банку № 1700524ІІВ109055 від 24.05.2017 року. Враховуючи те, що загальна сума контракту становить 500000 євро, а довідка про передплату видана на 65000 євро і у цій довідці є посилання на контракт, а відсутні посилання на інвойс, неможливо встановити факт оплати конкретно даної поставки товару.
10.08.2017 року позивач подав скаргу до Одеської митниці ДФС на рішення про коригування митної вартості товару та на картку відмови.
Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України (далі - МКУ), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч.1 ст.52 МКУ, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.
За приписами ч.2 ст.52 МКУ, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
З огляду на ч.1 ст.53 МКУ, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно з ч.1 ст.54 МКУ, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.4 ст.54 МКУ, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
У відповідності до ч.5 ст.54 МКУ, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Згідно з ч.6 ст.54 МКУ, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.1 ст.55 МКУ, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Перевіряючи правильність висновків митного органу, судом встановлено наступне.
Відповідач, у якості однієї із розбіжностей, що виявлені в документах позивача, зазначив, що у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі, тощо) відсутня будь-яка інформація щодо включення/не включення даних складових митної вартості (вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням) до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.
На думку суду, висновки митного органу є помилковими, оскільки, як зазначено вище судом, в п. 7.2 зовнішньоекономічного контракту № 336/17 від 27.04.2017 року, прямо передбачено, що обов'язок пакування і маркування лежить на постачальнику. Витрати з пакування і маркування товару покладаються на постачальника. Зазначені витрати входять до ціни товару та додатковому відшкодуванню зі сторони покупця не підлягають. Зазначене підтверджується наданою представником у якості доказу по справі калькуляцією від 01.06.2017 року (інвойс № 005, контракт № 336/17 від 27.04.2017 року), з огляду на яку: пакування - 0,075 євро, у тому числі: ящики - 0,055 євро, піддони - 0,02 євро.
Таким чином, у інвойсі, пакувальному листі, тощо цілком правомірно не зазначено окремо вартості пакування та тари, оскільки їх вартість входить до вартості товару, є її складовою частиною. Крім того, суд зазначає, що відповідно до калькуляції до вартості товару також входять і витрати на переробку товару, охолодження, постійні витрати фабрики, витрати на митне оформлення (експорт), перевезення товару (з поля до фабрики). Проте, зазначені складові, також, окремо не зазначаються в інвойсі та пакувальному листі.
В рішенні про коригування митної вартості, що оскаржується позивачем, відповідач визначив, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом подані наступні документи:
- рахунок-фактура на транспортні послуги від 01.06.2017 року № 04-GR на суму 25000 євро;
- договір-заявка на транспортні послуги від 30.05.2017 року № 04-GR на суму 25000 євро, довідка про транспортні витрати б/н від 01.06.2017 року на суму 1800 євро, яка не містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту, і за числовими значеннями вартості перевезення не відповідає ні рахунку-фактурі, ні договору-заявці на транспортні послуги;
- крім цього, зазначене у наданих транспортних документах (СМR, книжка МДП) підприємство-перевізник не фігурує у жодному з перерахованих вище документів щодо транспортних витрат, тому числові значення вартості транспортних послуг не підтверджуються вказаними документами.
Суд зазначає, що 26.05.2017 року між ТОВ «Дунайська імпортна компанія» та «Masiv Auto» SRL (Молдова) укладено контракт № 337/17 від 26.05.2017 року, з огляду на п. 1.1. якого цей договір регулює взаємовідносини сторін, які виникають під час планування, організації та здійснення міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом, а також з оплати наданих транспортних послуг.
Відповідно до п.1.2 вказаного контракту, перевізник приймає на себе обов'язки з доставки вантажу замовник, а замовник обов'язки з оплати вартості перевезення вантажу встановленої зазначеним договором.
Пунктом 2.1 вказаного договору передбачено, що за кожним перевезенням оформляється транспортне замовлення (договір-заявка), який складається у письмовій формі, підписується уповноваженою особою замовника і передається перевізнику за допомогою засобів факсимільного зв'язку, в якому узгоджуються конкретні умови перевезення, а саме: найменування вантажу, вид/сорт, вага, тара і об'єм вантажу, маршрути перевезення, вантажовідправники і вантажоотримувачі, графік подачі транспортних засобів, дата і час подачі транспортних засобів для завантаження, вартість перевезення, кількість і тип необхідних транспортних засобів, адреси місць завантаження та розвантаження вантажу, спосіб завантаження, адреса проведення митного оформлення під час завантаження і розвантаження вантажу, строк доставки вантажу отримувачу та інші особливості перевезення вантажу.
Пунктом 2.4 контракту № 337/17 від 26.05.2017 року передбачено, що замовлення (договір-заявка) є невід'ємною частиною зазначеного договору. У випадку виникнення розбіжностей у тлумаченні умов зазначеного договору пріоритетними є умови (відомості), зазначені у замовленні (договорі-заявці).
Відповідно до п. 6.2.15 контракту, перевізник має право укладати договори з третіми особами для належного і своєчасного виконання взятих на себе зобов'язань за зазначеним контрактом. Всі витрати по взаємовідносинам з третіми особами покладаються на перевізника і відшкодуванню з боку замовника не підлягають. Відповідальність за дії третіх осіб несе перевізник.
03.05.2017 року між SRL «Masiv Auto» (замовник) та SRL «Tintoreto-Trans» (перевізник) укладено договір № 03/05/2017, з огляду на п. 1.1 якого зазначений договір регулює взаємовідносини сторін з виконання перевізником доручень замовника на організацію перевезень та транспортно-експедиційного обслуговування (ТЕО) вантажів замовника.
У відповідності до умов контракту № 337/17 від 26.05.2017 року, 30.05.2017 року позивач сформував договір-заявку від 30.05.2017 року № 04-GR на перевезення персика свіжого 01.06.2017 року з м. Скідра, Греція до м. Одеса, Україна, ставка на перевезення - 2500,00 євро, строки і форма оплати: перерахування на протязі 15 днів, після надання оригіналів документів.
SRL «Masiv Auto» 01.06.2017 року сформовано рахунок-фактуру № 04-GR на суму 2500, 00 євро відповідно до договору-заявки № 04-GR від 30.05.2017 року.
Відповідно до довідки про транспортні витрати від 01.06.2017 року SRL «Masiv Auto» повідомила ТОВ «Дунайську імпортну компанію» про те, що транспортні витрати в одну сторону а/м CIO060/CIO060 з доставки вантажу: персик свіжий. Відповідно до договору № 337/17 від 26.05.2017 року за маршрутом Скідра, Греція до п/п «Рені-Джурджулешт», Україна складають 1800,00 євро.
Відповідно до автотранспортної накладної № 0061332 від 01.06.2017 року SRL «Tintoreto-Trans» здійснювало перевезення вантажу , відправником якого є «Frutopolis» S.A., Скідра. Греція, отримувач - ТОВ «Дунайська імпортна компанія», Одеса, Україна відповідно до інвойсу № 005. В автотранспортній накладній визначено характеристики товару, які повністю співпадають з характеристиками товару, що зазначений в інвойсі № 005 від 01.06.2017 року.
В книжці МДП JX.80764299 від 01.06.2017 року зазначено, що SRL «Tintoreto-Trans» 01.06.2017 року здійснено перевезення з Греції до країни автомобілем CIO060/CIO060, інвойс № 005.
Суд зазначає, що вказаний в книжці номер автомобіля відповідає номеру, що визначений у договорі-заявці від 30.05.2017 року № 04-GR.
Таким чином, з огляду на викладене, суд робить висновок, що позивач надав митному органові достатню кількість документів, які підтверджують витрати на транспортування.
Щодо тверджень відповідача з приводу того, що довідка про транспортні витрати б/н від 01.06.2017 року на суму 1800 євро не містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту, і за числовими значеннями вартості перевезення не відповідає ні рахунку-фактурі, ні договору-заявці на транспортні послуги, суд зазначає, що зазначена довідка складена в довільній формі і відповідач не зазначає, якими нормами законодавства передбачено зазначення у вказаній довідці вказаних вище даних. Щодо невідповідності суми, яка вказана у договорі-заявці та довідці, суд зазначає, що з огляду на договір-заявку товар перевозиться з м. Скідра, Греція до м. Одеса, Україна і ставка на перевезення становить 2500,00 євро, а довідці від 01.06.2017 року зазначено вартість транспортних витрат в одну сторону за маршрутом м. Скідра, Греція до п/п «Рені-Джурджулешт», а не до м. Одеса.
Відповідач також вказує, що зазначене у наданих транспортних документах (СМR, книжка МДП) підприємство-перевізник не фігурує у жодному з інших документів щодо транспортних витрат, проте, на думку суду, вказане твердження спростовується наданим позивачем до митного оформлення та дослідженим судом вище договором № 03/05/2017 року від 03.05.2017 року, що укладений між SRL «Masiv Auto» та SRL «Tintoreto-Trans».
Крім того, позивач надав суду акт виконаних робіт № 04 від 04.06.2017 року, платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах № 5 від 14.07.2017 року та довідку ПАТ «Альфа-Банк» від 11.12.2017 року вих. № 93221 на підтвердження сплати позивачем послуг з перевезення вантажу у розмірі 2500,00 євро 14.07.2017 року.
Щодо висновків відповідача з приводу неможливості встановити факт оплати конкретної, саме даної поставки товару, суд зазначає наступне.
Як встановлено вище судом, оплата за товар за умовами контракту № 336/17 від 27.04.2017 року та інвойсу № 005 від 01.06.2017 року здійснюється на умовах 100% передплати.
Позивач на підтвердження оплати товару, що поставлявся за інвойсом № 005 від 01.06.2017 року на суму 7338,08 євро, надав до митного оформлення свіфт від 03.05.2017 року на суму 75000,00 євро, в якому міститься посилання на контракт № 336/17 від 27.04.2017 року.
На думку суду, зазначений свіфт не є належним доказом оплати за товар за інвойсом № 005 від 01.06.2017 року, оскільки у зазначеному світі відсутнє посилання на вказаний інвойс, а загальна сума, хоч і є більшою ніж вартість товару за даною поставкою, проте є меншою за загальну суму контракту, яка становить 500000,00 євро, що унеможливлювало під час митного оформлення встановлення митним органом, що до суми 75000,00 євро включені 7338,08 євро, які позивач сплатив за поставку товару за інвойсом № 005 від 01.06.2017 року, а не за будь-яку іншу поставку товару.
При цьому, суд не приймає надані представником позивача довідку ПАТ «МІБ» з додатком від 22.09.2017 року та акт звірки взаємних розрахунків, оскільки зазначені документи складені вже після того, як товар було випущено у вільний обіг, що підтверджується посиланням митну декларацію № 500060/2017/007552 від 04.06.2017 року, за якою товар було випущено у вільний обіг.
Відповідно до ч. 5 ст. 55 МК України, декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.
Також згідно з ч.4 статті 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Відповідно до п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, які затверджені наказ Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 р. у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів вказується про проведення процедури консультацій між органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів.
Судом встановлено, що з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості з урахуванням інформації, яка наявна в органі доходів і зборів, між декларантом та митним органом була проведена шляхом обміну електронними повідомленнями консультація, про що наявні записи у рішенні про коригування митної вартості товарів.
Відповідно до розділу 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом №689 від 11.09.2015 року, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС та інші.
Відповідно до статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частиною 1 ст.57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст.57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.58 МКУ, основний метод визначення митної вартості не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Частиною 9 ст.58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню, а отже, враховуючи вищевикладені обставини не було можливим застосувати метод визначення митної вартості за ціною договору.
Частиною 8 ст. 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Таким чином, органи доходів і зборів мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.
Частинами 1, 2 ст. 64 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням резервного методу, передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Митна вартість оцінюваних товарів визначена з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.
Так, судом встановлено, що оскільки митну вартість товарів не можна було визначити шляхом використання методу, зазначеного у ст.58 МК України (метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та за результатом проведеної консультації між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, було обрано резервний метод визначення митної вартості. При цьому відповідач зазначив, що в зв'язку з відсутністю в органі доходів і зборів інформації щодо вартості операцій з ідентичними товарами та подібними (аналогічними) відповідно до ст.59, 60 МК України неможливим є застосування методу за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Застосування відповідно до ст.59, 60 МК України методів визначення митної вартості на основі віднімання та додавання виявилось неможливим в зв'язку з відсутністю в органі доходів і зборі інформації щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів.
З метою забезпечення повноти оподаткування відповідачем було проведено аналіз баз даних ЄАІС та встановлено, що рівень митної вартості товарів № 1 та № 2 , митне оформлення яких вже здійснено, є більшим, а саме митними деклараціями № UA 408150/2017/005996 від 02.06.2017 року, № UA125040/2017/202533 від 03.06.2017 року.
У зв'язку з вищевикладеним та у відповідності до ч.2 ст. 55 МК України Одеською митницею ДФС було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № UA500060/2017/000031/2 від 04.06.2017 року.
Суд, також зазначає, що у рішенні про коригування митної вартості зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
З огляду на вищевикладене та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, діяв правомірно та у спосіб, що передбачений законодавством.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі встановлених під час судового розгляду справи обставин, суд зробив висновок, що адміністративний позов ТОВ «Дунайська імпортна компанія» не належить до задоволення.
Керуючись ст.ст.2, 3, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 205, 243, 245, 246, 250, 262, 295 КАС України, суд, -
Відмовити у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія».
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія», адреса: 68600, Одеська область, місто Ізмаїл, Болградське шосе, будинок 31/1, код ЄДРПОУ: 4017905.
Відповідач - Одеська митниця ДФС, адреса: 65078, Одеська область, місто Одеса, вул. Гайдара, будинок 21, корпус А; код ЄДРПОУ 39441717.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 12.02.2018 року.
Суддя Н.В. Бжассо
.