Справа № 815/6796/17
12 лютого 2018 року м.Одеса
У залі судових засідань №29
Одеський окружний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Харченко Ю.В.
При секретарі Рудченко О.І.
Розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Дунайська імпортна компанія” до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування Рішення щодо коригування митної вартості товарів від 18.07.2017р. №UA500060/2017/000102/2, та Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500060/2017/00815 від 18.07.2017р.,-
Товариство з обмеженою відповідальністю “Дунайська імпортна компанія” звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнень (від 26.01.2018р. вхід.№2251/18), просить суд визнати протиправними та скасувати Рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 18.07.2017р. №UA500060/2017/000102/2, а також Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500060/2017/00815 від 18.07.2017р.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю “Дунайська імпортна компанія” при визначенні митної вартості товару за ціною договору (контракту) дотримано усі вимоги Митного кодексу України, котрі є обов'язковими для використання даного методу визначення митної вартості товару, зокрема, до Одеської митниці ДФС надано усі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. До того ж, на думку позивача, у спірному рішенні не обґрунтовано та не доведено правомірність застосування саме резервного методу при визначенні митної вартості, а зазначені недоліки не є належним доказом неправильного визначення декларантом митної вартості. Усі вказані у рішенні про коригування митної вартості товарів порушення не впливають на ціноутворення, та не спростовують реальну вартість товару, вказану у Специфікації до Контракту та Інвойсі. Також, позивач наголошує, що відсутність розділення товарів на класи не є принциповим для підтвердження митної вартості товару, у зв'язку з тим, що в Українському класифікаторі товарів ЗЕД митний код будь-якого товару як класу А, так і класу В, повністю співпадає та визначається лише за найменуванням. При цьому, контрактна вартість товару визначається за домовленістю сторін та вказується у Специфікації та інвойсі, які були надані митниці. Крім того, позивач стверджує, що на підтвердження транспортних витрат покупця, декларантом до митниці надано Контракт на перевезення №340/17 від 29.06.2017р., укладений між ТОВ «Дунайська імпортна компанія» та Компанією S.С. «САТІСАRО-ТRАNS»S.К.І. (Молдова). До того ж, між Компанією S.С. «САТІСАRО-ТRАNS»S.К.І. та SRL «Тіntоrеto-Trans» 01.02.2017р. укладено Договір на транспортно-експедиційне обслуговане та перевезення вантажів №01/052/2017-МD. Отже, транспортування вантажу здійснювалося компанією SRL «Тіntоrеto-Trans».Між тим, позивач зазначає, що під час декларування товару надати банківський документ про сплату товару не було можливості, оскільки згідно з умовами Контракту на перевезення оплата за послуги за перевезення товару здійснюється після виконання робіт. У наданому до митного оформлення Договорі-заявці, сторонами Контракту узгоджено строк оплати - 60 днів після надання оригіналів документів. Також, з урахуванням приписів чинного законодавства, у декларанта відсутній обов'язок на подання конкретних документів, у тому числі калькуляції ціни, при наявності інших документів, які підтверджують транспортні витрати. До того ж, перевезення товару здійснено контрагентом позивача, та в жодному разі не власним транспортом покупця товару. Крім того, ТОВ “Дунайська імпортна компанія” наголошує, що Митним кодексом України не передбачено правового статусу бази даних Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України, порядку її формування, ведення, отримання інформації, а також порядку використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, у зв'язку з чим, інформація з означеної бази даних має статус для службового користування. До того ж, база даних Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України носить допоміжний інформаційних характер, та, в разі наявності у декларанта всіх документів, не є безперечним доказом заниження митної вартості товарів.
Відповідач - Одеська митниця ДФС з позовними вимогами не погоджується, та вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву (вхід.№837/18 від 15.01.2018р.), наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваних позивачем Рішення про коригування митної вартості товарів від 18.07.2017р. №UA500060/2017/000102/2, та Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500060/2017/00815 від 18.07.2017р., оскільки в документах, які надано декларантом до Одеської митниці ДФС разом з митною декларацією (МД) №UA500060/2017/011523 від 18.07.2017р., містяться розбіжності, а надані Товариством документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за дані товари, а саме: митну декларацію подано для здійснення митного оформлення товарів «персики класу А та В», однак в експортній митній декларації від 14.07.2017р. №17GRЕХ410100043720 не визначено клас товару, що не дає змоги перевірити вартість товару; до митного оформлення надано лист "Маsiv Аvtо" SRL від 14.07.2017р., та рахунок-фактура «САТІСАRО-ТRАNS» SRL від 14.07.2017р. №14, при цьому, у наданих транспортних документах (СМR від 14.07.2017р. №0061417) означене підприємство не значиться. Таким чином, ненадання декларантом та уповноваженою ним особою до митного оформлення в повному обсязі документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, виключало можливість перевірки органом доходів і зборів числове значення заявленої митної вартості товарів. Наявність у поданих до митного оформлення документах вищеозначених розбіжностей послугувало підставою для витребування контролюючим органом від декларанта додаткових документів, котрі декларантом до митного органу не надано. Також, відповідач зазначає, що з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, з урахуванням інформації, яка наявна в митному органі, між декларантом та Одеською митний ДФС проведено консультації, за результатами проведення яких обрано метод визначення митної вартості - резервний. Крім того, за допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), встановлено, що рівень митної вартості товарів (застосовано обґрунтовану гнучкість у застосуванні резервного методу), митне оформлення яких вже здійснено, є більшим, а саме: рівень митної вартості товару №1є більшим (МД від 15.07.2017р. №UА500060/2017/011340, МД від 15.07.2017р. №UА102150/2017/203185), та становить 0,65 долара США за кг. нетто, ніж заявлено декларантом 0,50 долара США за кг. нетто; рівень митної вартості товару №2 є більшим (МД від 15.07.2017р. №UА500060/2017/011340, МД від 15.07.2017р. №UА102150/2017/203185), та становить 0,65 долара США за кг. нетто, ніж заявлено декларантом 0,33 долара США за кг. нетто.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27.12.2017р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №815/6796/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Дунайська імпортна компанія” до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування Рішення щодо коригування митної вартості товарів від 18.07.2017р. №UA500060/2017/0000102/2, та Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500060/2017/00815 від 18.07.2017р.
Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, судом ухвалено рішення щодо розгляду даної адміністративної справи в порядку письмового провадження, відповідно до ч.9 ст.205 КАС України.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності та системно проаналізувавши приписи митного законодавства, суд встановив наступне.
Як встановлено судом, та вбачається з матеріалів справи, 05.07.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Дунайська імпортна компанія” (Покупець) та FRUTOPOLIS S.A. (Греція) (Продавець) укладено Контракт на поставку №341/17, згідно з п.1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар, котрий зазначено в Інвойсі.
Судом встановлено, що з метою виконання умов вищеозначеного Контракту на поставку №341/17 від 05.07.2017р. між ТОВ «Дунайська імпортна компанія» (Замовник) та S.С. «САТІСАRО-ТRАNS»S.К.І. (Молдова) (Перевізник) укладено Контракт №340/17 від 29.06.2017р., за умовами якого Перевізник приймає на себе зобов'язання з доставки вантажу Замовника, а Замовник приймає на себе зобов'язання зі сплати вартості перевезення вантажу, встановленої даним Контрактом.
01.02.2017р. між S.С. «САТІСАRО-ТRАNS»S.К.І. (Молдова) (Замовник) та SRL «Тіntоrеto-Trans» (Перевізник) укладено Договір на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів №01/02/17-MD, відповідно до п.1.2 якого Замовник доручає, а Перевізник приймає на себе організацію міжнародних та внутрішніх автомобільних перевезень вантажів, здійснення їх транспортно-експедиційного обслуговування у відповідності з Кодексом автомобільного транспорту РМ, Правилами автомобільних перевезень вантажів РМ від 09.12.1999р., Конвенцією КДПГ, Цивільним кодексом Республіки Молдова, та іншими документами, котрі регламентують автоперевезення.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання Контракту на поставку №341/17 від 05.07.2017р. SRL «Тіntоrеto-Trans» поставило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Дунайська імпортна компанія” (Покупець) персики свіжі класу «А» та «В».
З метою здійснення митного оформлення вказаного товару, та підтвердження митної вартості товару, декларантом позивача ТОВ «Брокерсько-експедиційна компанія «Атаман-Груп» разом з митною декларацією №UA500060/2017/011523 від 18.07.2017р. до Одеської митниці ДФС подано зовнішньоекономічний контракт від 05.07.2017р. №341/17, інвойс від 14.07.2017р. №069, та інші документи.
Під час перевірки Одеською митницею ДФС наданих декларантом позивача ТОВ «Брокерсько-експедиційна компанія «Атаман-Груп» для підтвердження митної вартості товару, документів фахівцями контролюючого органу встановлено, що у поданих документах містяться розбіжності, а також надані Товариством документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за дані товари, а саме: митну декларацію подано для здійснення митного оформлення товарів «персики класу А та В», однак в експортній митній декларації від 14.07.2017р. №17GRЕХ410100043720 не визначено клас товару, що не дає змоги перевірити вартість товару; до митного оформлення надано лист "Маsiv Аvtо" SRL від 14.07.2017р., та рахунок-фактуру «САТІСАRО-ТRАNS» SRL від 14.07.2017р. №14, при цьому, у наданих транспортних документах (СМR від 14.07.2017р. №0061417) означене підприємство не значиться.
З урахуванням чого, та з метою підтвердження митної вартості товару, заявленої у МД №UA500060/2017/011523 від 18.07.2017р., митним органом, на підставі вимог ч.3 ст.53 Митного кодексу України, зобов'язано декларанта протягом 10-ти календарних днів надати додаткові документи, а саме: виписки з бухгалтерської документації; висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, повідомлено про те, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, а також запропоновано надати переклад копії митної декларації країни відправлення на українську мову.
18.07.2017р. декларантом позивача ТОВ «Брокерсько-експедиційна компанія «Атаман-Груп» на адресу Одеської митниці ДФС надіслано повідомлення №1807-1, у якому зазначено, що додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів надаватися не будуть.
У зв'язку з чим, за результатами розгляду питання щодо митного оформлення, зазначеного у митній декларації №UA500060/2017/011523 від 18.07.2017р. товару, Одеською митницею ДФС прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів від 18.07.2017р. №UA500060/2017/000102/2, а також Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500060/2017/00815 від 18.07.2017р.
Не погоджуючись з означеними Рішенням щодо коригування митної вартості товарів від 18.07.2017р. №UA500060/2017/000102/2, та Карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500060/2017/00815 від 18.07.2017р., позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання їх протиправними та скасування.
Так, на думку суду, оскаржувані позивачем Рішення про коригування митної вартості товарів від 18.07.2017р. №UA500060/2017/000102/2, Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500060/2017/00815 від 18.07.2017р., винесено контролюючим органом правомірно, та з урахуванням положень чинного митного законодавства, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Спірні правовідносини виникли у сфері митної справи і стосуються процедури визначення митної вартості товарів та правомірності рішень відповідача щодо коригування митної вартості товару, котрий імпортується на митну територію України, та регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012р. №4495-VI (зі змінами та доповненнями), відповідно до статті 49 якого митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
За приписами ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Як встановлено ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Отже, Митним кодексом України передбачено, та встановлено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що обов'язок доведення митної вартості товару покладено на декларанта, або уповноважену ним особу. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом або уповноваженою ним особою відомостей може витребувати додаткові документи.
Зокрема, судом встановлено, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, що в ході перевірки Одеською митницею ДФС декларантом позивача ТОВ «Брокерсько-експедиційна компанія «Атаман-Груп» для підтвердження митної вартості товару, документів фахівцями контролюючого органу встановлено, що у поданих документах містяться розбіжності, зокрема, митну декларацію подано для здійснення митного оформлення товарів «персики класу А та В», однак в експортній митній декларації від 14.07.2017р. №17GRЕХ410100043720 не визначено клас товару, що не дає змоги перевірити вартість товару; до митного оформлення надано лист "Маsiv Аvtо" SRL від 14.07.2017р., та рахунок-фактуру «САТІСАRО-ТRАNS» SRL від 14.07.2017р. №14, водночас, у наданих транспортних документах (СМR від 14.07.2017р. №0061417) означене підприємство не значиться.
Вказані розбіжності викликали сумніви щодо автентичності поданих ТОВ «Брокерсько-експедиційна компанія «Атаман-Груп» до митного оформлення товарів документів, та відповідно виникли підстави вважати, що в наданих уповноваженою особою декларанта документах зазначено недостовірні відомості щодо заявленої митної вартості товару, що призвело до необхідності витребування, передбачених статтею 53 Митного кодексу України, додаткових документів, та відомостей, а саме виписок з бухгалтерської документації; висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, а також запропоновано надати переклад копії митної декларації країни відправлення на українську мову.
18.07.2017р. декларантом позивача ТОВ «Брокерсько-експедиційна компанія «Атаман-Груп» на адресу Одеської митниці ДФС надіслано повідомлення №1807-1, у якому зазначено, що додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів надаватися не будуть.
Згідно стандартного правила 3.11 розділу 3 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (дата приєднання України 05.03.2011р.) згідно Закону України «Про приєднання України до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур у зміненій редакції згідно з Додатком I до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» зміст декларації на товари визначається митною службою. Письмова форма декларації на товари повинна відповідати типовій формі ООН. У разі застосування автоматизованого митного оформлення формат декларації на товари, яка подається електронним способом, базується на міжнародних стандартах електронного обміну даними.
Згідно з розділом V Додатку до рекомендації №1 “Формуляр-зразок” Організації Об»єднаних Націй для зовнішньоторговельних документів. Керівні принципи для застосування” (2001) для сектору офіційного контролю відносяться документи, що необхідні для контролю товарів у межах зовнішньоторгових операцій, який здійснюється різними офіційними та неофіційними органами в країнах експорту, імпорту, транзиту. Здійснення контролю є необхідним в цілях, які можуть бути згруповані таким чином, зокрема, стягнення мита та податків, забезпечення надходжень (експортна декларація товарів, єдині адміністративні документи, вантажна декларація та інші).
Таким чином, враховуючи відсутність у копії митної декларації країни відправлення та доданих до неї документах визначення класу товару (А, В), орган доходів і зборів не мав можливості перевірити числове значення заявленої митної вартості відповідно до умов ч.1 ст.54 Митного кодексу України.
Крім того, офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс) - це міжнародні правила по тлумаченню найбільш широко використовуваних торговельних термінів в області зовнішньої торгівлі, у них зазначені яка з сторін договору - купівлі продажу повинна здійснити необхідні для перевезення та страхування дії, коли продавець передає товар покупцю, та які витрати несе кожна з сторін. Обрані сторонами умови зовнішньоекономічного договору умови поставки товару визначають те, які витрати включаються до ціни, що була фактично сплачена або належить до сплати за оцінювані товари або іншими словами, визначають конкретні складові митної вартості товарів.
Згідно з ч.2 ст.6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом.
Згідно зі ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст.632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що ціна зовнішньоекономічного договору є обов'язковою умовою договору, та за умови відсутності ціни товару в договорі, документ в якому вона зазначена фактично, в цьому випадку - інвойс є невід'ємною частиною договору.
Інвойс - це основний документ, згідно з яким оплачуються товари та послуги відповідно до вказаних у ньому умов. В комерційній практиці супровідний документ, що надається продавцем покупцеві і вміщує перелік товарів, їх кількість і ціну, за якою вони будуть поставлені покупцеві, формальні особливості товару (колір, вага тощо), умови постачання і зведення про відправника і одержувача.
Так, судом встановлено, що за умовами укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Дунайська імпортна компанія” (Покупець) та FRUTOPOLIS S.A. (Греція) (Продавець) Контракту на поставку №341/17 від 05.07.2017р. оплата за товар Покупцем може здійснюватися на умовах 100% передплати з боку Покупця, вартість товару вказується в інвойсі на кожну партію товару. Оплата товарів здійснюється покупцем на підставі інвойсу. Відповідно до п.4.5 означеного Контракту на поставку №341/17 від 05.07.2017р. інвойс повинен містити в собі, у тому числі, інформацію про вартість товару. Сума за контрактом № 341/17 від 05.07.2017р. на постачання товару складає 500000 євро, натомість в Інвойсі №069 від 14.07.2017р. зазначено 6660,95 євро.
Крім того, відповідно до п.6 ч.2 ст.53 Митного кодексу України, документом, який підтверджує митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Частинами 4,5 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно з ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, у тому числі, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.
Відповідно до розділу ІІІ (графа 20) Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. №599 для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.
Отже, беручи до уваги наведене, а також те, що декларантом позивача ТОВ «Брокерсько-експедиційна компанія «Атаман-Груп» до митного оформлення надано лист "Маsiv Аvtо" SRL від 14.07.2017р., та рахунок-фактуру «САТІСАRО-ТRАNS» SRL від 14.07.2017р. №14, при цьому, у наданих транспортних документах (СМR від 14.07.2017р. №0061417) означене підприємство не значиться, а також з урахуванням наявності вищеокреслених порушень, судом встановлено, що у контролюючого органу обґрунтовано виникли підстави для сумнівів з приводу достовірності задекларованої позивачем митної вартості товарів.
Згідно ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу.
З наведеного вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому, такий контроль може здійснюватися в тому числі шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням бази даних Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України, яка містить відповідну інформацію.
Також, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Частиною 9 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
Частиною 8 статті 57 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Як встановлено судом, на підтвердження заявленої митної вартості товарів, декларантом до митного органу додаткових документів надано не було, у зв'язку з чим, та з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товару, з урахуванням інформації, яка наявна в митного органу, між декларантом та Одеською митницею ДФС проведено консультації щодо обрання методу визначення митної вартості, за результатами яких встановлено, що у митного органу відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними, та подібними (аналогічними) товарами, а тому, відповідно до положень ст.ст.59,60 Митного кодексу України, неможливо застосувати метод за ціною договору щодо ідентичних, та подібних (аналогічних) товарів. Відповідно до статей 62, 63 Митного кодексу України методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості у даних правовідносинах не можуть бути використанні, оскільки в органу доходів і зборів відсутня інформація щодо обчислення вартості, наданої виробником товарів.
З метою забезпечення повноти оподаткування Одеською митницею ДФС проведено аналіз ЄАІС, за результатами якого встановлено, що рівень митної вартості товару №1 МД є більшим (МД від 15.07.2017р. №UА500060/2017/011340, МД від 15.07.2017р. №UА102150/2017/203185), та становить 0,65 долара США за кг. нетто, ніж заявлено декларантом 0,50 долара США за кг. нетто; рівень митної вартості товару №2 МД є більшим (МД від 15.07.2017р. №UА500060/2017/011340, МД від 15.07.2017р. №UА102150/2017/203185), та становить 0,65 долара США за кг. нетто, ніж заявлено декларантом 0,33 долара США за кг. нетто, у зв'язку з чим обрано метод визначення митної вартості - резервний.
Отже, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що надані декларантом позивача ТОВ «Брокерсько-експедиційна компанія «Атаман-Груп» до Одеської митниці ДФС документи на підтвердження вартості товару не підтверджують правильність визначення декларантом митної вартості товару, оскільки не відповідають вимогам п.2 ст.58 Митного кодексу України, Одеською митницею ДФС з урахуванням ч.2 ст.55 Митного кодексу України прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів від 18.07.2017р. №UA500060/2017/000102/2, у якому визначено джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України (ЄАІС ДМСУ), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій.
Також, у Рішенні Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 18.07.2017р. №UA500060/2017/000102/2 зазначено послідовність застосування методів визначення митної вартості, а також підстави, за наявності котрих не застосовано кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
Додатково декларанту було роз'яснено вимоги ч.3 ст.52 Митного кодексу України на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу ДФС про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом ДФС; у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу ДФС про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини 7 статті 55 Митного кодексу України.
Крім того, декларанту роз'яснено його право відповідно до п.4 ч.3 ст.52 Митного кодексу України оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 Митного кодексу України, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості товарів.
Відтак, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що наявність у наданих уповноваженою особою декларанта до митного оформлення товару документах вищеокреслених розбіжностей, слугувало достатньою підставою для відмови Товариству з обмеженою відповідальністю “ Дунайська імпортна компанія ” у розмитненні товарів за заявленою уповноваженою особою декларанта митною вартістю (за основним методом визначення митної вартості), та коригування митної вартості товару, а тому Одеською митницею ДФС, на думку суду, обґрунтовано, правомірно, та з дотриманням вимог ст.55 Митного кодексу України, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012року №598, прийнято спірні рішення про коригування митної вартості товарів, а також картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Вищевикладене спростовує твердження позивача, наведені у позовній заяві.
Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи надані сторонами по справі письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що уточнені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Дунайська імпортна компанія” до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування Рішення щодо коригування митної вартості товарів від 18.07.2017р. №UA500060/2017/000102/2, та Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500060/2017/00815 від 18.07.2017р., не обґрунтовані, документально не підтверджені, не ґрунтуються на положеннях чинного митного законодавства, отже задоволенню не підлягають.
У зв'язку з тим, що у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст.72-77, 139, ч.9 ст.205, ст.ст.241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Дунайська імпортна компанія” (68600, Одеська область, м.Ізмаїл, Болградське шосе,31/1) до Одеської митниці ДФС (65078, м.Одеса, вул.Гайдара,21-а) про визнання протиправними та скасування Рішення щодо коригування митної вартості товарів від 18.07.2017р. №UA500060/2017/000102/2, Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500060/2017/00815 від 18.07.2017р., відмовити повністю.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293,295 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.
Суддя Харченко Ю.В.
.