Справа № 815/6107/17
16 лютого 2018 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Потоцької Н.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці Державної фіскальної служби, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду та моральної шкоди, -
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці Державної фіскальної служби, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду та моральної шкоди.
18.12.2017 року до суду надійшов уточнений адміністративний позов (вхід.№35334/17) в якому позивач просить:
- стягнути з Одеської митниці ДФС середній заробіток за час затримки виконання рішення за період з 07.03.2017р. по 04.08.2017 р.;
- стягнути Одеської митниці ДФС моральну шкоду, заподіяну незаконними рішенням у розмірі 300 000 (триста тисяч) гривень.
Позов вмотивовано наступним.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07 березня 2017 року ОСОБА_1 поновлений на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Чорноморський» Одеської митниці ДФС України.
Також даною постановою стягнуто з Одеської митниці Державної фіскальної служби на користь ОСОБА_1 заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02 квітня 2015 року по 07 березня 2017 року у розмірі 81313 грн.05 коп.
Одеська митниця Державної фіскальної служби затягувала виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 07 березня 2017 року в частині поновлення на посаді(виконання постанови в цій частині негайне).
Тільки 04 серпня 2017 року ОСОБА_1 поновлений на посаді, про що свідчить Наказ №755-о від 04 серпня 2017 року.
Позивач вважає, що відповідач повинен сплатити заробіток за час затримки виконання рішення за період з 07 березня 2017 року по 04 серпня 2017 року.
У разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки (ст.236 КЗпП України).
Крім того, позивач вважає, що йому спричинено моральну шкоду, заподіяну незаконними рішеннями органу державної влади, на суму 300 000, 00 (триста тисяч) грн.
Стаття 56 Коституції України встановляє, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Моральна шкода позивачем обґрунтовується наступним.
Позивачу внаслідок незаконного звільнення було завдано моральної шкоди, яка полягає в тому, що останній безпідставно був позбавлений права на отримання заробітної плати внаслідок чого змушений був прикладати додаткові зусилля для організації свого життя та сім'ї. Також, постійні хвилювання про те, як матеріально забезпечити себе та свою сім'ю, тримало позивача в постійній нервовій та психологічній напрузі. Незаконне звільнення позивача призвело до того, що останній постійно думає, як та куди влаштуватись на роботу, оскільки звільнення відбулось раптово, більш того без будь-яких законних підстав, що спричинило йому значні моральні страждання.
Крім того, посадові особи відповідача умисно затягували виконання рішення суду, яке повинно бути виконання негайно в частині поновлення на посаді.
Одеською митницею було обмежено права, надані Конституцією України, що унеможливило користатися правами у повній мірі (не мав права приймати участь у конкурсах щодо працевлаштування до поліції та прокуратури та інших державних установ). На моєму забезпеченні була неповнолітня дитина на утримання якої мене позбавила Одеська митниця заробітку. Живе в населеному пункті де немає повноцінного медичного закладу і в зв'язку з відсутністю заробітку не міг отримувати повноцінного медичного обслуговування. Неодноразово писав до органів Державної фіскальної служби (також до Одеської митниці) про скасування наказів, на що отримував негативні відповіді.
Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя (ст.237-1 КЗпП України)
Ухвалою суду від 21.12.2017 року, у зв'язку з набуттям чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (№2147-VIII від 03.10.2017р.), визначено порядок розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) та встановлено строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечення та заяв з процесуальних питань.
Вказана ухвала отримана учасниками справи особисто 21.12.2017 року.
03.01.2018 року за вхід.№176/18 канцелярією суду зареєстрований відзив на позов з письмовими доказами, доказами направлення відзиву на адресу позивача та заява з процесуальних питань (заява про залишення позову без розгляду). Документи подані представником відповідача у строк, встановлений судом.
У відзиві на позов відповідач стверджує, що станом на теперішній час відсутнє судове рішення, яке набрало законної сили про визнання протиправними дій (бездіяльності) Одеської митниці ДФС щодо несвоєчасного поновлення ОСОБА_1 на роботі, а тому відсутні підстави, передбачені положеннями статті 236 Кодексу законів про працю України для стягнення з Одеської митниці ДФС середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період з 07.03.2017 по 04.08.2017.
Наказом Одеської митниці ДФС від 04.08.2017 № 755 "По особовому складу", на виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 07.03.2017 у справі № 815/2537/15, скасований пункт 1 наказу Одеської митниці ДФС від 01.04.2015 № 341-о "Про звільнення ОСОБА_1М." в частині звільнення 02.04.2015 ОСОБА_1 з займаної посади старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста "Іллічівськ" Одеської митниці ДФС, яку він обіймав тимчасово, на період відсутності основного працівника ОСОБА_2 з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади" (пункт 7-2 статті 36 Кодексу законів про працю України); поновлений з 02.04.2015 ОСОБА_1 на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста "Чорноморський" Одеської митниці ДФС.
Частиною 2 статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Крім цього, положеннями статті 235 КЗпП України не передбачено стягнення з власника або уповноваженого ним органу матеріальної шкоди у зв'язку з незаконним звільненням працівника, а отже, у суду наявні підстави для відмови у задоволенні позову про стягнення матеріальної шкоди.
12.01.2018 року за вхід. №768 канцелярією суду зареєстрована відповідь на відзив з письмовими доказами та доказами вручення відповідачу. Документи подані позивачем у строк, встановлений судом.
Позивач зазначає, що фактично Одеська митниця ДФС не надала ніякого відзиву на позов, а тільки намагалася ввести в оману Одеський окружний адміністративний суд по справі №815/6107/17 та приховати умисне невиконання постанови суду від 07.03.2017р. по справі №815/2537/15, надавши неповну інформацію та документ, який містить неправдиву інформацію, а саме - довідка № 1274/15-70-04 від 29.12.2017р.
У відзиві на позовну заяву Одеська митниця ДФС посилається на постанову Верховного Суду України від 26.10.2016 по справі №21-6309а15. При цьому, не вказавши номера справи за яким розглядалась ця справа за рішенням Верховного Суду України. Це справа №824/971/16-а Чернівецький окружний адміністративний суд «ОСОБА_3 до ДФС України, Чернівецької митниці ДФС про визнання дій протиправними та стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду», в якій позов був задоволений включно з виплатою за стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду (по справі за рішенням Верховного Суду України змінилась сума виплати).
У своєму відзиві відповідач не обґрунтував чому вказаний позов не підлягає задоволенню, а напроти намагався виправдатися в тому, що не виконував 5 місяців рішення суду, за що, в принципі, може настати кримінальна відповідальність (ст.382 КК України) та за внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей (ст.366 КК України).
18.01.2018 року за вхід.№1432 канцелярією суду зареєстровано заперечення з письмовими доказами та докази направлення позивачу. Документи подані представником відповідача у строк, встановлений судом.
Відповідач акцентує увагу на те, що станом на теперішній час відсутнє судове рішення, яке набрало законної сили про визнання протиправними дій (бездіяльності) Одеської митниці ДФС щодо несвоєчасного поновлення ОСОБА_1 на роботі, а тому відсутні підстави, передбачені положеннями статті 236 Кодексу законів про працю України для стягнення з Одеської митниці ДФС середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період з 07.03.2017 по 04.08.2017.
Правова позиція Одеської митниці ДФС підтверджується судовою практикою Верховного Суду України, зокрема, постановою Верховного Суду України від 26.10.2016 у справі № 21-6309а15.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07 березня 2017 року у справі №815/2537/15 ОСОБА_1 поновлений на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста "Чорноморський" Одеської митниці ДФС.
Вказаною постановою стягнуто з Одеської митниці Державної фіскальної служби на користь ОСОБА_1 заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02 квітня 2015 року по 07 березня 2017 року у розмірі 81313 грн.05 коп.
Постанова суду в частині поновлення ОСОБА_1 допущена до негайного виконання, відповідно до п.п.2, 3 ч.1 ст.256 КАС України.
04.08.2017 року наказом №755-о ОСОБА_1 поновлений на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Чорноморський» Одеської митниці ДФС.
РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ.
Конституція України
Стаття 56. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Стаття 129. Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Основними засадами судочинства є:
1) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;
2) забезпечення доведеності вини;
3) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;
4) підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором;
5) забезпечення обвинуваченому права на захист;
6) гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;
7) розумні строки розгляду справи судом;
8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення;
9) обов'язковість судового рішення.
Стаття 6 КАС України.
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Стаття 14 КАС України.
Судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки.
Стаття 370 КАС України.
Судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Стаття 383 КАС України.
Особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
2. У такій заяві зазначаються:
1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява;
2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;
3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;
4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;
5) номер адміністративної справи;
6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження;
7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання;
8) інформація про хід виконавчого провадження;
9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви;
10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
3. На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.
До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи.
4. Заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
5. У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.
У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.
6. За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Кодекс законів про працю України. Стаття 235.
Поновлення на роботі, зміна формулювання причин звільнення, оформлення трудових відносин з працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи
У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
У разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.
У разі наявності підстав для поновлення на роботі працівника, який був звільнений у зв'язку із здійсненим ним або членом його сім'ї повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, та за його відмови від такого поновлення орган, який розглядає трудовий спір, приймає рішення про виплату йому компенсації у розмірі шестимісячного середнього заробітку.
У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
При винесенні рішення про оформлення трудових відносин з працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу, у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про нарахування та виплату такому працівникові заробітної плати у розмірі не нижче середньої заробітної плати за відповідним видом економічної діяльності у регіоні у відповідному періоді без урахування фактично виплаченої заробітної плати, про нарахування та сплату відповідно до законодавства податку на доходи фізичних осіб та суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за встановлений період роботи.
Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Відповідно до чіткої й усталеної практики Європейського Суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін (див. рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції», п. 40). Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (рішення у справі «Immobiliare Saffi проти Італії», заява N 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).
У справі «Скордіно проти Італії» ЄСПЛ визначив ключові критерії для перевірки ефективності компенсаторного засобу юридичного захисту щодо надмірно тривалих судових проваджень. Ці критерії, які також застосовні до справ про невиконання рішень (рішення у справі «Вассерман проти Росії» N 21071/05 від 10 квітня 2008 року, пп. 49 і 51), вимагають таке:
позов про відшкодування має бути розглянутий упродовж розумного строку;
призначене відшкодування має бути виплачено без зволікань і, як правило, не пізніше шести місяців від дати, на яку рішення про його призначення набирає законної сили (п. 198);
розмір відшкодування не повинен бути нерозумним у порівнянні з розміром відшкодувань, призначених Судом в аналогічних справах (пп. 202 - 206 і 213).
Отже, відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ, приписів національного законодавства, суд дійшов до висновку про задоволення адміністративного позову в частині стягнення з Одеської митниці Державної фіскальної служби на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 07 березня 2017 року по 04 серпня 2017 року.
При цьому, для здійснення розрахунку за вказаний період, суд застосовує розмір середньоденної заробітної плати у сумі 168,35 грн./день, який встановлений Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07 березня 2017 року у справі №815/2537/15. А отже, стягненню підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу, який мав місце з 07.03.2017 року по 04.08.2017 року у розмірі 25 252,50 грн. (168,35 грн.х150 днів).
Разом з цим, суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення з Одеської митниці Державної фіскальної служби на користь ОСОБА_1 моральної шкоди, заподіяної незаконним рішенням у розмірі 300 000 грн. з огляду на наступне.
Як вказувалось вище, статтею 383 КАС України передбачено право позивача, на користь якого ухвалено рішення, подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання такого рішення.
Законодавець передбачає певні вимоги до такої заяви і строк, протягом якого вона може подана.
Позивачем в даній справі не надано рішення суду, ухваленого відповідно до статті 383 КАС України. Але, при цьому, він зазначає про наявність незаконного рішення відповідача. Матеріали справи не містять а ні рішення відповідача, а ні рішення суду про незаконність рішення відповідача з приводу поновлення на посаді позивача.
При цьому, позивач вказує,що має місце тривале невиконання судового рішення, що спричинило йому моральну шкоду.
З цього приводу суд зазначає, що Постанова Одеського окружного адміністративного суду №815/2537/15 прийнята 07.03.2017 року. Однак, вона була оскаржена відповідачем до апеляційного суду. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2017 року постанова суду першої інстанції залишена без змін.
Отже, з 21.06.2017 року по 04.08.2017 року сплило 43 дні.
З огляду на ключові критерії для перевірки ефективності компенсаторного засобу юридичного захисту щодо надмірно тривалих судових проваджень, встановлених прецедентною практикою ЄСПЛ, 43 дні суд не вважає достатнім терміном, щоб стверджувати про надмірну тривалість невиконання рішення. За критеріями ЄСПЛ це понад шість місяців, що не має місце в даній справі.
Суд також окремо зазначає, що у рішенні від 03.10.2001 N 12-рп/2001 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 32 Закону України "Про Державний бюджет України на 2000 рік" та статті 25 Закону України "Про Державний бюджет України на 2001 рік" (справа про відшкодування шкоди державою) Конституційний Суду дійшов висновку, що Конституція України гарантує громадянам у таких випадках право на відшкодування шкоди за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання державних органів (статті 56, 62).
Окремо суд зазначає, що частиною 1 статті 249 КАС України встановлено, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу.
Вказана стаття не містить імперативної норми щодо обов'язку суду.
Разом з цим, позивач просить постановити окрему ухвалу щодо підстав для притягнення до кримінальної відповідальності службових осіб Одеської митниці ДФС.
При розгляді справи судом не встановлено явних ознак кримінального правопорушення в діях службових осіб Одеської митниці ДФС, а тому підстави для винесення окремої ухвали відсутні.
З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 до Одеської митниці Державної фіскальної служби, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду та моральної шкоди.
Керуючись статтями 6, 14, 77, 90, 139, 242 - 246, 255, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеської митниці Державної фіскальної служби, Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, моральної та матеріальної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Одеської митниці Державної фіскальної служби на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення за період з 07.03.2017 року по 04.08.2017 року в розмірі 25 252, 50 грн. (двадцять п'ять тисяч двісті п'ятдесят дві гривні 50 копійок) з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів.
В задоволенні вимоги щодо стягнення з Одеської митниці Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39441717) моральної шкоди заподіяної незаконним рішенням у розмірі 300 000, 00 грн. (триста тисяч) - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Пунктом 15.15 розділу VII “Перехідні положення” КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: 68094, Одеська область, м. Іллічівськ, с. Бурлача Балка, вул. Інститутська, 38.
Одеської митниці ДФС (65078, м. Одеса, вул. Гайдара, 21-а, код ЄДРПОУ 39441717, електронна адреса: od@customs.sfs.gov.ua)
Суддя Потоцька Н.В.
.