Справа № 815/6404/17
16 лютого 2018 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Соколенко О.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України до товариства з обмеженою відповідальністю “БУДІВЕЛЬНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ПРОЕКТНИЙ ІНСТИТУТ” про стягнення заборгованості,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України до товариства з обмеженою відповідальністю “БУДІВЕЛЬНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ПРОЕКТНИЙ ІНСТИТУТ”, в якому позивач просить суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "БудНДІпроект" заборгованість по відшкодуванню виплати різниці між сумою пенсії, призначеної згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", і сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів науковим працівникам перед Центральним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Одесі в сумі 52,22 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що товариство з обмеженою відповідальністю “БУДІВЕЛЬНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ПРОЕКТНИЙ ІНСТИТУТ” перебуває на обліку в управлінні як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та за жовтень 2017 року має заборгованість по відшкодуванню виплати різниці між сумою пенсії, призначеної згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність» і сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів науковим працівникам у розмірі 52,22 грн. Оскільки заборгованість у добровільному порядку відповідачем не погашена, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Ухвалою суду від 18.12.2017 року прийнято до розгляду позовну заяву Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України до товариства з обмеженою відповідальністю “БУДІВЕЛЬНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ПРОЕКТНИЙ ІНСТИТУТ” про стягнення заборгованості та судом вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників процесу відповідно до ч.1 ст.257 КАС України.
Вказаною ухвалою судом встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
Копію ухвали суду від 18.12.2017 року отримано позивачем 19.12.2017 року та відповідачем 10.01.2018 року.
Таким чином, сторони були належним чином сповіщені про розгляд справи та про строки для подання до суду відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11.01.2018 року, яка прийнята на місці та занесена до протоколу судового засідання, на підставі п.1 ч.2 ст.205 КАС України (у зв'язку із неявкою у судове засідання відповідача щодо якого немає відомостей про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання) відкладено розгляд справи на 15.02.2018 року о 09:45 год.
У судове засідання, призначене на 15.02.2018 року сторони не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином та своєчасно. При цьому позивач надав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.
Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи, не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Таким чином, зважаючи на клопотання позивача про розгляд справи за відсутності представника позивача, з урахуванням належного сповіщення відповідача про розгляд справи, враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, а також відсутність перешкод для розгляду справи за відсутності учасників процесу, судом ухвалено рішення про розгляд даної адміністративної справи в порядку письмового провадження, відповідно до ч.9 ст.205 КАС України.
Відповідно до ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Станом на 16.02.2018 року у відповідача сплинув п'ятнадцятиденний строк для подання до суду відзиву на позовну заяву та з боку відповідача станом на вказану дату відзиву на позовну заяву або будь-яких клопотань до суду не надходило.
Згідно ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовуються позовні вимоги, перевіривши їх доказами, суд вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань товариство з обмеженою відповідальністю “БУДІВЕЛЬНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ПРОЕКТНИЙ ІНСТИТУТ” (ідентифікаційний код юридичної особи 32288638) зареєстроване як юридична особа 19.12.2002 року.
Відповідач перебуває на обліку в Центральному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м.Одесі як платник страхових внесків відповідно до ст.14 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював на товаристві з обмеженою відповідальністю “БУДІВЕЛЬНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ПРОЕКТНИЙ ІНСТИТУТ”, на посадах, які дають право на призначення наукової пенсії.
Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, за заявою вищезазначеного пенсіонера у відповідності до розділу 3 ст. 24 Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність”, постанови Кабінету Міністрів України “Про реалізацію частини другої статті 24 Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність” № 1570 від 22.11.2001 року та постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2004 року № 257 “Про затвердження переліку посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність”, йому була призначена пенсія наукового працівника, що підтверджується відповідними довідками, розпорядженнями та розрахунками стажу (а.с. 13-16), яка щомісячно йому виплачувалась (а.с.17).
Водночас, судом з'ясовано, що керуючись вимогами, встановленими Порядком фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних не бюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації згідно із Законом України “Про наукову і науково-технічну діяльність”, та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 року № 372, позивачем направлялися на адресу відповідача повідомлення про суму витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність”, і сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, які були належним чином отримані представниками відповідача.
Проте, як зазначено у позові, у строки встановлені чинним законодавством відповідач не погашав витрати на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність”, і сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за жовтень 2017 (до 11.10.2017 року) у загальній сумі 52,22 грн.
Згідно абзацу 2 п.13 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV від 09.07.2003 року (в редакції, яка діяла до змін, внесених Законом України № 2148-VIII від 03.10.2017 року), у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до зазначеного Закону, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується відповідно до умов, передбачених Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність.
Згідно положень ст.37 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» (в редакції Закону України № 2148-VIII від 03.10.2017 року) пенсійне забезпечення наукових (науково-педагогічних) працівників здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Законом України № 2148-VIII від 03.10.2017 року внесено зміни, зокрема до пункту 13 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Підпунктом 1 пункту 13 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV від 09.07.2003 року (в редакції Закону № 2148-VIII від 03.10.2017) визначено, що у разі якщо особі призначено пенсію відповідно до законів України "Про державну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про наукову і науково-технічну діяльність", її виплата продовжується до переведення за бажанням особи на пенсію на інших підставах або за бажанням особи поновлюється у розмірі, який було встановлено до переведення. До такого переведення розмір пенсії, встановлений до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", не переглядається та пенсія не індексується. Різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.
При цьому у примітках до вищевказаного пункту Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” зазначено, що пункт 13 розділу XV в редакції Закону № 3668-VI від 08.07.2011; із змінами, внесеними згідно із Законом № 231-VII від 14.05.2013; в редакції Закону № 2148-VIII від 03.10.2017 - застосовується з 1 жовтня 2017 року.
Водночас згідно п. 1 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2148-VIII від 03.10.2017 року визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім, зокрема, абзаців першого і другого підпункту 1 та підпункту 2 пункту 1, підпунктів 4 та 5 пункту 2, підпункту 3 пункту 3, абзаців другого і третього, п'ятого і шостого пункту 5, пунктів 6, 9, 13-15, підпунктів 10 та 22, абзаців двадцять шостого - двадцять восьмого, абзаців тридцять третього - тридцять сьомого, шістдесят шостого - сімдесят другого підпункту 27 пункту 19, пункту 24, підпункту 1 пункту 27, пункту 29 розділу I, пунктів 2-4 розділу II цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і застосовуються з 1 жовтня 2017 року.
Таким чином норма щодо фінансування різниці між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” за рахунок коштів Державного бюджету України застосовується з 01.10.2017 року.
Отже, у товариства з обмеженою відповідальністю “БУДІВЕЛЬНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ПРОЕКТНИЙ ІНСТИТУТ” був обов'язок по відшкодуванню виплати різниці між сумою пенсії, призначеної згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", і сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів науковим працівникам до 30.09.2017 року включно, та починаючи з 01.10.2017 року відшкодування цієї різниці за рахунок відповідача не здійснюється.
Таким чином, посилання позивача на те, що у товариства з обмеженою відповідальністю “БУДІВЕЛЬНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ПРОЕКТНИЙ ІНСТИТУТ” наявна заборгованість по відшкодуванню виплати різниці між сумою пенсії, призначеної згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", і сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів науковим працівникам перед Центральним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Одесі в сумі 52,22 грн., яка утворилась за період з 01.10.2017 року по 11.10.2017 року є безпідставним та таким, що не ґрунтується на Законі.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно зі ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 139, 241-246,263 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України до товариства з обмеженою відповідальністю “БУДІВЕЛЬНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ПРОЕКТНИЙ ІНСТИТУТ” про стягнення заборгованості - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.М. Соколенко
.