Справа № 815/55/18
08 лютого 2018 року м.Одес
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі про визнання протиправним рішення Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі №8521 від 15.11.2017 року щодо відмови у призначенні пенсії, зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м.Одесі призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, як матері інваліда з дитинства ОСОБА_2 з 27.10.2017 року з часу звернення з відповідною заявою до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі, -
З позовом до суду звернулась ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі про визнання протиправним рішення Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі №8521 від 15.11.2017 року щодо відмови у призначенні пенсії, зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м.Одесі призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, як матері інваліда з дитинства ОСОБА_2 з 27.10.2017 року з часу звернення з відповідною заявою до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі.
Ухвалою суду 09.01.2018 року було відкрито провадження по справі. Справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач - ОСОБА_1 звернулась до Центрального об'єднаного УПФ України в м. Одесі із заявою про призначення їй пенсії за віком, у відповідності до п.3 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове медичне страхування" та ст.17 Закону України "Про пенсійне забезпечення", оскільки її син - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, був визнаний інвалідом з дитинства у віці 13 років 05 місяців. ОСОБА_1 має трудовий стаж понад 26 років. Проте, відповідачем було надано рішення за № 8521 "Про відмову у призначенні пенсії", яку ОСОБА_1 отримала 08 грудня 2017 року, в якому повідомлялось про відмову у призначенні їй пенсії оскільки, на думку відповідача, на таку пенсію мають право матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до шестирічного віку, але не раніше ніж за 5 років до досягнення пенсійного віку. ОСОБА_1 вважає дії Центрального об'єднаного УПФ України в м. Одесі протиправними, у зв'язку із чим звернулась до суду.
Представник відповідача 23.01.2018 року за (вхід.№1888/18) надав до суду відзив щодо відмови позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі пославшись на те, що відповідно до абзацу 3 п.3 Прикінцевих положень (Розділу XV) Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу. При цьому, до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років.
Згідно пункту 2.17 розділу «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій» відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №221 (зі змінами, внесеними постановою правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 року №13-1) при призначенні пенсій жінкам, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, матерям інвалідів з дитинства, які виховали їх до шестирічного віку, а також, у разі відсутності матері або за її згодою, чоловікам, які здійснювали виховання п'ятьох або більше дітей чи дитини-інваліда, факт народження дитини встановлюється на підставі свідоцтва про народження, а її виховання до зазначеного віку - на підставі свідоцтва про народження чи паспорта дитини. У разі смерті дитини подається свідоцтво про смерть.
Відповідно до п.2.18 Порядку визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладів охорони здоров'я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою 18-ти років (висновок про час настання інвалідності). Згідно медичного висновку №6 від 16.08.2017 року дитина позивачки - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 був визнаний інвалідом у віці 13 років 05 місяців, тобто після досягнення шестирічного віку. Згідно із положеннями п.2.18 Порядку для підтвердження факту про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною інвалідом до досягнення шестирічного віку, подається висновок лікарсько-консультативної комісії, у якому має бути зазначено те, що інвалідність могла наступити до шестирічного віку (були медичні показання для її настання). Таким чином, відповідач вважає, що рішення про відмову в призначенні пенсії №8521 від 15.11.2017 року є правомірним та відповідає вимогам чинного законодавства (а.с.41).
Позивач - ОСОБА_1 05.02.2018 року за (вхід.№3194/18) надала до суду відповідь на відзив Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі, оскільки не згодна з наступних підстав. Відповідно до ст.49 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Посилання відповідача на пункт 2.17 розділу «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій» відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №221 (зі змінами, внесеними постановою Правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 року №13-1) є безпідставними. Будь-які постанови, листи Пенсійного фонду України є підзаконними актами, тому застосуванню підлягають саме норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який не містить обов'язкової умови про те, що інвалідність дитини повинна настати до досягнення нею 6-річного віку. ОСОБА_1 вважає, що застосуванню підлягає саме норма Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме абзац 3 пункту 3 Прикінцевих положень (Розділу XV), відповідно до якого, жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу. При цьому для числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років (а.с.45-46).
Дослідивши наявні в справі письмові докази, суд встановив наступні факти та обставини:
ОСОБА_1, 27.10.2017 року звернулась до Центрального об'єднаного УПФ України в м. Одесі з заявою про призначення їй пенсії за віком, у відповідності до п.3 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове медичне страхування", ст.17 Закону України "Про пенсійне забезпечення", оскільки її син - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, був визнаний інвалідом з дитинства у віці 13 років 05 місяців, що підтверджується посвідченням (а.с.52).
08.12.2017 року ОСОБА_1 отримала від відповідача рішення №8521 від 15.11.2017 року "Про відмову у призначенні пенсії" (а.с.11), в якому повідомлялось про відмову у призначенні пенсії оскільки, на думку відповідача, на таку пенсію мають право матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до шестирічного віку, але не раніше ніж за 5 років до досягнення пенсійного віку.
Відповідно до п.3 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове медичне страхування", жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, і матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу. При цьому, до числа осіб з інвалідністю з дитинства належать також діти з інвалідністю віком до 16 років.
Згідно зі ст.17 Закону України "Про пенсійне забезпечення", жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми (пункти «є» і «ж» статті 56). При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років, які мають право на одержання соціальної пенсії (стаття 94).
Згідно з ч.1 ст.44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Відповідно до п.2.18 постанови Пенсійного фонду України «Про затвердження "Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій", відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом засвідчується випискою з акту огляду в МСЕК, медичним висновком закладів охорони здоров'я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі, якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.
Відповідно до ст.17 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включаються: розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат. Основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Аналогічна правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалі суду від 14.09.2009 року (справа № К-33609/06).
Згідно зі статтею 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
За правовою позицією Європейського Суду з прав людини, викладеної у рішенні по справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26.09.2014 року, за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу (йдеться про Протокол до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підгрунтя.
Тобто, бездіяльність держави щодо прийняття нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, тримання громадян у невизначеності є невиправданим втручанням у права, передбачені статтею 1 Першого протоколу.
Таким чином, застосуванню підлягає норма Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме абзац 3 пункту 3 Прикінцевих положень (Розділу XV), відповідно до якого, жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу. При цьому для числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років.
ОСОБА_1 (53 роки) має стаж понад 23 роки, її син - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, був визнаний інвалідом з дитинства у віці 13 років 05 місяців, отримав інвалідність до настання 16 років, тобто відповідно до закону ОСОБА_1 має право на призначення дострокової пенсії за віком.
Згідно зі ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, оцінюючи у сукупності надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі про визнання протиправним рішення Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі №8521 від 15.11.2017 року щодо відмови у призначенні пенсії, зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м.Одесі призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, як матері інваліда з дитинства ОСОБА_2 з 27.10.2017 року з часу звернення з відповідною заявою до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі підлягають задоволенню відповідно до положень ч.1 ст.245 КАС України.
Судові витрати розподілити за правилами ст.139 КАС України.
Керуючись ст.ст.139,241-246,263 КАС України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Визнати рішення Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі №8521 від 15.11.2017 року щодо відмови у призначенні пенсії протиправним.
3. Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м.Одесі призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, як матері інваліда з дитинства ОСОБА_2 з 27.10.2017 року з часу звернення з відповідною заявою до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Єфіменко К.С.
.