13 лютого 2018 р. № 814/1327/17
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54031
до відповідача:державної податкової інспекції в Інгульському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. В'ячеслава Чорновола, 1/1, м. Миколаїв, 54028
про:скасування вимоги від 06.12.2016 р. № Ф-1055-17,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування вимоги державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області від 06.12.2016 р. № Ф-1055-17.
Ухвалою від 11.07.2017 р. відкрито провадження у справі.
Ухвалою від 10.08.2017 р. провадження у справі зупинено до 25.09.2017 р.
15.12.2017 р. набув чинності Кодекс адміністративного судочинства України в новій редакції.
Згідно п. 10 ч. 1 Перехідних положень КАС України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвалою від 11.01.2018 р. суд допустив процесуальне правонаступництво в адміністративній справі, шляхом заміни державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області її правонаступником - державною податковою інспекцією в Інгульському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області.
Ухвалою від 11.01.2018 р. суд постановив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, витребував у відповідача додаткові докази, а розгляд справи відклав на 31.01.2018 р.
31.01.2018 р. сторони подали клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. За приписами ч. 9 ст. 205 КАС України суд розглядає справу в порядку письмового провадження.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що заборгованість сплатив у повному обсязі ще в травні 2015 р.
25.09.2017 р. відповідач подав заперечення проти позову (а. с. 34), в яких вказав, що за обліковими даними інформаційної системи, загальна сума заборгованості позивача станом на 30.11.2016 р. становила 10560,39 грн. На підставі вказаних даних контролюючим органом сформовано вимогу від 06.12.2016 р. № Ф-1055-17.
З'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд дійшов висновку, що позов належить задоволенню, виходячи з наступного:
ОСОБА_2 був зареєстрований як фізична особа-підприємець з 29.01.2008 р.
У зв'язку з наявністю недоїмки з загальнообов'язкового державного пенсійного страхування управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва сформовано вимогу про сплату боргу від 21.11.2012 р. № 73-4с на суму 1578,60 грн. Вимога була передана на примусове виконання до органів ДВС.
Постановою Ленінського відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції від 20.05.2015 р. виконавче провадження закінчено в зв'язку з фактичним виконанням рішення в повному обсязі згідно платіжного доручення від 15.05.2015 р. № 3434 (а. с. 70). На підставі розпорядження від 12.05.2015 р. № 40223467/В-27 кошти в сумі 1578,60 грн. мали бути перераховані з депозитного рахунку відділу ДВС на рахунок управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва як борг (а. с. 69).
Суд витребував у відповідача розрахунок сум, які увійшли до вимоги від 21.11.2012 р. № 73-4с. Обґрунтованого розрахунку суд не отримав, однак зі службової записки від 31.01.2018 р. № 44/14-29-13-01-31 вбачається, що станом на 01.10.2013 р. позивач мав заборгованість з єдиного внеску в сумі 10631,63 грн., яка й була передана до органів доходів і зборів у зв'язку з передачею повноважень по адмініструванню єдиного соціального внеску.
За жовтень-грудень 2013 р. нараховано 1194,03 грн. єдиного внеску за ІІІ квартал 2013 р. Таким чином, станом на 01.01.2014 р. заборгованість склала 11825,66 грн.
За січень-грудень 2014 р. нараховано 398,01 грн. єдиного внеску за жовтень 2013 р. Таким чином, станом на 01.02.2014 р. заборгованість склала 12223,67 грн.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 18.07.2014 р. відбулася державна реєстрація припинення підприємницької діяльності позивача.
18.05.2015 р. позивачем сплачено єдиний внесок у сумі 12210,23 грн., у зв'язку з чим заборгованість станом на 01.06.2015 р. склала 13,44 грн.
Рішенням від 19.05.2016 р. № НОМЕР_1 ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області нараховано позивачу штраф за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в розмірі 1182,56 грн. за період з 22.01.2013 р. до 18.05.2015 р. та нараховано пеню в розмірі 9364,39 грн. (а. с. 19).
06.12.2016 р. ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області сформовано вимогу про сплату боргу № Ф-1055-17 на суму 10560,39 грн., з якої: 13,44 грн. недоїмки; 1182,56 грн. штрафу; 9364,39 грн. пені (а. с. 16).
Результати оскарження вимоги в адміністративному порядку не призвели до її скасування (а. с. 6-15).
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто, саме відповідач має надати суду докази обґрунтованого нарахування заборгованості, визначеної оскаржуваною вимогою. З наданих відповідачем доказів не вбачається наявності підстав для нарахування боргу. Так, в адміністративному позові та в судовому засіданні позивач заявляв, що заборгованість була ним сплачена в повному обсязі під час примусового виконання вимоги управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва від 21.11.2012 р. № 73-4с. Свідченням цього є реєстрація припинення його підприємницької діяльності. За наявності заборгованості перед органами ПФУ або ДФС позивача не було б припинено як фізичну особу-підприємця. Своїх міркувань з приводу наведених позивачем аргументів відповідач не висловив та не надав жодних доказів на спростування вказаного.
Крім того, суд погоджується з позицією позивача щодо необґрунтованого розміру штрафу та пені, нарахованих на заборгованість більше ніж через рік після її погашення.
Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював свою позицію щодо "принципу правової визначеності" (наприклад, справа "Гешмен і Герруп проти Сполученого Королівства"), відповідно до якого особа, здійснюючи правомірну поведінку повинна мати можливість передбачати правові наслідки такої правової поведінки, чітко визначені законом.
В даній справі, позивач, сплативши суму боргу за вимогою від 21.11.2012 р. № 73-4с та припинивши свою підприємницьку діяльність, повинен був розраховувати на відсутність грошових зобов'язань перед контролюючими органами. Однак більше ніж через рік отримав рішення про нарахування штрафу і пені, та в подальшому вимогу про сплату боргу.
З огляду на недоведеність відповідачем обґрунтованості нарахування позивачу заборгованості, суд вважає, що є підстави для задоволення позову.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивач надав квитанцію про сплату судового збору в сумі 640,00 грн., що й підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. 2, 19, 241, 244, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Скасувати вимогу державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області від 06.12.2016 р. № Ф-1055-17.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції в Інгульському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області (ідентифікаційний код 39549880) судовий збір у сумі 640,00 грн. на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі 13.02.2018 р.
Суддя Н.В. Лісовська