13 лютого 2018 року справа №813/3387/17
79018, м.Львів, вул.Чоловського, 2
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Сакалоша В.М.,
за участю секретаря судового засідання Михайленко Б.С.,
представника позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі - ГУНП у Львівській області, відповідач), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ від 22.08.2017 року № 2771 про накладення на ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції;
- визнати протиправним та скасувати наказ від 15.09.2017 року № 715 о/с про звільнення ОСОБА_2 зі служби в поліції, на підставі п.6 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію", у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції у Львівській області видати наказ про поновлення ОСОБА_2 на посаді заступника начальника Шевченківського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області вирішивши питання про виплату ОСОБА_2 коштів за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що підставою для звільнення позивача зі служби в поліції були висновки за результатами службового розслідування, в яких відповідач констатував факт керування позивачем транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння. Представник позивача наголосив, що відповідно до ст. 221 Кодексу України про адміністративні правопорушення до компетенції судів належить розгляд справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 вказаного Кодексу. Однак, рішення суду про встановлення вказаного факту станом на дату звільнення позивача не було, що свідчить про те, що дисциплінарне стягнення на позивача було накладено передчасно, а саме без прийняття судом рішення про його винуватість. Також представник позивача наголосив, що у разі проведення за фактом вчинення проступку службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративні правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладене не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці. Підсумовуючи наведене, представник позивача вважає оскаржені позивачем накази протиправними, у зв'язку з чим, просив позовні вимоги задовольнити повністю.
Ухвалами судді від 04.10.2017 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, які наведені у позовній заяві та просив позов задовольнити повністю.
Представник відповідача явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив. 13.02.2018 року на електронну адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з перебуванням представника на лікарняному. Однак, зважаючи на повторне звернення представника відповідача із клопотаннями про відкладення судових засідань, суд дійшов висновку проводити розгляд справи за даною явкою.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 03.08.1999 року проходить службу в органах внутрішніх справ України. На посаді заступника начальника Шевченківського ВП ГУНП у Львівській області перебував з 01.02.2017 року.
Наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області від 22.08.2017 року № 2771 "Про накладення дисциплінарного стягнення на працівника поліції Шевченківського ВП ГУНП у Львівській області" на заступника начальника Шевченківського ВП ГУНП у Львівській області підполковника поліції ОСОБА_2 накладено дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції.
Наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області від 15.09.2017 року № 715 о/с "По особовому складу" ОСОБА_2 звільнено зі служби в поліції на підставі п.6 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію", у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби.
Не погоджуючись із вищевказаними наказами, позивач звернувся до суду.
Суд при вирішенні спору у даній справі виходить з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію".
Так, згідно ч. 1 ст. 19 Закону України "Про Національну поліцію" у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України "Про Національну поліцію" підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Статтею 18 цього Закону визначені основні обов'язки поліцейського.
Так, відповідно до ч. 1 цієї статті, поліцейський зобов'язаний:
1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;
3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;
4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я;
5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків;
6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Пунктом 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Згідно з п. 4 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Таким чином, до затвердження відповідним законом Дисциплінарного статуту Національної поліції України підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності визначаються Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22.02.2006 року за № 3460-ІV (далі - Дисциплінарний статут).
Так, відповідно до ст. 5 Дисциплінарного статуту, за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
В свою чергу, в розумінні ст. 2 Дисциплінарного статуту, дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Службовою дисципліною відповідно до ст.1 Дисциплінарного статуту є дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об'єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2017 року працівниками УПП у м. Львові відносно заступника начальника Шевченківського ВП ГУНП у Львівській області підполковника поліції ОСОБА_2 складено протоколи про адміністративні правопорушення за ч. 1 ст. 130 та ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Наказом ГУНП у Львівській області від 02.08.2017 року № 2554 за вказаним фактом призначено службове розслідування.
За результатами службового розслідування встановлено, що на час ДТП підполковник поліції ОСОБА_2 перебував з явними ознаками алкогольного сп'яніння та відмовився від проходження медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння за допомогою пристрою "Драгер".
За наслідками службового розслідування, за грубі порушення службової дисципліни, основних обов'язків поліцейського, передбачених ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", в частині неухильного дотримання Конституції України, законів України та нормативно - правових актів, що регламентують діяльність поліції та Присяги поліцейського, що виразилося у керуванні приватним автомобілем з ознаками алкогольного сп'яніння, відмові від медичного огляду та вчиненні ДТП, на заступника начальника Шевченківського ВП ГУНП у Львівській області полковника поліції ОСОБА_2 накладено дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції.
Отже, підставою дисциплінарної відповідальності став дисциплінарний проступок, визначення якому дає ст. 2 Статуту і такою підставою є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність в діях ОСОБА_2 ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки порушника, наслідків та причинного зв'язку між ними.
Стосовно порядку накладання дисциплінарних стягнень, суд зазначає, що такий визначено ст. 14 Дисциплінарного статуту. Так, зокрема із положень цієї статті, випливає, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.
Відповідно до п. 1.2 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 12.03.2013 року за № 230 (надалі - Інструкції), службове розслідування - комплекс заходів, які здійснюються у межах компетенції з метою уточнення причин і умов подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, ступеня вини особи (осіб), якою (якими) вчинено дисциплінарний проступок, а також з'ясування інших обставин.
За пунктом 8 Інструкції в описовій частині висновку службового розслідування викладаються встановлені при проведенні службового розслідування відомості про: обставини, за яких особа (особи) РНС скоїла(и) дисциплінарний проступок або які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість, що настали у зв'язку з цим; посаду, звання, прізвище, ім'я та по батькові, персональні дані (дата та місце народження, освіта, період служби в органах внутрішніх справ і на займаній посаді - з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних"), характеристику особи (зокрема, про наявність або відсутність у неї діючих дисциплінарних стягнень), винної у вчиненні дисциплінарного проступку, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли вказаним обставинам; наявність причинного зв'язку між неправомірними діяннями особи РНС та їх наслідками; умови, що передували скоєнню дисциплінарного проступку або спонукали до цього; вимоги законодавства або посадові обов'язки, які було порушено; наявність вини особи (осіб) РНМ, обставини, що пом'якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного.
Таким чином, висновок службового розслідування повинен містити привід для призначення службового розслідування, суть встановленого порушення та його наслідки, чим підтверджується чи виключається вина працівника, обставини, що пом'якшують і посилюють його відповідальність, причини та умови, що сприяли порушенню, прийняті або запропоновані заходи по їх усуненню, пропозиції про застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення або міри громадського впливу, направлення матеріалів в слідчі органи або про припинення службового розслідування.
Однак, всупереч вказаним положенням Інструкції, висновок службового розслідування від 15.08.2017 року не містить жодних достатніх об'єктивних фактів та посилань на належні та допустимі докази того, що ОСОБА_2 керував приватним автомобілем "CHERY TIGGO", д.н.з. ВС 9615ЕО з ознаками алкогольного сп'яніння, адже, як зазначено у висновку службового розслідування, позивач від медичного огляду відмовився.
Згідно з ст. 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень:
- усне зауваження;
- зауваження;
- догана;
- сувора догана;
- попередження про неповну посадову відповідність;
- звільнення з посади;
- пониження в спеціальному званні на один ступінь;
- звільнення з органів внутрішніх справ.
В силу положень ст.14 Дисциплінарного статуту при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
У разі вчинення незначного порушення службової дисципліни начальник може обмежитись усним попередженням особи рядового або начальницького складу щодо необхідності суворого додержання службової дисципліни. У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє.
Як з'ясовано судом, на час проведення службового розслідування та винесення оскаржених наказів позивач дисциплінарних стягнень не мав. Згідно висновку службового розслідування, підполковник поліції ОСОБА_2 перебував поза службою у цивільному одязі, без вогнепальної зброї та керував приватним автомобілем "CHERY TIGGO", д.н.з. ВС 9615ЕО. Рішення у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення ним правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП станом на дату звільнення не було. Жодних доказів, які б підтверджували те, що позивач перебував під час ДТП у стані алкогольного сп'яніння не було.
Суд також наголошує, що відповідно до приписів п.14 Дисциплінарного статуту, звільнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу. Тому, суд не вбачає розсудливих підстав для звільнення позивача, адже зазначені вище обставини є істотними при вирішенні питання про притягнення особи до дисциплінарної відповідальності, а їх неврахування вказує на порушення встановленої процедури щодо накладення стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує положення ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до якої вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
З матеріалів справи вбачається, що постановою судді Франківського районного суду м. Львова від 27.10.2017 року у справі №465/4449/17 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та позбавлено його права керування всіма видами транспортних засобів на строк 1 рік. Крім того, вказаною постановою накладено адміністративне стягнення штраф у розмірі 10200 (десять тисяч двісті) грн. в дохід держави.
Однак, судом встановлено, що постановою судді судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області від 27.12.2017 року у справі №465/4449/17 постанову судді Франківського районного суду м. Львова від 27.10.2017 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - скасовано та закрито провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення.
У вказаній постанову суд апеляційної інстанції зазначив, що висновок суду першої інстанції є помилковим, оскільки матеріали справи не містять відомостей про керування ОСОБА_2 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, тобто порушення ним вимог п. 2, 9 ПДР України, а зазначено порушення ним п. 2, 5 ПДР України, як відмову від огляду на стан сп'яніння.
Крім цього, встановлено, що в цей же день та час був складений протокол на ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП, а тому з приводу отриманих травм внаслідок ДТП ОСОБА_2 01.08.2017 року звертався в медичний заклад, пройшов обстеження, де здав кров на етанол, в результаті висновок "тверезий", про що цим закладом видана довідка.
Вказана постанова набрала законної сили 27.12.2017 року, є остаточною та оскарженню не підлягає.
У зв'язку з наведеним, суд зазначає, що висновки відповідача за результатами службового розслідування, що стали підставою для накладення на позивача дисциплінарного стягнення та його звільнення зі служби в поліції ґрунтуються виключно на припущеннях наявності алкогольного сп'яніння позивача під час керування транспортним засобом 01.08.2017 року та спростовані постановою судді судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області від 27.12.2017 року у справі №465/4449/17, яка має преюдиційне значення при розгляді даної справи.
У зв'язку з цим, суд погоджується з позицією позивача, що оскаржені ним накази про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції та про звільнення позивача із служби в поліції є протиправними і не підтверджені наявними матеріалами службового розслідування із встановленням конкретних фактів порушень, вчинених позивачем.
Крім того, надаючи правову оцінку дій відповідача, суд керується, зокрема, положеннями ч.2 ст.2 КАС України, відповідно до якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно;6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, враховуючи встановлені обставини справи в їх сукупності, суд дійшов переконання, що винесені відповідачем накази не відповідають низці критеріїв, що визначені ч.2 ст.2 КАС України, а тому позовні вимоги ОСОБА_2 є підставними, обґрунтованими, а відтак підлягають до задоволення.
Відповідно до ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 цієї ж статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
За результатами розгляду справи, суд дійшов висновку, що Головне управління Національної поліції в Львівській області, як суб'єкт владних повноважень, не довело правомірності своїх рішень щодо накладення на ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 22.08.2017 року № 2771 "Про накладення дисциплінарного стягнення на працівника поліції Шевченківського ВП ГУНП у Львівській області" про накладення на заступника начальника Шевченківського ВП ГУНП у Львівській області підполковника поліції ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції, слід визнати протиправним та скасувати.
Враховуючи скасування вищевказаного наказу, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 15.09.2017 року № 715 о/с "По особовому складу" про звільнення ОСОБА_2 зі служби в поліції на підставі п.6 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію", у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби.
Згідно з ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
З огляду на те, що судом встановлено протиправність звільнення позивача зі служби в поліції, суд дійшов висновку, що позивач підлягає поновленню на тій посаді та в тому органі, з якого він був протиправно звільненим.
Тож, суд дійшов висновку поновити ОСОБА_2 на посаді заступника начальника Шевченківського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області.
Відповідно до ст.3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Згідно ст.4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Суд зазначає, що Законом України "Про Національну поліцію" не врегульовано питання поновлення на роботі на стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Не врегульовано дане питання й іншими нормативними актами, які регулювали питання прийняття, проходження та звільнення зі служби в органах Національної поліції.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Дана позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 17.02.2015 року у справі №21-8а15.
Отже, до спірних правовідносин перш за все необхідно застосовувати положення спеціального законодавства, яким є Закон. Проте, у випадку неврегульованості певних правовідносин, останнім необхідно застосовувати загальні норми трудового законодавства, зокрема, ті, що містяться у Кодексі законів про працю України.
Згідно ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Відповідно до позиції, зазначеній у постанові Верховного Суду України від 14.01.2014 року справа №21-395а13 суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року (далі - Порядок № 100).
Пунктом 2 Порядку № 100 встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
За приписами абзацу 3 пункту 3 Порядку № 100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Пунктом 8 Порядку №100 закріплено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Відповідно до частин 3-4 ст.91 Закону України "Про Національну поліцію" для поліцейських установлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями, а для курсантів (слухачів) вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які готують поліцейських, - шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем.
Вихідні, святкові та неробочі дні є днями відпочинку для всіх поліцейських, крім залучених до виконання службових обов'язків.
За таких обставин, зважаючи на те, що Законом України "Про Національну поліцію" прямо передбачено встановлення поліцейським п'ятиденного робочого тижня, на думку суду, середньоденний заробіток та період вимушеного прогулу слід визначати, виходячи із кількості робочих днів.
Водночас, порядок та виплата грошового забезпечення поліцейських, відповідно до ст. 94 Закону України "Про Національну поліцію України" та постанови Кабінету Міністрів України №988 від 11.11.2015 року "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", визначає Міністр внутрішніх справ України.
Відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України №260 від 06.04.2016 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 року за №669/28799) затверджено "Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським, Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання" (далі Порядок №260).
Відповідно до п.6 розділу ІІІ Порядку №260 поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.
Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.
Так, відповідно до наданої Головним управлінням Національної поліції у Львівській області довідки про доходи від 07.11.2017 року № 591/68 встановлено, що розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 перед звільненням за липень 2017 року становив 13706,29 грн., за серпень 2017 року - також 13706,29 грн., усього - 27412,58 грн. При цьому, середньоденне грошове забезпечення позивача, згідно вказаної довідки, складає 442,14 грн.
Однак, даний розмір середньоденного грошового забезпечення обрахований, виходячи з частки суми середнього заробітку за два повні календарні місяці, поділеної на 62 календарні дні. Водночас, як було зазначено раніше з огляду на положення Порядку №100, середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).
Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 05.08.2016 року №11535/0/14-16/13 "Про розрахунок норми робочого часу на 2017 рік" та додатку до нього у кiлькiсть робочих днiв у липні 2017 року склало 21 робочий день, а в серпні 2017 року - 22 робочих днів. Тобто разом (21+22=43 робочих дні).
Таким чином середньоденне грошове забезпечення позивача становить: 27412,58 грн. : 43 = 637,50 грн.
При обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні, виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 01.03.2017 року у справі №635/2084/16-ц.
Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 05.08.2016 року №11535/0/14-16/13 "Про розрахунок норми робочого часу на 2017 рік" та додатку до нього кiлькiсть робочих днiв за період з 16.09.2017 року по 13.02.2018 року становить 103 робочі дні ( з 16.09.2017 року за вересень - 10, жовтень - 21, листопад - 22, грудень - 20). Відповідно до розрахунку норми тривалості робочого часу на 2018 рік при п'ятиденному робочому тижні кiлькiсть робочих днів в січні - 21, в лютому (до 13.02.2018 року) - 9 робочих днів.
Отже, термін вимушеного прогулу позивача складає 103 робочих дні, а розмір середньоденного грошового забезпечення дорівнює 637,50 грн. Стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 65662,50 грн. (637,50 грн. х 103 = 65662,50 грн).
Підсумовуючи наведене, за результатами системного аналізу приписів зазначеного законодавства у взаємозв'язку з обставинами даної справи, керуючись ст. 245 КАС України, суд дійшов висновку адміністративний позов задовольнити повністю.
Згідно п.6 ч.1 ст.244 КАС України, при ухвалення рішення, суд, окрім іншого, вирішує чи є підстави допустити негайне виконання рішення.
Так, згідно з п. 2 та п. 3 ч. 1 ст. 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Таким чином, рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 та стягнення в його користь заробітної плати за один місяць підлягає негайному виконанню.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати. З приводу цього, суд зазначає, що оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат згідно ст.139 КАС України відсутні.
Керуючись ст. ст. 2, 72-78, 242-246, 255, 293, 295, 371, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 22.08.2017 року № 2771 "Про накладення дисциплінарного стягнення на працівника поліції Шевченківського ВП ГУНП у Львівській області" про накладення на ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 15.09.2017 року № 715 о/с "По особовому складу" про звільнення ОСОБА_2 зі служби в поліції, на підставі п.6 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію", у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби.
Поновити ОСОБА_2 на посаді заступника начальника Шевченківського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області з 16.09.2017 року.
Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області (код ЄДРПОУ 40108833, місцезнаходження: 79007, м.Львів, пл.Генерала Григоренка, 3) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1; місце проживання: 79060, АДРЕСА_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 65662 (шістдесят п'ять тисяч шістсот шістдесят дві) грн. 50 коп.
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді та стягнення заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 13706 (тринадцять тисяч сімсот шість) грн. 29 коп. допустити до негайного виконання.
Згідно ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 255 КАС України.
Повний текст рішення складено та підписано 15.02.2018.
Суддя В.М. Сакалош