про залишення позовної заяви без руху
14 лютого 2018 року справа №813/615/18
м.Львів
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Сакалош В.М. перевіривши матеріали позовної заяви Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення коштів, -
13.02.2018 року на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області (79011, мЛьвів, вул.Вітовського, 18) до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (79070, м.Львів, вул.Колійна, 21) про стягнення коштів в сумі 2550,00 грн.
Відповідно до вимог статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви, у тому числі, з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 КАС України, та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених КАС України.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначається: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу); відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
Проте, всупереч вказаній вимозі, позивачем не зазначено реєстраційного номера облікової картки платника податків відповідача за його наявності або номера і серії паспорта, номера засобу зв'язку, адреси електронної пошти відповідача (якщо такі відомості відомі позивачу).
Згідно п. 11 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначається власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Однак, у порушення вказаної норми, позивачем письмово не підтверджено про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Частиною 3 статті 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору (частина третя статті 161, частина восьма статті 160 КАС України).
Як вбачається із матеріалів справи, позивач подав заяву про відтермінування сплати судового збору, яке обґрунтоване відсутністю кошторисних призначень.
Вирішуючи вказане клопотання, суддя керується наступним.
Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Частина друга цієї статті визначає, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI, в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII (далі - Закон №3674-VI), суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Відповідно до частини першої цієї статті суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Отже, єдиною підставою, з урахуванням якої суд може звільнити позивача від сплати судового збору, є його майновий стан. При цьому Закон передбачає вичерпний перелік умов, за яких суд може звільнити учасника справи від сплати судового збору з підстави врахування його майнового стану. Інших підстав для постановлення судом ухвали про звільнення від сплати судового збору ані Закон № 674-VI, ані КАС України не передбачають.
Обґрунтовуючи заяву про відтермінування сплати судового збору, позивач посилається на відсутність кошторисних призначень.
Проте, постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 23.01.2015 "Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 № № 3674-VI "Про судовий збір" судам роз'яснено, що якщо бюджетні установи діють як суб'єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.
Звільнення відповідних органів від сплати судового збору не узгоджується з пунктом 1 частини першої статті 129 Конституції України, яким передбачено, що однією з основних засад судочинства в Україні є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Рівність учасників судового процесу, зокрема, перед законом є похідною від інших норм Конституції України, які визначають рівність конституційних прав і свобод громадян та рівність їх перед законом (стаття 24), а також компетенцію органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19).
Отже, звільнення від сплати судового збору відповідних органів як сторін в окремих категоріях справ може розцінюватися як надання їм певних процесуальних переваг перед іншими учасниками судового процесу, зокрема, юридичними та фізичними особами, які зобов'язані сплачувати судовий збір. Тому суддя дійшов висновку відмовити позивачу у задоволенні заяви про відтермінування сплати судового збору повністю.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" від 07.12.2017 № 2246-VIII розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2018 року встановлено у розмірі 1762,00грн.
Підпунктом 1.1 пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою встановлюється ставка судового збору 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, позивачу за подання позовної заяви необхідно сплатити 1762,00 грн. судового збору за платіжними реквізитами: отримувач коштів: УДКСУ у Залізничному районі м. Львова; код отримувача: 38007594; банк отримувача: ГУ ДКСУ у Львівській області; код банку отримувача (МФО): 825014; рахунок отримувача: 31217206784003, код класифікації доходів бюджету: 22030101, призначення платежу: "судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Львівський окружний адміністративний суд, код ЄДРПОУ (суду, де розглядається справа).
Згідно з вимогами частин першої, другої статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст.ст. 169, 248, 256 КАС України, суддя -
У задоволенні заяви про відтермінування сплати судового збору відмовити.
Залишити без руху позовну заяву Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення коштів.
Встановити позивачу десятиденний строк для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині ухвали з дати отримання копії ухвали.
Ухвала про залишення позовної заяви без руху набирає законної сили з моменту її підписання. Заперечення на ухвалу може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя В.М.Сакалош