12 лютого 2018 р. Справа № 804/1049/18
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Царікова О.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Керівника органу досудового розслідування слідчого відділу Шевченківського відділення поліції Дніпропетровського відділення ПГУ НП в Дніпропетровській області про зобов'язання вчинити певні дії,-, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Керівника органу досудового розслідування слідчого відділу Шевченківського відділення поліції Дніпропетровського відділення ПГУ НП в Дніпропетровській області про зобов'язання керівника органу досудового розслідування слідчого відділу Шевченківського відділення поліції Дніпропетровського відділення ПГУ НП в Дніпропетровській області м.Дніпро внести зміни в облік Міністерства внутрішніх справ України Департамент інформаційних технологій, що відносно ОСОБА_1 не порушена кримінальна справа №62091666 за ч.3 ст.191 КК України та не пред'явлено обвинувачення у скоєнні злочину.
В обґрунтування позовної заяви позивачем вказано, що 10.02.2017 ОСОБА_1 отримала довідку Управління інформаційної підтримки та координації поліції ГУ Національної поліції в Донецькій області серії ГУП №0597364 та довідку від 07.12.2017 серії ІАА №0409008, видану Департаментом інформаційних технологій Міністерства Внутрішніх Справ України, відповідно до яких відносно ОСОБА_1 Бабушкінським РВ Дніпропетровського МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області порушено кримінальну справу №62091666 за ч.3 ст.191 КК України, у той час, як фактично, ОСОБА_1 у вказаній кримінальній справі має статус свідка.
Згідно ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно - правових спорах, у яких однією із сторін є суб'єкт власних повноважень.
Так, із позовної заяви видно, що ОСОБА_1 оскаржує бездіяльність Керівника органу досудового розслідування слідчого відділу Шевченківського відділення поліції Дніпропетровського відділення ПГУ НП в Дніпропетровській області щодо не внесення відомостей у статкартки обліку злочинів, посилаючись в правове обґрунтування позову на норми Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).
Суд зазначає, що відповідно до ст. 39 КПК України керівник органу досудового розслідування організовує досудове розслідування. Керівник органу досудового розслідування уповноважений: визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою - визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих; відсторонювати слідчого від проведення досудового розслідування вмотивованою постановою за ініціативою прокурора або з власної ініціативи з наступним повідомленням прокурора та призначати іншого слідчого за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, для його відводу або у разі неефективного досудового розслідування; ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування, давати слідчому письмові вказівки, які не можуть суперечити рішенням та вказівкам прокурора; вживати заходів щодо усунення порушень вимог законодавства у випадку їх допущення слідчим; погоджувати проведення слідчих (розшукових) дій та продовжувати строк їх проведення у випадках, передбачених цим Кодексом; здійснювати досудове розслідування, користуючись при цьому повноваженнями слідчого; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом. Керівник органу досудового розслідування зобов'язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, які даються у письмовій формі. Невиконання керівником органу досудового розслідування законних вказівок та доручень прокурора, наданих у порядку, передбаченому цим Кодексом, тягне за собою передбачену законом відповідальність.
З наведеного видно, що керівник органу досудового розслідування під час виконання своїх обов'язків та у вказаних правовідносинах не здійснює владні управлінські функції.
Відповідно до частини другої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, зокрема, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.
Згідно з вимогами частини першої статті 4, частини першої статті 5 Кримінального процесуального кодексу України кримінальне провадження на території України здійснюється з підстав та в порядку, передбачених цим Кодексом, незалежно від місця вчинення кримінального правопорушення. Процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи права оскаржити до суду окремі процесуальні дії чи бездіяльність слідчих, органів досудового розслідування, прокуратури. Але таке оскарження окремих процесуальних актів, дій чи бездіяльності слідчих, органів досудового розслідування, прокуратури до суду може здійснюватися у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України, оскільки діяльність посадових осіб має свої особливості, не належить до сфери управлінської діяльності і не може бути предметом оскарження в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.
Відповідно до Закону України 2213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення дотримання прав учасників кримінального провадження та інших осіб правоохоронними органами під час здійснення досудового розслідування", який набув чинності 07.12.2017 пункт 1 частини 1статті 303 Кримінального процесуального кодексу України було доповнено словами "іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування".
Таким чином, станом на час вирішення питання про відкриття провадження у даній справі, згідно з редакцією статті 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, зокрема, особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
Із матеріалів справи видно, що у вказаних правовідносинах суб'єктом владних повноважень є орган, який здійснює видачу довідок.
Згідно ч. 1 ст. 21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою.
Однак в позовній заяві вимоги до вказаного органу ОСОБА_1 не заявляються.
У зв'язку з викладеним суд доходить висновків, що позов підлягає вирішенню в порядку кримінального судочинства відповідно до положень КПК України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо, позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За таких обставин, слід відмовити позивачеві у відкритті провадження у даній адміністративній справі на підставі п.1 ч.1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст. ст. 2, 19, п. 1 ч. 1 ст. 170, ст. ст. 243, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Керівника органу досудового розслідування слідчого відділу Шевченківського відділення поліції Дніпропетровського відділення ПГУ НП в Дніпропетровській області про зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали разом із позовною заявою та доданими матеріалами надіслати позивачу.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч. 5 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства, повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя ОСОБА_2