09 лютого 2018 р.Справа №804/1090/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юхно І.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову в адміністративній справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії та визнання протиправним, скасування рішення,-
08 лютого 2018 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, у якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Дніпровської міської ради та зобов'язати Дніпровську міську раду у місячний строк укласти з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) додаткові угоди про поновлення договорів оренди земельних ділянок за адресою м. Дніпропетровськ, Індустріальний район, просп. Газети «Правди», 6 і зареєстрованих в Державному земельному кадастрі за кадастровими номерами 120100000:04:004:0093 (договір реєстр. №1650 від 18.03.2004, зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 05.04.2004 за №5042); 120100000:04:004:0094 (договір реєстр. №1651 від 18.03.2004, зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 29.04.2004 за №5125); 120100000:04:004:0095 (договір реєстр. №1649 від 18.03.2004, зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 05.04.2004 за №5043);
- визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 28.12.2017 №1046 в частині внесення змін до Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у м. Дніпрі (затвердженого рішенням виконавчого комітету міської ради від 30.11.2016 №587), викладенням п. 263 розділу ІІ вказаного переліку у новій редакції, яким віднесено до переліку майданчиків, які розташовані не у центральній частині міста, земельну ділянку за місцезнаходженням просп. Слобожанський (просп. Газети «Правда»), в районі будинку №6А, площею для паркування 1621,5 кв.м.
Одночасно із вищезазначеним позовом до суду позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом:
- зупинення дії рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 28.12.2017 №1046 в частині внесення змін до Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у м. Дніпрі (затвердженого рішенням виконавчого комітету міської ради від 30.11.2016 №587), викладенням п. 263 розділу ІІ вказаного переліку у новій редакції, яким віднесено до переліку майданчиків, які розташовані не у центральній частині міста, земельну ділянку за місцезнаходженням просп. Слобожанський (просп. Газети «Правда»), в районі будинку №6А, площею для паркування 1621,5 кв.м.;
- заборони Дніпровській міській раді, Комунальному підприємству «Міськавтопарк» Дніпровської міської ради (площа ОСОБА_2, будинок 1, офіс 324, м. Дніпро, 49000) та бідь-яким іншим уповноваженим особам Дніпровської міської ради до вирішення справи по суті укладати правочини та приймати рішення, предметом яких є права володіння та/або користування земельними ділянками площею 1,5816; 0,3238 та 0,1884 га за адресою м. Дніпро, Індустріальний район, Слобожанський проспект 6 та 6А (до перейменування - проспект Газети «Правда») і зареєстрованих в Державному земельному кадастрі за кадастровими номерами 120100000:04:004:0093; 120100000:04:004:0094 та 120100000:04:004:0095 та передавати вказані земельні ділянки третім особам.
В обґрунтування вказаної заяви заявник посилається на те, що невжиття забезпечення позову може суттєво ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки на території земельних ділянок, законним землекористувачем яких є позивач, проводить господарську діяльність з розміщення майданчику для паркування транспортних засобів ФО-П ОСОБА_3 на підставі договору від 20.11.2017 року №433ОП «Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування» з комунальним підприємством «Міськавтопарк» Дніпропетровської міської ради та оскаржуваного рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 28.12.2017 року №1046. При цьому, на думку позивача, предметом вказаного договору є земельна ділянка, яку неможливо ідентифікувати на місцевості за жодною ознакою (адреса, площа тощо), внаслідок чого представники ФО-П ОСОБА_3 мають можливість знищувати майно позивача та отримувати доступ до майна позивача.
За положеннями частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до приписів частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною другою вказаної статті передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною другою вказаної статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Поряд із цим, суд зазначає, що згідно з пунктом 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
При цьому, частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, суд звертає увагу, що обов'язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на позивача.
Позивач в обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову зазначає, що земельну ділянку неможливо ідентифікувати на місцевості за жодною ознакою (адреса, площа тощо).
Судом з матеріалів позовної заяви з'ясовано, що позивач на підставі нотаріально посвідчених договорів оренди земельних ділянок від 18 березня 2004 року, зареєстрованих в реєстрі за №1650, №1651 та №1649 користується земельними ділянками кадастровий номер 120100000:04:004:0093 площею 1,5861 га, кадастровий номер 120100000:04:004:0094 площею 0,3238 га та кадастровий номер 120100000:04:004:0095 площею 0,1884 га за адресою: м. Дніпро, Індустріальний район, Слобожанський проспект 6 відповідно. При цьому, з матеріалів позовної заяви вбачається, що земельні ділянки за адресою: м. Дніпро, Індустріальний район, Слобожанський проспект 6 мають окремі кадастрові номери та визначені розміри площ.
Поряд із цим, у повідомленні про звільнення земельної ділянки від 18 січня 2018 року за підписом представника ФО-П ОСОБА_3 за довіреністю від 29.11.2017 року ИМТ479610 ОСОБА_4 зазначено прохання звільнити земельну ділянку за адерсою: м. Дніпро, Індустріальний район, Слобожанський проспект 6А, тоді як про земельну ділянку за адресою: м. Дніпро, Індустріальний район, Слобожанський проспект 6, взагалі не йдеться. Таким чином, спростовуються зазначені доводи позивача.
Позивач посилається, що представниками ФО-П ОСОБА_3 вчиняється силовий захват належних на праві оренди позивачу земельних ділянок. До матеріалів адміністративного позову надано висновок від 29.11.2017 року №28698 Індустріального ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області, відповідно до якого «28.11.2016 року до чергової частини Індустріального ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області через оператора «102» надійшло повідомлення від громадянки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, к.т. НОМЕР_2 про те, що за адресою: м. Дніпро, Слобожанський проспект 6 відбувається конфлікт з невідомими із-за земельної ділянки. При виїзді на місце події СОГ Індустріального ВП грубих порушень публічної безпеки чи громадського порядку не виявлено, конфлікт влагоджено, інформація не підтвердилась. З письмовою заявою чи скаргою до Індустріального ВП ДВП ніхто не звернувся». Інших доказів проведення протиправних дій будь-якими третіми особами щодо земельних ділянок, якими користується позивач, до суду не надано. Таким чисном, суд вважає доводи позивача такими, що не знайшли свого підтвердження.
Також, суд зазначає, що не приймає у якості доказів надані позивачем до матеріалів адміністративного позову та заяви про його забезпечення копії фотоматеріалів, з огляду на те, що з вказаних фотоматеріалів неможливо встановити місце проведення такої зйомки, обставини тощо.
Таким чином, суд критично ставиться до доводів заявника про розміщення на території земельних ділянок, якими користується позивач, автотранспортних засобів невідомих третіх осіб, велика кількість з яких перебувають на обліку інших країн, оскільки до суду не надано доказів існування вказаних обставин.
Положеннями частини третьої статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.
Суд зазначає, що у заяві про забезпечення позову позивач просить суд вжити кілька заходів забезпечення адміністративного позову, однак, не наводить належних обґрунтувань про доцільність вжиття саме заявлених заходів.
Таким чином, суд вважає, що позивачем не надано до суду обґрунтованих доводів та доказів необхідності вжиття заходів забезпечення позову, що не дає можливості встановити існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
З огляду на викладене, суд звертає увагу, що обставини, на які посилається позивач, обґрунтовуючи заявлене клопотання, не мають ознак очевидності та підлягають доведенню у судовому засіданні під час розгляду справи по суті, а тому підстави для застосування заходів забезпечення адміністративного позову з мотивів та у спосіб, які наведені позивачем у клопотанні, відсутні, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого клопотання.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову.
Керуючись статтями 150-154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову в адміністративній справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії та визнання протиправним, скасування рішення - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя ОСОБА_5