19 лютого 2018 року ЛуцькСправа № 803/38/18
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) звернувся в суд з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - відповідач, Луцька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.06.2015 №12655-17.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Луцькою ОДПІ відповідно до п.п.267.6.2 п.267.6 ст.267 Податкового кодексу України (далі - ПК України) було прийняте податкове повідомлення-рішення від 11.06.2015, яким було визначено суму податкового зобов'язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» у розмірі 8333,33 грн. Останній був сплачений позивачем в повному обсязі. Однак, незважаючи на сплату вказаного податку, вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким нараховано зобов'язання з транспортного податку за 2015 рік, незаконним і необґрунтованим з підстав порушення законодавчої процедури введення в дію нових податків та зборів, а тому просить останнє визнати протиправним та скасувати.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 15.12.2017 прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та на підставі частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше (а.с.1-2).
Відповідач у поданому відзиві на позовну заяву (а.с.25-26) позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав та просив відмовити їх в задоволенні, посилаючись на те, що транспортний податок як обов'язковий місцевий податок підлягає сплаті, виходячи з норм статті 267 ПК України, починаючи з 01 січня 2015 року, безвідносно до прийняття місцевою радою рішення щодо цього податку в порядку, встановленому підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України. Також відповідач зауважив, що Луцькою міською радою 28.01.2015 року, тобто у термін, встановлений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», прийнято рішення №69/5, яким встановлено на території міста Луцька транспортний податок та затверджено відповідне Положення про нього. Відтак, транспортний податок був введений саме з 2015 року, а твердження позивача про те, що 2015 рік нібито є плановим періодом, в той час як 2016 рік - бюджетним, а відтак транспортний податок не міг бути визнаний обов'язковим до сплати у 2015 році, є необґрунтованими.
Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов до задоволення не підлягає з огляду на таке.
Судом встановлено, що фізична особа ОСОБА_1 у 2015 році був власником транспортного засобу марки LEXUS GX 460, рік випуску 2013, номерний знак та серія транспортного засобу НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_1. Вказаний автомобіль був зареєстрований за позивачем 28.03.2013 та 20.05.2015 перереєстрований на нового власника за довідкою-рахунком, що підтверджується довідкою Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області від 03.01.2018 №31/3-25 (а.с.15).
11.06.2015 Луцькою ОДПІ сформовано та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення №12655-17, яким визначено суму грошового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб в розмірі 8333,33 грн. (а.с.10).
Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню, суд приходить до таких висновків.
З 01.01.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII, згідно з яким, зокрема, статтю 267 ПК України викладено в іншій редакції.
Згідно із підпунктом 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 цього ж Кодексу передбачено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.
Відповідно до підпункту 267.3.1 пункту 267.3, пункту 267.4 статті 267 ПК України базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті. Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Підпунктами 267.6.1, 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України визначено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року). Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
Отже, починаючи з 01.01.2015 року у фізичних осіб, які мають власні, зареєстровані у встановленому порядку, легкові автомобілі, які використовувалися до 5-ти років та мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см., виникає обов'язок зі сплати транспортного податку з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000,00 грн. за кожен легковий автомобіль з місяця, в якому виникло право власності на нього та по його припинення.
Однак, суд вважає обґрунтованими твердження позивача про те, що Луцькою міською радою в установленому порядку не було прийнято рішення про встановлення транспортного податку, з огляду на таке.
Так, судом встановлено, що Луцькою міською радою 28.01.2015 року прийнято рішення за №69/5 «Про встановлення транспортного податку м.Луцьку» та затверджено Положення про транспортний податок у м.Луцьку. Як передбачено підпунктом 1.1. пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2, підпунктом 3.1. пункту 3, пунктом 4 Положення про транспортний податок у м. Луцьку, платниками транспортного податку у м. Луцьку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в м. Луцьку згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 цього Положення є об'єктами оподаткування. Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 цього Положення. Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 цього Положення. Тексти рішень розміщено на офіційному веб-сайті Луцької міської ради (http://www.lutskrada.gov.ua).
Як передбачено підпунктом 267.5.1 пункту 267.5 статті 267 ПК України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Підпунктом 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 ПК України передбачено, що до місцевих податків належить податок на майно, а згідно із пунктом 10.2 статті 10 цього ж Кодексу місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).
Пунктом 4.4 статті 4 цього ж Кодексу визначено, що установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.
Відповідно до підпунктів 12.1.1, 12.1.2, 12.1.4 пункту 12.1 статті 12 ПК України, Верховна Рада України встановлює на території України загальнодержавні податки та збори і визначає: перелік загальнодержавних податків та зборів; перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних, міських рад; положення, визначені в пунктах 7.1, 7.2 статті 7 цього Кодексу щодо місцевих податків та зборів.
Повноваження міських рад щодо встановлення місцевих податків і зборів визначені статтею 12 ПК України.
Так, згідно із пунктом 12.3, підпунктом 12.3.2 пункту 12.3 статті 12 цього Кодексу сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.
Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України визначено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Згідно із підпунктом 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 вказаного Кодексу у разі якщо сільська, селищна, міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.
Отже, виходячи із вищевикладених норм, приймаючи рішення про встановлення місцевих податків та зборів (в т.ч. транспортного податку) міська рада повинна враховувати обмеження, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України (в частині офіційного оприлюднення рішення про встановлення місцевих податків та зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду) та підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 (в частині дотримання принципу стабільності: зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки).
Відтак, приймаючи рішення від 28.01.2015 №69/5 «Про встановлення транспортного податку у м. Луцьку», Луцька міська рада не дотримала обмежень, передбачених підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 та підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України, оскільки внесла зміни до елементу транспортного податку (об'єкту оподаткування) та прийняла відповідне рішення без дотримання шестимісячного строку до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки, та офіційно не оприлюднила відповідне рішення до 15 липня року, що передує бюджетному періоду.
При цьому з урахуванням змісту норм ПК України Верховна Рада України не є уповноваженою на встановлення місцевих податків, оскільки відповідно до пп.12.1.2 п.12.1 ст.12 ПК України Верховна Рада України лише встановлює перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.
Отже, сама собою наявність у ПК України норм, які регулюють правила справляння транспортного податку, не є підставою для його справляння за відсутності відповідного рішення місцевої ради або якщо не сплинув строк, протягом якого таке рішення мало бути прийняте.
Враховуючи викладене, виключно місцева рада має компетенцію щодо прийняття рішень стосовно встановлення місцевих податків протягом бюджетного періоду, причому таке рішення набуває чинності лише з початку наступного бюджетного періоду, але з урахуванням приписів пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України.
Відповідно, висновок про те, чи скористалася місцева рада своєю компетенцією щодо встановлення місцевого податку, можна зробити лише після закінчення бюджетного періоду, протягом якого мало бути реалізоване відповідне повноваження. І лише з наступного бюджетного періоду контролюючі органи на підставі пп.12.3.5 п.12.3 ст.12 ПК України можуть розпочати справляння місцевого податку, який місцева рада повинна була встановити згідно з п.10.2 ст.10 ПК України, але не встановила.
Для конкретної правової ситуації щодо запровадження транспортного податку у 2015 році період прийняття рішення місцевою радою - це 2015 рік, оскільки саме цього року місцеві ради набули повноважень і одночасно обов'язку встановити транспортний податок.
Разом із тим, плановим у цьому разі залишається виключно 2016 рік, оскільки за змістом пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України період прийняття рішення завжди передує плановому періоду. Тобто, в 2015 році місцеві ради могли встановити транспортний податок лише на 2016, а не на 2015 рік. Відповідно, якщо протягом 2015 року місцеві ради не приймають рішення про встановлення транспортного податку, то виключно з 2016 року (тобто з початку планового періоду) можуть застосовуватися приписи пп.12.3.5 п.12.3 ст.12 ПК України.
Таким чином, незалежно від прийняття або неприйняття рішення місцевою радою у 2015 році транспортний податок міг справлятися не раніше 2016 року.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про протиправність прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 11.06.2015 №12655-17 та, як наслідок, про необхідність його скасування.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та допустимих доказів в підтвердження обґрунтованості та правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення від 11.06.2015 №12655-17, а тому позов слід задовольнити повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області на користь ОСОБА_1 слід присудити судовий збір в сумі 704,80 грн., сплачений відповідно до квитанції від 09.01.2018 №0.0.934549309.1 (а.с.2).
Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 297 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Податкового кодексу України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 11 червня 2015 року №12655-17.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області судовий збір в сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій