08 лютого 2018 року Справа № 804/8268/17
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ількова В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Стандарт" ОСОБА_2, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
Громадянин ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Комерційний банк «Стандарт» ОСОБА_2, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Стандарт» ОСОБА_2 щодо не включення ОСОБА_1 (дані паспорта АК 068400 виданий 24.02.1998 року Жовтневим РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1), до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами що містяться на рахунку №26302001020275 за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за Договором банківського вкладу №77510 від 11.02.2015 р. та №77171 від 09.02.2015 року;
- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Стандарт» ОСОБА_2 внести доповнення та включити ОСОБА_1 (дані паспорта АК 068400 виданий 24.02.1998 року Жовтневим РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1), до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, що містяться на рахунку №26302001020275 за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за Договором банківського вкладу №77510 від 11.02.2015р. та № 77171 від 09.02.2015 року;
- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Стандарт» ОСОБА_2 подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію щодо ОСОБА_1(дані паспорта АК 068400 виданий 24.02.1998 року Жовтневим РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1) як вкладника, який має право на відшкодування коштів за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за вкладами, що містяться на рахунку №26302001020275 в ПАТ КБ « Стандарт».
У обґрунтування позовних вимог зазначено, що 11.02.2015 року між ПАТ КБ «Стандарт» та ОСОБА_1 було укладено договір банківського вкладу № 77510. У подальшому, на підставі цього договору ОСОБА_1 вніс, на депозитний рахунок № 26302001020275 грошові кошти в сумі 40000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3569 від 11.02.2015 року. Договором банківського вкладу передбачено, що на суму вкладу Банк нараховує проценти у розмірі 22,00 % річних. Також 09.02.2015 року між ПАТ КБ «Стандарт» та ОСОБА_1 було укладено договір банківського вкладу (депозиту) №77171. На підставі цього договору ОСОБА_1 вніс, на депозитний рахунок №26302001020275 грошові кошти в сумі 300,00 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням №4757 від 09.02.2015 року. Вказаним договором передбачено, що на суму вкладу Банк нараховує проценти у розмірі 8,25 % річних. 18.06.2015 року згідно постанови Правління Національного банку України № 385 Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ КБ «Стандарт» та згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування від 19.06.2015 року № 120 розпочато процедуру ліквідації банку та було призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Стандарт» ОСОБА_2. Після оголошення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Стандарт» позивач звернувся із запитом щодо включення його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, проте ПАТ КБ «Стандарт» було повідомлено, що у переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, інформація стосовно ОСОБА_1 - відсутня, у зв'язку із чим позивач змушений звернутися до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.12.2017 року відкрито провадження про справі та призначено її до судового розгляду в судовому засіданні.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи в порядку письмовому провадженні.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надав до суду відзив, в якому зазначив, що за ст.37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» відповідач наділений повноваженнями продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій. Так, відповідачем було прийнято рішення про тимчасове обмеження банківських операцій щодо виплат коштів вкладникам по певних рахунках, у тому числі і по рахунку позивача з підстав того, що відповідачем у ході перевірки було виявлено, що банком було здійснено перерахування коштів з відкритого у банку рахунку ОСОБА_3 на поточний рахунок позивача, при цьому, переказ коштів був проведений без надання банку правовстановлюючих документів, які підтверджують правомірність переказу та права осіб на дані кошти. Окрім того, відповідач за наслідками проведеної перевірки правочинів подав до правоохоронних органів МВС заяву з метою підтвердження або спростування правомірності отримання коштів позивачем, за якою відкрите кримінальне провадження Подільським РУ ГУ МВС України в м. Києві. З огляду на викладене, відповідач вважає, що до закінчення процедури досудового слідства у відповідача відсутні підстави для включення позивача до Переліку вкладників банку, що мають право на відшкодування коштів по вкладах за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб згідно до положень ст. 27 зазначеного Закону, тому підстав для задоволення позовних вимог не має.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надали письмові заперечення на адміністративний позов, у яких просили суд відмовити у задоволенні позову та розглянути справу без участі представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. У обґрунтування своєї позиції зазначено, що Фондом гарантування вкладів фізичних осіб не допускалася протиправна бездіяльність відносно позивача, оскільки у переданому уповноваженою особою Переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням суми, що підлягають відшкодуванню, інформація про позивача відсутня, у зв'язку з чим дані про позивача не могли бути враховані при складанні та затвердженні Загального реєстру Фондом гарантування. У Фонду гарантування відсутні первинні документи по вкладникам і тому при складанні Загального реєстру використовувалась виключно інформація, що наявна в переданому уповноваженою особою Переліку вкладників. Таки чином, у Фонду гарантування ще не виникло обов'язку перед позивачем щодо відшкодування йому коштів, а тому права позивача не могли бути порушені Фондом гарантування, а позовні вимоги є передчасними по відношенню до Фонду гарантування.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
А тому, з огляду на вимоги ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Враховуючи наведене, у зв'язку із неприбуттям у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду, а також за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами.
Суд зазначає, що на момент розгляду справи в порядку письмового провадження 27.12.2017 року Законом України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до п. 10 ч. 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 15.12.2017 року справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності Кодексу в редакції від 15.12.2017 року, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності нової редакції Кодексу. Відтак, справу розглянуто в порядку письмового провадження керуючись КАС України в редакції від 15.12.2017 року. Враховуючи те, що сторони у судове засідання не з'явились, справу призначено до розгляду у письмовому провадженні на підставі наявних в справі доказів, за відсутності сторін.
Дослідивши матеріали справи та подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив таке.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 11.02.2015 року між позивачем та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Стандарт» було укладено договір банківського вкладу №77510. Відповідно до п. 1.1 Договору вкладник вносить, а Банк приймає на депозитний рахунок № 26302001020275 грошові кошти, в сумі 40000,00 гривень.
Також, 09.02.2017 року між позивачем та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Стандарт» укладено договір банківського вкладу (депозиту) №77171. У відповідності до п. 1.1 Вкладник вносить, а Банк приймає грошові кошти, на вкладний (депозитний) рахунок №26302001020275, відкритий у ПАТ КБ «Стандарт», в сумі 300,00 доларів США на строк 7 днів, що обчислюється з дати укладання цього договору до 16.02.2015 року. Сума Вкладу може змінюватися на умовах, визначеним цим договором.
Згідно постанови НБУ від 19.02.2015р. №116 ПАТ КБ «Стандарт» було віднесено до категорії неплатоспроможних банків, запроваджено тимчасову адміністрацію, призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації, яку в подальшому було продовжено до 18.06.2015 року, а 18.06.2015 року НБУ прийнято постанову за №385 про відкликання банківської ліцензії та початок ліквідації банку, призначено Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Стандарт» ОСОБА_2.
19.06.2015 року за наказом Уповноваженої особи банку №2/2-ОД було тимчасово обмежено здійснення ПАТ КБ «Стандарт» банківських операцій щодо виплат коштів вкладникам за рахунками вкладників, перелік яких визначений у додатку до цього наказу, на час проведення досудового розслідування правоохоронними органами.
Позивач звертався до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб стосовно виплати йому відшкодування за банківськими вкладами, розміщеними у ПАТ КБ «Стандарт», проте Фондом гарантування вкладів фізичних осіб 06.05.2016 року за № 02-036-22153/16 було надано відповідь, що інформація стосовно ОСОБА_1 у Переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - відсутня.
Позивач не погоджується із бездіяльністю відповідача щодо не включення його до повного Переліку владників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб тому звернувся до суду із цим позовом.
Дослідивши матеріали справи та надані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному розгляді всіх обставин справи, суд встановив таке.
Правові, фінансові та організаційні зади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків, визначаються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 року №4452-VІ (далі - Закон №4452) та Положенням про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженим рішенням виконавчої дирекції Фонду №14 від 09.08.2012 року (далі - Положення №14).
Згідно із положеннями ст.2 Закону №4452 вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
Вкладником є фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Відповідно до ч.1 ст.26 Закону №4452 Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 грн. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, визначений ст.27 Закону №4452.
Так, Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (ч.1 ст.27 Закону №4452).
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (ч.2 ст.27 Закону №4452 у редакції на 18.06.2015 року день відкликання банківської ліцензії).
Згідно ч. 3 ст. 27 Закону №4452 (у редакції на 18.06.2015 року) уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Інформація про вкладника в Переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства ( ч.4 ст. 27 Закону №4452).
Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку - (ч.5 ст.27 Закону №4452 у редакції на 18.06.2015 року).
Відповідно до пунктів 3-5 розділу ІІІ Положення №14 уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.
Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладників у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.
Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.
Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку. Перелік складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом. Інформація про вкладника в Переліку повинна забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства. Перелік на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) засвідчується підписом уповноваженої особи Фонду та відбитком печатки банку, що ліквідується, на електронних носіях подається на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними.
У пункті 6 розділу Ш Положення №14 передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.
Як передбачено у пунктах 2,3 розділу ІV Положення №14, Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення. Загальний Реєстр складається на паперових та електронних носіях.
Таким чином процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає такі послідовні етапи: складання уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; складання Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру вкладників.
Крім того, згідно п.4 та п.6 ч.2 ст.37 Закону №4452 уповноважена особа Фонду має право, зокрема: повідомляти сторони за договорами, зазначеними у ч.2 ст.38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; звертатися до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення в разі виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників банку або інших осіб стосовно банку.
Також і відповідно до ч.2 ст. 38 Закону №4452 протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Згідно ч.3 ст.38 Закону №4452 Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
Відповідно до ч.4 ст.38 Закону №4452 уповноважена особа Фонду: протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.
Частиною 5 ст. 38 Закону №4452 визначено, що у разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що Уповноважена особа Фонду наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних.
За змістом наведених норм, дане право не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком Уповноваженої особи встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину, тобто самого по собі твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно у даному випадку нівелюється протилежним твердженням вкладника про дійсність вкладу.
Таким чином, у розпорядчому рішенні (наказі, розпорядженні, повідомленні) належить вказувати передбачені Законом підстави визнання правочину нікчемним.
Згідно з матеріалами справи 09.02.2015 року між ПАТ КБ «Стандарт» та позивачем був укладений договір банківського вкладу (депозиту) №77171 за умовами п.1.1, якого позивачем було внесено, а Банком прийнято від позивача кошти у розмірі 300 доларів США, що підтверджується копією договору та копією квитанції про внесення коштів від 09.02.2015 року.
Вказані кошти були зараховані на депозитний рахунок позивача, відкритий у банку за №26302001020275.
Також, 11.02.2015 року між ПАТ КБ «Стандарт» та позивачем був укладений договір банківського вкладу №77510, у відповідності до якого, ОСОБА_1 вніс, а ПАТ КБ «Стандарт» прийняв на депозитний рахунок № 26302001020275 грошові кошти в сумі 40000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3569 від 11.02.2015 року.
Згідно постанови НБУ від 19.02.2015р. №116 ПАТ КБ «Стандарт» було віднесено до категорії неплатоспроможних банків, запроваджено тимчасову адміністрацію, призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації, яку в подальшому було продовжено до 18.06.2015р., а 18.06.2015 року НБУ прийнято постанову за №385 про відкликання банківської ліцензії та початок ліквідації банку, призначено Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Стандарт» ОСОБА_2 (а.с.43-45, 72-73).
19.06.2015 року за наказом Уповноваженої особи банку №2/2-ОД було тимчасово обмежено здійснення ПАТ КБ «Стандарт» банківських операцій щодо виплат коштів вкладникам за рахунками вкладників, перелік яких визначений у додатку до цього наказу, на час проведення досудового розслідування правоохоронними органами.
Матеріалами справи встановлено, що Уповноваженою особою банку було надіслано до Подільського РУ ГУ МВС України у м. Києві заяву щодо протиправних дій фізичних осіб при перерахуванні грошових коштів із власних рахунків відкритих у банку та відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015100070004281 від 23.06.2015 року.
09.09.2015 року згідно наказу Уповноваженої особи банку №11 було визнано нікчемними всі транзакції та правочини (договори) згідно переліку, який додається до цього наказу та зупинено перерахування/виплати за транзакціями і правочинами (договорами) згідно переліку, який додається до цього наказу, зокрема, згідно наданого витягу з цього Переліку, визнано нікчемним правочин позивача, укладений 11.02.2015 року на суму 40000,00 гривень, згідно ст.ст.37, 38, 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Проте, як свідчить зміст наказу відповідача №11 від 09.09.2015р «Про визнання правочинів (договорів) нікчемними», на який відповідач посилається у своїх запереченнях, вбачається, що уповноваженою особою Фонду було визнано нікчемними всі транзакції та правочини(договори) згідно переліку, який додається до цього наказу зважаючи на звернення уповноваженої особи Фонду до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення щодо виявлених фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників банку та інших осіб стосовно ПАТ КБ «Стандарт» за положеннями ст.ст. 37, 38, 48 Закону №4452, у тому числі і визнано нікчемним правочин позивача від 11.02.2015 року згідно з витягу з додатку до Переліку до наказу №11, який міститься в матеріалах справи.
У той же час, слід зазначити, що визнання нікчемним правочину позивача з вищенаведених підстав є таким, що суперечить ч.3 ст. 38 Закону №4452, оскільки вказана норма не містить такої підстави для визнання правочину нікчемним як звернення Уповноваженої особи банку до правоохоронних органів.
Крім того, щодо посилання відповідача про те, що за заявою Уповноваженої особи Фонду були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015100070004281 від 23.06.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого за ч.1 ст.190 КК України, оскільки вказаний документ не є доказом шахрайських дій саме позивача та згідно до ч.1 ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Водночас, слід зазначити, що вироку суду, який би набрав чинності і яким доведено вину позивача у вчиненні шахрайських дій, суду відповідачем не було надано.
Таким чином, з урахуванням зазначеного доводи відповідача про подання заяви до правоохоронних органів за якою відкрито кримінальне провадження по факту шахрайських дій працівників банку та інших фізичних осіб не є належним доказом нікчемності правочину позивача з урахуванням того, що згідно ч.2 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Щодо посилання відповідача про те, що підставою для визнання нікчемним правочину позивача від 11.02.2015 року були ті обставини, що банком здійснено перерахунок коштів у розмірі 40000,00 гривень з відкритого у банку рахунку ОСОБА_3 на поточний рахунок позивача без надання правовстановлюючих документів, тоді як банк мав невиконані зобов'язання перед іншими кредиторами, внаслідок чого Банк надав перевагу у переказі коштів ОСОБА_3 перед іншими кредиторами, оскільки як свідчать матеріали справи перерахунок коштів за платіжним дорученням № 3569 від 11.02.2015 року про переказ грошової суми у розмірі 40000,00 гривень гр. ОСОБА_3 відбувся на вкладний (депозитний) рахунок позивача №26302001020275 за договором банківського вкладу №77510 з призначенням платежу - «перерахування грошових коштів на рахунок №26302001020275 отримувач ОСОБА_1 - 11.02.2015 року, тобто до 19.02.2015 року (до віднесення банку до неплатоспроможних).
Кошти перераховано від ОСОБА_3 на депозитний рахунок позивача до запровадження тимчасової адміністрації банку.
За таких обставин, доводи відповідача про надання переваг у перерахунку вказаних коштів ОСОБА_3 над іншими кредиторами є безпідставними та такими, що спростовується вищенаведеними доказами.
З огляду на наведене, посилання відповідача на нікчемність правочину позивача від 11.02.2015 року з підстав того, що перерахунок коштів на рахунок позивача відбувся іншою особою - ОСОБА_3, а не самим вкладником є неспроможними та такими, що суперечать вищенаведеним нормам п.1 ч.1 ст.2 Закону №4452 та ч.1 ст.1058 ЦК України.
При цьому, слід зазначити, що відповідач не заперечує наявності надходження вказаних коштів на рахунок позивача, що також і підтверджено виписками по рахунку позивача, які містяться в матеріалах справи.
Наявність на рахунку коштів у сумі 40000,00 грн., які надійшли на рахунок позивача 11.02.2015 року не може свідчити про нікчемність правочину, а тому наказ №11 від 09.09.2015 року є необґрунтованим та таким, що суперечить вищенаведеним нормам чинного законодавства України.
Уповноваженою особою Фонду не доведена наявність правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників ПАТ КБ «Стандарт», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Отже, вищезазначений договір є дійсним, оскільки був укладений до початку процедури ліквідації Банку, а також його нікчемність в судовому засіданні не встановлено та відповідачем не надано.
У силу положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.
Суд зазначає, що відповідного судового рішення про визнання недійсним договору банківського рахунку, матеріали справи не містять.
Частиною 2 ст.2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно із пунктом 3 частини першої статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, відповідачем не доведено наявність правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників ПАТ КБ «Стандарт», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, а тому така бездіяльність Уповноваженої особи суперечить приписам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та є протиправною.
Відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до розуміння Конституційного Суду України "верховенство права" вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права.
Враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Стандарт" ОСОБА_2, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Також суд вважає за необхідне, відповідно до вимог статті 139 КАС України, стягнути з Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Стандарт" ОСОБА_2 через Фонд гарантування вкладів фізичних осіб за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1920,00 гривень.
Керуючись статтями 14, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1, ОКПП НОМЕР_1) до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Стандарт" ОСОБА_2 (04053, м. Київ, вул. Глибочицька, 40У ), третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, код ЄДРПОУ 21708016) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Стандарт» ОСОБА_2 щодо не включення ОСОБА_1 (дані паспорта АК 068400 виданий 24.02.1998 року Жовтневим РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1), до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами що містяться на рахунку №26302001020275 за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за Договором банківського вкладу №77510 від 11.02.2015 р. та №77171 від 09.02.2015 року.
Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Стандарт» ОСОБА_2 внести доповнення та включити ОСОБА_1 (дані паспорта АК 068400 виданий 24.02.1998 року Жовтневим РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1), до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, що містяться на рахунку №26302001020275 за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за Договором банківського вкладу №77510 від 11.02.2015р. та № 77171 від 09.02.2015 року;
Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Стандарт» ОСОБА_2 подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію щодо ОСОБА_1(дані паспорта АК 068400 виданий 24.02.1998 року Жовтневим РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1) як вкладника, який має право на відшкодування коштів за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за вкладами, що містяться на рахунку №26302001020275 в ПАТ КБ « Стандарт».
Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1920,00 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Стандарт" ОСОБА_2 через Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В Ільков