06 лютого 2018 року Справа № 804/8342/17
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіОСОБА_1
за участі секретаря судового засіданняОСОБА_2
за участі:
позивача представника позивача ОСОБА_3 ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправними дії чи бездіяльність ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області та його рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення гр. ОСОБА_3, в тому числі: від 06.06.2017 року № 3845/0-2653/6-17; від 02.11.2017 року № Т-3845/4-8166/6-17;
- зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області видати дозвіл на розроблення документації із землеустрою про відведення земельної ділянки орієнтованою площею 2,0 га на території Юр'ївської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_3
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року відкрито провадження у справі.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_3 неодноразово звертався до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області із заявами про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність площею 2.0 га для ведення особистого селянського господарства з земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Юр'ївської ради, Царичанського району, Дніпропетровської області. Однак, незважаючи на більш ніж піврічне листування з відповідачем, ОСОБА_3 останнім листом № Т-3845/4-8166/6-17 від 02.11.2017 року було відмовлено у наданні дозволу з огляду на те, що земельна ділянка, яку ОСОБА_3 хотів отримати у власність не увійшла до переліку земельних ділянок, які можуть бути передані у приватну власність, насамперед учасникам антитерористичної операції.
15 січня 2018 року на адресу суду від відповідача надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому було зазначено, що Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області при наданні відповідей громадянину ОСОБА_3 діяло в межах та у спосіб передбачений чинним законодавством України, тому підстав для задоволення даного адміністративного позову немає.
Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, надали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просили суд задовольнити позов.
Представник відповідача про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, проте у судове засідання не з'явився, про причину неявки суд не повідомив.
Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 25.04.2017 року ОСОБА_3 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області із клопотанням щодо надання йому дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Юр'ївської ради Царичанського району Дніпропетровської області із земель державної власності у межах норм безоплатної приватизації, при цьому, до даного клопотання були додані копія паспорту, копія ідентифікаційного коду, графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, довідка Царичанської сільської ради та копія посвідчення учасника бойових дій.
Вказане клопотання із доданими до нього копіями документів було зареєстровано відповідачем за № Т-3845/0-2653/6-17 від 25.04.2017 року, що підтверджується відповідною відміткою на клопотанні.
У подальшому, 06.06.2017 року відповідачем було надано лист № Т-3845/0-2653/6-17, у якому зазначено, що з метою розгляду наданого звернення по суті в порядку ст. 118 Земельного кодексу України необхідно оформити звернення згідно ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України; звернення повністю доповнити інформацією, передбаченою ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України; визначитись з видом документації із землеустрою за якою передбачається передача земельної ділянки у власність; у клопотанні зазначити про громадянство, або власним підписом засвідчити копію паспорта громадянина України.
09 червня 2017 року позивач вдруге звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, в якому виконав всі рекомендації зазначені у листі № Т-3845/0-2653/6-17 від 06.06.2017 року.
Однак, 10.07.2017 року відповідачем була надана відповідь, з посиланням на те, що постановою КМУ від 07.06.2017 року № 413 «Деякі питання удосконалення управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними» затверджено Стратегію удосконалення управління у сері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними відповідно до якої відповідач надає дозволи на розроблення документації із землеустрою, які зазначені у Переліку земельних ділянок, які пропонується передати у наступному кварталі та оприлюднених на веб-сайтах територіальних органів Держгеокадастру за місцем розташування земельних ділянок, однак із наданих позивачем документів було встановлено, що земельна ділянка не зарезервована для учасників АТО
Встановлено, що ОСОБА_3 звертався до відповідача із клопотаннями про надання йому дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, зокрема, 12.07.2017 року, 21.08.2017 року, 09.10.2018 року, однак на кожне зі звернень йому було відмовлено, так останнім рішенням від 02.11.2017 року ОСОБА_3 було відмовлено у наданні дозволу на підставі того, що земельна ділянка, яку хоче отримати ОСОБА_3 не увійшла до переліку земельних ділянок, які можуть бути передані у приватну власність, насамперед учасникам антитерористичної операції.
Вважаючи відмову Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області протиправною, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Правовідносини у галузі земельних відносин, повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у цій галузі та їх повноваження врегульовані Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року № 333, а також Земельним кодексом України.
Згідно п. 13 ч. 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року № 333 Головне управління Держгеокадастру в області відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.
Відповідно до ч. 1, 2 та п. "а" ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
За приписами абз. 1 ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України) .
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом ( ч. 3 ст. 116 Земельного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 117 Земельного кодексу України, передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної або комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі ( у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_5 ОСОБА_5 Автономної Республіки Крим, ОСОБА_6 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою та техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна ОСОБА_6 Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє ОСОБА_6 Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Частиною четвертою статті 122 Земельного кодексу України встановлено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Враховуючи системний аналіз зазначених норм, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що за результатами розгляду заяв (клопотань) позивача про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, відповідач має прийняти одне з таких рішень:
- наказ про надання дозволу на розроблення відповідної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність;
- рішення про відмову у наданні відповідного дозволу із зазначенням конкретних причин відмови, які передбачені частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України.
Суд зазначає, що жодним нормативно-правовим актом щодо регулювання земельних відносин не встановлено форми відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що клопотання позивача від 25.04.2017 року вх. № Т-3845/0/5-17 про надання йому дозволу на розроблення документації із землеустрою повинно було бути розглянуто відповідачем як суб'єктом владних повноважень у місячний строк, однак всупереч ч. 7 ст. 118 ЗК України, зазначене клопотання було розглянуто відповідачем лише 06.06.2017 року.
Крім того, встановлено, що ОСОБА_3 звертаючись до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області з клопотаннями від 25.04.2017 року та від 09.10.2017 року надав усі необхідні документи про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, орієнтовною площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Юр'ївської ради, Царичанського району, Дніпропетровської області.
Заявлений позивачем розмір земельної ділянки - 2 га - відповідає нормі, передбаченій Земельним кодексом України; подані документи за змістом та кількістю відповідають переліку, наведеному у статті 118 Земельного кодексу України.
Однак, Головним управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області листами від 06.06.2017 року № 3845/0-2653/6-17; від 02.11.2017 року № Т-3845/4-8166/6-17 року фактично відмовлено позивачу у наданні відповідного дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення вищезгаданої земельної ділянки.
Підставою для прийняття рішень про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки слугувало те, що звернення позивача не відповідало ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України, а також те, що земельна ділянка, яку хоче отримати ОСОБА_3 не увійшла до переліку земельних ділянок, які можуть бути передані у приватну власність, насамперед учасникам антитерористичної операції.
Зазначені мотиви Головного Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області у відмові в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, судом не можуть бути визнані правомірними, оскільки не відносяться до вичерпного переліку, передбаченого частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України. Такі посилання є безпідставними та не містять належного обґрунтування для відмови у задоволенні заяви (клопотання) про надання відповідного дозволу.
Суд зауважує, що приписами частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Разом з тим, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, а рішення приймати обґрунтовано.
Відповідно до статей 4, 5 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель; земельне законодавство базується на принципі забезпечення гарантій прав на землю.
Суд звертає увагу, що органи державної влади не можуть безпідставно приймати рішення, що пов'язані з обмеженням реалізації певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема, відстрочувати термін реалізації права на земельні ділянки сільськогосподарського призначення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами державної влади і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з конституційним принципом, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3 Конституції України).
На підставі викладеного, рішення про відмову у наданні ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для особистого селянського господарства на території Юр'ївської ради, Царичанського району, Дніпропетровської області, оформлене листами від 06.06.2017 року № 3845/0-2653/6-17; від 02.11.2017 року № Т-3845/4-8166/6-17 є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті на підставі протиправної відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою та не відповідають положенням Земельного кодексу України.
При цьому, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача про зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області надати ОСОБА_3 дозвіл на розроблення документації із землеустрою про відведення земельної ділянки орієнтованою площею 2,0 га на території Юр'ївської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області для ведення особистого селянського господарства згідно клопотань від 25.04.2017 року та від 09.10.2017 року, оскільки адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, на відповідність закріпленим в ст. 2 КАС України критеріям, не повинен втручатись у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог прав осіб, що звертаються до суб'єктів владних повноважень, без порушень принципу розподілу влади.
Надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України, відноситься до виключних повноважень органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів.
Як вбачається з положень Рекомендації Комітету ОСОБА_5 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_5 11.03.1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб'єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру.
Тобто, дискреційні повноваження дають можливість на власний розсуд (без узгодження) визначати зміст рішення або вибрати один із кількох варіантів рішення.
Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області при вирішенні питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки наділене дискреційними повноваженнями, а тому при наявності звернення, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний самостійно прийняти рішення.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що оскільки відповідач у встановлений законодавством спосіб не розглянув клопотання позивача про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою про відведення земельної ділянки, суд не вправі перебирати на себе дискреційні повноваження відповідача, а тому в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача видати ОСОБА_3 дозвіл на розроблення документації із землеустрою про відведення земельної ділянки орієнтованою площею 2,0 га на території Юр'ївської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області для ведення особистого селянського господарства згідно клопотань від 25.04.2017 року та від 09.10.2017 року слід відмовити із зобов'язанням Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області повторно розглянути подані позивачем клопотання від 25.04.2017 року та від 09.10.2017 року про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними рішення Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення гр. ОСОБА_3 від 06.06.2017 року № Т-3845/0-2653/6-17; від 02.11.2017 року № Т-3845/4-8166/6-17.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області повторно розглянути клопотання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою про відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га на території Юр'ївської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_3 від 06.06.2017 року та від 02.11.2017 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 16 лютого 2018 року.
Суддя ОСОБА_1