Справа № 755/18487/16-к
1-кс/755/36/18
"12" лютого 2018 р. слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016100000001135 від 18.11.2016 року, про зміну запобіжного заходу у виді застави на особисте зобов'язання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю: с. Боків, Бережанського р-ну, Тернопільської обл., українцю, громадянину України, з повною вищою освітою, одруженому, який має на утриманні неповнолітню доньку, ІНФОРМАЦІЯ_2 , працюючому на посаді начальника управління - головного бухгалтера управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУ НП в м. Києві, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимому,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, -
18 грудня 2017 року захисник підозрюваного ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_4 звернувся до суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу у виді застави на особисте зобов'язання підозрюваному ОСОБА_5 .
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що начальник управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку - головним бухгалтером ГУНП у м. Києві ОСОБА_5 , головний спеціаліст відділу організації оплати праці управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 , голова профспілкового комітету первинної профспілкової організації атестованих працівників ППОП № 2 ГУ НП у місті Києві ОСОБА_7 , командир полку поліції особливого призначення № 2 ГУНП в місті Києві ОСОБА_8 та заступник командира вказаного полку ОСОБА_9 , упродовж 2016-2017 років розробили та реалізували злочинну схему привласнення бюджетних грошових коштів на загальну суму приблизно 6 000 000 грн., що є особливо великим розміром, яка полягає у нарахуванні окремим працівникам («довіреним особам») полку ППОП № 2 ГУНП в місті Києві грошових коштів для виплати премій та подальшій видачі особовому складу лише половини від нарахованої суми премії, чим спричинено шкоду державному бюджету на вказану вище суму.
10.02.2017 року о 16 годині 20 хвилин ОСОБА_5 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України під час вчинення кримінального правопорушення.
11.02.2017 року ОСОБА_5 , повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України.
11.02.2017 року ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва відносно підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а також визначено розмір застави для забезпечення виконання ОСОБА_5 процесуальних обов'язків у кримінальному провадженні - 1250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб - що становить на момент винесення ухвали 2000000 грн. (два мільйони гривень).
На даний час ОСОБА_5 звільнений з Київського СІЗО Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області, в наслідок внесення застави визначеною ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 11.02.2017 року.
В судовому засіданні підозрюваний та його захисник підтримали клопотання просили задовольнити, посилаючись на те, що підозрюваний ОСОБА_5 жодного разу не порушував покладені на нього ухвалою слідчого судді обов'язків, а також послались на те, що ризики зазначені прокурором при обранні запобіжного заходу підозрюваному зі сплином часу зменшилися, оскільки всі слідчі дії вже завершені, а тому просили змінити підозрюваному ОСОБА_5 запобіжний захід на особисте зобов'язання. Прокурор заперечував проти задоволення клопотання та зміни підозрюваному запобіжного заходу, оскільки для його зміни відсутні підстави.
Вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.
Відповідно до ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Так, слідчий суддя дослідивши матеріали клопотання, долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, лише щодо пред'явленої підозри, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає, що наявні у провадженні докази, передбачені параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, речові докази і документи та інші) свідчать про обґрунтованість підозри, оскільки останні підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити ці правопорушення.
Зазначене прямо узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, відображеною у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
При цьому, ризик того, що обвинувачений буде перешкоджати належному відправленню судочинства, не може оцінюватись абстрактно, факт такого перешкоджання має бути підтверджено доказами (Becciev v. Moldova (Бекчієв проти Молдови), § 59).
Ризик тиску на свідків може бути визнано на початкових стадіях процесу (Jarzynski V. Poland (Яжинський проти Польщі) § 43).
ЄСПЛ вказує, що небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти тільки залежно від суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших релевативних факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою (W v Switzerland, 14379/88, 26 січня 1993 року).
Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови) § 58).
Відповідно до Листа Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від O4.04.2013 р. N Ss i-550/0/4-13, Суд повинен вживати заходів щодо усунення підстави для надходження до ЄСПЛ заяв проти України, спричинених проблемою, що вже була предметом розгляду в ЄСПЛ та сумлінно виконувати обов'язки щодо загального захисту прав людини у порядку ст. 206 КПК України.
Так, відповідно до ч.1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.
При цьому, частиною 11 ст. 182 КПК України, передбачено, що застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Частина 1 ст. 179 КПК України, передбачає, що особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного і органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме:
1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;
5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом;
6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності;
7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання;
8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
9) носити електронний засіб контролю.
Враховуючи викладене, а також те, що підозрюваний ОСОБА_5 не порушував запобіжного заходу у виді застави, та зі сплином часу ризики зазначені прокурором при обранні запобіжного заходу підозрюваному зменшилися, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_4 підлягає задоволенню.
Керуючись вимогами ст.ст. 131, 132, 176-179, 182-184, 193, 194, 199 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_4 - задовольнити.
Змінити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , запобіжний захід з застави на особисте зобов'язання.
Покласти на ОСОБА_5 обов'язки, передбачені ст.194 КПК України, в межах строку досудового розслідування, але не більше ніж на два місяці, а саме: повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або роботи.
Повернути заставодавцю заставу в розмірі 2 000 000 грн., яка була внесена за підозрюваного ОСОБА_5 на виконання ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 11.02.2017 року, в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016100000001135 від 18.11.2016 року.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: