2-н/754/131/18
Справа № 754/1870/18
Іменем України
16 лютого 2018 року суддя Деснянського районного суду м. Києва Панченко О.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2,
15.02.2018 року заявник, через свого представника ОСОБА_3, звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей ОСОБА_4, ОСОБА_5 в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) боржника, але не менше 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення заяви до суду і до досягнення найстаршою дитиною повноліття, після чого стягувати аліменти за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
Відповідно до ч. 2 ст. 160 ЦПК України, із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Частиною 3 ст. 184 СК України передбачено, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Пунктом 4 ч. 3 ст. 163 ЦПК України встановлено, що до заяви про видачу судового наказу додаються документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Як вбачається з заяви про видачу судового наказу про стягнення аліментів та доданих до неї документів, заявник, в тексті своєї заяви, зазначає, що з 13.01.2018 року боржник проживає окремо, не приймає участь в матеріальному забезпеченні спільних дітей, а діти проживають разом з заявником та перебувають на його утриманні. Проте, чинним законодавством встановлено, що з заявою про стягнення аліментів, може звернутися той з батьків з ким проживає дитина, але заявником до матеріалів поданої заяви не долучено доказу того, що діти проживають разом з ним.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України визначено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушенням вимог статті 163 цього Кодексу.
Оскільки заява про видачу судового наказу подана з порушенням вимог ст. 163 ЦПК України, суд вважає за необхідне відмовити у видачі судового наказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 165, ч. 1 ст. 166, 258, 260, 261 ЦПК України -
Відмовити ОСОБА_1 у видачі судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2.
Роз'яснити заявнику, що відмова у видачі судового наказу, з підстав зазначених в даній ухвалі суду, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому ЦПК України, після усунення її недоліків.
Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя