16.02.2018 Справа № 756/988/18
Унікальний № 756/988/18
Провадження № 1-кп/756/593/18
Іменем України
16 лютого 2018 року Оболонський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, із середньою освітою, не працюючого, не одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- вироком Оболонського районного суду м. Києва від 05.11.2012 за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки,
- вироком Деснянського районного суду м. Києва від 26.11.2012 за ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки;
- вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 22.11.2016 за ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
12 січня 2018 року, приблизно о 17 год. 30 хв., ОСОБА_3 , перебував на зупинці громадського транспорту за адресою: м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 43, поруч ринку «Оболонь». В цей час у останнього виник умисел, спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна, а саме мобільного телефону марки «Меізу-М5ес».
В подальшому того ж дня, перебуваючи за вищезазначеною адресою, реалізуючи умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_3 , з корисливих мотивів з метою власного збагачення, переконавшись, що за його діями з сторонніх осіб ніхто не спостерігає, дістав з правої зовнішньої кишені куртки ОСОБА_6 , мобільний телефон марки «Меізу-М5ес» вартістю 4299 грн. 00 коп. та поклав до правої кишені штанів, в які був одягнений та направився вздовж тролейбусу, який в цей час перебував на зупинці громадського транспорту, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 43, поруч ринку «Оболонь». Пройшовши приблизно 7-8 метрів і отримавши можливість розпорядитись викраденим майном на власний розсуд, ОСОБА_3 , в той час та в тому ж місці, був затриманий працівниками поліції.
Внаслідок вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_3 , спричинив ОСОБА_6 , майнову шкоду на загальну суму 4299 грн. 00 коп.
Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у таємному викраденні чужого майна (крадіжки), вчинене повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України визнав повністю і дав суду покази, які за змістом не мають розбіжностей з вищевикладеним та за змістом обвинувального акту.
Щиро розкаявся у вчиненому.
Покази обвинуваченого ОСОБА_3 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Положення ч. 3 ст. 349 КПК України, роз'яснено судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження.
За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності їх позиції. Суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових доказів щодо особи обвинуваченого.
Суд вважає, що дії ОСОБА_3 , органом досудового слідства правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 185 КК України, як викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.
Призначаючи покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.
Відповідно до ст. 66 КК України обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого, є його щире каяття.
Обставин, що обтяжуюють покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , у відповідності до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Відповідно до абзацу 17 ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.
При обранні обвинуваченому ОСОБА_3 виду покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, його ставлення до протиправного діяння, фактичні обставини справи, а також враховуючи висновки досудової доповіді, складеної провідним інспектором Оболонського РС КМВ з питань пробації (відповідно до яких ймовірність вчинення обвинуваченим повторного правопорушення є високою та виправлення особи без цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції є неможливим), у зв'язку із чим призначає покарання передбачене санкцією частини другої статті 185 КК України у виді позбавлення волі.
Призначаючи покарання такого виду суд не вбачає можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання, у зв'язку із чим не застосовує положення ст. 75 КК України.
Беручи до уваги те, що даний злочину був вчинений ОСОБА_3 під час звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі, встановленого вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 22.11.2016, остаточне покарання слід призначати за правилами ст. 71 КК України.
Враховуючи обраний судом вид покарання, суд приймаючи до уваги відсутність інформації про неналежний стан здоров'я обвинуваченого, обставини, визначені пунктами 2, 3, 4, 5, 7 ст. 178 КПК України, вважає необхідним до набрання вироком законної сили залишити без зміни раніше обраний щодо нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлено.
Судові витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Вирішуючи питання про речові докази, суд керується правилами, викладеними в ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 100, 369, 370, 373, 374 КПК України суд,-
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України остаточне покарання ОСОБА_3 призначити з урахуванням невідбутого покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 22.11.2016, приєднавши до нього частину покарання за цим вироком, та визначити у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.
Строк відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту затримання - 12 січня 2018 року.
Запобіжний захід, обраний ОСОБА_3 у виді тримання під вартою залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Речовий доказ, а саме мобільний телефон марки «Меізу-М5ес» - повернути законному володільцю ОСОБА_6 .
Вирок суду у відповідності з вимогами ст. 394 ч. 2 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оскаржувалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до частини 3 ст. 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Апеляційним судом м. Києва.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом 30 діб з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1