Справа № 755/10927/17
"31" січня 2018 р. м. Київ
Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
Головуючого - судді Савлук Т.В.
при секретарі Бурячек О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію, спожиту з порушенням Правил користування електричною енергією,
Публічне акціонерне товариство «Київенерго», звернулось з позовом до суду про стягнення з ОСОБА_2 заборгованість за необліковану електроенергію у розмірі 3014,31 грн. та 716,36 грн. боргу за спожиту електроенергію, та відшкодувати за рахунок відповідача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1600,00 грн., що були сплачені позивачем за подання позову до суду.
Представник позивача Іванова А. К. в судове засідання не з'явилась, про час та місце слухання справи повідомлена належним чином, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, та просила їх задовольнити. (а.с. 30)
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судових повісток за адресою зазначеною в позовній заяві, про поважні причини неявки суду не повідомив.
На підставі ч.1 ст.280 Цивільного процесуального кодексу України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Правовідносини із споживання житлово - комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово - комунальні послуги», відповідно до ст. 4 якого законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ст. 68 Житлового кодексу Української РСР наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця в строки, встановлені Радою Міністрів Української РСР.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» споживання електричної енергії здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії між споживачем та енергопостачальною організацією (далі - Договір).
Взаємовідносини між побутовим споживачем електричної енергії та енергопостачальною організацією регулюються Правилами користування електричною енергією для населення, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.99 № 1357.
Правила обов'язкові для виконання всіма споживачами і енергопостачальниками незалежно від форм власності.
Згідно пункту 3 Правил споживання електричної енергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією між споживачем і енергопостачальником, що розробляється енергопостачальником згідно з Типовим договором про користування електричною енергією і укладається на три роки.
Енергопостачальними, що здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території, не мають права відмовити споживачу, об'єкти якого розташовані на цій території, в укладені договору про користування електричною енергією.
Згідно зі статтею 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Ст. 27 Закону України «Про електроенергетику» визначає відповідальність за порушення законодавства про електроенергетику. Зокрема, до правопорушень в електроенергетиці відносять: порушення правил користування енергією.
Відповідно до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ від 4 травня 2006 року № 562, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 4 липня 2006 року за N 782/12656, ця Методика встановлює порядок визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.96 № 28 (далі - ПКЕЕ), або Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.99 N 1357 (далі - ПКЕЕН). Методика застосовується постачальником електричної енергії за регульованим тарифом (електропередавальною організацією) (далі - енергопостачальник) при визначенні обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення правил користування електричною енергією та/або виявлення фактів крадіжки електричної енергії, самовільного підключення до об'єктів електроенергетики і споживання електричної енергії без приладів обліку.
Відповідно до п. 2.1 Методика застосовується на підставі акта про порушення, складеного в порядку, установленому цією Методикою, з урахуванням вимог ПКЕЕ та в разі виявлення таких порушень ПКЕЕ.
В п. 6.41. ПКЕЕ визначено, що у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих ПКЕЕ або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень ПКЕЕ (далі - акт).
23.02.2015 року уповноваженими представниками ПАТ «Київенерго» проведено перевірку електрообладнання Відповідача за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується Актом технічної перевірки та схеми підключення засобу обліку електричної енергії, збереження пломб у побутового споживача. (а. с. 16)
За результатами перевірки, уповноваженим представником ПАТ «Київенерго» було складено Акт про порушення №33041, під час якої зафіксовано порушення ПКЕЕ Відповідачем, а саме, встановлено, що споживач порушив ст.ст. 26, 27 ЗУ «Про електроенергетику», пп. 9, 18, 32 ПКЕЕН - самовільне підключення електроустановок струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі, поза розрахунковими засобами обліку електричної енергії. (а. с. 12)
Як зазначає позивач, виявлене порушення ПКЕЕ було усунуто 17.03.2015, про що зазначено в Акті про усунення порушення ПКЕЕ (ПКЕЕН) № 333041, відповідно до якого, було вжито наступні заходи: демонтовано фазний та нульовий дріт з ввідної комутаційної апаратури; відновлено схему відповідно ПУЕ; клемну кришку опломбовано.
Ст. 27 Закону України «Про електроенергетику» передбачає відповідальність за порушення законодавства про електроенергетику. Зокрема, до правопорушень в електроенергетиці відносять: крадіжку електричної і теплової енергії та самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без (поза) приладів обліку.
На підставі Актів уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань комісії з розгляду актів про порушення ПКЕЕ (далі - комісія) визначаються обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків (пункт 6.42 ПКЕЕ).
Рішення комісії оформляється протоколом і набирає чинності з дня вручення протоколу споживачу. Разом з протоколом споживачу надаються розрахунок величини вартості та розрахункові документи для оплати недоврахованої електричної енергії та/або збитків (п. 6.42. ПКЕЕ).
Відповідно до протоколу №1501 засідання комісії по розгляду акта про порушення №33041 від 17.03.2015 року, встановлено, що споживач на об'єкті: АДРЕСА_2 порушив Правила користування електричною енергією, а саме: «самовільне підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі поза приладом обліку з метою без облікового споживання електроенергії. Підключення виконано кабелем АПВ 2,5 мм2 від стояка до квартири», та вирішено провести нарахування згідно пунктом №3,5 та за формулою №2,7 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення позивачем ПКЕЕ (ПКЕЕН). (а.с. 20)
Як вбачається з Розрахунку обсягу та вартості електичної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем ПКЕЕН за актом від 17.03.2015 р. №33041, вартість електроенергії спожитої без обліку нарахування по Акту за період з 18.09.2014 року по 17.03.2015 р. складає 3014,31 грн. (а.с. 19)
Згідно п. 6.43 ПКЕЕ, споживач зобов'язаний оплатити розрахункові документи за недораховану електричну енергію протягом 30 календарних днів від дня отримання рахунка, винятком з цього положення, згідно п. 6.42 ПКЕЕ, є оскарження рішення комісії в суді.
У разі звернення до суду впродовж 10 робочих днів з дня вручення протоколу Споживачу, останній має право не оплачувати виставлені рахунки до вирішення спірних питань у судовому порядку.
Відповідно до ст. 26 ЗУ «Про електроенергетику», споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно технічних документів та договору про постачання енергії.
За змістом частини 2 статті 275 Господарського кодексу України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Аналогічна норма міститься в абзаці 2 пункту 5.1 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28 (далі - ПКЕЕ), договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.
У пункті 1.2 ПКЕЕ дано визначення споживача електричної енергії як особи, що використовує її для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору.
Водночас зі змісту інших положень ПКЕЕ, зокрема з того ж підпункту 1 пункту 10.2, вбачається, що даний термін необхідно застосовувати в значно ширшому значенні, оскільки він також розповсюджується і на осіб, які використовують електричну енергію без укладення договору на електропостачання.
Така ж правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 16.05.2011 р. № 3-38гс11, де зазначено, що вирішуючи спори, пов'язані з постачанням і використанням електричної енергії, судам слід врахувати те, що дія ПКЕЕ, поширюється на осіб, які використовують електричну енергію на підставі договору, так і на тих осіб, які в порушення цих ПКЕЕ споживають електричну енергію в позадоговірному порядку внаслідок самовільного підключення до електромереж.
Крім того, відповідно до п. 6.41. ПКЕЕ визначено, що у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих ПКЕЕ або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень ПКЕЕ.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526, 530, 629, 712 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до договору; замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором постачання енергетичними мережами.
Відповідно до п.п. 1, 2 ст.712 ЦК України, за договором поставки постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з п. 28 Правил користування електричною енергією для населення, у разі відсутності у споживача коштів на оплату заборгованості він повинен звернутися до енергопостачальника із надати довідки, що заявою про складання графіка погашення заборгованості або відстрочення терміну оплати та підтверджують його неплатоспроможність. Проте вищезазначених дій відповідач не вчиняв.
Пунктом 27 Порядку передбачено, що у разі несплати за спожиту електричну енергію протягом 10 днів після терміну, зазначеного у договорі чи платіжному документі, та неотримання енергопостачальником повідомлення про оплату на 20 день споживачу надсилається попередження про відключення електричної енергії.
З огляду на викладене, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію, спожиту з порушенням Правил користування електричною енергією, підлягає задоволенню в повному обсязі, суд присуджує стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» заборгованість за не обліковану електроенергію у розмірі 3014,31 грн. та 716,36 грн. боргу за спожиту електроенергію.
В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України суд присуджує стягнути з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1600,00 грн., які сплачено позивачем за подання даного позову до суду.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 68 Житлового кодексу Української РСР, ст. 625 Цивільного кодексу України, ст. 26 Закону України «Про електроенергетику», ст. 22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами користування електричною енергією для населення, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.99 № 1357, ст. ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 263-265, ч. 2 ст. 247, ч. 1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію, спожиту з порушенням Правил користування електричною енергією, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» заборгованість за не обліковану електроенергію у розмірі 3014,31 грн., та 716,36 грн. боргу за спожиту електроенергію, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1600,00 грн., а всього на загальну суму 5330 (п'ять тисяч триста тридцять) грн. 67 коп.
Відповідно до ст. 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Відповідно до ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте Дніпровським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Повний текст рішення складено 12 лютого 2018 року.