Справа № 755/13292/17
"29" січня 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Катющенко В.П.
при секретарі - Томіленку В.В., Чуб Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації в особі відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про відмову зареєструвати місце проживання, а також про зобов'язання відділу вчинити певні дії, -
Позивач ОСОБА_1 04.09.2017 року звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва, як місцевого адміністративного суду, з позовом до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації в особі відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб з вимогами: визнати протиправними та скасувати рішення відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 05.07.2017р. про відмову в реєстрації місця проживання ОСОБА_1 в будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язати Дніпровську районну в місті Києві державну адміністрацію в особі відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб зареєструвати ОСОБА_1 за місцем проживання в будинку за адресою: АДРЕСА_1, з внесенням відповідних відомостей до паспортного документа.
Обґрунтовуючи підстави звернення до суду, позивач ОСОБА_1 посилаються на те, що його матір - ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0.0632га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, на території СТ «Мічурінець» у Дніпровському р-ні міста Києва), що підтверджується Державним актом про право власності на землю від 27.08.2000р., та розташованого на зазначеній земельній ділянці садового будинку загальною площею 229,10кв.м., що підтверджується свідоцтвом про право власності, виданим Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради від 13.03.2006р., право власності на які зареєстровані у встановленому законом порядку. З часу зняття позивача з реєстрації за попереднім місцем проживання (12.05.2015р.) і до теперішнього часу, він постійно проживає в будинку матері за адресою: АДРЕСА_1. З метою реєстрації свого місця проживання за вказаною адресою, позивач 05.07.2017р. звернувся з відповідною заявою до відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації. Вказана забула оформлена у відповідності до вимог чинного законодавства, в ній містилась письмова згода власника житла, до заяви були долучені всі необхідні документи. Проте, відповідач 05.07.2017р. прийняв рішення про відмову в реєстрації місця проживання позивача з підстав можливості такої реєстрації лише в житловому будинку. З таким рішенням відповідача позивач не погоджується, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, внаслідок чого вимушений звернутися до суду з даним позовом.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.
Представник відповідача - Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, представник відповідача подав до суду письмові заперечення на адміністративний, долучені до матеріалів справи, в яких просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що зважаючи, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 є садовим будинком, який, за визначенням, не придатний для постійного проживання в ньому, отже, реєстрації місця проживання в такому будинку повинно передувати його переведення, у встановленому законом порядку, у житловий будинок. Також в запереченнях викладено клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача. Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій просила позов задовольнити.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції.
Відповідно до п.10 Перехідних положень Кодексу Адміністративного судочинства України, в редакції Закону України №2147-VIII від 03.10.2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цієї редакції Кодексу.
У відповідності до ч.3 ст.30 Кодексу Адміністративного судочинства України, в редакції Закону України №2147-VIII від 03.10.2017 року, справа, прийнята адміністративним судом до свого провадження з додержанням справи підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому адміністративному суду.
Провадження у даній справі відкрито ухвалою суду від 13.09.2017 року.
Виходячи з положень ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. (ст. 64 Конституції України)
Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.6 КАС України та ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Конвенція з прав та основоположних свобод людини від 04.11.1950 року була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97.
Згідно з ч.1 ст. 13 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право вільно пересуватися і обирати собі місце проживання у межах кожної держави.
Відповідно до ст.9 Конституції України, вищевказані міжнародні договори є частиною національного законодавства.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником садового будинку АДРЕСА_1, СТ «Мічурінець», факт набуття права власності підтверджується копією Свідоцтва про право власності від 24 вересня 2016 року.
Позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про народження.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг» з 04 квітня 2016 року повноваження з питань реєстрації та зняття з реєстрації місця проживання делеговані органам місцевого самоврядування. Постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №207 затверджено Правила реєстрації місця проживання.
05.07.2017 року Відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, на заяву ОСОБА_1, відмовлено у проведенні реєстрації місця проживання у садовому будинку АДРЕСА_1, СТ «Мічурінець», мотивуючи тим, що відсутні підстави для реєстрація місця проживання в садовому будинку з посиланням на Постанову Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №207.
Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 року № 1382-ІV врегульовані відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантується Конституцією.
Відповідно до ст. 3 Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що реєстрація - внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.
Чинною редакцією вказаної статті встановлено, що реєстрація - внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції.
Згідно із ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (в редакції від 11.12.2003), громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. У цій статті Закону вказано, що для реєстрації особа подає, зокрема, зразки заяв та інші документи, необхідні для реєстрації місця проживання особи, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.1 ст. 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, і якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Ніяких обмежень щодо проживання фізичної особи у садовому будинку вказаною статтею не встановлено, так як і не встановлено обмежень щодо реєстрації місця проживання у садовому будинку. Перелік приміщень, придатних для проживання в них, не є вичерпним.
В свою чергу, ст.ст. 379, 380 Цивільного кодексу України визначено, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.
Житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.
У відповідності до статті 50 Житлового кодексу України, жиле приміщення, що надається громадянам для проживання, має бути благоустроєним стосовно до умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам.
Як з'ясовано судом, підтверджується наявними у справі доказами, садовий будинок АДРЕСА_1, СТ «Мічурінець», має присвоєну поштову адресу, знаходитися в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці (м. Київ), зареєстрований як об'єкт нерухомого майна, за технічними характеристиками придатний для постійного проживання.
Позивач ОСОБА_1 проживає у вищезазначеному садовому будинку, знятий з реєстрації за адресою останнього місця проживання, що підтверджується даними, які містяться в паспорті громадянина України, виданому на ім'я позивача.
Виходячи зі змісту положень ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», під поняттям «місце проживання» розуміється адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік, а під поняттям «реєстрація» розуміється внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.
Згідно ст. 13 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» в якій встановлено обмеження вільного вибору місця проживання, не встановлено обмеження щодо проживання фізичних осіб у садових будинках.
Таким чином, спеціальним законом, який регламентує порядок реєстрації фізичних осіб за місцем їх перебування, або за місцем їх проживання - Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст. 29 ЦК України не встановлено жодних обмежень щодо реєстрації постійного місця проживання осіб, які проживають в садовому будинку.
Згідно вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 14 Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, посадових чи службових осіб з питань свободи пересування, вільного вибору місця проживання, реєстрації місця проживання чи місяця перебування особи можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено вичерпний перелік обставин, які підлягають обов'язковій перевірці зі сторони адміністративного суду в справах стосовно оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
За змістом положень ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що відмова Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації у здійснені реєстрації позивачів за місцем їх постійного проживання у садовому будинку не ґрунтується на нормах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, оскільки позивач звернувся із заявою щодо реєстрації місця проживання до компетентного органу з дотриманням вимог Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та Правил реєстрації місця проживання, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №207, до заяви долучено необхідний перелік документів, що дає підстави визнати неправомірною відмову Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації в реєстрації ОСОБА_1 за місцем проживання в садовому будинку АДРЕСА_1, СТ «Мічурінець» (Дніпровський р-н), та зобов'язати відповідача вчинити дії спрямовані на відновлення порушених прав позивача шляхом зобов'язання зареєструвати позивача ОСОБА_1 у будинку АДРЕСА_1, СТ «Мічурінець» (Дніпровський р-н).
Відповідно до ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, діючи в межах наданих адміністративному суду повноважень, проаналізувавши наведені доводи з приводу заявлених позовних вимог, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації в особі відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про відмову зареєструвати місце проживання, а також про зобов'язання відділу вчинити певні дії є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного та керуючись ст.50 Житлового кодексу України, ст.ст.29, 379, 380 Цивільного кодексу України, ст.ст.3, 6, 13, 14 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст.ст. 1, 2, 5, 19, 20, 30, 72-74, 77, 90, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позов ОСОБА_1 до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації в особі відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про відмову зареєструвати місце проживання, а також про зобов'язання відділу вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 05.07.2017р. про відмову Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації в реєстрації ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1.
Зобов'язати відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації зареєструвати ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1.
Стягнути з Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1280,00грн.
Рішення набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до п/п 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя: