Справа № 727/11185/17
Провадження № 2/727/184/18
Іменем України
26 січня 2018 року Шевченківський районний суд м.Чернівці
в складі: Головуючої судді Літвінової О.Г.
при секретарі Чорней І.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ТзОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
10.11.2017 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 21.05.2016 року між сторонами був укладений кредитний договір 21.05.2016-000000736, відповідно до п.п. 1.1., 1.2. якого за цим кредитор зобов'язався надати кредит позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язалася повернути кредит та сплатити плату за користування. Розмір кожного траншу, плата за користування ним та термін повернення траншу (окрім першого траншу) визначаються у відповідних заявках позичальника, погоджених кредитором. Керуючись принципом свободи договору, встановленим ст.ст. 627, 628 ЦК України, в п.1.3 кредитного договору сторони визначили, що кредит надається для використання на будь-які законні цілі та не є споживчим. Відповідно до п.1.3. підтвердження заявки від 27.03.2017 року до кредитного договору від 21.05.2016 року, кредитор зобов'язався надати позичальнику транш у розмірі 3000,00грн. на 14 календарних днів, з кінцевим терміном повернення траншу до 10.04.2017 року та платою за користування траншем у розмірі 840 грн. Позивач видав відповідачу транш у розмірі 3000,00 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером №280 від 27.03.2017 року, чим виконав свої зобов'язання своєчасно та в повному обсязі.
Відповідно до п.п. 4.1 договору та підтвердження заявки до договору, позичальник зобов'язався забезпечити своєчасне повернення кредитних коштів та плати за користування ними шляхом внесення в касу кредитора готівкою або перерахування на рахунок кредитора в такі строки: а) повернення кожного траншу до дати, зазначеної у п.1.3, як кінцевий термін повернення такого траншу; б) плату за користування за відповідним траншем - в день повернення відповідного траншу; в) штрафні санкції, які можуть бути нараховані кредитором за несвоєчасне виконання зобов'язань за цим договором, - негайно, з моменту пред'явлення кредитором вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій. Позивачем та відповідачем строки повернення траншу та плати за користування траншем не переносились. До теперішнього часу відповідач не сплатив позивачу заборгованість, розрахунок та розмір якої зазначені в додатку №1 до даної позовної заяви, чим порушив свої зобов'язання, встановлені договором. Пунктом 5.4 договору передбачено, що за порушення строків повернення кредиту та плати за користування ним позичальник сплачує кредитору додатково до встановленої плати за користування кредитом пеню з розрахунку 2,00 % за кожен день прострочення платежу. Даний розмір пені відповідає чинному законодавству і не повинен зменшуватись на підставі ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", оскільки відповідно до рішення Конституційного суду України від 11.07.2013р. у справі №1- 12/2013 положення другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22 листопада 1996 року N 543/96-ВР з наступними змінами у взаємозв'язку з положеннями статей 1, 3 цього закону потрібно розуміти так, що обмеження пені у грошових зобов'язаннях подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, поширюється на правовідносини, суб'єктами яких є лише підприємства, установи та організації незалежно від форм власності і господарювання та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (підприємці). Оскільки відповідач є фізичною особою, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, пеня за укладеними позивачем та відповідачем договором не обмежується подвійною обліковою ставкою Національного банку України. З урахуванням зазначеного вище, позивач вважає, що грошова сума, яка підлягає сплаті на користь ТОВ «Споживчий центр», становить 10738,23 грн. відповідно до розрахунку, наведеного у додатку №1 до даної позовної заяви, а тому просить суд стягнути її на користь кредитора, а також вирішити питання про стягнення судового збору.
До початку проведення судового засідання представник позивача надав суду заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідач, будучи належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, не з'явилася в судове засідання без повідомлення причин та без подання відзиву.
Згідно умов та порядку, визначених ст.ст. 280, 281 ЦПК України, зі згоди позивача, суд ухвалює заочне рішення.
Суд, розглянувши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
21.05.2016 року між сторонами був укладений кредитний договір 21.05.2016-000000736, відповідно до п.п. 1.1., 1.2. якого за цим кредитор зобов'язався надати кредит позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язалася повернути кредит та сплатити плату за користування. Розмір кожного траншу, плата за користування ним та термін повернення траншу (окрім першого траншу) визначаються у відповідних заявках позичальника, погоджених кредитором. Керуючись принципом свободи договору, встановленим ст.ст. 627, 628 ЦК України, в п.1.3 кредитного договору сторони визначили, що кредит надається для використання на будь-які законні цілі та не є споживчим. Відповідно до п.1.3. підтвердження заявки від 27.03.2017 року до кредитного договору від 21.05.2016 року, кредитор зобов'язався надати позичальнику транш у розмірі 3000,00грн. на 14 календарних днів, з кінцевим терміном повернення траншу до 10.04.2017 року та платою за користування траншем у розмірі 840 грн. Позивач видав відповідачу транш у розмірі 3000,00 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером №280 від 27.03.2017 року, чим виконав свої зобов'язання своєчасно та в повному обсязі.
Відповідно до п.п. 4.1 договору та підтвердження заявки до договору, позичальник зобов'язався забезпечити своєчасне повернення кредитних коштів та плати за користування ними шляхом внесення в касу кредитора готівкою або перерахування на рахунок кредитора в такі строки: а) повернення кожного траншу до дати, зазначеної у п.1.3, як кінцевий термін повернення такого траншу; б) плату за користування за відповідним траншем - в день повернення відповідного траншу; в) штрафні санкції, які можуть бути нараховані кредитором за несвоєчасне виконання зобов'язань за цим договором, - негайно, з моменту пред'явлення кредитором вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій. Позивачем та відповідачем строки повернення траншу та плати за користування траншем не переносились. До теперішнього часу відповідач не сплатив позивачу заборгованість, розрахунок та розмір якої зазначені в додатку №1 до даної позовної заяви, чим порушив свої зобов'язання, встановлені договором. Пунктом 5.4 договору передбачено, що за порушення строків повернення кредиту та плати за користування ним позичальник сплачує кредитору додатково до встановленої плати за користування кредитом пеню з розрахунку 2,00 % за кожен день прострочення платежу. Даний розмір пені відповідає чинному законодавству і не повинен зменшуватись на підставі ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", оскільки відповідно до рішення Конституційного суду України від 11.07.2013р. у справі №1- 12/2013 положення другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22 листопада 1996 року N 543/96-ВР з наступними змінами у взаємозв'язку з положеннями статей 1, 3 цього закону потрібно розуміти так, що обмеження пені у грошових зобов'язаннях подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, поширюється на правовідносини, суб'єктами яких є лише підприємства, установи та організації незалежно від форм власності і господарювання та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (підприємці). Оскільки відповідач є фізичною особою, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, пеня за укладеними позивачем та відповідачем договором не обмежується подвійною обліковою ставкою Національного банку України. З урахуванням зазначеного вище, позивач вважає, що грошова сума, яка підлягає сплаті на користь ТОВ «Споживчий центр», становить 11515,60 грн. відповідно до розрахунку, наведеного у додатку №1 до даної позовної заяви, а тому просить суд стягнути її на користь кредитора, а також вирішити питання про стягнення судового збору.
Зобов'язання, що виникли внаслідок кредитних правовідносин між відповідачем та ТОВ «Споживчий центр» належним чином не виконала, в зв'язку із чим за кредитним договором №21.05.2016-000000736 від 21.05.2016 року у неї виникла заборгованість у сумі 11515 грн. 60 коп., яка складається із:
- розміру заборгованості та розміру пені, у відповідності до розрахунку Додаток №1 (а.с.5).
Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання договірних зобов'язань або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Таким чином, з огляду на викладене вище, судом встановлено, що відповідач порушила умови кредитного договору №21.05.2016-000000736 від 21.05.2016 року, який укладено між нею та ТОВ «Споживчий Центр», розмір утвореної нею заборгованості підтверджений документально, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі .
Крім того, згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв'язку з чим, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь ТОВ «Споживчий Центр» документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1600 грн. 00 коп.
На підставі викладеного та ст.ст. 526, 527, 611, 612, 623, 625, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 280, 281ЦПК України,
Позов ТзОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН:НОМЕР_1, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр», ідентифікаційний код 37356833, заборгованість за кредитним договором №21.05.2016-000000736 від 21.05.2016 року, в сумі 11515 грн. 60 коп., яка складається із:
Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН:НОМЕР_1, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр», ідентифікаційний код 37356833, судовий збір у розмірі 1600 грн. 00 коп. (одна тисяча шістсот грн. 00 коп.).
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного суду Чернівецької області або через Шевченківський районний суд м. Чернівці протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію рішення після набрання ним законної сили направити до Державного органу реєстрації актів цивільного стану.
Суддя: О.Г.Літвінова