Справа № 544/735/17
2/544/21/2018
Номер рядка звіту 26
12 лютого 2018 року м. Пирятин
Пирятинський районний суд Полтавської області у складі
головуючого - судді Нагорної Н. В.,
за участю:
секретаря судового засідання - Киричевської В. М.,
учасників справи:
представника відповідача - адвоката ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пирятин цивільну справу за позовом Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області до ОСОБА_2 про стягнення переплати пенсії,
Позивач ОСОБА_3 об'єднане управління Пенсійного фонду України звернулося до суду з позовом, в обґрунтування якого вказало, що рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області № 2-1140/05р. від 14.06.2005 ОСОБА_2 був визнаний безвісно відсутнім. На підставі вказаного рішення за заявою дружини ОСОБА_2 - ОСОБА_4, останній була призначена пенсія по втраті годувальника на двох неповнолітніх дітей, яку вона отримувала щомісячно з липня 2005 року по грудень 2016 року. В грудні 2016 року ОСОБА_3 об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України було виявлено, що ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець в м. Сєвєродонецьк Луганської області, у зв'язку з чим управління припинило виплату пенсії по втраті годувальника ОСОБА_4 з 01.01.2017 та звернулося до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області із заявою про скасування рішення про визнання ОСОБА_2 безвісно відсутнім. Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 25.05.2017 скасовано рішення Лубенського міськрайонного суду від 14.06.2005 про визнання ОСОБА_2 безвісно відсутнім. При цьому за період з липня 2005 року по грудень 2016 року ОСОБА_4 була виплачена пенсія в сумі 122402,01грн, які позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь.
До початку розгляду справи по суті представник відповідача направив до суду відзив на позовну заяву про стягнення переплати пенсії, у якому просив у задоволенні вимог позивача відмовити. Запропонував позивачеві залучити до справи належного відповідача - ОСОБА_4. Вважає, що саме остання є належним відповідачем по справі, оскільки вона отримувала безпідставно пенсію, а не ОСОБА_2 Вказав, що відповідач по справі ніяких дій по отриманню пенсії не вчиняв та пенсію не отримував, тому вважає, що відшкодовувати спричиненні збитки має той, хто звертався до управління Пенсійного фонду України про призначення пенсії та отримував її. Вказує, що посилання позивача на ст. 180 СК України є безпідставними, оскільки управління Пенсійного фонду України не може бути стороною в аліментних відносинах. Окрім того, несплата аліментів не може бути підставою для призначення пенсії по втраті годувальника. Також безпідставним та такими, що не відносяться до ОСОБА_2, вважає посилання позивача до ст. 1166 ЦК України. Так, позивач не вказав, які неправомірні дії вчинив відповідач та чому має відшкодовувати сплачену пенсію, яку він не отримував.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, направив до суду заяву, в якій просить провести розгляд справи без його участі.
Представник відповідача у судовому засідання позов не визнав, заперечував проти його задоволення, суду надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву.
Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши справу в межах заявлених вимог, дослідивши докази, що маються в матеріалах справи, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом установлено, що рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області № 2-1140/05р. від 14 червня 2005 року ОСОБА_2 було визнано безвісно відсутнім (а.с.3).
18 січня 2006 року ОСОБА_4 звернулась до позивача з заявою про призначення їй пенсії по втраті годувальника, на підставі якої та поданих документів останній була призначена та виплачувалась пенсія по втраті годувальника на двох неповнолітніх дітей (а.с.4).
У грудні 2016 року позивачу стало відомо, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань наявна інформація, що ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа - підприємець у м. Сєвєродонецьк Луганської області, у зв'язку з чим управління припинило виплату пенсії по втраті годувальника ОСОБА_4 та звернулося до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області із заявою про скасування рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 14 червня 2005 року по справі № 2-1140/05р. про визнання ОСОБА_2 безвісно відсутнім.
Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 25 травня 2017 року скасовано рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 14 червня 2005 року по справі № 2-1140/05р. про визнання ОСОБА_2 безвісно відсутнім (а.с.6).
18 січня 2006 року ОСОБА_4 звернулася до Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про призначення їй пенсії по втраті годувальника на двох неповнолітніх дітей (а.с.4). На підставі чого їй була призначена пенсія. (а.с.6) Згідно розрахунку позивача за період з липня 2005 року по грудень 2016 року сума виплаченої ОСОБА_4 пенсії по втраті годувальника становить 122402,01грн (а.с.7) .
Після встановлення зазначених обставин, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Згідно ст.50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Розмір відрахування з пенсії обчислюється з суми, що належить пенсіонерові до виплати.
З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру: на утримання членів сім'ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку зі смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках.
З усіх інших видів стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.
Позивач вважає, що має право на стягнення з відповідача переплати пенсії на підставі положень ст. 1166 ЦК України, відповідно до яких майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування майнової шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст.ст. 77-81 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим законом.
Отже, керуючись загальними правилами цивільно-правової відповідальності, позивачем не доведено належними та допустимими доказами неправомірність поведінки ОСОБА_2, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, тобто що шкода є наслідком поведінки ОСОБА_2, а також не встановлено й вини ОСОБА_2
За таких обставин суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача переплати пенсії на підставі ст.1166 ЦК України.
Крім того суд вважає, що відсутні підстави для стягнення з відповідача переплати пенсії на підставі ст.50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п.7 Порядку повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, затвердженого Постановою правління ПФУ №6-4 від 21.03.2003, оскільки вказані положення закону та Порядку не застосовується до спірних правовідносин, так як відповідач не є пенсіонером, на користь якого виплачена пенсія по втраті годувальника за період з липня 2005 року по грудень 2016 року в сумі 122402,01грн., він не звертався до позивача з заявою про призначення та виплату пенсії по втраті годувальника та такої пенсії він не отримував.
З огляду на викладене у задоволенні позову слід відмовити з указаних вище підстав.
Керуючись ст.4-13, 77-81, 259, 263-265, 352 ЦПК України, суд
У задоволенні позову Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області до ОСОБА_2 про стягнення переплати пенсії - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області шляхом подання апеляційної скарги через Пирятинський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н. В. Нагорна