Справа № 552/6204/17 Номер провадження 22-ц/786/420/18Головуючий у 1-й інстанції Турченко Т. В. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.
14 лютого 2018 року м. Полтава
Апеляційний суд Полтавської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Пікуля В.П.,
суддів: Одринської Т.В., Панченка О.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Київського районного суду м. Полтави від 04 грудня 2017 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
У жовтні 2017 року публічне акціонерне товариство Комерційний банк (далі - ПАТ КБ) «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості посилаючись на те, що 27 серпня 2008 року між позивачем та відповідачем. ОСОБА_2 було укладено договір № б/н, згідно якого відповідач отримала кредит у розмірі 5000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 36,00% з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач за вказаним договором належним чином його умови не виконує, в зв'язку з чим утворилася заборгованість.
Просило стягнути з відповідача ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором в сумі 98 163,59 грн. та судові витрати.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 04 грудня 2017 року в задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовлено в зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Не погодившись з вказаним рішенням ПАТ КБ «Приватбанк» подало апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Зазначила, що вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення сторін по справі.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 27 серпня 2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір № б/н, згідно якого відповідач отримала кредит у розмірі 5000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 36,00% з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 у наслідок укладення шлюбу змінила прізвище на «ОСОБА_2», що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 20 червня 2014 року (а.с. 34)
Відповідач належним чином зобов'язання не виконує, в зв'язку з чим станом на 31 серпня 2017 року, як вважає позивач, утворилася заборгованість в розмірі 98 163,59 грн., яка складається з: 4997,49 грн. - заборгованість за кредитом; 83 923,55 грн. - заборгованість по відсотках за користування кредитом; 4330,00 грн. - заборгованість за пенею; 250,00 грн. - штраф (фіксована сума); 4662,55 грн. - штраф (процентна складова).
Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № б/н від 27 серпня 2008 року лише 02 жовтня 2017 року.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_2 заявила клопотання про застосування строку позовної давності.
З розрахунку наданого ПАТ КБ «Приватбанк» вбачається, що 28 грудня 2013 року ОСОБА_2 було перераховано в рахунок погашення заборгованості 240 грн., що не заперечується відповідачем.
При цьому, наступний платіж був здійснений лише 07 лютого 2015 року в розмірі 20 грн. Проте, ОСОБА_2 заперечує, що перераховувала кошти в рахунок повернення кредиту. Тоді як, з матеріалів справи не можливо встановити хто саме та з якою метою здійснював дану платіжну операцію.
Зважаючи на розмір суми внесеної 07 лютого 2015 року на картку боржника та відсутність підтвердження, що даний платіж був здійснений саме відповідачем та саме на погашення кредитної заборгованості суд першої інстанції вірно не взяв його до уваги.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки
Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
При цьому, початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Оскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлено окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.
Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року по справі № 6-154 цс15.
Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно застосування строку позовної давності, оскільки 28 грудня 2013 року ОСОБА_2 останній раз було проведено оплату заборгованості за кредитним договором №б/н від 27 серпня 2008 року, а позов подано 02 жовтня 2017 року.
Доводи ПАТ КБ «Приватбанк» на те, що застосовуючи строк позовної давності в три роки необхідно стягувати заборгованість по процентам та пені, що виникли в період трьох років до дня подачі позову посилаючись на постанову Верховного Суду України від 02 грудня 2015 по справі № 6-249цс15 є безпідставними виходячи з наступного.
Висновок суду першої інстанції з яким погодився суд апеляційної інстанції не суперечить правовій позиції висловленій у постанові по справі № 6-249цс15, оскільки висновок Верховного Суду України зроблений з урахуванням тієї обставини, що договором передбачено чіткий строк його виконання. Тоді як, відповідно до умов договору укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 строк дії договору встановлений в один рік з можливою пролонгацією.
При цьому, при розгляді справи судом першої інстанції відповідач пояснила, що строк кредитної картки закінчився в липні 2014 році після чого нова кредитна картка їй не видавалася, що підтверджується копією кредитної картки наданою ОСОБА_2 та не заперечувалося позивачем.
За вказаних обставин, колегія суддів приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, який повно встановивши фактичні обставини справи, із дотриманням норм процесуального права, вірно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, ухвалив рішення, яке відповідає закону.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 04 грудня 2017 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий В.П. Пікуль
Судді: Т.В. Одринська
О.О. Панченко