Справа № 308/293/18
3/308/153/18
16 лютого 2018 року м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Малюк В.М., при секретарі - Матіко Я.Ю., за участю прокурора Малицького С.І., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1,
розглянувши матеріали справи про адміністративне порушення за протоколом заступника начальника управління - начальника відділу моніторингу та зонального контролю Закарпатського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України підполковника поліції ОСОБА_2 відносно :
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого на посаді інспектора взводу №1 роти №3 батальйону Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції НПУ, за ч.1 ст.172-6 КУпАП, -
Згідно протоколу №1 про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією від 11 січня 2018 року - ОСОБА_1, обіймаючи посаду інспектора взводу № 1 роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції в містах Ужгороді та Мукачеві Департаменту патрульної поліції, будучи суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, як посадова особа уповноважена на виконання функцій держави та яка є суб'єктом відповідальності за корупційне правопорушення згідно підпункту «з» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» та примітки до статті 172-6 КУпАП, в порушення вимог ч.1 ст. 45 вказаного Закону, підпункту 1 пункту 5 розділу II Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції №3 від 10.06.2016 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 15.07.2016 року за №959/29089, несвоєчасно, без поважних причин, тобто після встановленого строку (до 01.05.2017 року), а саме 30.12.2017 року, подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 рік, шляхом її заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Крім того, ОСОБА_1 факт подання ним декларації не перевірив, що у подальшому стало однією з причин несвоєчасного подання ним декларації за 2016 рік.
ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину не визнав та пояснив, що 20 березня 2017 року він через власний кабінет на сайті НАЗК, після заповнення всіх розділів декларації, перевіривши достовірність даних, зберіг внесені до е-декларації відомості та натиснув кнопку «подати документи», що підтверджується послідовністю дій користувача «Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування». Зазначає, що був цілком впевнений, що подав декларацію, оскільки здійснив необхідні дії для її подання, про що також проінформував командира роти ОСОБА_3 30 грудня 2017 року від останнього він дізнався, що його декларація відсутня на сайті НАЗК та одразу після чого знову подав декларацію. ОСОБА_1 вважає, що декларація, яку він подав у березні 2017 року не була висвітлена на сайті НАЗК через технічні проблеми та нестабільність функціонування даної системи. Жодного умислу на вчинення правопорушення у нього не було, а тому просив закрити провадження по справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП.
Прокурор в судовому засіданні просив визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, та накласти на нього мінімальне стягнення визначене санкцією даної статті. На його думку, ОСОБА_1 порушив порядок подачі декларації з необережності. В даній ситуації мали місце більше технічні ніж юридичні помилки.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1, думку прокурора, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, зокрема: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст.10 КУпАП), а вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити (ст.11 КУпАП).
Відповідальність за ч.1 ст.172-6 КУпАП настає за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 згідно наказу начальника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №17о/с від 30.11.2015 року призначений інспектором роти № 3 Управління патрульної поліції в містах Ужгороді та Мукачеві Департаменту патрульної поліції. Наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №54о/с від 14.02.2017 року ОСОБА_1 призначений на посаду інспектора взводу № 1 роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції в містах Ужгороді та Мукачеві Департаменту патрульної поліції.
Статтею 1 Закону України «Про запобігання корупції» встановлено, що суб'єкти декларування - це особи зазначені у пункті 1, підпункті «а» і «в» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов'язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.
Тобто, ОСОБА_1 є суб'єктом відповідальності за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, згідно п.п. «з» п. 1 ч. 1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції».
Згідно ч.1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті НАЗК декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік, за формою, що визначається Національним агентством.
Відповідно до рішення НАЗК від 10.06.2016 № 3, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.07.2016 за № 960/29090, декларація заповнюється та подається особисто суб'єктом декларування на веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції через власний персональний електронний кабінет суб'єкта декларування у системі Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, шляхом заповнення електронної форми особами, зазначені у пункті 1, підпункті «а» пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», упродовж періоду, коли такі особи здійснюють діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, - щороку у період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня року декларацію, що охоплює попередній звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно).
Згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законів Україні щодо особливостей фінансового контролю окремих категорій посадових осіб» від 23.03.2017 року, строк подання щорічної декларації, для осіб, які подають таку декларацію вперше, продовжено до 01.05.2017 року.
Таким чином, обов'язок подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування визначено до 00 годин 00 хвилин 01.04.2017 року (01.05.2017 року - для особи яка подавала таку вперше). Згідно інформації з офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції (https://public.nazk.gov.ua/search) ОСОБА_1 подав декларацію за 2016 рік - 30 грудня 2017 року о 08 год. 59 хв.
Як слідує з пояснень ОСОБА_1, факт не подачі ним декларації у визначений строк йому не був відомий, оскільки 20 березня 2017 року він через власний кабінет на сайті НАЗК, після заповнення всіх розділів декларації та перевірки достовірності даних, зберіг внесені до е-декларації відомості та натиснув кнопку «подати документи», що підтверджується послідовністю дій користувача «Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування». Про факт подання декларації він доповів командиру роти ОСОБА_3
Допитаний в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_3 - командир роти №3 батальйону Управління патрульної поліції в містах Ужгороді та Мукачеві Департаменту патрульної поліції, показав, що у 2017 року проводились навчання з особовим складом Управління патрульної поліції в містах Ужгороді та Мукачеві, в ході яких було роз'яснено порядок заповнення та подачі електронних декларацій. В ході навчання основна увага акцентувалася на самій необхідності подачі декларації, при цьому не зазначалося, що після заповнення декларації, подачу такої слід перевірити на електронній пошті. В березні 2017 року ОСОБА_1 доповів йому, що ним подано е-декларацію і ним така інформація не ставилась під сумнів, а тому додатково її не перевіряв.
З долученого до матеріалів справи листа НАЗК за підписом керівника Департаменту організаційного та кадрового забезпечення апарату Національного агентства ОСОБА_4 №75-03/5773/18 від 08.02.2018 року з додатком «Послідовність дій користувача «Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», які вчинив ОСОБА_1І.» вбачається, що при перевірці файлів легування дій користувача в ІТС було виявлено, що ОСОБА_1 зареєструвався в ІТС Реєстр 20.03.2017 року о 14:42. Того ж дня ними були вчинені дії, а саме: створено чернетку, заповнено/переглянуто всі розділи декларації та натиснуто кнопку «Подати документ», відкрито сторінку накладення ЕЦП.
Суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу. Вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідності.
Вирішуючи питання про наявність в діях конкретної особи складу адміністративного правопорушення, крім іншого, необхідно враховувати наявність суб'єктивної сторони даного правопорушення.
Врахуванням положень ст.1 Закону №1700-VII, сутність порушення фінансового контролю полягає в тому, що особа, яка за законом зобов'язана задекларувати свої доходи, своєчасно подати декларацію та повідомлення про суттєві зміни у майновому стані, прагне уникнути цього і таким чином досягти певної мети.
А тому орган, уповноважений на складання протоколу про адміністративне правопорушення, повинен довести наявність в діях особи умислу на несвоєчасне подання такої декларації.
Аналіз вказаних норм приводить до висновку, що склад правопорушення за ч.1 ст. 172-6 КУпАП є формальним, обов'язковим елементом його об'єктивної сторони є умисна дія, тобто умисне несвоєчасне подання електронної декларації, а тому, орган, уповноважений на складання протоколу про адміністративне правопорушення та прокурор, що приймає участь в розгляді таких протоколів судом, зобов'язані довести суду наявність в діях особи, що притягується до адміністративної відповідальності за вчинення цього адміністративного правопорушення, умислу на несвоєчасне подання електронної декларації.
Суб'єктивна сторона адміністративного корупційного правопорушення згідно з положеннями ст.1 Закону України «Про запобігання корупції» характеризується виключно прямим умислом.
Згідно рішенням ЄСПЛ від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
З листа Вищого спеціалізованого суду України №223-943/0/4-17 від 22.05.2017 року «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності» за окремі правопорушення, пов'язані з корупцією» вбачається, що вирішуючи питання про притягнення осіб до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, щодо порушення вимог фінансового контролю, яке полягало у несвоєчасному поданні без поважних причин декларації особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, слід враховувати: об'єктивні ознаки складу цього адміністративного правопорушення, зокрема його об'єктивну сторону, яка має активну форму прояву та полягає у несвоєчасному поданні без поважних причин декларації.
Для розкриття об'єктивних складових адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, слід зазначити, що диспозиція цієї норми за своїм змістом є бланкетною адміністративно-правовою нормою, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших норм. Так, примітка до ст. 172-6 КУпАП, вміщуючи вказівку на суб'єкт цього правопорушення, відсилає правозастосувача до норм спеціального антикорупційного закону, зокрема частин 1 і 2 ст. 45 Закону, в яких, крім іншого, передбачено певну деталізацію відповідних положень нормативно-правових актів, що наповнює норму ч.1 ст.172-6 КУпАП більш конкретним змістом для встановлення саме тих ознак, які мають значення для правової кваліфікації зазначеного діяння.
Також вбачається, що за наявності поважних причин на неподання декларації відповідальність за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП виключається (під поважними причинами зокрема є і технічні збої офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції).
Згідно з п.2 роз'яснень спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (надалі - ВССУ) «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов'язані з корупцією» вих. № 223-943/0/4-17 від 22.05.2017 року, під поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв'язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), технічних збоїв офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням (триманням) під вартою тощо; суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності. Крім того, на умисну форму вини, а також наявність відповідного корисливого або іншого особистого інтересу особи, чи інтересу третіх осіб, як на обов'язкові ознаки корупційного правопорушення також звертає увагу Конституційний Суд України в рішенні від 06.10.2010 року (справа №1-27/2010).
Суд, бере до уваги доводи ОСОБА_1, про те, що у нього не було умислу на несвоєчасне подання декларації, оскільки ним було вчинено всі необхідні дій по поданню декларації, однак як з'ясувалося пізніше, сам текст декларації не було опубліковано через технічний збій. В матеріалах справи відсутні будь-які відомості як зворотній доказ показанням ОСОБА_1
Відповідно до ч.3 ст.49 Закону України «Про запобігання корупції» якщо за результатами контролю встановлено, що суб'єкт декларування не подав декларацію, Національне агентство письмово повідомляє такого суб'єкта про факт неподання декларації, і суб'єкт декларування повинен протягом десяти днів з дня отримання такого повідомлення подати декларацію в порядку, визначеному частиною першою статті 45 цього Закону.
Одночасно Національне агентство письмово повідомляє про факт неподання декларації спеціально уповноваженим суб'єктам у сфері протидії корупції, а також керівнику державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх апарату, юридичної особи публічного права, вищому органу управління відповідного громадського об'єднання, іншого непідприємницького товариства про факт неподання декларації відповідним суб'єктом декларування.
Як встановлено в ході розгляду справи, жодного повідомлення про факт неподання декларації ОСОБА_1 не отримував.
За встановлених судом обставин, в діях ОСОБА_1 відсутній умисел на вчинення даного правопорушення, оскільки на період часу подання декларації ним у встановлений законом строк до 01.05.2017 року були вчинені дії для подачі декларації, що підтверджується додатком до листа керівника Департаменту організаційного та кадрового забезпечення апарату Національного агентства ОСОБА_4 №75-03/5773/18 від 08.02.2018 року «Послідовність дій користувача «Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», які вчинив ОСОБА_1»
Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція 1950 року), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права, а Європейський суд з прав людини притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» п.161).
Відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно ч.1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
В матеріалах адміністративної справи відсутні докази, які б підтверджували наявність в діях особи умислу на порушення вимог фінансового контролю, відсутні відомості про наявність в діях особи корупційного інтересу на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП. Не здобуто таких доказів і під час судового розгляду зазначеної справи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, в діях ОСОБА_1 відсутня суб'єктивна сторона, а відповідно і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, а тому провадження по справі підлягає закриттю, у зв'язку з відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст.245, 247, 283,-285, 287,-291, 294 КУпАП, суддя, -
Провадження в справи про адміністративне порушення відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, потерпілим, прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 цього Кодексу, протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
Суддя В.М.Малюк