вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
"12" лютого 2018 р. Справа№ 927/951/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Остапенка О.М.
суддів: Сотнікова С.В.
Верховця А.А.
при секретарі судового засідання: Сотніковій І.О.,
за участю представників сторін:
від позивача: Четвертак К.С. - ордер серії КВ № 700696 від 08.02.2018
від відповідача: не з'явились
розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства „Будинок Книги" Чернігівської міської ради на рішення господарського суду Чернігівської області від 05.12.2017 року
у справі № 927/951/17 (суддя Демидова М.О.)
за позовом Анімаккорд Лтд
до Комунального підприємства „Будинок Книги" Чернігівської міської ради
про захист авторського права 96 000,00 грн.
У жовтні 2017 року Анімаккорд ЛТД звернулося до господарського суду з позовом до Комунального підприємства „Будинок Книги" Чернігівської міської ради про захист авторського права шляхом стягнення 96 000,00 грн. компенсації.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що неправомірними діями відповідача було порушено виключні майнові права позивача на об'єкти інтелектуальної власності, а саме на самостійні твори: графічне зображення персонажа „ІНФОРМАЦІЯ_11", графічне зображення персонажа „ІНФОРМАЦІЯ_12", графічне зображення персонажа „ІНФОРМАЦІЯ_13", а тому просить стягнути з винної особи відповідну компенсацію.
За наслідками розгляду заявлених вимог рішенням господарського суду Чернігівської області від 05.12.2017 року у справі № 927/951/17 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 96 000,00 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав, 10 000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката та 1 600,00 грн. судового збору.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Чернігівської області від 05.12.2017 року у даній справі та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів, вищевказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Сітайло Л.Г., Пантелієнко В.О.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2017 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою КП „Будинок Книги" Чернігівської міської ради на рішення господарського суду Чернігівської області від 05.12.2017 року у справі № 927/951/17 та встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня отримання відповідної ухвали.
У поданому через відділ документального забезпечення суду відзиві на апеляційну скаргу, представник позивача просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2018 року апеляційну скаргу у справі № 927/951/17 призначено до розгляду на 08.02.2018 року за участю повноважних представників сторін.
До початку судового засідання через відділ документального забезпечення суду від позивача та відповідача надійшли письмові пояснення.
У зв'язку з перебуванням суддів Пантелієнка В.О. та Сітайло Л.Г. у відпустці протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 08.02.2018 року для розгляду справи № 927/951/17 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Верховець А.А., Сотніков С.В.
Ухвалою суду від 08.02.2018 року вищевказаною колегією суддів прийнято до провадження справу № 927/951/17 за апеляційною скаргою Комунального підприємства „Будинок Книги" Чернігівської міської ради на рішення господарського суду Чернігівської області від 05.12.2017 року.
В судове засідання 08.02.2018 року з'явились представники сторін та надали свої пояснення по суті спору.
В судовому засіданні 08.02.2018 року оголошено перерву у справі до 12.02.2018 року на підставі ст. 216 ГПК України.
Представники відповідача в судове засідання 12.02.2018 року не з'явились, причини неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується відповідною розпискою по справі № 927/951/17.
Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
За викладених обставин, оскільки явка учасників сторін обов'язковою не визнавалась, матеріалів справи достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті, враховуючи належне повідомлення відповідача про судове засідання, за відсутності клопотань з його боку та беручи до уваги надання пояснень представником відповідача по суті спору в судовому засіданні 08.02.2018 року, з метою безпідставного затягування розгляду справи колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутність представників відповідача за наявними у ній матеріалами.
Представник позивача в судовому засіданні 12.02.2018 року проти вимог скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.
12.02.2018 року було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Чернігівської області від 05.12.2017 року - частковому скасуванню, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно зі статтею 1 Закону України „Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон), виключне право - майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.
Стаття 8 Закону встановлює, що об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, в тому числі аудіовізуальні твори.
Згідно статті 1 Закону, аудіовізуальний твір - це твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими.
Статтею 9 Закону передбачено, що частина твору, яка може використовуватись самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього закону.
У відповідності до ч. 1 ст. 15 Закону України „Про авторське право і суміжні права" до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать виключне право на використання твору та виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.
Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.
Статтею 443 ЦК України встановлено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Відповідно до статті 440 ЦК України та частини третьої статті 15 Закону майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Згідно з ч. 1 ст. 52 вказаного Закону, за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.
Відповідно до статті 31 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані. Майнове право суб'єкта авторського права, який є юридичною особою, може бути передане (відчужене) іншій особі у встановленому законом порядку внаслідок ліквідації цієї юридичної особи - суб'єкта авторського права.
Відповідно до п. 1-2 статті 32 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. Використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків, передбачених статтями 21-25 цього Закону. Передача права на використання твору іншим особам може здійснюватися на основі авторського договору про передачу виключного права на використання твору або на основі авторського договору про передачу невиключного права на використання твору.
Відповідно до п. 29 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" від 17.10.2012 року № 12 з огляду на приписи статті 33 ГПК України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:
1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача;
2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону України „Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору та/або об'єкта суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2008 року між ТОВ Студія "АНИМАККОРД" (замовник, позивач) та ОСОБА_1 (автор-виконавець) укладено авторський договір замовлення № ОК-2/2008, відповідно до п.1.1. якого автор-виконавець створив і передав замовнику сценарії 8-ми серій дитячого телевізійного серіалу „ІНФОРМАЦІЯ_1", а замовник прийняв та оплатив сценарій (п. 1.1. договору).
08.06.2010 року між ТОВ Студія "АНИМАККОРД", як правовласником, та ТОВ „Маша и Медведь", як право набувачем, укладено договір про відчуження виключних прав на аудіовізуальні твори (серіал „ІНФОРМАЦІЯ_1") №010601-МиМ, відповідно до п.1.1. якого правовласник передає правонабувачу виключне право на аудіовізуальні твори (серіал „ІНФОРМАЦІЯ_1" (далі - твір), який має статус „національний фільм", а правонабувач зобов'язується сплатити правовласнику обумовлену договором винагороду. Передачі підлягає виключне право на серії аудіовізуальних творів: 1) „ІНФОРМАЦІЯ_2" 2) „ІНФОРМАЦІЯ_3", 3) „ІНФОРМАЦІЯ_4", 4) „ІНФОРМАЦІЯ_5", 5) „ІНФОРМАЦІЯ_6", 6) „ІНФОРМАЦІЯ_7", 7) „ІНФОРМАЦІЯ_8", 8) „ІНФОРМАЦІЯ_9".
Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє протягом всього терміну дії виключного права на твір (пункт 6.1).
Відповідно до пункту 2 додатку № 1 до договору одночасно з передачею права на твір правовласник передає правонабувачу у повному об'ємі виключні права на всі юридично значущі охоронювані елементи твору (включаючи, але не обмежуючись, назвою твору та його окремих серій, графічним зображенням, мальованими зображеннями персонажів твору, їх іменами, текстом) незалежно від того, чи поіменовані вказані елементи безпосередньо у додатках до договору.
10.12.2014 року між ТОВ „Маша і Мєдвєдь" (правовласник) та Анімаккорд Лтд (позивач, набувач) укладено договір №ММ-2 про відчуження виключного права на аудіовізуальний твір (анімаційні серіали „ІНФОРМАЦІЯ_1" і „ІНФОРМАЦІЯ_10") (далі за текстом - договір), у відповідності з умовами пункту 1.1 якого правовласник у порядку, передбаченому договором, передає і відчужує набувачу виключне право у повному обсязі на аудіовізуальні твори, а набувач зобов'язується сплатити правовласнику обумовлену договором винагороду.
Відповідно до п. 1.3 договору правовласник заявляє і гарантує, що правовласник є єдиним власником виключного права на аудіовізуальні твори і що після передачі/відчуження згідно актів передачі прав або актам приймання-передачі виключне право на аудіовізуальні твори не буде заставлено та не буде обтяжено ніякими іншими зобов'язаннями чи будь-якими іншими інтересами будь-якого виду.
Відповідно до п. 1.5 договору виключне право на аудіовізуальні твори переходить від правовласника до набувача з дати підписання актів приймання прав.
Згідно п. 1.7.1 договору до набувача переходять права правовласника, який є ліцензіаром за всіма діючим ліцензійними договорами (зазначених у відповідному додатку до договору), укладених правовласником відносно аудіовізуальних творів, право на які підлягає передачі за цим договором. Правовласник зобов'язується у найкоротший термін повідомити усі компанії-ліцензіати у письмовій формі про передачу своїх прав за діючими ліцензійним договорам.
Пунктом 4.1 договору визначено, що одночасно з відчуженням права на аудіовізуальні твори правовласник передає набувачу у повному обсязі виключне право на всі юридично значимі охоронювані елементи та об'єкти аудіовізуальних творів, включаючи, але не обмежуючись: вихідні матеріали серій, інструкцію по стилю, робочі матеріали, назву анімаційних серіалів „ІНФОРМАЦІЯ_1" та „ІНФОРМАЦІЯ_10", графічне зображення, персонажі, музика та фонограми, незалежно від того чи перераховані зазначені елементи та об'єкти безпосередньо у додатках до договору.
Відповідно до п. 7.1 договору договір набуває чинності з моменту його підписання і діє протягом усього терміну дії виключного права на аудіовізуальні твори, включаючи будь-які пролонгації терміну дії виключного права.
Додатком № 1 до договору від 10.12.2014 року № ММ-2 сторони погодили основні ідентифікуючі характеристики аудіовізуальних творів „ІНФОРМАЦІЯ_1" і „ІНФОРМАЦІЯ_10" та права, які підлягають відчуженню згідно договору.
Відповідно до п. 1 акту передачі прав №1 від 01.01.2015 до договору від 10.12.2014 року № ММ-2 правовласник на дату підписання вказаного акту передав набувачу виключне право у повному об'ємі на аудіовізуальні твори, а набувач прийняв виключне право у повному об'ємі на аудіовізуальні твори.
Таким чином, персонажі аудіовізуальних творів (мультиплікаційного серіалу) „ІНФОРМАЦІЯ_1" та „ІНФОРМАЦІЯ_10", зокрема, „ІНФОРМАЦІЯ_11", „ІНФОРМАЦІЯ_12", „ІНФОРМАЦІЯ_13" є частинами аудіовізуального твору, які можуть використовуватись самостійно, а тому розглядаються судом як твори.
Судом встановлено, що вищенаведені договори до додатки до них, надані позивачем, укладені російською мовою.
Відповідно до ч. 8 ст. 91 ГПК України, іноземний офіційний документ, що підлягає дипломатичній або консульській легалізації, може бути письмовим доказом, якщо він легалізований у встановленому порядку. Іноземні офіційні документи визнаються письмовими доказами без їх легалізації у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Так, міжнародними договорами України про правову допомогу може передбачатися надання іноземних офіційних документів без консульської легалізації. Зокрема, без будь-якого спеціального засвідчення приймаються на території інших держав - учасниць СНД документи, які видано або засвідчено установою чи спеціально уповноваженою особою в межах їх компетенції за встановленою формою та скріплено офіційною печаткою на території однієї з держав - учасниць СНД (стаття 6 Угоди).
Відповідно до абз. 2 ст. 6 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, дата підписання Україною: 20.03.1992 року, дата ратифікації: 19.12.1992 року, дата набуття чинності для України: 19.12.1992 року, документи, які на території однієї з держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав розглядаються як офіційні документи, мають на території інших держав - учасниць Співдружності доказову силу офіційних документів.
Аналогічні положення містяться у ст. 13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 року (997_009), яку ратифіковано Верховною Радою України 10.11.1994 року та яка набула чинності для України 14 .04.1995 року.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Вищезазначені договори станом на дату спірного порушення були чинними і недійсними у встановленому законом порядку не визнавались, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.
Отже, зібрані у справі докази свідчать про набуття позивачем прав інтелектуальної власності на аудіовізуальний твір - мультиплікаційний серіал „ІНФОРМАЦІЯ_1" та „ІНФОРМАЦІЯ_10" та частини вказаних аудіовізуальних творів, які можуть використовуватися самостійно, в тому числі на персонаж „ІНФОРМАЦІЯ_11", „ІНФОРМАЦІЯ_12", „ІНФОРМАЦІЯ_13", тобто і права на захист таких прав у разі їх порушення, в тому числі шляхом звернення до господарського суду.
Так, звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує на те, 17.08.2017 року у магазині „Будинок Книги", господарську діяльність у якому здійснює КП „Будинок Книги" Чернігівської міської ради, розташованому за адресою: 14013, м. Чернігів, Проспект Миру, буд. 45, здійснено продаж (реалізація, розповсюдження) товарів: дитячі іграшки - пазли на 20 елементів, на коробці яких зображено без дозволу позивача графічні зображення персонажів „ІНФОРМАЦІЯ_11", „ІНФОРМАЦІЯ_12", „ІНФОРМАЦІЯ_13" з аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу „ІНФОРМАЦІЯ_1".
Як зазначив позивач, відповідачем використано 3 самостійні об'єкти інтелектуальної власності з аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу „ІНФОРМАЦІЯ_1", а саме графічні зображення персонажів „ІНФОРМАЦІЯ_12", „ІНФОРМАЦІЯ_11", „ІНФОРМАЦІЯ_13".
На підтвердження розповсюдження товарів у магазині „Будинок Книги", господарську діяльність у якому здійснює відповідач, позивач надав завірені копії фіскальних чеків КП „Будинок Книги" Чернігівської міської ради від 17.08.2017 року №1620, фотокопії придбаного товару та компакт-диск з відповідним записом процедури закупівлі.
При цьому, позивач стверджує, що ним не надавався відповідачу будь-який дозвіл на використання ні самого аудіовізуального твору мультиплікаційного серіалу „ІНФОРМАЦІЯ_1", ні його частин; між позивачем та відповідачем не укладалось жодних договорів на використання зазначеного персонажу.
Вказаними діями, за доводами позивача, відповідач порушив виключні майнові авторські права позивача на аудіовізуальні твори „ІНФОРМАЦІЯ_1", зокрема на його складові частини, у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача компенсації за порушенням виключних прав на самостійні твори у заявленому до стягненні розмірі 96 000,00 грн.
При цьому, розмір компенсації позивач обґрунтовує порушення прав інтелектуальної власності неодноразовим використанням трьох об'єктів інтелектуальної власності позивача.
Згідно з п. 5 статті 15 Закону автор (чи інша особа, яка має авторське право) має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору.
Відповідно до статей 31, 32, 33 Закону використання творів допускається виключно на основі авторського договору з автором або іншою особою, що має авторське право, або з організацією колективного управління, яким об'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.
Відповідно до ст. 50 Закону, порушенням авторського права є, зокрема, вчинення будь-якою особою дій, які порушують майнові права суб'єктів авторського права, визначені статтею 15, з урахуванням передбачених ст. ст. 21-25 цього Закону обмежень майнових прав.
Згідно зі ст. 1 вказаного Закону, контрафактний примірник твору, фонограми, відеограми - примірник твору, фонограми чи відеограми, відтворений, опублікований і (або) розповсюджуваний з порушенням авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі примірники захищених в Україні творів, фонограм і відеограм, що ввозяться на митну територію України без згоди автора чи іншого суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав, зокрема з країн, в яких ці твори, фонограми і відеограми ніколи не охоронялися або перестали охоронятися.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, 17.08.2017 року у магазині „Будинок Книги", господарську діяльність у якому здійснює Комунальне підприємство „Будинок Книги" Чернігівської міської ради, розташованому за адресою: 14013, м. Чернігів, Проспект Миру, буд. 45, здійснено продаж (реалізація, розповсюдження) товарів: дитячі іграшки - пазли на 20 елементів, на коробці яких зображено графічні зображення персонажів „ІНФОРМАЦІЯ_11", „ІНФОРМАЦІЯ_12", „ІНФОРМАЦІЯ_13" з аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу „ІНФОРМАЦІЯ_1", що підтверджено відеозаписом, наданим позивачем, та відповідними фіскальними чеками.
На фотокопіях коробки пазлів, наданих позивачем до справи, зазначений їх розмір - 12/15 см.
Відповідно до протоколу огляду речових доказів, який міститься у матеріалах справи, на відповідному наданому позивачем компакт-диску зафіксовано процедуру закупівлі повноваженим представником позивача Сушко В.С. у магазині відповідача саме пазлів „ІНФОРМАЦІЯ_1" розміром 12/15 см. Якість відеозапису та ракурси зйомки коробки пазлів дозволяють дійти однозначного висновку про належність до факту здійснення закупівлі саме коробки з пазлами, наданої позивачем до позовної заяви. Вказані обставини не спростовані відповідачем у справі.
Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що на пазлах міститься інформація „Всі права інтелектуальної власності захищені", що надало право на їх продаж та не порушує майнових авторських прав позивача, судом першої інстанції правомірно не взято до уваги, оскільки матеріалами справи, зокрема, відеозаписом продажу товару із зображенням персонажів серіалу „ІНФОРМАЦІЯ_1", долученим до матеріалів справи, підтверджується, що відповідач здійснював розповсюдження і контрафактного товару, що не містить ознак ліцензійного товару.
Дослідивши додані до матеріалів справи документи, на які позивач посилається в якості доказів, які підтверджують його вимоги, судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач здійснюючи в магазині „Будинок Книги" за адресою: 14013, м. Чернігів, Проспект Миру, буд. 45, свою господарську діяльність розповсюджував товар, зокрема, пазли на 20 елементі, на якому без дозволу позивача зображено персонажі „ІНФОРМАЦІЯ_11", „ІНФОРМАЦІЯ_12", „ІНФОРМАЦІЯ_13" з аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу „ІНФОРМАЦІЯ_1", чим порушив виключні майнові авторські права позивача на аудіовізуальний твір - мультиплікаційний серіал „ІНФОРМАЦІЯ_1", зокрема на його складові частини, оскільки доказів протилежного відповідач суду не надав.
Як вбачається з позовної заяви позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 96 000,00 грн. компенсації, виходячи з того, що відповідач реалізував товар - пазли на 20 елементі, на яких використано 3 самостійних об'єкта авторського права.
Враховуючи встановлений факт допущеного порушення майнових авторських прав та відповідні обставини справи, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявлених вимог в повному обсязі.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 432 ЦК України суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема, про застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення.
Підпунктом „а" ч. 1 ст. 50 встановлено, що порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21 - 25, 42 і 43 вказаного вище Закону обмежень майнових прав.
Відповідно до п. „г" ч. 1 ст. 52 Закону при порушеннях будь-якою особою, зокрема, авторського права, передбаченого статтею 50 закону, суб'єкти авторського права мають право подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права, або виплату компенсацій.
Пунктом „г" ч. 2 ст. 52 Закону передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.
При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пунктом „г" ч. 2 ст. 52 Закону межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.
Положення ЦК України та Закону України „Про авторське право і суміжні права" не ставлять розмір компенсації у залежність, зокрема, від кількості зафіксованих фрагментів аудіовізуального твору та персонажів, а лише встановлюють право стягнення компенсації, виходячи з самого факту вчинення порушення авторського права. Певні обставини (стосовно систематичності вчинення порушень, їх (його) обсягу, кількості неправомірно використаних об'єктів тощо), в свою чергу, повинні враховуватися судом у визначенні суми компенсації в кожному конкретному випадку, виходячи з меж, встановлених згаданою статтею 52 Закону (від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат).
Відповідно до підпункту 51.2 п. 51 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 12 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права та/або суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб'єкт такого права доводити не зобов'язаний. Водночас розмір доведених збитків має враховуватися господарським судом у визначенні розміру компенсації.
Згідно підпункту 51.3 п. 51 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" у визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.
Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог в залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні.
У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 96 000,00 грн. компенсації (3 х 10 х 3200 грн.), виходячи з того, що кількість окремих об'єктів інтелектуальної власності позивача (графічних зображень персонажів аудіовізуального твору), права на які було порушено, складає - 3; мінімальна заробітна плата - 3 200,00 грн., кількість таких заробітних плат - 10.
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Вищий господарський суд України листом №07.01-11/1085/17 від 06.07.2017 року роз'яснив господарським судам України, що відповідно до пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 р. №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.
Наразі такі зміни до Закону не внесені. Водночас виплата згаданої компенсації підпадає під ознаки "інших виплат", про які йдеться у наведеному приписі Закону України від (16.12.2016 № 1774-VIII, тобто розмір мінімальної заробітної плати, визначений цим Законом, на даний час не підлягає застосуванню як розрахункова величина при визначенні компенсації, пов'язаної з порушенням авторського права і (або) суміжних прав.
Отже, при визначенні розміру відповідної компенсації слід виходити з приписів пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та застосовувати розрахункову величину у розмірі 1600 грн., що, в свою чергу, спростовує посилання позивача, викладених у позовній заяві та у письмових поясненнях, наданих суду апеляційної інстанції, щодо необхідності розрахунку суми компенсації, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати (3 200,00 грн.).
В той же час, наявними в матеріалах справи доказами, а саме копією фіскального чеку №1620 від 17.08.2017 року підтверджується продаж відповідачем позивачу 2 коробок спірного товару за ціною 13,00 грн. (2*6,50).
Одночасно судом враховано, матеріали справи не містять доказів звернення Анімаккорд ЛТД до відповідача з вимогами щодо припинення такої реалізації.
Таким чином, беручи до уваги зазначену позицію Вищого господарського суду України та обставини порушення відповідачем виключних майнових авторських прав, оцінивши всі наявні в матеріалах справи докази в сукупності, зокрема, й малозначимість порушення, вчиненого відповідачем та розмір отриманого ним доходу (фактично 13,00 грн.), передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього незначні зусилля тощо, з огляду на спрямованість застосовуваних судом компенсаційних заходів на захист порушеного права, та керуючись визначеними статтею 3 ЦК України принципами справедливості, добросовісності та розумності, колегія суддів вважає, що заявлена до стягнення компенсація у розмірі 96 000,00 грн. є непомірно великою та не співрозмірною, а відтак наявні підстави для часткового задоволення позовних вимог шляхом стягнення компенсації у розмірі 16 000,00 грн. (10 х 1600,00 грн.).
Посилання Анімаккорд ЛТД на кількість об'єктів авторського права, використаних відповідачем, а відтак на необхідність стягнення компенсацію у вигляді трикратного мінімального розміру (10*3200*3) судом відхиляються, оскільки в даному випадку судом встановлено порушення відповідачем виключних майнових авторських прав позивача на один аудіовізуальний твір - мультиплікаційний серіал „ІНФОРМАЦІЯ_1".
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, у складі судових витрат сторони просять стягнути суму оплати послуг адвоката.
Так, на підтвердження вимоги про стягнення витрат на оплату послуг адвоката позивачем надано договір про надання правової допомоги №02-09/17-г від 11.09.2017 року, ордер КВ №700664 від 11.09.2017 на підставі договору про надання правової допомоги №02-09/17-г на право надання правову допомогу адвокатом Четвертаком К.С., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 12.07.2017 року серії ХМ №000084, акт виконаних робіт від 31.10.2017 року до договору надання правової допомоги №02-09/17-г від 11.09.2017 року з повним переліком реалізованих повноважень та вказівною на фактично затрачений час, прибутковий касовий ордер №1 від 30.10.2017 року на суму 10 000,00 грн. на підтвердження оплати адвокатських послуг відповідно до договору надання правової допомоги №02-09/17-г від 11.09.2017 року (додаток 2 до договору).
Відповідно до умов пункту 1.1 договору Анімаккорд Лтд в особі Сушка В.С. (клієнт) доручив, а Адвокатське об'єднання прийняло на себе зобов'язання надавати правову допомогу у обсязі та на умовах, передбачених договором.
Відповідно до п. 2.7 договору визначено, що для надання правової допомоги клієнту Адвокатське об'єднання призначило адвоката Жука Ю.М. та Четвертака К.С.
Відповідно до п. 4.1 договору визначено, що за надання правової допомоги клієнт сплачує Адвокатському об'єднанню гонорар, сума якого та порядок сплати визначається додатком до договору.
Як зазначено у прибутковому касовому ордері №1 від 30.10.2017 року на суму 10 000,00 грн., вартість послуг складає 10 000,00 грн.
Актом виконаних робіт від 31.10.2017 року до договору надання правової допомоги №02-09/17-г від 11.09.2017 року сторони підтвердили, що відповідно до договору надання правової допомоги №02-09/17-г від 11.09.2017 року роботу виконано (надано послуги) повністю, жодних претензій та зауважень щодо надання правової допомоги у сторін відсутні.
Крім того, до суду апеляційної інстанції позивачем надано додатковий договір № 2 від 04.01.2018 року до договору про надання правової допомоги №02-09/17-г від 11.09.2017 року, відповідно до п. 1 якого сторони домовились, що в порядку і на умовах, визначених договором про надання правової допомоги №02-09/17-г від 11.09.2017 року, Адвокатське об'єднання надає правничу допомогу у справі № 927/951/17 у Київському апеляційному господарському суді з метою представлення інтересів клієнта, а останній зобов'язується сплатити гонорар у розмірі 15 000,00 грн.
До вказаного додаткового договору надано акт виконаних робіт (наданих послуг) від 18.01.2018 року з повним переліком реалізованих повноважень та вказівною на фактично затрачений час, детальний опис виконаних робіт (наданих послуг) та копію квитанції до прибуткового касового ордеру №11 від 18.01.2018 року на суму 15 000,00 грн. на підтвердження оплати адвокатських послуг відповідно до договору надання правової допомоги №02-09/17-г від 11.09.2017 року.
Разом з тим, на підтвердження вимоги про стягнення витрат на оплату послуг адвоката з позивача відповідачем надано договір про надання правової допомоги б/н від 07.11.2017 року, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 489 від 13.05.2010 року, акт здачі-прийняття виконаних робіт від 10.11.2017 року до договору надання правової допомоги б/н від 07.11.2017 року, квитанцію до прибуткового касового ордеру №7 від 10.11.2017 на суму 10 000,00 грн. на підтвердження оплати адвокатських послуг відповідно до договору надання правової допомоги б/н від 07.11.2017 року.
Відповідно до умов пункту 1.1 договору КП „Будинок Книги" Чернігівської міської ради (замовник) доручив, а адвокат Радченко О.О. прийняв на себе зобов'язання надавати правову допомогу замовнику у справі № 927/951/17 в обсязі та на умовах, передбачених договором.
Відповідно до п. 5.1 договору визначено, що за надання правової допомоги замовник сплачує адвокату гонорар у розмірі 10 000,00 грн.
Актом здачі-прийняття наданих послуг від 10.10.2017 року до договору надання правової допомоги б/н від 07.11.2017 року сторони підтвердили, що відповідно до договору надання правової допомоги загальна вартість наданих послуг складає 10 000,00 грн.; адвокат надав, а замовник прийняв та оплатив надані послуги у повному обсязі; сторони претензій одна до одної не мають.
Факт оплати наданих послуг на суму 10 000,00 грн. підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 7 від 10.11.2017 року.
З приводу розподілу витрат на оплату послуг адвоката а також визначення розміру судових витрат, необхідного до стягнення, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до статті 44 ГПК України в редакції, чинної на момент подання позову та розгляду справи судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із ч. 3 ст. 48 названого Кодексу витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України «Про адвокатуру».
При цьому, відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
Розподіл сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, пов'язані з розглядом справи, покладаються у відповідності до статті 49 ГПК України: при задоволенні позову - на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.
Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Без сумніву, суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до ч. 3 ст. 48, ч. 6 ст. 49 ГПК України має бути встановлено, що позов позивача підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі № 914/434/17).
Наведені вище принципи втілені й у статті 126 ГПК України в новій редакції.
Таким чином, судова колегія вважає, що чинним законодавством не заборонено права суду присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, за рахунок іншої сторони адвокатські витрати у меншому розмірі, який погоджений у договорі між адвокатом та його клієнтом.
Питання оцінки співрозмірності суми адвокатських послуг, заявлених до стягнення, пов'язано з оцінкою доказів у справі з урахуванням обставин конкретної справи
За таких обставин, оцінивши витрати сторін з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на підготовку матеріалів як кваліфікований фахівець, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки справа не є складною, а відтак не потребувала затрати значного часу та великого обсягу юридичної і технічної роботи, враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового про часткове задоволення позовних вимог, беручи до уваги що відповідач є комунальним підприємством, керуючись принципом пропорційності задоволених вимог, то справедливим та співрозмірним є призначення позивачеві 4 166,67 грн. компенсації витрат на правову допомогу адвоката.
В свою чергу з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 8 333,33 грн. витрат на оплату послуг адвоката.
Щодо розподілу витрат на сплату судового збору, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 266,67 грн. за подання позовної заяви, в той час як з позивача на користь відповідача - 1 466,67 грн. за подання апеляційної скарги.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства „Будинок Книги" Чернігівської міської ради на рішення господарського суду Чернігівської області від 05.12.2017 року у справі № 927/951/17 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Чернігівської області від 05.12.2017 року у справі № 927/951/17 скасувати частково.
3. Прийняти нове рішення, яким позовну заяву задовольнити частково.
4.Стягнути з Комунального підприємства „Будинок Книги" Чернігівської міської ради (проспект Миру, буд. 45, м. Чернігів, 14013, код 14231588) на користь Анімаккорд Лтд (резидент Республіки Кіпр, 1095, м. Нікосія, Ніку Георгію, будинок 6, корпус С, 7 поверх, офіс 703, адреса для листування: вул. Велика Васильківська 56, оф. 11, м. Київ, 03150, реєстраційний номер НЕ 244451) 16 000,00 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав, 4 166,67 грн. витрат на оплату послуг адвоката та 266,67 грн. судового збору.
5. В решті позовних вимог відмовити.
6. Стягнути з Анімаккорд Лтд (резидент Республіки Кіпр, 1095, м. Нікосія, Ніку Георгію, будинок 6, корпус С, 7 поверх, офіс 703, адреса для листування: вул. Велика Васильківська 56, оф. 11, м. Київ, 03150, реєстраційний номер НЕ 244451) на користь Комунального підприємства „Будинок Книги" Чернігівської міської ради (проспект Миру, буд. 45, м. Чернігів, 14013, код 14231588) 8 333,33 грн. витрат на оплату послуг адвоката та 1 466,67 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
7. Доручити господарському суду Чернігівської області видати накази.
8. Копію постанови суду надіслати сторонам.
9. Справу № 927/951/17 повернути до господарського суду Чернігівської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.
Повний текст постанови підписано 15.02.2018 року.
Головуючий суддя О.М. Остапенко
Судді С.В. Сотніков
А.А. Верховець