вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
"15" лютого 2018 р. Справа№ 910/11965/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсакової Г.В.
суддів: Коротун О.М.
Чорної Л.В.
Розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства «Промінвестбанк» про відвід колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: Зеленіна В.О., Чорногуза М.Г., Мальченко А.О. від розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»
на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 (повне рішення складено 19.12.2017)
у справі №910/11965/16 (головуючий суддя Трофименко Т.Ю.)
За первісним позовом Приватного підприємства «Дніпровський краєвид 07»
до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:
1. Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Екомонтажсервіс»,
2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тренд Інвест Груп»
про стягнення 24 298 404,99 грн.
та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»
до 1. Приватного підприємства «Дніпровський краєвид 07» та 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Екомонтажсервіс»
про визнання недійсним договору
та за позовом третьої особи з самостійними вимогами - Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Екомонтажсервіс»
до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»
про стягнення 24 235 480,93 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі №910/11965/16 первісні позовні вимоги задоволені частково.
Присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на користь Приватного підприємства «Дніпровський краєвид 07» інфляційні втрати у розмірі 22 197 553,48 грн., 3% річних у розмірі 2 039 957,26 грн., судовий збір за подання даного позову у розмірі 206 181,99 грн. та судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 248 040,40 грн. В іншій частині в задоволенні позову Приватного підприємства «Дніпровський краєвид 07» відмовлено.
В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю. В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Екомонтажсервіс» відмовлено повністю.
Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Екомонтажсервіс» в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 206 700,00 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» 28.12.2017 подало апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2018 (колегія суддів у складі головуючого судді Зеленіна В.О., суддів Мальченко А.О., Чорногуза М.Г.) відкрито апеляційне провадження, призначено розгляд справи на 06.02.2018.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2018 оголошено перерву в судовому засіданні до 13.02.2018.
13.02.2018 представником відповідача за первісним позовом подано заяву про відвід складу суду, яка мотивована тим, що при проведенні автоматизованого розподілу справи було обраний критерій «всього учасників процесу: 2», що не відповідає фактичному складу учасників справи, що вплинуло на формування колегії суддів. Також заявнику стало відомо, що учасниками колегії здійснювалось спілкування з представниками інших учасників спору.
Враховуючи, що колегія суддів у складі: головуючого судді Зеленіна В.О., суддів Мальченко А.О., Чорногуза М.Г. дійшла висновку про необґрунтованість заявленого складу суду відводу, ухвалою від 13.02.2018 провадження у справі №910/11965/16 було зупинено до вирішення питання про відвід. Матеріали справи №910/11965/16 передані на здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою для вирішення питання про відвід відповідно до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2018, для розгляду заяви Публічного акціонерного товариства «Промінвестбанк» про відвід колегії суддів Зеленіна В.О., Чорногуза М.Г. та Мальченко А.О. від розгляду справи №910/11965/16 було визначено колегію суддів у складі: Корсакова Г.В. - головуючий суддя, судді: Коротун О.М. Чорна Л.В.
Колегія суддів, розглянувши заяву про відвід колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: Зеленіна В.О., Чорногуза М.Г., Мальченко А.О. не знайшла підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи. Положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 № 475/97-ВР), закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Бочан проти України» (Заява № 7577/02) від 3 травня 2007 року встановлено, що «безсторонність», в сенсі п. 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.
В рішенні у справі «Олександр Волков проти України» від 9 січня 2013 (104) зазначено наступне. Як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (i) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (її) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах «Фей проти Австрії», від 24 лютого 1993 року, Series A N 255, пп. 28 та 30, та «Веттштайн проти Швейцарії», заява N 33958/96, п. 42, ECHR 2000-XII). (105) Проте між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а й може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) (див. рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру», заява N 73797/01, п. 119, ECHR 2005-XIII). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності (див. рішення від 10 червня 1996 року у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства», п. 32, Reports 1996-III). (106) У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення від 26 жовтня 1984 року у справі «Де Куббер проти Бельгії», Series A, № 86). (107) Насамкінець, концепції незалежності та об'єктивної безсторонності тісно пов'язані між собою та залежно від обставин можуть вимагати спільного розгляду (див. рішення у справі «Сасілор-Лормін проти Франції», заява № 65411/01, п. 62, ECHR 2006-XIII).
Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра колегії господарського суду на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, заявлена учасником розгляду конкретної справи.
Згідно зі ст. 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження в справі. Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанцій, а також у новому розгляді справи після скасування постанови суду апеляційної інстанції. Суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови суду касаційної інстанції. Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасоване судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з виключними обставинами у цій справі.
У рішенні у справі «Білуха проти України» зазначено: «стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного».
Як уже було зазначено, право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Водночас, згідно з п. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Стосовно доводів відповідача за первісним позовом, викладеним в заяві про відвід складу суду, щодо порушення порядку розподілу даної справи, слід зазначити, що відповідно до п. 17.4 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України визначення судді або колегії суддів (судді-доповідача) для розгляду конкретної справи здійснюється до приведення Положення про автоматизовану систему документообігу суду у відповідність із цією редакцією Кодексу в частині порядку визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи, але не довше, ніж три місяці з дня набрання чинності цією редакцією Кодексу, - за допомогою автоматизованої системи документообігу суду за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Отже, на час визначення колегії суддів для розгляду даної справи підлягало застосуванню Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 №30 (з подальшими змінами та доповненнями).
Підпунктами 2.3.4, 2.3.5, 2.3.6 Положення про автоматизовану систему документообігу суду визначено правила здійснення автоматизованого розподілу судових справ між суддями, відповідно до яких кількість учасників процесу не є визначальним та єдиним фактором автоматизованого розподілу, а тому є безпідставними посилання заявника на те, що обраний при проведенні автоматизованого розподілу справи критерій «всього учасників процесу: 2», вплинуло на формування колегії суддів.
Також, колегія суддів зазначає, що посилання заявника у заяві про відвід складу суду на те, що йому «стало відомо, що учасники колегії здійснювали спілкування з представниками інших учасників спору поза межами зали судового засідання…» не містить ані джерела такої інформації, ані доказів на підтвердження, що зазначені обставини мали місце, у зв'язку з чим відхиляється як недоведене.
З огляду на зазначене, розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства «Промінвестбанк» про відвід колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: Зеленін В.О., Чорногуз М.Г. та Мальченко А.О. від розгляду справи №910/11965/16, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.
Керуючись ст. ст. 35, 38-40 234 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Промінвестбанк» про відвід колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: Зеленіна В.О., Чорногуза М.Г., Мальченко А.О. від розгляду справи №910/11965/16 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Головуючий суддя Г.В. Корсакова
Судді О.М. Коротун
Л.В. Чорна